Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/6665/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 08.09.2025. Зареєстровано: 09.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		05 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/6665/25
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Кукоби О.О. 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Лазебної А.В.
		та представників сторін: 
		від позивача  Пшеничний О.Л.,
		від відповідача  Мамчич А.О, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Інчер" (надалі - позивач, ТОВ "Інчер") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2025 №00012500701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток загалом у розмірі 2252610,00 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при формуванні інших операційних витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за спірний період позивач у повній мірі дотримався вимог Податкового кодексу України. На переконання платника податку, ним правомірно включено до складу інших операційних витрат суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" товарів та послуг, оскільки реальність вчинення таких господарських операцій підтверджена належним чином складеними первинними документами, а той факт, що постачальники товарів / послуг не зареєстрували відповідні податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних не впливає на право позивача, як добросовісного платника податків, на формування витрат. 
		 
		Позиція відповідача. 
		 
		Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 86-90/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 16.01.2025 №676/16-31-07-01-01/42556531 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Інчер". Зокрема зазначив, що перевіркою встановлено завищення витрат за період 01.01.2024 по 30.09.2024 на суму 10011602,00 грн, внаслідок включення до складу інших операційних витрат сум податку на додану вартість, не підтверджених виписаними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Звертав увагу на те, що контрагентам позивача анульовано свідоцтва платників ПДВ за неподання звітності протягом року. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Інчер" не сплатило суми ПДВ в ціні товарів / послуг, а ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" не задекларували та не перерахували суми податкового зобов`язання з ПДВ до Державного бюджету. 
		 
		 
		Процесуальні дії у справі, інші заяви учасників справи.
		 
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. 
		Представник позивача у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ТОВ "Інчер" на момент укладення та виконання договорів не було відомо і не могло бути відомо, що в майбутньому у постачальників товарів та послуг будуть анульовані свідоцтва платника ПДВ, у зв`язку з чим у них не буде можливості зареєструвати податкові накладні /а.с. 132-134/. З огляду на неможливість реєстрації контрагентами податкових накладних, витрати для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток сформовані позивачем на підставі наявних у нього належним чином оформлених первинних документів, а саме: договорів, додаткових угод, додатків до договорів, актів приймання-передачі, видаткових накладних тощо.
		У підготовчому засіданні 17.06.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
		У судовому засіданні 05.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував, наполягаючи на відмові у задоволенні позовних вимог.
		 
		Обставини справи
		 
		ТОВ "Інчер" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 42556531, взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 17.10.2018 /а.с. 12 - зі звороту/.
		Основний вид діяльності позивача - роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).
		Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 20.12.2024 по 02.01.2025 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Інчер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2018 по 30.09.2024, результати якої оформлені актом від 16.01.2025 №676/16-31-07-01-01/42556531 /а.с. 13-38/.
		Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог пунктіву 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, НП(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, НП(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2024 року загалом у розмірі 1802088,00 грн. 
		Так, в ході перевірки правильності формування р. 2180 Звіту про фінансові результати (Ф№2) "Інші операційні витрати" відповідач встановив завищення витрат за період 01.01.2024 по 30.09.2024 на суму 10 011 602 грн, внаслідок включення до складу інших операційних витрат сум податку на додану вартість, не підтверджених виписаними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
		Крім того, перевіркою даних регістрів обліку бухгалтерського рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" встановлено, що підприємством до складу витрат по субрахунку 949 "Інші операційні витрати" за період 01.01.2024 по 30.09.2024 року включено суму податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 10 011 602 грн на підставі податкових накладних, які не були складені та зареєстровані постачальниками в ЄРПН та по яким закінчився граничний термін для відображення податкового кредиту (365 календарних днів).
		07.02.2025 з урахуванням вищенаведеного висновку відповідач сформував податкове повідомлення-рішення №00012500701 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток загалом у розмірі 2252610,00 грн (з них: 1802088,00 грн - основне зобов`язання, 450522,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 62-63/.
		Скарга платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення залишена без задоволення рішенням ДПС України від 17.04.2025 №10781/6/99-00-06-01-01-06 /а.с. 64-66, 67-70/.
		Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.02.2025 №00012500701, позивач оскаржив його до суду.
		 
		Норми права, якими урегульовані спірні відносини.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). 
		Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		При цьому у силу пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування /абзац перший пункту 44.2 статті 44 ПК України/.
		Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податком на прибуток приватних підприємств - прим.) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. 
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). 
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
		 
		Оцінка судом обставин справи
		 
		Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Спір у цій справі стосується правомірності податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій за податкове правопорушення. 
		Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме: чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За обставин справи, що розглядається, позивач відніс до складу інших операційних витрат за період 01.01.2024 по 30.09.2024 суми ПДВ в розмірі 10 011 602 грн щодо господарських правовідносин з ТОВ "Новея" (код 42759049), ТОВ "Сторес" (код 41212262), ТОВ "Марс 2018" (код 41631979), ТОВ "Еквінта" (код 44254551), якими не були складені та зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні, а також не відображено податкові зобов`язання у податковій звітності з ПДВ.
		Так, перевіркою встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з придбання товарів та послуг у:
		- ТОВ "Новея" (код 42759049) - протягом січня та лютого 2023 року придбано газ нафтовий скраплений та газ вуглеводневий скраплений паливний загалом на суму 23839567,00 грн, у т.ч. ПДВ - 1559597,84 грн; 
		- ТОВ "Сторес" (код 41212262) - упродовж січня - травня, вересня 2023 року придбано товари (нафтопродукти, мастила в асортименті, запальнички, кава, чай, стакани) та послуги (суборенда АЗС) загальною вартістю 5069225,15 грн, у т.ч. ПДВ - 548461,73 грн; 
		- ТОВ "Марс 2018" (код 41631979) - протягом січня - вересня 2023 року придбано товари (олива в асортименті, запальнички в асортименті, будматеріали, інструменти, спецодяг, спецвзуття, госптовари, нафтопродукти тощо) та послуги (суборенда АЗС) загальною вартістю 72325651,80 грн, у т.ч. ПДВ - 6085830,98 грн; 
		- ТОВ "Еквінта" (код 44254551) - у січні 2023 року придбані товари широкого асортименту загальною вартістю 24723804,10 грн, у т.ч. ПДВ - 1817711,23 грн. 
		У ході проведення перевірки встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Новея" анульовано 28.02.2023, ТОВ "Сторес" - 08.11.2023, ТОВ "Марс 2018" - 10.11.2023, ТОВ "Еквінта" - 28.04.2023. 
		Позивач наведені обставини не заперечував. 
		У ході розгляду справи суду не надано доказів оскарження ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" рішень податкових органів про анулювання свідоцтв платника ПДВ. 
		Не заперечується учасниками справи й той факт, що ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" за результатами господарських правовідносин з ТОВ "Інчер" не склали та не зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні про поставку позивачу товарів / послуг. 
		Також вищезгадані контрагенти не відобразили відповідні господарські операції у звітності з ПДВ, не визначили суми податкових зобов`язань за такими операціями та не сплатили до Державного бюджету України суми податку на додану вартість (у разі позитивного значення об`єкта оподаткування ПДВ). 
		Спірним у цій справі є правомірність дій позивача щодо включення сум податку на додану вартість, визначених у ціні "придбаних" у ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" товарів та послуг, до складу інших операційних витрат, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за 9 міс. 2024 року на 10011602,00 грн. 
		Оцінюючи правомірність доводів сторін у відповідній частині, суд виходить з такого. 
		Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства. 
		Мету, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначено НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - НП(С)БО 1). 
		У силу пункту 4 розділу І НП(С)БО 1 метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. 
		У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8 розділ ІІ НП(С)БО 1).
		Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
		За приписами пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433, метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період. У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. 
		Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню тощо.
		Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - НП(С)БO 16), що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
		У силу пункту 10 НП(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі НП(С)БО 9).
		За змістом пункту 9 НП(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: 
		- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків та знижок, наданих постачальником (продавцем); 
		- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; 
		- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
		З урахуванням наведеного суд зауважує, що податок на додану вартість є непрямим податком, який не відшкодовується підприємству, якщо право на податковий кредит не підтверджено зареєстрованою податковою накладною, або іншим передбаченим ПК України документом. 
		Облік ПДВ та визначення сум цього податку нерозривно пов`язані з такими основними поняттями, як податкове зобов`язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана платником ПДВ в звітному періоді (в складі вартості проданих покупцеві товарів, послуг) та податковий кредит - сума ПДВ, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена за правилами, встановленими розділом V ПК України. 
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. 
		Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу /пункту 201.8 статті 201 ПК України/.
		У силу абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. 
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		В абзаці чотирнадцятому пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: 
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; 
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
		Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
		Законом України від 30.11.2021 №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" внесено зміни до абзаців четвертого-шостого пункту 198.6 статті 198 ПК України, у силу яких термін, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту, зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.
		Крім того, пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
		Зокрема, підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.06.2023 №3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" встановлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
		З урахуванням змін, внесених Законом №3219-IX до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, перебіг строків для формування податкового кредиту (365 календарних днів з дати складання податкової накладної) відновлено з 01.08.2023.
		Крім того, суд зауважує, що ПК України у період з січня по вересень 2023 року (здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами), а також після 01.10.2023 не містив положень про продовження строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН. 
		Тож строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ (за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений пунктом 198.6 статті 198 та пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, починаючи з 01.08.2023 продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період, починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023. 
		З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача, що ТОВ "Інчер" за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 безпідставно завищено суму "Інших операційних витрат" по коду рядка 2180 Звіту про фінансові результати (Ф2), внаслідок включення до їх складу ПДВ у розмірі 10011602,00 грн, врахованого у ціні товарів та послуг, придбаних у ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта", за якими станом на дату початку перевірки (20.12.2024) постачальниками товарів / послуг не складені та не зареєстровані у ЄРПН відповідні податкові накладні.
		Суд також враховує, що наказ Міністерства фінансів України від 01.07.1997 №141 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість", пунктом 8 якої було передбачено, що при неотриманні від продавця (постачальника) податкової накладної на отримані / попередньо оплачені сировину, матеріали, товари, основні засоби та нематеріальні активи, на виконані роботи і послуги, зареєстрованої в ЄРПН в терміни, встановлені податковим законодавством, сума податку на додану вартість відображається за дебетом субрахунку 644 «Податковий кредит», аналітичний рахунок «Податковий кредит непідтверджений», у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов`язань; наступного дня після останнього дня граничного терміну для реєстрації податкової накладної в ЄРПН сума податку на додану вартість, що міститься в такій податковій накладній, відображається за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 «Податковий кредит», аналітичний рахунок «Податковий кредит непідтверджений», втратив чинність з 09.08.2019 на підставі наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2019 №247.
		Щодо посилань позивача на індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Чернігівській області від 06.11.2017 №2526/ІПК/10/25-01-12-02-06 /а.с. 75/, суд зауважує, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. 
		До того ж, зі змісту згаданої індивідуальної податкової консультації суд встановив, що вона стосувалась питання формування платником податків витрат у разі відмови постачальнику товарів у реєстрації податкових накладних у ЄРПН та в період надання такої консультації була чинною Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 №141.
		Щодо доводів позивача про підтвердження господарських операцій з ТОВ "Новея", ТОВ "Сторес", ТОВ "Марс 2018", ТОВ "Еквінта" належним чином складеними первинними документами, суд зауважує, що спір у цій справі не стосувався підтвердження чи не підтвердження реальності здійснення господарських операцій. 
		Натомість спірним питанням була правомірність дій позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість, включених у ціну придбаних товарів / послуг, до інших витрат операційної діяльності. 
		За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність таких дій платника податку, оскільки відповідні суми мали бути відображені як складова собівартості запасів відповідно до пункту 9 НП(С)БО 9. 
		Водночас суд звертає увагу позивача на наявність у нього права на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з контрагентів, які не виконали свого обов`язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН збитків у розмірі сплаченого у ціні придбаних товарів / послуг податку на додану вартість (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21). 
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 
		Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням податковий орган правомірно збільшив ТОВ "Інчер" суму грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 1802088,00 грн та застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 450522,00 грн. 
		А тому, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Інчер" суд відмовив повністю. 
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 30280,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 77-79/. 
		Відповідач доказів понесення судових витрат не надав. 
		З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає. 
		 
		Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інчер" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити. 
		Судові витрати не розподіляються.
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інчер" (код ЄДРПОУ 42556531; вул. Халаменюка, 8, оф. 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600). 
		Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
		Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Повний текст рішення складено 08 вересня 2025 року.
		 
		СуддяОлександр КУКОБА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...