Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15835/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 08.09.2025. Зареєстровано: 09.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2025.

Номер судового провадження: П/520/18909/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 вересня 2025 року Справа № 520/15835/25 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Садової М.І.,
		за участю секретаря судових засідань Павлової К.Є.,
		представника позивача Яковлева Є. В., 
		представника відповідача Милейко К. С., 
		представника відповідача Гадецького А. В., 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптсум-Трейд» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
		 
		у с т а н о в и в :
		 
		позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025 та картку відмови № UA807200/2025/000246 від 13.05.2025; вирішити питання розподілу судових витрат.
		В обґрунтування позову покликається на те, що 12.05.2025 подав електронну митну декларацію № 25UA807200006726U5 для митного оформлення товарів (чоловічі комплекти одягу), імпортованих за контрактом № HLNT20240816 від 16.08.2024 з HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD. Разом з декларацією надано повний пакет документів, що підтверджують митну вартість товару в сумі 37500,00 дол. США. Відповідач надіслав повідомлення про необхідність надання додаткових документів, на яке позивач відповів, вказавши, що всі необхідні документи вже надано. Однак, 13.05.2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості до 147030,00 дол. США та картку відмови, що призвело до переплати митних платежів на суму 1522776,44 грн. Позивач стверджує, що дії відповідача протиправні, оскільки подані документи є достатніми для підтвердження митної вартості за першим методом. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат. 
		Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргумент про те, що подані документи містять розбіжності, не підтверджують числові значення митної вартості, а також на наявність інформації в ЄАІС Держмитслужби про вищу вартість аналогічних товарів. Відповідач вважає, що коригування здійснено правомірно за резервним методом (ст. 64 МКУ), а також заперечує розмір судового збору та витрат на правничу допомогу як завищені. Просить у позові відмовити. 
		У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на судову практику Верховного Суду, та підтверджує правильність розрахунку судового збору та витрат на правничу допомогу. Просить задовольнити позов.
		Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 23.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить такі задовольнити.
		У судовому засіданні сторона відповідача заперечила проти позову та просить у такому відмовити з підстав викладених у заяві по суті. 
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке. 
		Суд установив, 12.05.2025 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №25UA807200006726U5, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
		На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 37500,00 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: - пакувальний лист (Packing list) № LEMCG278402 від 10.03.2025; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № LEMCG278402 від 10.03.2025; - коносамент (Bill of lading) № SZJF250301 від 15.03.2025; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2633 від 07.05.2025; - декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSFX07K0 від 07.05.2025; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № LEMCG278402 від 10.03.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № HUZHOU250109/1 від 09.01.2025 (з перекладом); - висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією №09/05/2025/01 від 09.05.2025; - розрахунок ціни (калькуляція) № LEMCG278402 від 10.03.2025 (з перекладом); - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 10.02.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №HLNT20240816 від 16.08.2024; - видаткова накладна №LEMCG278402 від 10.03.2025 (з перекладом); - відвантажувальна специфікація № LEMCG278402 від 10.03.2025 (з перекладом); - комерційна пропозиція №HUZHOU20240801 від 01.08.2024 року (з перекладом); - лист №0502/1 від 02.05.2025 з інформацією від ТОВ «Оптсум-Трейд», що страховка не здійснювалася; - лист №0502/2 від 02.05.2025 з інформацією від ТОВ «Оптсум-Трейд», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; - лист №LEMCG278402/1 від 10.03.2025 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); - лист №LEMCG278402/2 від 10.03.2025 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); - лист №LEMCG278402/3 від 10.03.2025 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); - лист №LEMCG278402/4 від 10.03.2025 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); - лист №LEMCG278402/5 від 10.03.2025 з інформацією від продавця, вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); - якісний опис №LEMCG278402 від 10.03.2025 (з перекладом).
		12.05.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу № 505660 в якому зазначено: «В зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКАМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСУР (Порядок здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476) У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України буде проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 9) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСУР АСМО «Інспектор» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару».
		13.05.2025 позивачем надано відповідб на повідомлення відповідача, у якому повідомив наступне. Відповідно до ст. 5 контракту №HLNT20240816 від 16.08.2024, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу  три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця». Рахунком-фактурою № LEMCG278402 від 10.03.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «Оптсум-Трейд» виписки з бухгалтерської документації не вимагається (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-2  щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару  Вказано, що прайс-лист № HUZHOU250109/1 від 09.01.2025 ТОВ «Оптсум-Трейд» подано разом із митною декларацією №25UA807200006726U5 та вже знаходиться у Відповідача (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-3  щодо надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ)  Вказано, що декларацію № 25PL322080NSFX07K0 від 07.05.2025 року, складену за уніфікованою формою переклад якої не вимагається, ТОВ «Оптсум-Трейд» подано разом із митною декларацією №25UA807200006726U5 та вже знаходиться у відповідача (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-4  щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів  Вказано, що звіт про оцінку майна №09/05/2025/01 від 09.05.2025 було надано разом з митною декларацією №25UA807200006726U5 та вже знаходиться у Відповідача (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-5  щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів. Вказано, що ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п.5 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «Оптсум-Трейд» таких договорів не вимагається (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-6  щодо надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів  вказано, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України (копія відповіді надається у додатках). - у відповіді № 13/05/25-7  щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)  У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № LEMCG278402 від 10.03.2025 комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом продавця №LEMCG278402/2 від 10.03.2025. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається (копія відповіді надається у додатках).
		13.05.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 (копія рішення надається у додатках), в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту.
		Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 58-63 Митного кодексу України 1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено наступне: - наявне рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код товару УКТЗЕД 6203228000) по даному підприємству ТОВ «Оптсум-Трейд»; - наявні митні оформлення МД від 11.02.2025 №25UA807200001855U9 по данному підприємству за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 6203228000) із митною вартістю вище ніж в даній МД, де підприємтво оформлювалось 6-м методом на підставі інформації цінової бази ЄАІС Держмитслужби, згідно інформації в гр. 8 ДМВ; - в наданій комерційній пропозиції від 01.08.2024 №№HUZHOU20240801 вказано що покупцю надається розширений прйс-лист на групу товарів, в наданому прайс-листі № HUZHOU250109/1 від 09.01.2025 зазначено тільки один артикул; - наданий прайс-лист від 09.01.2025 №HUZHOU250109/1 охоплює лише товар, зазначений в рахунку-фактурі від 10.03.2025 №LEMCG278402, що свідчить про можливість індивідуального ціноутворення для конкретного покупця, а не про загальнодоступну ринкову ціну; - наданий Звіт про оцінку від 09.05.2025 № 09/05/2025/01 взято до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів. В звіті зазначена наступна інформація: знижка на покупку у виробника за контрактом у промислових масштабах на рівні 55% від вартості товару, але відповідно до ст. 56 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами: «звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби  інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки», тобто вищезазначена знижка необгрутована. Також в жодному документі, наданому до м\о до МД від 12.05.2025 №25UA807200006726U5 щодо знижки від виробника інформація відсутня; а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості. Право на проведення консультації з митним органом відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст.58 МКУ, оскільки надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МКУ. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів. Відповідно до ст.64 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв`язку з наявністю відповідної інформації. За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень аналогічних товарів за митними деклараціями: - товар №1 - МД №UA807200/2025/001855 (25UA807200001855U9) від 11.02.2025 з митною вартістю 7,54 дол. США за кг; (товар 1: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6203228000 назва товару: «Комплекти з тканини 65% (+/-5%) бавовна, 35% (+/-5%) поліестер: MEN'S ENSEMBLES/ Чоловічі комплекти (куртка та штани)-15000 компл. Виробник HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD, Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN…», країна походження, країна відправлення Китай, умови поставки СРТ Харків, вага 18430 кг. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить: 7,54 дол. США/кг * 19 500 кг = 147 030 дол. США; 19 111 кг нетто/15000 шт (компл) =1,274 * 7,54 дол США/ кг=9,605 дол США/шт (компл)».
		Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000246 від 13.05.2025.
		У зв`язку з винесенням відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000246 від 13.05.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025, позивач подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №25UA807200006818U6.
		Позивачем визначено митну вартість товару згідно з інвойсу № LEMCG278402 від 10.03.2025, яка становить 37500,00 доларів США (графа 22 митної декларації №25UA807200006726U5).
		Суми платежів, нараховані за митною вартістю згідно з інвойсу № LEMCG278402 від 10.03.2025 склали 186961,50 грн (вид 020  мито) та 348994,80 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В «Подробиці розрахунків» митної декларації №25UA807200006726U5.
		Суми платежів, нараховані за митною вартістю, визначеною відповідачем, склали 718162,58 грн (вид 020  мито) та 1340570,16 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В «Подробиці розрахунків» нової митної декларації ІМ 40 ДЕ №25UA807200006818U6.
		Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю згідно інвойсу №LEMCG278402 від 10.03.2025 (186961,50 грн + 348994,80 грн = 535956,30 грн) та сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною відповідачем (718162,58 грн + 1340570,16 грн = 2058732,74 грн) склала 2058732,74 грн  535 956,30 грн = 1522776,44 гривень.
		Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просить їх скасувати та з метою захисту свої порушених прав звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом. 
		Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. 
		Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
		У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
		Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. 
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
		За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
		Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.
		Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
		Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
		Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
		Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
		Суд вказує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. 
		Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. 
		Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
		В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. 
		Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
		При дослідженні наданих матеріалів судом встановлено, декларантом протягом строку встановленого п.8 ст.55 МК України були надані митному органу додаткові документи та інформація для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
		Однак відповідачем було повідомлено позивача про відмову у визнанні заявленої митної вартості та відсутності підстав для скасування вказаного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
		Попри те, розглядаючи заяву позивача відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів, оскільки відсутні підстави відмови та їх обґрунтування, виходячи із змісту повідомлення відповідач тільки навів позивачу про свою незгоду з заявленою митною вартістю товарів декларантом.
		Відповідач рішенням визначив митну вартості товарів за резервним методом, без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору та спростував сумніви наявних ознак підробки документів.
		Також судом встановлено, що митний орган у рішенні про коригування заявленої митної вартості зазначає, що «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», далі зазначає, що «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».
		Так, згідно ч.1,2,3 ст.57 МК України, зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с перший метод за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		У відповідності до ст.60 МК України передбачений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
		У відповідності до ст.64 МК України передбачений резервний метод.
		Однак, митний орган спочатку вказує на метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що різень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», а далі здійснює корегувальний розрахунок за резервним методом «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».
		Таким чином, митним органом ухвалено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, оскільки відповідач повинен був застосувати для підрахунку ціни товару метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а не резервний метод.
		Згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів вартість товару визначалась за резервним методом на підставі митної декларації від 11.02.2025 № UA8072000/2025/001855, яка наведена у рішенні про корегування заявленої митної вартості товарів. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст.64 МК України.
		Так, згідно ч.1,2,3 ст.57 МК України, зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		У відповідності до ст.59 МК України передбачений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
		У відповідності до ст.64 МК України передбачений резервний метод.
		Митний орган для визначення митної вартості товару декларанта за митною декларацією від №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025 застосував митну декларацією від 11.02.2025 № UA8072000/2025/001855 за якою було раніше оформлено ідентичний товар того ж самого декларанта з митною вартістю 7,54 дол.США за кг. (товар 1: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6203228000 назва товару: «Комплекти з тканини 65% (+/-5%) бавовна, 35% (+/-5%) поліестер: MEN'S ENSEMBLES/ Чоловічі комплекти (куртка та штани)-15000наб. Виробник HUZHOU LUOJIA NEW TECHNOLOGY CO., LTD, Торговельна марка немає даних Країна виробництва CN…», країна походження, країна відправлення Китай, умови поставки СРТ Харків, вага 18430 кг. 
		Митний орган вказує на ідентичний товар, який зазначений у митній декларації, а далі здійснює корегувальний розрахунок за резервним методом «... Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».
		Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №804/1755/17), від 15.10.2024 (справа № 520/6058/24).
		Суд повторно відмічає, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
		Попри те, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
		Суд зазначає, що різниця у вартості товарів за різними поставками не є підставою для коригування, оскільки торговельні відносини базуються на свободі договору (постанова ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24). Спрацювання профілю ризиків АСАУР має інформаційний характер і не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу (ст. 58 МК України).
		Суд критично оцінює застосування митницею ціни - 7,57 дол.США/кг або 9,6 дол. за шт. за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. 
		Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
		Тому, на думку суду, застосування митним органом резервного методу у рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не відповідає положенню ст. 38, 39, 64 МК України.
		Щодо того, що позивачем підтверджено всі складові митної вартості та використані відомості підтверджені в повній мірі документально, а розбіжності у наданих документах відсутні.
		У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025 відповідач вказує, що нібито «подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті», що є необґрунтованим з огляду на нижченаведене.
		Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
		Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будьякими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
		Відповідно до ст. 49 МК України «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». Митна вартість товару  ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахункуфактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об`єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
		У поданих до відповідача документах на підтвердження митної вартості містяться всі складові для підтвердження митної вартості: Вартість товару у дол. США вказана у вже наявному у Відповідача прайс-листі №HUZHOU250109/1 від 09.01.2025. Загальна вартість товару, що відображена в Митній декларації, підтверджена вже наявним у Відповідача інвойсом № LEMCG278402 від 10.03.2025.
		Інвойсом № LEMCG278402 від 10.03.2025 визначено умову поставки CPT, що підтверджує включення витрат на транспортування у вартість товару. Додатково це підтверджено також і вже наявним у Відповідача листом продавця №LEMCG278402/5 від 10.03.2025 відповідно до якого вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
		Отже, інвойсом № LEMCG278402 від 10.03.2025 підтверджено умову поставки СРТ, відповідно до якої витрати на транспортування включено у вартість товару, а також підтверджено і вартість самого товару.
		Страхування вантажу за інвойсом не здійснювалося, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом продавця №LEMCG278402/3 від 10.03.2025 та листом ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» №0502/1 від 02.05.2025.
		Отримання платежів від третіх осіб не передбачено контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується вже наявним у відповідача листом продавця №LEMCG278402/4 від 10.03.2025.
		У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № LEMCG278402 від 10.03.2025 комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується вже наявним у відповідача листом продавця №LEMCG278402/2 від 10.03.2025.
		У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № LEMCG278402 від 10.03.2025 року ліцензування не передбачено, що підтверджується вже наявним у Відповідача листом продавця №LEMCG278402/1 від 10.03.2025 та листом ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД» №0502/2 від 02.05.2025.
		Звертаємо увагу, що всі витрати вказано у калькуляції № LEMCG278402 від 10.03.2025, яка також надавалася відповідачу, інші витрати відсутні.
		Тобто, всі наведені вище документи на підтвердження складових митної вартості товару за Митною декларацією відповідачу було надано та вони вже знаходилися у відповідача. Розбіжності щодо складових митної вартості відсутні. Додатково позивач наголошував на тому, що всі необхідні документи вже наявні у відповідача у відповідних листах на повідомлення, які також відповідачем не враховано.
		Щодо наявних рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.
		У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025 зазначено: «- наявне рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код товару УКТЗЕД 6203228000) по даному підприємству ТОВ «ОПТСУМ-ТРЕЙД»; - наявні митні оформлення МД від 11.02.2025 №25UA807200001855U9 по даному підприємству за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 6203228000) із митною вартістю вище ніж в даній МД, де підприємство оформлювалось 6-м методом на підставі інформації цінової бази ЄАІС Держмитслужби, згідно інформації в гр. 8 ДМВ».
		Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
		Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
		Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
		Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару».
		Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВС від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 (адміністративне провадження №К/9901/8839/19) та від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а (розгорнуто наведені у релевантній практиці до позовної заяви).
		Таким чином, коригування митної вартості через наявність інформації про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є безпідставним.
		Щодо доводів відповідача про наявність цінової інформації та коригування митної вартості, суд прийшов наступного.
		У рішенні №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025 зазначено, що прайс-лист містить лише один артикул, що нібито свідчить про індивідуальне ціноутворення. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прайс-лист не належить до числа основних документів, які підтверджують митну вартість товару. Це підтверджується, зокрема, правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №2810/690/17, у цьому рішенні Верховний Суд зазначив, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
		Крім того, відповідно до правової позиції, сформульованої в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
		Щодо висновку експерта та коригування митної вартості. 
		У рішенні №UA807000/2025/000214/2 митний орган не бере до уваги звіт про оцінку №09/05/2025/01 як підтвердження митної вартості, посилаючись на відсутність обґрунтування знижки 55%. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України звіт про оцінку майна не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості, а може подаватися лише як додатковий (ч. 3 ст. 53).
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18 указано, що звіт про оцінку має консультаційний характер і не може самостійно спростовувати заявлену митну вартість.
		Таким чином, наданий позивачем відповідачу звіт про оцінку майна не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсі, відповідає ринковій вартості товару, проте, дослідження відповідачем нечислових значень, вихід за межі предмета контролю та намагання також ще й виконати функцію експерта призвели до прийняття протиправних індивідуальних актів, які мають бути скасовані судом.
		Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Суд вказує, що митний орган має право витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ч. 3 ст.53 МКУ.
		Отже, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним (першим) методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять усі данні, необхідні для визначення митної вартості за 1 методом, обраним декларантом.
		Згідно позиції Верховного Суду, висловленою в постанові від 23.02.2021 р. у справі № 805/5039/16-а, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Враховуючи наведене вище, провівши аналіз поданих доказів, як окремо кожен так і в їх сукупності, суд прийшов переконання про те, що жодних розбіжностей, наявності ознак підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари не встановлено, адже усі дії щодо ціни підтверджено як самим контрактом, так і додатками до контракту, інвойсами, договорами. Дії сторін з цього питання були послідовним, жодних ознак які б свідчили про їх невідповідність між собою не установлено. Відповідачем не підтверджено належними доводами неправильність визначення митної вартості позивачем за основним методом та таке відповідачем не спростовано, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
		З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості слід визнати протиправними, що буде належним способом захисту, у зв`язку із чим таке підлягають скасуванню.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови, суд прийшов наступного.
		Відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000246 від 13.05.2025.
		Відповідач стверджує, що картка відмови вичерпала свою дію, оскільки позивач подав нову митну декларацію та випустив товари у вільний обіг. Проте суд вважає ці доводи необґрунтованими.
		Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. 
		Картка відмови є індивідуальним актом, який підлягає судовому оскарженню, що підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 21.04.2022 у справі № 812/1159/17 зазначено, що картка відмови є актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений у суді та у постанові від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 Верховний Суд підтвердив можливість скасування картки відмови разом із рішенням про коригування митної вартості.
		Подання нової митної декларації не позбавляє позивача права оскаржувати картку відмови, оскільки вона є частиною взаємопов`язаних актів, що вплинули на його права. Це узгоджується з постановою ВС від 18.02.2020 у справі № 320/3053/19, де вказано, що рішення та картка відмови в сукупності порушують право позивача оформити товар за заявленою митною вартістю.
		Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення через невиконання декларантом умов. Рішення повинне містити причини відмови та вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких дозволить здійснити митне оформлення.
		Аналізуючи відомості, які містяться в оспорюваній картці відмові, то остання на переконання суду не є вмотивованою, оскільки не містить обґрунтування причин відмови, не зазначено, які вартісні показники є непідтвердженими та які відомості є неповними.
		Суд повторно відмічає, що позивачем доведено належними, допустимими доказами митну вартість товарів та відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари, а відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття картки відмови. 
		З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані рішення митниці про коригування митної вартості і картки відмови слід визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.
		З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані рішення митниці про коригування митної вартості і картки відмови слід визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Оптсум-Трейд» необхідно задовольнити повністю.
		Щодо розподілу судових витрат суд прийшов наступного. 
		Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 20695,72 грн (наводить аргументи, що завлено вимоги майнового та немайнового характеру).
		З 01.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір", частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		В свою чергу, відповідно до п. 35 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016, з 01.01.2017 у Законі України "Про судовий збір" частину 1 статті 4 викладено в такій редакції: "Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі".
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 - 3028 гривень.
		В свою чергу, в редакції Закону України "Про судовий збір" на час подання позову, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлено судовий збір  1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Оскаржуваним судовим рішенням задоволено вимогу майнового характеру, а саме щодо скасування рішень про коригування митної вартості товарів, та похідні вимоги щодо скасування карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Віднесення спору про оскарження рішення про коригування митної вартості до майнового спору та необхідність обрахування судового збору із відповідної ціни позову підтверджується судовою практикою Верховного Суду (зокрема, у справах № 320/333/19, № 400/2933/18, № 1440/2007/18, № 0340/1657/18, № 804/3787/18, № 280/4414/18, № 520/2000/19).
		Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 (провадження №К/9901/30593/19) сформулювала правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
		У зв`язку з наведеним, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16), а саме, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. 
		Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		За доводами позивача сума надмірно нарахованих митних платежів через коригування становить 1522776,44 грн.
		Отже, ураховуючи наведене, в цьому випадку 1,5 відсотка ставки судового збору за подання позовної заяви у справі за позовом майнового характеру у цій справі становить 22841,65 грн (1522776,44 грн х 1.5% = 22841,65 грн). 
		Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", а тому за подання адміністративного позову до суду необхідно було сплатити судовий збір у сумі 18273,32 (1522776,44 *1,5%*0,8) грн. 
		У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 18273,32 грн.
		Щодо надмірно зарахованих коштів, то їх повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (із наступними зміна та доповненнями).
		Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
		Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Суд установив, між позивачем та адвокатське бюро "Бідної Оксани Іванівни", укладено договір про надання правової допомоги від 10 червня 2025 року.
		Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, значно завищені.
		Суд установив, визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з позивачем у фіксованому розмірі та винагорода адвокатського об`єднання становить у сумі 50000,00 грн без ПДВ. 
		Між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 12.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.05.2025. 
		Додатковою угодою визначається обсяг послуг, що надаються. Сторони у додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 50000,00 грн, яка сплачується до кінця червня 2025 року.
		Позивач сплатив винагороду (гонорар) у розмірі 50000,00 грн. за платіжною інструкцією № 292235 від 16.06.2025.
		Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).
		Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
		Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
		Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги: подання адміністративного позову до суду, представництво інтересів позивача у інших державних органах, направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
		Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		у х в а л и в :
		 
		адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оптсум-Трейд» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000214/2 від 13.05.2025. 
		Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000246 від 13.05.2025.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оптсум-Трейд» судовий збір у розмірі 18273,32 грн.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТСУМ-ТРЕЙД» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи:
		позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Оптсум-Трейд», місцезнаходження  місто Харків, вулиця Морозова, будинок №7, ЄДРПОУ 44288748; 
		відповідач Харківська митниця, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок №16-Б, код ЄДРПОУ44017626.
		Повне судове рішення складено та підписано суддею 08.09.2025. 
		 
		 
		Суддя М. І. Садова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...