Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/1744/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2025.
Дата набрання законної сили: 05.09.2025
Номер судового провадження: 61-4526ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 вересня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 354/1744/23
		провадження № 61-4526св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Карпатський національний природний парк,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Юридичний департамент Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федорончук Андрій Володимирович, на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Єрмак Н. В., 
		від 12 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, 
		у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., 
		від 19 листопада 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Карпатського національного природного парку (далі - КНПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Юридичний департамент Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, про визнання переведення на іншу посаду незаконним, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та відшкодування моральної шкоди.
		2.           Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 07 липня 1995 року вона перебуває у трудових відносинах з КНПП на посаді юрисконсульта.
		3.           У лютому 2020 року КНПП звернувся до Юридичного департаменту Міністерства енергетики та захисту довкілля України із поданням щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду завідувача юридичного сектору КНПП, однак у погодженні було відмовлено. Водночас, покладення на неї відповідних обов`язків не заперечувалося.
		4.           Наказом № 57 від 28 лютого 2020 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , її з 02 березня 2020 року було переведена на посаду виконуючого обов`язки завідувача юридичного сектору КНПП. У заяві та наказі про переведення ОСОБА_1 не вказана дата чи подія, на який період вона повинна була виконувати обов`язки завідувача юридичного сектору, що свідчить про те, що її переведення мало не тимчасовий, а постійний характер. Цим же наказом ОСОБА_3 , фахівця І категорії Підліснівського природоохоронного науково-дослідного відділення, з 02 березня 2020 року переведено на колишню посаду ОСОБА_1 - провідного юрисконсульта юридичного сектору.
		5.           Наказом № 441-к від 21 листопада 2022 року за погодженням Юридичного департаменту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України прийнято ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору з 22 листопада 2022 року та припинено виконання обов`язків завідувача юридичного сектору ОСОБА_1, провідного юрисконсульта юридичною сектору з 21 листопада 2022 року. Підстави для переведення ОСОБА_1 не зазначені.
		6.            ОСОБА_1 вважала своє переведення з посади виконуючого обов`язки завідувача юридичного сектору КНПП незаконним та необґрунтованим.
		7.           Вказує, що при переведенням з посади завідувача юридичного сектору на посаду провідного юрисконсульта роботодавцем не було роз`яснено її права та обов`язки, не проінформовано під розписку про умови праці, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не проведено інструктаж щодо техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, а крім того роботодавець, знаючи про її невідповідність кваліфікаційним вимогам до посади завідувача юридичного сектору, поклав на неї такі обов`язки.
		8.           Наголошує, що внаслідок подавленого психоемоційного стану, зумовленого втратою сина та переведенням її з однієї посади на іншу, її стан здоров`я погіршився і вона змушена була лікуватись, що у свою чергу позбавило її можливості у повній мірі займатися вирішенням інших питань, у тому числі, і щодо звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.
		9.           Посилаючись на викладена, позивачка просила суд:
		-                     поновити строки звернення до суду за вирішенням трудового спору, які пропущені з поважних причин;
		-                     визнати переведення ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язки завідувача юридичного сектору на посаду провідного юрисконсульта юридичного сектору КНПП незаконним та скасувати наказ КНПП № 441-ц 
		від 21 листопада 2022 року;
		-                     поновити ОСОБА_1 на займаній до переведення посаді виконувача обов`язків завідувача юридичного сектору КНПП;
		-                     стягнути з КНПП на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 54 717 грн та 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		10.        Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 
		від 05 серпня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 .
		Короткий зміст судових рішень
		11.        Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 
		від 12 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
		12.        Суди попередніх інстанцій встановили, що при виконанні позивачкою обов`язків завідувача юридичного сектору вона фактично заміщувала тимчасово відсутнього працівника, а тому ці правовідносини були тимчасовими. Після припинення цього тимчасового заміщення вона фактично повернулася до виконання своїх основних обов`язків - юрисконсульта.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13.        У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Федорончук А. В., просить рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		14.        У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат 
		Федорончук А. В., подала касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року.
		15.        Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи 
		№ 354/1744/23, які у травні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15, від 16 травня 
		2018 року у справі № 756/5123/16 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.        Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 32 КЗпП України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		18.        Вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		19.        Стверджує, що не могла бути переведена на посаду провідного юрисконсульта юридичного сектору КНПП, оскільки ця посада не була вакантною. У наказі № 441-к від 21 листопада 2022 року не зазначено про звільнення ОСОБА_3 із цієї посади. Відповідач, приймаючи рішення про прийняття ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору на постійній основі, не переконався у наявності можливостей для повернення позивачки до виконання своїх безпосередніх обов`язків відповідно до займаної раніше посади.
		20.        Зауважує, що у наказі № 57-к від 28 лютого 2020 року мало бути заначено про покладення на позивачку виконання обов`язків завідувача юридичного сектору саме до фактичного призначення іншого працівника на відповідну посаду на постійній основі.
		21.        Зазначає, що у постанові апеляційного суду відсутній аналіз положень нормативно-правових актів, які регламентують сутність тимчасового замісництва, а правовідносини, які існували між сторонами, не характеризувалися ознаками правовідносин тимчасового замісництва. Вона отримувала не різницю між фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого вона заміщувала, а посадовий оклад завідувача юридичного сектора. Нею була надана згода на переведення її завідувачем юридичного сектору, при цьому посада, за якою вона виконувала обов`язки, не була зайнята іншим тимчасово відсутнім працівником, а отже ОСОБА_1 виконувала обов`язки за вакантною посадою, а не за посадою тимчасово відсутнього працівника.
		22.        Вважає, що припинення нею виконання обов`язків завідувача юридичного сектору мало відбуватися на підставі домовленості між нею та роботодавцем, оскільки мало місце не тимчасове, а постійне переведення на посаду завідувача юридичного сектору.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		23.        У червні 2025 року КНПП подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення та закрити касаційне провадження в частині підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		24.        Вказує, що суди попередніх інстанцій дослідили наявні у матеріалах справи докази та надали їм належну оцінку. Вважає, що відсутні підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах 
		від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15, від 16 травня 2018 року у справі № 756/5123/16. 
		25.        Зауважує, що на ОСОБА_1 було покладено виконання обов`язків завідувача юридичного сектору, оскільки вона не має відповідної освіти, необхідної для зайняття цієї посади на постійній основі. Позивачка була ознайомлена з відповідним наказом під підпис, заперечень проти такого оформлення трудових відносин до моменту звільнення не висловлювала.
		26.        Звертає увагу, що у штатному розписі відсутня посада виконуючого обов`язків завідувача юридичного сектору, що унеможливлює переведення позивачки на таку посаду. Увільнення від припинення тимчасового виконання обов`язків не є переведення, а тому не потребує згоди працівника. Крім того, позивачкою пропущено строк на звернення до суду з цим позовом, а вимоги про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та моральної шкоди є безпідставними.
		Обставини справи, встановлені судами
		27.         ОСОБА_1 з 07 липня 1995 року працювала на посаді юрисконсульта апарату управління КНПП. Із 
		28.        01 січня 2006 року вказану посаду перейменовано як провідний юрисконсульт відділу кадрів та правового забезпечення КНПП.
		29.        Наказом КНПП № 13-к від 13 січня 2020 року з 01 січня 2020 року введено в дію «Штатний розпис на 2020 рік». У штатному розписі на 2020 рік КНПП передбачено посаду провідного юрисконсульта.
		30.        Наказом КНПП № 42-к від 18 лютого 2020 року з 02 березня 2020 року введено в дію зміни до штатного розпису КНПП, якими зокрема був створений юридичний сектор з двома працівниками: завідувач сектору та провідний юрисконсульт.
		31.        У лютому 2020 року КНПП звернувся до Юридичного департаменту Міністерства енергетики та захисту довкілля України із поданням щодо погодження призначення на посаду завідувача юридичного сектору КНПП ОСОБА_1 . Згідно з листом-відповіддю Юридичного департаменту Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 94 від 21 лютого 
		2020 року кандидатку ОСОБА_1 не було погоджено на посаду завідувача юридичного сектору КНПП. Водночас, покладення на неї відповідних обов`язків не заперечувалося.
		32.        Наказом КНПП № 57-к від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта, переведено виконувачем обов`язки завідувача юридичного сектору з 02 березня 2020 року.
		33.        Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просила перевести її на посаду завідувача юридичного сектора. Проте в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила, що погодилася із наказом № 57-к від 28 лютого 
		2020 року та не оскаржувала його.
		34.        Листом-відповіддю Юридичного департаменту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07 листопада 2022 року за 
		№ 16/16-01/333-22 погоджено кандидатуру ОСОБА_2 на посаду завідувача юридичного сектору КНПП як такої, що відповідає кадровим вимогам та наявним освітнім критеріям.
		35.        21 листопада 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття її на посаду завідувача юридичного сектору з 22 листопада 2022 року та наказом КНПП № 441-к від 21 листопада 2022 року ОСОБА_2 було прийнято завідувачем юридичного сектору з 22 листопада 2022 року та припинено виконання обов`язків завідувача юридичного сектору ОСОБА_1, провідного юрисконсульта юридичного сектору з 21 листопада 2022 року.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		36.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		37.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		38.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		39.        Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		40.        Відповідно до статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		41.        Звертаючись до суду з позовом, а у подальшому із апеляційною та касаційною скаргами, ОСОБА_1 зазначала, що під час переведення її з посади виконуючої обов`язки завідувача юридичного сектору на посаду юрисконсульта юридичного сектору порушено правила статті 32 КЗпП України.
		42.        Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 
		1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		43.        Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою (частина перша 
		статті 33 КЗпП України).
		44.        У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій встановили, що 
		ОСОБА_1 просила перевести її на посаду завідувача юридичного сектора, проте її було переведено виконуючою обов`язки завідувача юридичного сектору, тобто ці правовідносини були тимчасовими, а після припинення такого тимчасового заміщення позивачка повернулася до виконання своїх основних обов`язків - провідного юрисконсульта.
		45.        Наказ КНПП № 57-к від 28 лютого 2020 року, яким ОСОБА_1 переведено виконувачем обов`язки завідувача юридичного сектору, позивачка не оскаржила.
		46.        Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що покладення тимчасового виконання обов`язків та подальше увільнення від такого тимчасового виконання обов`язків з одночасною вказівкою щодо повернення особи до виконання обов`язків за попередньою посадою не є переведенням на іншу роботу в розумінні статті 32 КЗпП України.
		47.        Виконання тимчасовим замісником посадових обов`язків відсутнього працівника обмежується періодом замісництва, такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими.
		48.        Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 757/61267/16-ц, від 12 жовтня 2022 року у справі № 199/9361/19.
		49.         ОСОБА_1 не могла не знати про умови і строк виконання нею обов`язків завідувача юридичного сектора чи про спеціальний статус тимчасового виконання нею обов`язків за цією посадою, а відтак мала зважати на особливості припинення повноважень на тимчасовій посаді.
		50.        Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не могла бути переведена на посаду провідного юрисконсульта юридичного сектору КНПП, оскільки ця посада не була вакантною, не є предметом спору у розглядуваній справі. 
		51.        Вимог, спрямованих на поновлення її на посаді провідного юрисконсульта юридичного сектору КНПП у розглядуваній справі не заявлено, а сторони не заперечують обставин щодо фактичного повернення ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків провідного юрисконсульта.
		52.        В межах розглядуваної справи не встановлено підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 лютого 
		2018 року у справі № 333/7100/15, від 16 травня 2018 року у справі 
		№ 756/5123/16, про що просить ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
		53.        Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
		54.        Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
		55.        Судами попередніх інстанцій надана оцінка доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України. Незгода заявниці із оскарженими судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
		56.        Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		57.        Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		58.        Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
		59.        У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		60.        Колегією суддів не встановлено підстав для закриття касаційного провадження, як того просив відповідач у відзиві на касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Федорончук Андрій Володимирович, залишити без задоволення.
		2.           Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 
		від 12 серпня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...