Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/26792/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: 10.09.2025. Зареєстровано: 10.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2025.

Номер судового провадження: 2/947/57/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		_____________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 947/26792/21
		Провадження № 2/947/57/25
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.09.2025 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого - судді Огренич І.В.
		за участю секретаря  Коростій М.В.
		представника позивачів  адвоката Заславського В.М.,
		представника відповідачки  адвоката Гроза І.В. 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), Одеська міська рада (65026, м. Одеса, Думська, 1), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-    
		           
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 24 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Хома А.С., зареєстрований в реєстрі за №644. При цьому позивачі посилились на те, що 12 травня 2016 року комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» повідомило Київську районну адміністрацію Одеської міської ради про смерть ОСОБА_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 . Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 травня 2016 року №362 квартиру АДРЕСА_5 , передано установі комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» для подальшого її надання співробітникам, які мають право на покращення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання. На підставі клопотання керівництва установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» від 25 травня 2016 року №231, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2016 року №373 затверджено рішення загальних зборів трудового колективу спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету про надання житла ОСОБА_1 та видачу йому ордера на жиле приміщення, розташованого АДРЕСА_6 . 
		01 червня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради видано ОСОБА_1 корінець ордеру №009558 серія КР на жиле приміщення 27,30 кв.м., що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_6 . Позивачі на підставі ордеру вселились, зареєструвались за спірною адресою. Однак, в подальшому з реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що права власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2016, згідно якого відповідачка купила, а ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_5 . ОСОБА_4 в свою чергу 19.05.2016 придбав квартиру у ОСОБА_5 , якому квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів, 12 червня 1998 року за реєстровим №9-3553. Оскільки, свідоцтво від 12 червня 1998 року за реєстровим №9-3553 на ім`я ОСОБА_5 не видавалось і відповідно ОСОБА_5 не був власником спірної квартири та не міг нею розпоряджатись, позивачі вимушені звернутись до суду з даним позовом за захистом свого права на житло.
		Представник позивачів  адвокат Заславський В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
		Представник відповідачки - адвокат Гроза І.В. у судовому засіданні зазначила, що позивачами не вірно обраний захист своїх прав, а тому просила у задоволенні позову відмовити. 
		3-ті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник Одеської міської ради, ОСОБА_6 до судового засідання не з`явились, повідомлялись, про причини неявки не сповістили.
		Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного. 
		Як встановлено у судовому засіданні, 12 травня 2016 року комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» повідомило Київську районну адміністрацію Одеської міської ради про смерть ОСОБА_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , також було визначено, що вказана квартира не приватизована та знаходиться у комунальній власності.
		Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 травня 2016 року № 362квартиру АДРЕСА_5  передано установі комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» для подальшого її надання співробітникам, які мають право на покращення житлових умов та перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.
		На підставі клопотання керівництва установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» від 25 травня 2016 року №231, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 травня 2016 року № 373 затверджено рішення загальних зборів трудового колективу (протокол від 24 травня 2016 року за № 8), спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету (протокол від 24 травня 2016 року № 9) про надання житла ОСОБА_1 та видачу йому ордера на жиле приміщення 27,30 кв.м., що складається з двох кімнат, розташованого в АДРЕСА_6 . 
		01 червня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради видано ОСОБА_1 із сім`єю з семи осіб корінець ордеру №009558 серія КР на жиле приміщення 27,30 кв.м., що складається з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_6 .
		На підставі зазначеного ордеру позивачі з дітьми вселились, 29.06.2016 року зареєструвались за спірною адресою, що підтверджується довідкою з місці проживання про склад сім`ї і реєстрації від 16.11.2016 виданою КП ЖКС «Вузівський» та довідкою від 14.05.2020 року, виданою органом самоорганізації населення квартальний комітет «Дерибасівка» у м.Одесі.
		Також з матеріалів справи вбачається, що 12червня 1998року наім`я ОСОБА_5 ,УЖКГ виконкомуОдеської міськоїради народнихдепутатів,видано свідоцтвопро правовласності нажитло -квартиру АДРЕСА_5 , за реєстровим №9-3553, а також 12червня 1998року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів, видано свідоцтво про право власності на житло  квартиру АДРЕСА_7 , за реєстровим №9-3553.
		19 травня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., зареєстрований у реєстрі за № 214.
		24 травня 2016 року право власності на зазначену квартиру набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2016 року, укладеного з ОСОБА_4 , та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року провадження по справі за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлани Леонідівни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Хоми Анни Сергіївни, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішень, закрито та роз`яснено позивачу, що ці вимоги підлягають розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
		19.12.2019 постановою Одеського апеляційного суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 лютого 2019 року яким відмовлено у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_3 , 3-ті особи: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін, при цьому апеляційний суд зазначив, що Одеською міською радою не доведені заявлені позовні вимоги. 
		31.05.2021 ухвалою Київського районного суду м.Одеси позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог, ОСОБА_5 , Одеська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без розгляду за заявою позивача.
		Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міськради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з квартири за адресою АДРЕСА_6 залишено без розгляду, в зв`язку із повторною неявкою позивача. 
		Судом також встановлено, що у провадженні Одеської місцевої прокуратури № 1 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного 21 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015160010000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті190, частиною першою статті366 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами свідоцтва управління житлово-комунального господарства на право власності та технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_6 . 
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття5 ЦПК України).
		Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частинатретястатті215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.
		Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частинадругастатті215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
		Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		З поясненьсторін наданихпри розглядісправи вбачається,що ОСОБА_3 проживає заадресою: АДРЕСА_8 , і в спірній квартирі з 2016 року (з дня набуття права власності) не проживала. Позивачі, як користувачі спірної квартири, заселились на підставі ордеру, зареєструвались і проживали в квартирі АДРЕСА_5 до початку введення в Україні воєнного стану. 
		Крім того, згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №23-1720 проведеної на виконання ухвали Київського районного суду м.Одеси від 29.03.2023 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 у наданому на експертизу свідоцтві про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_5 , виданому 12 червня 1998 року УЖКГ виконкому Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_5 , зареєстрованому і записаному у реєстрову книгу за №9-3553, розміщений у рядку «Керівник органу приватизації Заступник начальника УЖКГ П.П.Пастушенко, виконаний не самим ОСОБА_6 , а іншою особою. Досліджений підпис від імені ОСОБА_6 виконаний з наслідуванням його підпису (підписам).
		Підпис від імені ОСОБА_6 у наданому на експертизу свідоцтві про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_7 , виданому 12 червня 1998 року УЖКГ виконкому Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в рівних частках кожному зареєстрованому і записаному у реєстрову книгу за №9-3553, розміщений у рядку «Керівник органу приватизації Заступник начальника УЖКГ П.П.Пастушенко, виконаний самим ОСОБА_6 .
		Отже, договір від 19травня 2016року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 який бувукладений напідставі підробленогосвідоцтво проправо власностіна житло-квартиру АДРЕСА_5 ,є нікчемним, (недійснимз моментуукладення)згідно зістаттею 215Цивільного кодексуУкраїни,оскільки одназ істотнихумов договору(правовласності продавця)є недійсною. Визнання такого правочину недійсним в цьому разі судом не вимагається.
		Договір купівлі продажу від 24 травня 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А. С., укладений на підставі нікчемного договору, та є недійсним з моменту свого укладення, оскільки нікчемний договір вважається таким, що ніколи не існував, а отже, не може бути підставою для виникнення правовідносин за іншим договором.
		Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2ст. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і громадянина і основоположних свобод передбачено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу щодо захисту цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. 
		Крім того, згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		При таких обставинах суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2  обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
		Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 81, 178, 187, 211, 247, 258, 259, 273, 352,354 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2  задовольнити.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 24 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Хома А.С., зареєстрований в реєстрі за №644.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. 
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2025. 
		 
		Суддя                 І. В. Огренич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...