Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/1162/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 08.09.2025. Зареєстровано: 08.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2025.

Номер судового провадження: 2/456/939/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/1162/25
		Провадження № 2/456/939/2025
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		   27 серпня 2025 року        Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		   головуючого судді        Бучківської В. Л. ,
		   при секретарі    Коцур А.І.
		       з участю позивача         ОСОБА_1 
		       представника позивача     ОСОБА_2 
		       представника відповідача    Деркач О.Р.
		   розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Стрий цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором, 
		в с т а н о в и в :
		   Підстава позову(позиціяпозивача). Представник позивача  адвокат Куспись Є.А. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо блокування банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що знаходяться на його картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому згідно з договором №SAMDNS0000016747093 від 16.10.2007; зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» скасувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нараховану заборгованість за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16.10.2007 у розмірі 52489,46 грн.; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та йому видана банківська картка № НОМЕР_1 . Маючи намір зняти кошти, позивач виявив, що його банківська картка заблокована і він не може зняти кошти та розпорядитися ними на власний розсуд. Будь-яких відкритих виконавчих проваджень відносно позивача, які могли б бути підставою для вчинення виконавцем дій щодо блокування банківських рахунків немає. За відомостями з Єдиного реєстру боржників станом на 24.02.2025 відомості щодо особи з РНОКПП НОМЕР_2 відсутні. За відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 виконавчі провадження відсутні. Починаючи з дня блокування рахунків в телефонному режимі позивач неодноразово звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з метою дізнатися причини обмеження у користуванні картковими рахунками. Представники АТ КБ «ПриватБанк» на електронну пошту позивача направили повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, повідомляючи про прийняте 26.11.2024 рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банку. Зауважує, що працівники банку не повідомляли позивача про необхідність надати для здійснення належної перевірки документів чи відомостей, та не надали належних та допустимих доказів вчинення будь-яких дій, які зазначені в повідомленні про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку. Крім того, відповідач не надав доказів того, що позивачем вчинялися дії передбачені Законом України від 06 грудня 2019 року №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», які повинні були бути вчиненні у день зупинення фінансової операції. Позивачем 27 листопада 2024 року до Національного банку України подано скаргу про проведення перевірки дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо законності їхніх дій, просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати детальні пояснення щодо підстав та доказів застосування ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів», у разі виявлення порушень розблокувати рахунки та надати роз`яснення щодо механізмів захисту прав клієнтів у подібних випадках та запобігти подібним правопорушенням в майбутньому. У відповіді на скаргу від 27 листопада 2024 року Національний банк України вказав, що до його повноважень не належить розгляд спорів між банками та їх клієнтами, а також оскарження дій (рішень) банків та їх посадових осіб під час виконання банками функцій суб`єктів первинного фінансового моніторингу. У разі незгоди з діями банку та оскарження дій посадових осіб банку, законодавство України закріплює право осіб на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. 22 грудня 2024 року позивач повторно звернувся до Національного банку України з проханням здійснити ретельну перевірку законності та обґрунтованості дій АТ КБ «ПриватБанк» у частині розірвання ділових відносин з ним, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати пояснення щодо причин та критеріїв ухваленого рішення. Національний банк розглянув скаргу №513/123661 від 29.11.2024 вказавши, що виїзд перевірок/безвиїзного нагляду врегульовані Положенням №90 не передбачають здійснення перевірок за зверненнями (скаргами) клієнтів банків з питань оскарження певних рішень/ дій банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Крім того, Національний банк України зазначив, що у разі незгоди з діями банку, враховуючи норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України, клієнт банку має гарантоване законодавством право оскаржити дії банку та її посадових осіб у судовому порядку. Зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності своїх дій, щодо блокування картки позивача на період, який перевищив строки, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Так само, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії банку щодо блокування рахунку позивача відповідали вимогам статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». У свою чергу, на запити позивача до АТ КБ «ПриватБанк» щодо надання інформації про причини блокування його банківської карти, та надання доказів у зв`язку із чим було здійснено таке блокування, відповідач не реагує, дійсна причина блокування банківської карти позивачу невідома, неодноразові звернення та скарги позивача до банку позитивного результату не дали, тому позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою. Крім того, від ПриватБанку 06 лютого 2025 року позивачу надійшла позасудова вимога №20.1.0.0.0/7-250206/47613, в якій зазначено, що у зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007 заборгованість станом на 06-02-2025 рік складає: загальний розмір заборгованості  52489,46 грн., загальна сума заборгованості  4721,23 грн. У зв`язку із тим, що АТ КБ «ПриватБанк» закрив доступ до рахунку, відтак позивач не мав змоги користуватись ним та виконати зобов`язання за кредитним договором. А тому, нараховану заборгованість позивач вважає протиправною, оскільки через дії працівників АТ КБ «ПриватБанк» позивач не зміг вчасно виконати зобов`язання, оскільки не мав можливості. Позивач звертався до працівників АТ КБ «ПриватБанк», щоб усунути перешкоди в користуванні картковим рахунком, однак ніяких дій щодо даної проблеми працівниками банку вжито не було.    
		   19 травня 2025 представник позивача  адвокат Гомзяк І.А. подав на адресу суду додаткові пояснення, в яких покликався на те, що представник відповідача вказала на те, що підставою блокування доступу до рахунку стали операції за 25.11.2024, при цьому 25.11.2024 було здійснено транзакцію на суму 100050,00 грн. на фізичну особу ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 13.06.2020. Таким чином відбувся переказ між особами першого рівня споріднення відповідно до норм п.п.14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу 1 Податкового кодексу України. Також зазначив, що законом заборонено блокування рахунку більше 30 днів без рішення суду.
		   29.05.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача ОСОБА_1 , в яких вказано, що відповідач не просто розірвав з ним договір, а заблокував його рахунок, у зв`язку з чим позивач втратив доступ до рахунку та Приват24 без попередження. Банк визнав, що лист із повідомленням ще не був сформований, але вже вчинив дії з блокування рахунку. Крім цього, йому не було надано жодного офіційного документа, що пояснює причини або підстави для обмеження його прав. Отже, банк не просто розірвав договір, а позбавив можливості розпоряджатися власними коштами без належного обґрунтування. Банк обґрунтовує свої дії загальними фразами про «ознаки високого ризику» без доказів, підтверджених Державною службою фінансового моніторингу або правоохоронними органами; повідомлення клієнта про підозри або запиту щодо джерела коштів. Натомість у переписці банк посилається на внутрішні документи і обіцянку надати «лист із поясненням». У висновках Верховного Суду у справах №263/3736/14, №460/5096/15-ц, №712/580/16-ц чітко вказується: банк не має права обмежувати доступ до коштів клієнта без належних підстав, рішень або приписів уповноважених державних органів. Відповідач безпідставно стверджує, що позовні вимоги є неефективними. Однак, відповідно до ст. 16 ЦК України позивач має право обрати будь-який спосіб захисту, який не заборонений законом і спрямований на відновлення порушеного права. У даному випадку, вимоги усунути перешкоди у розпорядженні коштами є прямим відновленням майнового права, яке було порушене; вимога про визнання дій протиправними має значення для подальшого правового захисту (у тому числі можливості подати позов про відшкодування шкоди); спосіб захисту відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного суду (справи №338/180/17, №569/17272/15-ц, №905/1926/16 тощо). Фактичне блокування рахунку до вручення повідомлення, з обіцянкою «надати лист пізніше» є порушенням базових принципів цивільного законодавства: права на передбачуваність і правову визначеність; заборони зловживання правом; права власності захищеного Конституцією України.
		   28.07.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача ОСОБА_1 , в яких вказано, що відповідач вкотре наполягає, що не блокував рахунок, а здійснив одностороннє розірвання договору відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації доходів...» (№1702-VII) у зв`язку з виявленням «високого ризику». Проте фактична суть дій банку свідчить про протилежне. Банк не заперечує, що згідно зі ст. ст. 15,16 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації доходів...» (№1702-VII) та ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розірвати договір в односторонньому порядку, якщо встановлено неприйнятно високий ризик. Однак такі дії не звільняють банк від обов`язку: повідомити клієнта до вчинення дій, а не після; забезпечити вільне розпорядження залишком коштів (а не утримувати їх без рішень уповноважених органів); довести наявність об`єктивних підстав для визнання ризику, чого банк не зробив. Судова практика в аналогічних справах викладена у постанові ВС у справі № 263/3736/17 від 13.04.2020. Сам факт визнання клієнта «ризиковим» не є підставою для безумовного обмеження доступу до рахунку, якщо не доведено наявності відповідних вимог від контролюючих органів або правопорушень з боку клієнта. Щодо повідомлення від 27.11.2024, банк посилається на повідомлення №220.1.0.0.0/7-241127/3008, надіслане 27.11.2024, проте в переписці з банком, датованій 24-25.11.2024 вже вказано, що доступ до Приват24 припинено, договори розірвані, рахунки закриті; саме повідомлення не було вручено, лише подано реєстр відправки. Це порушує вимоги ст. 6 та ст. 16 ЦК України право особи на захист і справедливу процедуру; ст. 1066 ЦК України банк не має права обмежувати розпорядження коштами, крім випадків, передбачених законом; п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України загальні норми припиняються, якщо не передбачено спеціальним законом, але й тоді з дотриманням процедур. Щодо посилання на постанову ВС у справі № 910/1555/18, банк некоректно застосовує практику ВС у справі 910/1555/18 (25.04.2019), оскільки така справа стосувалась юридичної особи, пов`язаної з публічними особами та кримінальним провадженням; банк надав письмові докази та обґрунтування ризику, чого в даній справі немає; в даній справі  фізична особа, яка не є ані публічною, ані підозрюваною. Таким чином, ситуація не є подібною, а правові висновки не підлягають прямому застосуванню. Враховуючи наведене можна зробити висновок, що дії банку кваліфікуються як блокування доступу до коштів, що є порушенням ст. 1066 ЦК України; повідомлення було надіслано після вчинення дій, що суперечить принципу правової визначеності; жодного підтвердження ризику або участі уповноважених органів не надано; право банку на розірвання договору не означає право позбавляти клієнта коштів без повернення; спосіб захисту, обраний позивачем, є ефективним і законним.
		   19.08.2025 на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про безпідставність та наклепницький характер кваліфікації позивача як «грошового мула», в якій зазначено, що представник АТ КБ «Приватбанк» у своїх поясненнях допустив твердження: «виходячи з вищезазначеного рух коштів по карті ОСОБА_1 підпадає під статус  «Дроп» чи «грошовий мул». Це формулювання є не лише образливим, але й таким, що має пряме кримінально-правове забарвлення; публічно приписує йому участь у злочинних схемах; поширює недостовірну інформацію, що шкодить діловій репутації, честі та гідності. Поняття money mule використовується в міжнародному кримінальному праві, зокрема в документах Європолу, Інтерполу та ФАТФ, як позначення пособника у фінансових злочинах, пов`язаних з відмиванням коштів, шахрайством, фінансуванням тероризму. В Україні воно пов`язано з ознаками злочинів, передбачених: ст. 209 КК України (Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), ст. 190 КК України (Шахрайство), ст. 200 КК України (Незаконні дії з платіжними засобами). Таким чином, застосування цього терміну є публічним обвинуваченням у вчиненні злочину без жодного вироку суду. Поширення інформації, що містить ознаки обвинувачення у вчиненні злочину, без вироку суду є порушенням ст. 62 Конституції України та ст. 297 ЦК України. Таким чином, банк, вживши формулювання «грошовий мул», порушив його конституційне право на презумпцію невинуватості та завдав шкоди його репутації.
		   19.08.2025 позивач ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що в судовому засіданні представник банку чітко зазначила, що суть претензій стосується трьох окремих транзакцій. У подальших письмових поясненнях банк суттєво розширив обсяг звинувачень, навівши інші операції за понад два місяці та перелік осіб, які не є учасниками процесу. Такі дії порушують принцип процесуальної визначеності (ст. 12 ЦПК України, постанова Великої Палати ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16); свідчать про штучне формування позиції заднім числом; створюють ризик винесення рішення на підставі припущень, а не доказів.
		   В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задоволити, покликаючись на мотиви, викладені у процесуальних документах, адресованих суду.
		   Представник позивача Гомзяк І.А. в судовому засіданні пояснив, що рахунки позивача було заблоковано, відповіді від банку позивач не отримав, відсутні причини блокуванням банком картки позивача. У зв`язку із заблокуванням картки позивач не мав можливості погасити кредит. Просить позов задоволити в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві.
		   Позиція відповідача. 27.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача  адвоката Деркач О.Р., в якому представник відповідача зазначила, що приписи Закону наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів, до чого власне і відсилає п.3 ч.2 ст. 1075 ЦК України. Окрім того, розділом 1.1.7 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», перевірка за посиланням https://privatbank.ua/terms, передбачені умови щодо належної перевірки клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій: 1.1.7.12. Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у том числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка /відмовляється від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику. Так, за результатами проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що фінансові операції клієнта відповідають ознакам неприйнятно високого ризику, а саме: мають концентровані кількості операцій зарахування чи списання Р2Р переказів на день; мають ознаки «накопичення» та виведення коштів, отриманих через Р2Р перекази; мають значні обсяги та кількість операцій Р2Р переказів; мета та суть фінансових операцій незрозуміла; джерела походження коштів не з`ясовано; подальше використання коштів не відомо; фінансові операції мають транзитний характер. Також відповідно до пункту 24, Розділу 1 «Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків», затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 за № 162: «забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платі операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані з провадженням підприємницької та незалежної професійної діяльності» - надходження на картковий рахунок здебільшого здійснюється від 3-х фізичних осіб та фінансових сервісів та/або внесення готівкових коштів; - видаткові фінансові операції здійснюються на користь 3-х фізичних осіб та/або зняття готівкових коштів. З виписки по рахунку НОМЕР_3 вбачається, що 25.11.2024 ОСОБА_1 через MOBILE BANKING, KYIV здійснив три перекази по 19 950.00 CR, однак мета та суть зазначених фінансових операцій не відома. Джерела походження коштів невідомі. Подальше використання коштів невідоме. Враховуючи наведені положення законодавства, АТ КБ «ПриватБанк» під час аналізу діяльності позивача на підставі наявних документів та відомостей встановив позивачу неприйнятно високий ризик, у зв`язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із ним. Таким чином, рішення банку про розірвання договору, закриття рахунків з доступом до системи для дистанційного керування банківськими рахунками Приват24 та блокування платежів по таких рахунках, а також щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику без посилання на відповідні критерії такого ризику грунтується на вимогах закону, оскільки вчинення банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, таких дій як закриття рахунку, розірвання ділових відносин та відмова банку від проведення фінансових операцій прямо випливає з приписів частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Зазначене підтверджується і судовою практикою в аналогічних спорах, зокрема Постановою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, в якій судом серед іншого встановлено: «Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору №02500979201 від 24.03.2014, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів 11 Закону № 1702- VII, та вказані дії Закону № 1702-VII та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як не суперечать умовам пункту 8.5 цього договору. Враховуючи приписи статей 10, 11 спеціальних законів що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на загальну норму статті 1075 ЦК, оскільки в спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого і відсилає пункт 3 частини 2. Право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору. Відтак, колегія суддів повністю погоджується з доводами відповідача, наведеними у його відзиві, щодо права Банку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки». Також вказала, що згідно повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин /розірвання договору і закриття рахунку від 27.11.2024, позивачу було запропоновано звернутися до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування залишків коштів, однак жодних звернень від позивача або представника на адресу Банку не надходило. Таким чином, дії АТ КБ «ПриватБанк», як суб`єкта фінансового моніторингу, щодо розірвання ділових відносин із позивачем відповідають приписам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, ЦК України та умов Договору банківського обслуговування. Отже, з усього вищезазначеного вбачається, що позивачем не доведено порушення його прав, інтересів з боку АТ КБ «ПриватБанк», а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування банківської картки ОСОБА_1 : № НОМЕР_1 та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами ОСОБА_1 на його картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому згідно договору № SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007 не підлягають до задоволення судом. Щодо позовної вимоги зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» скасувати ОСОБА_1 нараховану заборгованість за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16.10.2007 у розмірі 52489,46грн. зазначила, що по-перше: в позовній заяві відсутні будь яке обгрунтування щодо скасування заборгованості у розмірі 52489,46грн. за кредитним договором SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007; по-друге: в позовній відповідачем оскаржуються дії банку щодо блокування рахунків. Тому не зрозуміло, що спільного між блокуванням рахунків та заборгованістю, яка виникла за кредитним договором; по-третє: в позовній заяві не наведено правових обґрунтувань, які б передбачали можливість скасувати кредитну заборгованість на тій підставі, що клієнту були заблоковані рахунки на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; по-четверте: в позовній заяві відсутнє обґрунтування того, що блокування рахунків призвело до заборгованості за кредитним договором у розмірі 52489,46грн; по-п`яте: позивачем не надано докази, що на день пред`явлення позову про захист прав споживача заборгованість за кредитним договором у розмірі 52489,46 грн. погашена; по-шосте: в позовній заяві відсутні процесуальне обгрунтування, яке надавало б позивачу право в межах однієї позовної вимоги вирішувати позовну вимоги, яка не є пов`язана з обставинами справи. Таким чином, позовні вимога про скасування заборгованості за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007 р. у розмірі 52489,46грн. не підлягає до задоволення. Щодо позовної вимоги про покладення судових витрат на відповідача, то такі також не підлягають до задоволення з урахуванням вищенаведеного. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими. Саме позивач повинен довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається, однак, останнім не виконано встановленого процесуального обов`язку щодо подання всіх наявних у нього доказів, як наслідок матеріали справи не підтверджують жодних обставин, що викладені у позовній заяві. Тому в зв`язку із вищенаведеним просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
		   26.05.2025 на адресу суду надійшли спростування надодаткові пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» - адвоката Деркач О.Р., в яких зазначено, що припинення договірних відносин (тобто розірвання договору)  це процес закінчення дії договору та пов`язаних з ним прав та обов`язків сторін. Існує кілька способів розірвання договору: за згодою сторін, за рішенням суду або в односторонньому порядку, якщо це передбачено договором або законом. Зупинення фінансових операцій - це тимчасова заборона на переведення коштів або виконання інших фінансових дій, наприклад, купівлі-продажу, внесення готівки тощо. Це може бути зроблено у зв`язку з підозрами щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або якщо є підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, з наведеного вбачається, що припинення договірних відносин та зупинення фінансових операцій є діями різного правового характеру і їх ототожнення в безпідставним і необгрунтованим. Тому покликання в заяві про застосування висновків Верховного Суду у подібних справах на постанови Верховного Суду від 13.04.2020 у справі №263/3736/17, від 17.06.2020 справа №460/5096/15ц, від 26.02.2020 № 201/16367/16, від 01.04.2020 № 712/580/16-ц є також безпідставним і таким, що не спростовують висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у від 25.04.2019 року у справі № 910/1555/18, яку наведено у відзиві на позов. Щодо застосування постанови від 16.10.2018 у справі 910/21320/17, то обставини справи є відмінними від обставин в справі №456/1162/25, що розглядається Стрийським міськрайонним судом Львівської області, оскільки як зазначено у цій постанові, підставою для розірвання договору було те, що засновники Товариства є пов`язаними особами з публічною особою, стосовно якої порушено кримінальне провадження. У відзиві на позов зазначено, договірні відносини розірвано з ОСОБА_1 за результатами проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта. АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що фінансові операції клієнта відповідають ознакам неприйнятно високого ризику, а саме: мають концентровані кількості операцій зарахування чи списання P2P переказів на день; мають ознаки «накопичення» та виведення коштів, отриманих через P2P перекази; мають значні обсяги та кількість операцій Р2Р переказів; мета та суть фінансових операцій незрозуміла; джерела походження коштів не з`ясовано; подальше використання коштів не відомо, фінансові операції мають транзитний характер. З підстав наявності кримінальної справи було розірвані договірні відносини банка з клієнтом по справі №910/3245/19 (Постанова від 29.04.2020 Касаційного господарського суду). У постанові Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі 910/18504/20 надається правова оцінка застосування судових рішень наведених в касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» до правовідносин, які склались у справі №910/18504/201, де Суд приходить до висновку, що правовідносини, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання. Отже, проаналізувавши наведені доводи у позові, додаткових поясненнях та заяві про застосування висновків Верховного Суду у подібних справах слід прийти до висновку, що наведені висновки Верховного Суду не підлягають до застосування у справі 456/1162/25, оскільки правовідносини не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, позивачем не доведено порушення його прав, інтересів з боку АТ КБ «ПриватБанк», а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами ОСОБА_1 на його картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому згідно договору SAMDNS0000016747093 від 16-10-2007 р. не підлягають до задоволення судом. Крім цього, обраний спосіб захисту про визнання протиправним дій АТ КБ «ПриватБанк» не відновлює порушеного права, як вважає позивач, оскільки не призведе до бажаного результату, а саме, до розблокування рахунку та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні грошовими коштами. Отже, обрані позивачем способи задоволення вказаних вимог не можуть призвести до захисту або відновлення захисту, оскільки договірні відносини між позивачем та банком є розірваними. Таким чином позиція наведена в додаткових поясненнях не спростовує доводів, наведених у відзиві на позов; висновки Верховного Суду зазначені у заяві про застосування висновків у подібних справах не підлягають застосуванню y правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи; позивачем обрані не ефективні способи захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		   25.07.2025 на адресу суду надійшли спростування представника АТ КБ «Приватбанк» адвоката Деркач О.Р. на заперечення ОСОБА_1 від 29.05.2025, в яких зазначено, що припинення договірних відносин підтверджується витягом з переписки, доданим позивачем до заперечень де чітко зазначено: «...Банком прийнято рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені з Вами договори та закриті поточні рахунки...». Про розірвання договору та закриття рахунку АТ КБ «ПриватБанк» надсилав на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 27.11.2024 №20.1.0.0.0/7- 241127/3008. Дана обставина підтверджується копією повідомлення та поштовим реєстром. Покликання позивача на те, що відповідачем не надано: «підтверджених Державною службою фінансового моніторингу або правоохоронними органами; повідомлення клієнта про підозри або запиту щодо джерела коштів» є безпідставними. Насамперед на обґрунтування такої позиції не наведено жодної норми права, яка б зобов`язувала банк перед розірванням договірних відносин отримувати на це дозвіл в Державної служби фінансового моніторингу або правоохоронних органів. Як зазначалось вище, позивачу було надіслано повідомлення від 27.11.2024 №20.1.0.0.0/7- 241127/3008, в якому наведено обґрунтування розірвання договору та закриття рахунку. Також представник відповідача зазначила, що на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу. Також зазначила, що у повідомленні від 27.11.2024 №20.1.0.0.0/7-241127/3008 позивачу було запропоновано звернутися до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування залишків коштів, однак жодних звернень від позивача або представника на адресу Банку не надходило. У спростуванні заперечень, позивач намагається переконати суд в блокуванні рахунку, що не відповідає дійсним обставинам справи.
		   14.08.2025 на адресу суду надійшли пояснення представникаАТ КБ«Приватбанк» адвокатаДеркач О.Р.по рухукоштів по карті НОМЕР_4 , в яких зазначено, що в період з 17.09.2024 по 25.11.2024 на рахунок ОСОБА_1 здійснювались неодноразові перекази від 3- осіб, які перераховані третім особам, а більшість з них ОСОБА_4 додаткових поясненнях від 19.05.2025 зазначено, що ОСОБА_3 є дружиною позивача ОСОБА_1 , але ця обставина не надає жодних правових підстав для систематичного перерахування на її рахунок значних сум без мети та суті перерахування таких, відсутності джерел походжень коштів, які перераховувались на її рахунок і подальше використання коштів ОСОБА_5 , отриманих від ОСОБА_1 , не відомо. Також звертає увагу суду, що кошти, які перераховувались на рахунок ОСОБА_6 мають транзитний характер, що підтверджується вищенаведеним та випискою по рахунку. Також вказує, що жодна норма права не надає можливості здійснювати фінансові операції всупереч чинному законодавству між особами, які перебувають у шлюбних відносинах, оскільки, кожний з них є клієнтом банку і їх обслуговування здійснюється на підставі договірних відносин укладених окремо як з чоловіком, так і окремо з дружиною. Операції відображені у виписці мають концентровані кількості операцій зарахування чи списання Р2Р переказів на день; мають ознаки «накопичення» та виведення коштів, отриманих через Р2Р перекази: мають значні обсяги за кількістю операцій Р2Р переказів; мета та суть фінансових операцій не зрозуміла, джерела походження коштів відсутні, операції мають транзитний характер, подальше використання коштів не відомо. Переказ із картки на картку, або р2р-переказ (від англ. рeer-to-peer особи) це найпростіший спосіб надіслати гроші від одної фізичної особи іншій. Фактично це списування визначеної суми коштів з банківської картки та її зарахування на банківську картку іншої особи. Виходячи з вищезазначеного, рух коштів по карті ОСОБА_1 підпадає під статус «Дрод» чи «грошовий мул». «Дрод» чи «грошовий мул» - людина, яка надає банківську картку, оформлену від його імені для транзитних переказів коштів. Відповідно до пункту 24, розділу 1 «Інструкції про порядок відкриття та закриття пакунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків», затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 за № 162 «Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності». Таким чином, наведені операції підпадають під Додаток 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» з «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу» затвердженого постановою правління НБУ №65 від 19.05.2020 наявні індикатори, а саме: п. 12. Фінансові операції за рахунок фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходів); п. 15. Характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, да підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку; п 25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитних фінансових операцій за рахунок клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунок); п. 30. Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунок клієнта; п. 30-2. Нетипова активність за рахунок клієнта. Крім цього, фінансові операції клієнта відповідають ознакам, що викладені в листі НБУ від 10.08.2023, а тому у АТ КБ «ПриватБанк» були наявні правові підстави для розірвання договору з клієнтом ОСОБА_1 . Вказаний лист є банківською таємницею, яка розкривається в порядку передбаченому чинним законодавством. Отже, використання клієнтом ОСОБА_1 продуктів АТ КБ «ПриватБанк» для проведення операцій, мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту/логічних пояснень. Крім цього з клієнтами: Саварин, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Рудан, ОСОБА_9 та іншими банк здійснив процедуру розірвання ділових відносин. З огляду на наведене, у АТ КБ «ПриватБанк» були наявні всі правові підстави для розірвання договірних відносин та закриття рахунків на підставі ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Національного банку України 19.05.2020 №65.    
		   Представник відповідача  адвокат Деркач О.Р. в судовому засіданні просить відмовити в задоволені позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, пояснила, що позивач не довів походження коштів на його рахунку, для споживчих цілей це були значні суми, окрім цього кошти перераховувалися на третіх осіб, кінцевого одержувача коштів так і не встановлено.
		   Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
		   Ухвалою судді від 11.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
		   Ухвалою суду від 31.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		   Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
		   Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		   В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
		   Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		   Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
		   Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		   Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
		   Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
		   Відповідно довідповіді начальникаУправління захиступрав споживачівфінансових послугНБУ О.Лобайчук №14-0005/2753від 13.01.2025,Національний банкне наділенийповноваженнями зазначенимиКонституцією України,Законом проНаціональний банкта іншимизаконами України,зокрема щодо:втручання увідносини міжбанками тафізичними особами-клієнтамиз метоювирішення спірнихпитань,які виникаютьу процесінадання банківськихпослуг;надання попередньогопідтвердження правомірностідій (рішень)банку доздійснення аналізутаких дій(рішень)в процесіздійснення наглядуза банком.У разінезгоди здіями банку,враховуючи нормистатей 15,16ЦК України,клієнт маєгарантоване законодавствомправо оскаржитидії банкута їїпосадових осібу судовомупорядку  /а.с.6-7/.
		   Відповідно до відповіді начальника Управління захисту прав споживачів фінансових послуг НБУ О. Лобайчук №14-0005/9539 від 19.12.2024, Банком було повідомлено ОСОБА_1 про розірвання договору електронною поштою, згідно з умовами Договору. Додатково банк повідомив, що ОСОБА_1 має залишки грошових коштів, які може отримати звернувшись в банк. Статтею 5 Закону про банки передбачено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. До повноважень Національного банку, визначених статтями 6, 7 Закону про Національний банк, статтею 18 Закону про ПВК/ФТ та статтею 63 Закону про банки, не належить розгляд спорів між банками та їх клієнтами, а також оскарження дій (рішень) банків та їх посадових осіб під час виконання банками функцій суб`єктів первинного фінансового моніторингу /а.с.8-10/.
		   З форми електронного звернення від 27.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 звертався до НБУ зі скаргою на дії АТ КБ «Приватбанк»/а.с.11-12/. 
		   З форми електронного звернення від 22.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 повторно звертався до НБУ зі скаргою на дії АТ КБ «Приватбанк»/а.с.13/. 
		   З повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 27.11.2024 №20.1.0.0.0/7-241127/3008 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору і закриття рахунку /а.с.15/.
		   Випискою покартці, за період з 11.03.2024 по 25.03.2025, підтверджується рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_1 /а.с.10 зворот-11/. 
		   Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
		   Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
		   Згідно зст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   Відповідно дост. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.
		   Згідно з частинами першою, третьоюстатті 1066 Цивільного кодексу Україниза договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		   Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина першастатті 1068 ЦК України).
		   Згідно зст. 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		   За змістом п. 3 ч. 2ст. 1075 ЦК Українибанк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		   Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		   Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом (частина другастатті 1075 ЦК України).
		   Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		   Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 7 Закону, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
		   Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цимЗакономвиконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		   Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
		   Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:
		   Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно достатті 18 цього Законувиконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.
		   Відповідно до положеньст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»на банки покладено обов`язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.
		   Відповідно до ч. 2ст. 11 Законусуб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.
		   Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
		   З метою не перешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.
		   Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цьогоЗаконуздійснює державне регулювання і нагляд.
		   Частиною 1ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
		   Відповідно до п. п. 2, 4, 5 ч. 2Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:
		   - забезпечувати згідно вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином дозволить виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин із клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноваженому органу (далі - СУО), а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій у протиправних цілях;
		   - проводити належну перевірку нових клієнтів та існуючих клієнтів;
		   - забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі здійснюваних на користь клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявної у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи у разі потреби інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями.
		   Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв`язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21, від28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20 та інші).
		   Згідно зістаттею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		   Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		   Відповідно достатті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		   Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
		   Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був клієнтомвідповідача - АТ КБ «Приватбанк».
		   З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2024 року за вих. №20.1.0.0.0/7-241127/3008 АТ КБ «Приватбанк» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин. Позивача повідомлено про те, що банком на підставі частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020р. № 65, внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій,26.11.2024прийнято Рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк. 
		   Згідно з повідомленням про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин /розірвання договору і закриття рахунку від 27 листопада 2024 року, позивачу було запропоновано звернутися до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування залишків коштів.
		   Однак, жодних звернень від позивача або представника на адресу Банку не надходило, не надано документів, необхідних банку для здійснення належної перевірки, наслідком чого стало встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, про що, відповідно, і було зазначено у вказаному повідомленні банку.
		   Відповідно до положень чинного законодавства АТ КБ «Приватбанк» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу та зобов`язаний забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розроблення критеріїв ризику згідно з Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		   Відповідно до вимог ст.15Закону України«Про запобіганнята протидіюлегалізації (відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
		   Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що приписист. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі, шляхом розірвання договорів, до чого власне і відсилає п. 3 ч. 2ст. 1075 ЦК України.
		   Судом досліджено виписку по картці/рахунку ОСОБА_1 , за період 11.03.2024-25.03.2025, згідно з якою витрати по картці за вказаний період становили 537302,08, з якої також вбачається, що за вказаний період на рахунок ОСОБА_1 здійснювалися неодноразові перекази від третіх осіб, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які в подальшому перераховувалися третім особам, мета та суть фінансових операцій не зрозуміла, джерела походження коштів відсутні, подальше використання коштів невідоме.
		   Відповідно до п. 67 п. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», порогові та підозрілі фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.
		   Фінансова операція незалежно від суми є підозрілою, якщо банк має підозри або підстави вважати її пов`язаною зі злочинною діяльністю, фінансуванням тероризму, поширенням зброї масового знищення (ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»). При віднесенні фінансової операції до підозрілої банк керується індикаторами, встановленими НБУ у Додатку 20 Положення № 65.
		   Відповідно до п.п. 2 п. 6 Положення № 65, Банк зобов`язаний забезпечити належну організацію внутрішньобанківської системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - ПВК/ФТ) та проведення первинного фінансового моніторингу. Метою належної організації внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу є можливість належним чином виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) та повідомляти про них СУО.
		   Пунктами 11 та 12 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.
		   Відповідно до Додатку 6 до Постанови № 65, під час здійснення ПЗНП, банк обирає вид необхідного до вжиття заходу залежно від виявлених ризиків, притаманних діловим відносинам із клієнтом, що є пропорційним таким ризикам.
		   Такими заходами, можуть бути, зокрема, встановлення певних обмежень/лімітів на використання клієнтом послуги/продукту.
		   У пункті 1 розділу VІ Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.
		   У пункті 2 додатку №2 Критеріїв передбачено, що критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.
		   Окрім того, розділом 1.1.7 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», перевірка за посиланням https://privatbank.ua/terms, передбачені умови щодо належної перевірки Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій:
		   1.1.7.1. Протягом строку дії Договору Банк має право витребувати, а Клієнт зобов`язаний надавати на вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи та/або відомості/інформацію, необхідні для виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		   1.1.7.2. Клієнт зобов`язаний надавати на першу вимогу Банку та/або з власної ініціативи достовірні документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та/або відомості/інформацію необхідні для здійснення належної перевірки Клієнта (ідентифікації та верифікації клієнта (його представника), встановлення кінцевого бенефіціарного власника Клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності), встановлення (розуміння)/ з`ясування мети та характеру ділових відносин або проведення фінансової операції, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у Банка інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями), у тому числі для виконання процедур агента валютного нагляду), забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про Клієнта, джерел походження коштів, факту належності Клієнта, кінцевого бенефіціарного власника Клієнта (для юридичних осіб), до національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, членів їх сімей або осіб пов`язаних з політично значущими особами, джерела статків (багатства) та джерела коштів, пов`язаних із фінансовими операціями Публічних діячів, а також щодо ідентифікації посадових осіб органів управління та контролю Клієнта-юридичної особи, а також щодо ідентифікації уповноважених осіб Клієнта, осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких діє Клієнт при проведенні операції, осіб, на користь яких Клієнт надав Банку доручення на систематичне (два або більше разів) договірне списання коштів з рахунку, та іншу інформацію чи документи відповідно до вимог законодавства України, умов Договору та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA.
		   У разі ненадання Клієнтом документів для здійснення Банком визначеної нормативно-правовими актами та внутрішньобанківськими документами Банку у сфері запобігання та протидії належної перевірки Клієнта, Сторони узгодили можливість призупинення/обмеження обслуговування Клієнта до моменту отримання відповідних документів та / або відомостей / інформації.
		   У випадку порушення Клієнтом умов цього пункту щодо надання відповідних документів та/або інформації Банк може прийняти рішення щодо відмови Клієнту в підтриманні ділових відносин, відмови в обслуговуванні/ наданні будь-яких послуг за цим Договором та/ або розірвання цього Договору.
		   Враховуючи наведені положення законодавства, а також Умови та правила АТ КБ «ПриватБанк» під час аналізу діяльності позивача на підставі наявних документів та відомостей банк встановив позивачу неприйнятно високий ризик, у зв`язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем.
		   При цьому, підставою для відмови від підтримання ділових відносин з позивачем згідно із абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та внутрішнього Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції, стала сукупність критеріїв, а не лише джерела походження коштів у клієнта, серед яких: фінансові операції носять транзитний характер; мають ознаки «накопичення» та виведення коштів, отриманих через Р2Р перекази; мета та суть операцій незрозуміла та не є очевидною; мають значні обсяги та кількість операцій Р2Р переказів; подальше використання коштів невідоме.
		Верховний Суд у постановах: від 21 листопада 2022 року у справі № 757/35987/20, від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/28762/18 виснував, що за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановленя позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.
		Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв`язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21, від28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20 та інші).
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Так, позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
		Так в судовому засіданні представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» адвокат Деркач О.Р. деталізувала про які саме перекази йде мова, вказала на суми та осіб, якими було здійснено перерахунок коштів на картку позивача, як і вказала осіб, яким ці кошти були перераховані позивачем. Однак позивач не вважав за необхідне пояснити походження цих коштів, які мету їх подальшого переказу третім особам. 
		   Сліз також зазначити, що позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надає, як і не надає доказів того, що заборгованість за кредитним договором у розмірі 52489,46 грн. виникла у зв`язку із блокуванням рахунку на підставі Закону України«Про запобіганнята протидіюлегалізації (відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення»і такапідлягає скасуванню. 
		Посилання позивача на порушення нормЦивільного кодексу Україниє безпідставними з огляду на те, що відповідач є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та враховуючи приписи статей10,11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», тастатті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.
		При ухваленні судового рішення суд також враховує висновки ВС, викладені у постанові від 12.02.2025 по справі №645/5124/23, згідно з якими зазначаючи, що банком не було надано доказів звернення до правоохоронних органів, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно достатті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»вказаним повинен займатися не банк, а спеціально уповноважений орган і лише у випадку, якщо йому буде повідомлено про ознаки вчинення кримінального правопорушення. При цьому, банк не застосовував положеннястатті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»і не посилався на вказану статтю в процесі доказування.
		А тому доводи позивача і в цій частині на увагу не заслуговують.
		Безпідставними з огляду на вищевикладене суд вважає також позовні вимоги позивача про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» скасувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нараховану заборгованість за кредитним договором №SAMDNS0000016747093 від 16.10.2007 у розмірі 52489,46 грн.
		При цьому суд враховує доводи представника відповідача про те, що в позовній заяві відсутні будь які обгрунтування щодо скасування заборгованості у розмірі 52489,46грн.; в позовній заяві не наведено правових обґрунтувань, які б передбачали можливість скасувати кредитну заборгованість на тій підставі, що клієнту були заблоковані рахунки на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; в позовній заяві відсутнє обґрунтування того, що блокування рахунків призвело до заборгованості за кредитним договором у розмірі 52489,46грн; позивачем не надано докази, що на день пред`явлення позову про захист прав споживача заборгованість за кредитним договором у розмірі 52489,46 грн. погашена.
		Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.
		   Судові витрати.
		   Так як, у задоволенні позову відмовлено, у відповідності дост.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
		   Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
		           
		                    в и р і ш и в :
		   В задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні грошовими коштами та скасування заборгованості за кредитним договором відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		   Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
		   Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
		Представник відповідача: Деркач Ольга Романівна, РНОКПП НОМЕР_6 , місце знаходження: 79066, м. Львів, вул. Сихівська, 28/56.
		 
		Повний текст судового рішення 
		виготовлено 08.09.2025. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя    В. Л. Бучківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...