Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/9655/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 08.09.2025. Зареєстровано: 09.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2025.
Дата набрання законної сили: 08.09.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		м. Вінниця
		08 вересня 2025 р.Справа № 120/9655/25
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом комісії №27 від 08.07.2025.
		04.09.2025 до суду надійшло клопотання позивача про забезпечення вказаного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії пов`язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, до набрання законної сили рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9655/25, крім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
		Клопотання обґрунтовується тим, що позивач має право на відстрочку під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак відповідач відмовив в оформленні позивачу відстрочки. Вказану відмову позивач вважає протиправною і такою, що суперечить вимогам законодавства, а тому оскаржує її до суду.
		Водночас, як зазначає позивач, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде прийняте на користь позивача.
		Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Відтак, беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову можуть бути такі обставини:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
		2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
		3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;
		4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Водночас згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб`єктів, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
		За наслідками розгляду поданої заяви з урахуванням наведених у ній доводів суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи що захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі стане неможливим.
		Так, звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник фактично лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить фактів на підтвердження того, що для прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах існує реальна загроза, що відповідач чи треті особи умисно діють недобросовісно на шкоду таким права або інтересам і що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
		Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті  це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову  це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
		Тому сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення, дія чи бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
		Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із наведенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (дії, бездіяльності) та порушення таким рішенням (діями, бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
		Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
		Як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що позивача може бути мобілізовано на військову службу та це становитиме небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також незворотньо змінить його правовий статус, після чого неможливо буде реалізувати право на відстрочку.
		Втім, зазначені доводи не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Навіть більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
		Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).
		Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, підлягають перевірці і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
		На даному ж етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних рішень та дій суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
		Водночас з матеріалів заяви суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність спірного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення адміністративного позову, яка може полягати, наприклад, у прийнятті рішення неуповноваженим суб`єктом владних повноважень, тобто таким, який апріорі немає права на ухвалення подібних рішень відповідно до закону, тощо.
		Також необхідно зазначити, що право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначено статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та реалізовується в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі  Порядок № 560).
		Зокрема, пунктом 63 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
		У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
		З наведених положень висновується, що сам факт прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні відстрочки автоматично не зумовлює призову особи на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і цьому, зокрема, обов`язково передує направлення військовозобов`язаного на медичний огляд для визначення ступеню його придатності до військової служби.
		Більше того, станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, підстав стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації немає, відтак і не йдеться про зміну його статусу з "військовозобов`язаного" на "військовослужбовця".
		Насамкінець суд звертає увагу на обраний заявником спосіб забезпечення позову, який є фактично втручанням у виключну компетенцію відповідача та передбачає встановлення йому заборони на невизначений термін вчиняти дії, на вчинення яких він уповноважений відповідно до закону з певною свободою розсуду (дискрецією).
		Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
		Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
		Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №120/9655/25 - відмовити.
		 
		Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
		 
		СуддяВіятик Наталія Володимирівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...