Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/515/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 10.09.2025. Зареєстровано: 10.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2025.
Дата набрання законної сили: 08.09.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  902/515/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025
		у справі № 902/515/25
		за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 902/515/25
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"
		до Хмільницької міської ради; Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни; Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області;
		особи, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Шквир Микола Іванович; Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп"; приватний нотаріус Саміляк Олена Павлівна,
		про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора, 
		В С Т А Н О В И В:
		До Господарського суду Вінницької області 22.04.2025 надійшла заява (вх. №01-40/5/25 від 22.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, у якій заявник вказав про свій намір звернутися до суду з позовними вимогами до Хмільницької міської ради, Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним рішення Хмільницької міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику" №856 від 01.10.2021, визнання недійсним рішення Хмільницької міської ради "Про продаж земельної ділянки по вул. Курортна у м. Хмільнику" №1709 від 31.03.2023, визнання недійсними земельних торгів з продажу земельної ділянки площею 2,9256 га, яка розташована по вул. Курортна у м. Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, №2234 від 05.10.2023, укладеного між Хмільницькою міською радою та Кулик Світланою Миколаївною, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Оленою Павлівною. 
		У вказаній заяві ТОВ "Санаторій "Поділля"" просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		- заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" чи будь- яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди ТОВ "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н, та заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп", а також будь-яким іншим особам, які діють за їх дорученням, здійснювати будь-які будівельні роботи на таких земельних ділянках: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756) до завершення розгляду справи судом;
		- накладення арешту на земельні ділянки зі встановленням заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі. 
		В обґрунтування вищезазначеної заяви ТОВ "Санаторій "Поділля" посилалось на такі обставини.
		ТОВ "Санаторій "Поділля" є суб`єктом господарювання у сфері санаторно-курортної діяльності, з основним видом економічної діяльності 86.10 Діяльність лікарняних закладів та має діючу медичну ліцензію №2605/41-М від 03.06.2010.
		Санаторій "Поділля" розташований на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Хмільницької міської територіальної громади в особі Хмільницької міської ради та надана Санаторію в користування відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 11.08.2006.
		ТОВ "Санаторій "Поділля" на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт загальною площею 134,1 кв.м - насосна станція другого підйома літ. А, ґанок з навісом, навіс літ. Б, електропідстанція ТП-60 літ. В, огорожа №1, хвіртка №2, ворота №3, ворота №4, ємність №5, ємність №6, ємність №7, колодязь №8, колодязь №9, розташована за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н, яка введена в експлуатацію відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, серія та номер: б/н, виданий 20.04.1973.
		Право власності на насосну станцію II підйому загальною площею 134,1 кв.м, розташовану за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н, 22.04.2024 зареєстровано за ТОВ "Санаторій "Поділля" на підставі документів: документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ, серія та номер: АК01:4459-6286-8247-8945, виданий 03.04.2024); технічний паспорт, серія та номер ТІ01:9220-2974-5792-7881, виданий 14.04.2024; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, серія та номер: б/н, виданий 20.04.1973 Виконкомом Хмільницької районної ради депутатів трудящих.
		Відповідно до Довідки №36 від 19.03.2025, на балансі заявника обліковується насосна станція II підйому загальною площею 134,1 кв.м та прокладений від неї водопровід.
		Територія насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м межує із земельною ділянкою 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, і , як ствержує заявник, знаходиться на земельній ділянці, яка належить останньому на праві оренди. Водночас договору оренди до матеріалів оскарження не долучено.
		Вищевказана земельна ділянка була відчужена за результатами земельних торгів, що відбулися 14.09.2023, в яких взяла участь ФОП Кулик Світлана Миколаївна відповідно до Протоколу про результати земельних торгів №Ь8Е001-11А-20230807, із земель комунальної власності Хмільницької міської ради, на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2023, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №397693943 від 03.10.2024.
		Рішенням Хмільницької міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику" №856 від 01.10.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (07.01).
		Рішенням Хмільницької міської ради "Про продаж земельної ділянки по вул. Курортна у м. Хмільнику" №1709 від 31.03.2023 включено в перелік земельних ділянок комунальної власності, право власності на які виставляється на земельні торги окремими лотами в 2022 - 2023 роках земельну ділянку площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (07.01) та уповноважено міського голову укласти договір купівлі-продажу відповідної земельної ділянки з переможцем торгів, відповідно до протоколу про результати земельних торгів.
		За твердженнями заявника, в межах належної відповідачу-2 земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, прокладений водопровід насосної станції II підйому, який належить позивачу.
		Заявник вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику було затверджено рішенням Хмільницької міської ради №856 від 01.10.2021 без дотримання вимог законодавства, оскільки він не відповідав положенням Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державний земельний кадастр", а в умовах договору купівлі-продажу земельної ділянки не внесено інформації для покупця про обтяження та обмеження в користуванні земельною ділянкою, що підлягає продажу; про наявність на ній інженерних мереж водопроводу позивача та не визначено відповідні охоронні зони, а договір купівлі-продажу, як наслідок, не відповідає вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Заявник вбачає порушення своїх прав у тому, що Хмільницькою міською радою не враховано наявності прокладеного водопроводу, який належить товариству, при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 га по вул. Курортна у м. Хмільнику. Вказане порушує право позивача, оскільки останній позбавлений можливості здійснювати обслуговування належного йому водопроводу, в тому числі ремонті роботи з метою забезпечення водопостачання Санаторію "Поділля".
		З інформації, що міститься у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9951209392024 від 18.10.2024 слідує, що у розділі "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки":
		- відповідно до Закону України "Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення" №3318-VI від 12.05.2011, вид обмеження у використанні земельної ділянки - друга зона округу санітарної охорони курорту (зона обмежень), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження у використанні земельної ділянки - 2,9256 га, строк дії обмеження - безстроково;
		- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", вид у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження у використанні земельної ділянки - 0,1392 га, строк дії обмеження - безстроково.
		Інших відомостей щодо обмеження в використані земельної ділянки не зазначено.
		Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,9256, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 встановлені обмеження у її використанні в силу положень законодавства, проте Державний земельний кадастр не містить відомості про обмеження використання земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, пов`язані із прокладеним через неї трубопроводом насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м, право власності на який належить позивачу.
		Заявник вважає, що посадові особи органу місцевого самоврядування - Хмільницької міської ради, не врахували відомості про обмеження використання земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, пов`язані із прокладеним водопроводом, мережі якого під`єднані до насосної станції, право власності на яку належить позивачу та провели аукціон з продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, без врахування наведених обмежень.
		За твердженнями заявника, 08.03.2025 невстановленою особою було самовільно здійснено руйнування цього водопроводу, виведено мережі водопостачання Санаторію "Поділля" зі справного стану, що спричинило зупинку роботи Санаторію через відсутність водопостачання.
		Наслідком вчинення невстановленою особою дій, що полягають у пошкодженні майна, яке належить позивачу, є повне припинення функціонування насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м та водопроводу, водопостачання Санаторію "Поділля" та припинення позивачем господарської діяльності.
		Позивач стверджує, що відповідач-2, якому належать земельні ділянки загальною площею 2,6807 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755, площею 0,1997 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754, площею 0,0452 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756 фізично не допускає працівників позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному позивачу водопроводу з метою відновлення водопостачання Санаторію "Поділля" та інших споживачів, у яких за адресою проживання та діяльності припинилось водопостачання.
		Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що відповідач-2 передав ТОВ "ЛБК груп" в оренду земельну ділянку площею 0,0452, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756, на підставі Договору оренди землі №б/н від 05 лютого 2025 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №420133495 від 28 березня 2025 року.
		Відповідачем-2 було передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер, 0510900000:00:004:1756 ТОВ "ЛБК груп" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення без врахування обмеження в користуванні земельною ділянкою, пов`язаного з наявністю належного Позивачу водопроводу, прокладеного через земельну ділянку.
		На адресу позивача надійшов лист відповідача-2 від 04.10.2024, зі змісту якого слідує, що відповідач-2 є власником земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591. Не виключено, що по належній відповідачу-2 земельній ділянці прокладені комунікації водогону Санаторію «Поділля». Заявлено вимогу звільнити дану земельну ділянку від належного позивачу майна в термін до 15.10.2024.
		Вищевказаним листом-вимогою від 04.10.2024 також повідомлено позивача, що в разі невиконання вимоги, відповідач-2 виконає демонтаж мереж водогону. Натомість зазначено, що розміщення мереж водогону на території належної відповідачу-2 земельної ділянки можливе на умовах укладеного між сторонами платного земельного сервітуту.
		У відповідь на лист-вимогу відповідача-2 від 04.10.2024 про демонтаж водопроводу, позивачем направлено лист №149 від 13.11.2024, яким запропоновано відповідачу укласти договір про встановлення земельного сервітуту з метою врегулювання відносин використання земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 шляхом підписання двох примірників доданого до листа №149 від 13.11.2024 договору.
		Відповідачем-2 із ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, сформовано три земельні ділянки: земельну ділянку площею 2,6807 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755, земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754 та земельну ділянку площею 0,0452 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756.
		З метою врегулювання питання користування належними відповідачу-2 земельними ділянками для обслуговування прокладеного водопроводу, забезпечення водопостачання до Санаторію "Поділля", позивачем було надіслано лист №26 від 28.02.2025 з пропозицією укласти договір встановлення безстрокового земельного сервітуту шляхом підписання двох примірників договору про встановлення земельного сервітуту та направлення підписаного примірника договору на поштову адресу санаторію: 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Курортна, буд.10.
		Позивач направив відповідачу-1 лист від 12.03.2025, яким повідомив, що у зв`язку із невстановленням відповідальними особами Хмільницької міської ради обмежень щодо використання вищевказаних земельних ділянок, пов`язаних із прокладеним водопроводом насосної станції, право власності на який належить позивачу, 08.03.2025 невстановленою особою було самовільно здійснено руйнування цього водопроводу, виведено мережі водопостачання Санаторію "Поділля" зі справного стану, що спричинило повну зупинку роботи Санаторію через відсутність водопостачання. 
		Водночас наведеним листом позивач звернувся до відповідача-1 про нанесення обмежень щодо використання земельних ділянок, за кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, пов`язані із прокладеними водопроводами насосної станції II підйому загальною площею 134,1 кв.м, право власності на які належить позивачу.
		У відповідь на вищевказаний лист, відповідачем-1 направлено позивачу лист від 17.03.2025, зі змісту якого слідує, що відповідач-1 не вбачає за можливе вчинити дії щодо земельних ділянок, за кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, оскільки останні перебувають у приватній власності.
		Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.04.2025 (суддя Нешик О.С.) частково задоволено заяву б/н від 22.04.2025 про забезпечення позову.
		Вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" та іншим особам, перешкоджати ТОВ "Санаторій "Поділля" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н.
		Заборонено ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп", будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м розташовану за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н,
		Накладено арешт на земельні ділянки шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою відновлення або встановлення нормального водопостачання позивача, доцільним є вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" та іншим особам перешкоджати ТОВ "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м). Крім того, суд виснував, що у випадку припинення існування спірних земельних ділянок як об`єкта цивільних прав або у випадку передачі земельних ділянок у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав останнього, наприклад на умовах очікуваного позивачем оформлення земельного сервітуту, що є головною метою судочинства, а тому накладення арешту є необхідним. В свою чергу, вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на усій площі спірних земельних ділянок, як про це просить позивач, на переконання суду не відповідатиме дотриманню балансу інтересів обох сторін, в даному випадку відповідача-2.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
		Апеляційний господарський суд виходив з того, що фактично обставини справи стосуються можливості користування ТОВ "Санаторій "Поділля" чужою земельною ділянкою, по якій ймовірно проходить водогін. Позивач просить заборонити перешкоджати у користуванні водогоном, який не має правового статусу (жодного рішення, договору, державної реєстрації сервітуту тощо). У заяві про забезпечення позову не зазначено про намір заявити позовну вимогу про встановлення сервітуту або спонукання до укладення договору сервітуту (якщо між сторонами існують переговори, відмови, тощо). Позивач стверджує, що водогін зруйновано і по факту вчинення дій щодо руйнування водопроводу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження №12025020210000170 від 09.03.2025 на підставі заяви директора ТОВ "Санаторій "Поділля" Реп`яха Анатолія Григоровича та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.03.2025. Якщо водогін вже зруйновано, то вимога про "заборону перешкоджати ремонту водогону", на переконання суду, є сумнівною, оскільки предмет користування фізично не існує (інженерні мережі порушено або знищено). У такому випадку захист порушених прав повинен стосуватися відшкодування шкоди, відновлення об`єкта. Сама по собі наявність кримінального провадження не виключає цивільного позову, але вона спростовує наявність потреби у вжитті забезпечувальних заходів, про які зазначає позивач. Враховуючи відсутність речового права на земельну ділянку (немає сервітуту), зруйнованість мережі, суд дійшов висновку, що звернення із заявою про забезпечення позову частково не відповідає дійсній меті захисту права та є надмірним. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні/реєстраційні дії, арешту ділянок, заборони втручання у ремонт водогону формально виходять за межі предмета спору, спрямовані не на збереження статусу об`єктів спору, а на обмеження відповідачів у їх діяльності (забудова, реєстрація). Крім цього, суд першої інстанції розглядаючи заяву про забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, оскільки в оскаржуваній ухвалі вказано про наявність водогону. При цьому суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів він дійшов висновку про наявність водогону позивача саме на земельній ділянці відповідача. В матеріалах оскарження відсутні докази на підтвердження існування водогону позивача на земельній ділянці відповідача, як то наприклад, проект водогону. Технічний паспорт, виготовлений самостійно позивачем, не містить погодження /затвердження/ з комунальними службами чи іншими органами, як і не дає можливості ідентифікувати місцезнаходження водогону по відношенню до земельної ділянки відповідача. Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву в частині вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/515/25 шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких той звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що обрані позивачем види забезпечення позову є неспівмірними стосовно заявлених позовних вимог; вони призводять до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідачів, адже зумовлюють вирішення спору по суті, позбавляють таких осіб права на здійснення підприємницькою діяльністю, отримання доходів, перешкоджають займатися господарською діяльністю. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову не забезпечує збереження балансу інтересів сторін та не узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності; у наведеному випадку відсутній зв`язок між вжитими заходами забезпечення позову та предметом позову.
		Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Санаторій "Поділля"" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. 
		В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень ст.ст. 136, 137 ГПК України та зазначає, що:
		-          ТОВ "Санаторій "Поділля"" послідовно наголошується на тому, що інженерні мережі є пошкодженими (не знищеними в повному обсязі) внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб та потребують ремонту. Натомість висновки суду апеляційної інстанції щодо фізичної відсутності водогону є суперечливими, так як судом апеляційної інстанції не наведено жодних доказів, які свідчать про стверджуване;
		-          суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією того факту, що ТОВ "Санаторій "Поділля"" не доведено прокладення свого водогону на земельних ділянках Фізичної особи-підприємця Кулик С.М. без належного обґрунтування мотивів неприйняття численних доказів ТОВ "Санаторій "Поділля"" на обґрунтування цієї обставини;
		-          суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ФОП Кулик С.М. у листі від 04.10.2024 було зазначено, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1591, через яку прокладені мережі водогону від належній ТОВ "Санаторій "Поділля"" насосної станції та звертається з вимогою звільнити дану земельну ділянку від належного ТОВ "Санаторій "Поділля"" майна в термін до 15.10.2024. Вищевказаним листом від 04.10.2024 також повідомлено ТОВ "Санаторій "Поділля"", що в разі невиконання вимоги, Фізична особа-підприємець Кулик С.М. виконає демонтаж мереж водогону;
		-          судом апеляційної інстанції не взято до уваги докази, які підтверджують наявність негативних наслідків для Товариства, пов`язаних із протиправними діями Фізичної особи-підприємця Кулик С.М.;
		-          безпідставними є твердження суду апеляційної інстанції про відсутність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки вимоги про визнання недійсними рішень Хмільницької міської ради, земельних торгів з продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1591 та договору купівлі-продажу наведеної земельної ділянки №2234 від 05.10.2023 покликані на приведення у відповідність до чинного законодавства правовідносин сторін щодо майна належного Товариству (водопроводу, прокладеного від насосної станції II-го підйому площею 134,1 кв.м) та запобіганню його подальшого пошкодження чи руйнування.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз.   2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 25.08.2025.
		До Верховного Суду 27.08.2025 від ФОП Кулик С.М. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу та прийняти даний відзив, оскільки він раніше не міг підготувати відзив (довіритель передав отримані ним документи, в т.ч. касаційну скаргу заявника, 25.08.2025). Водночас відповідачем на надано доказів на підтвердження вказаних обставин. Оскільки зазначене клопотання подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, та без доказів, які підтверджують посилання скаржникам на поважність причин пропуску такого строку, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення встановленого процесуального строку на подання відзиву на касаційну скаргу, у зв`язку з чим останній, відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
		Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Близькі за змістом висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
		Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що   як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає   судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46 постанови).
		Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47 постанови).
		Колегія суддів у справі № 902/515/25 відзначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.
		В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. 
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
		Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
		Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
		За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. 
		При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20).
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		З урахуванням вимог, передбачених ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. 
		Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
		Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
		З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
		Верховний Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
		Так апеляційний господарський суд зазначив, що предметом доказування у потенційному спорі є встановлення обставин наявності/відсутності водогону на земельній ділянці площею 2,9256 га, яка розташована по вул. Курортна у м. Хмільнику, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591 та була відчужена за результатами земельних торгів, що відбулися 14.09.2023.
		Фактично обставини справи стосуються можливості користування ТОВ "Санаторій "Поділля" чужою земельною ділянкою, по якій ймовірно проходить водогін. Позивач просить заборонити перешкоджати у користуванні водогоном, який не має правового статусу (жодного рішення, договору, державної реєстрації сервітуту тощо). У заяві про забезпечення позову не зазначено про намір заявити позовну вимогу про встановлення сервітуту або спонукання до укладення договору сервітуту (якщо між сторонами існують переговори, відмови, тощо).
		Апеляційний господарський суд звернув увагу, що позивач стверджує, що водогін зруйновано і по факту вчинення дій щодо руйнування водопроводу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстровано кримінальне провадження №12025020210000170 від 09.03.2025 на підставі заяви директора ТОВ "Санаторій "Поділля" Реп`яха Анатолія Григоровича та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 березня 2025 року.
		Якщо водогін вже зруйновано, то вимога про "заборону перешкоджати ремонту водогону", на переконання суду, є сумнівною, оскільки предмет користування фізично не існує (інженерні мережі порушено або знищено). У такому випадку захист порушених прав повинен стосуватися відшкодування шкоди, відновлення об`єкта. Сама по собі наявність кримінального провадження не виключає цивільного позову, але вона спростовує наявність потреби у вжитті забезпечувальних заходів, про які зазначає позивач.
		Враховуючи відсутність речового права на земельну ділянку (немає сервітуту), зруйнованість мережі, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що звернення із заявою про забезпечення позову частково не відповідає дійсній меті захисту права та є надмірним. Вказане свідчить про недоведеність позивачем критеріїв, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, а саме ризику невиконання рішення, співмірності заходів забезпечення та дійсної мети звернення з заявою.
		Водночас Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
		Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. 
		Вказаного висновку суд апеляційної інстанції не врахував, та по суті встановив факт зруйнованості мережі водогону, що належить до кола обставин, які встановлюються під час розгляду спору по суті, хоча сам виснував, що суд першої інстанції розглядаючи заяву про забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, оскільки в оскаржуваній ухвалі вказано про наявність водогону.
		Водночас Верховний Суд зауважує, що забезпечення позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" чи будь- яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди ТОВ "Санаторій "Поділля"" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд.2Н не дає можливості ідентифікувати місцезнаходження водогону по відношенню до земельної ділянки відповідача, фактично обмежує право відповідача у праві користуватися та розпоряджатися своїм майном та за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, які має намір заявити позивач, що, в свою чергу, суперечить положенням ч. 11 ст. 137 ГПК України. 
		Застосування такого заходу забезпечення позову може призвести до блокування діяльності відповідача, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача, свідчити про його (захід забезпечення позову) неспівмірність та порушувати збалансованість інтересів сторін справи. При цьому, закріплена ст. 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Фактично надання позивачу дозволу у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки відповідача, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний водогін від насосної станції II підйому ставить під сумнів правомірність набуття у власність відповідача земельної ділянки, який наразі не визнано недійсним, і вказане питання повинно досліджуватися під час розгляду спору по суті, тобто ігнорує закріплену у ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, оскільки обмеження права відповідача у користуванні належним йому майном відбувається до встановлення незаконності відповідного правочину судом.
		Щодо вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона ФОП Кулик Світлані Миколаївні, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), то вжиття такого заходу забезпечення позову на усій площі спірних земельних ділянок, як про це просить позивач, не відповідає дотриманню балансу інтересів обох сторін, в даному випадку відповідача-2 та обмежує його право у користуванні належному йому майном.
		Крім цього, забезпечення судом першої інстанції позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування належного позивачу водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м, не дає можливості точно ідентифікувати частину земельної ділянки, якою забороняється користуватися відповідачу-2. До того ж висновок про включення до такої частини земельної ділянки «звичайного відступу від водогону, передбаченого ДБН» є загальним, не визначає точні межі заборони відповідачу користуватися своїм майном, та таким, що суперечить принципу правової визначеності, що виключає можливість його застосування.
		Колегія суддів Верховного Суду також вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у вжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на земельні ділянки зі встановленням заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), до ухвалення судового рішення у справі, проте не погоджується з мотивами таких висновків.
		Так апеляційний господарський суд зазначив, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Арешт має стосуватися майна, яке належить до предмета спору. Позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування об`єктів нерухомого майна на користь позивача. Тому суд накладаючи арешт на об`єкти нерухомого майна залишив поза увагою відсутність зв`язку між обраним заявником заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та не врахував положення статей 136, 137 ГПК України.
		Водночас Верховний Суд зазначає, що вказані висновки суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, а саме п. 44, у якому зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
		В свою чергу, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд, задовольняючи заяву в частині вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/515/25 шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна не навів фактичних обставин, які би свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких той звернувся до суду, в разі задоволення позову, та обставин, які би підтверджували, що невжиття відповідного заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому саме лише посилання на потенційну можливість відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності відповідача-2, вказує на те, що такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях. Разом з тим, суд не покликається на будь-які докази у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження вказаних обставин. Відтак, суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, при ухваленні оскаржуваної постанови допустив порушення норм статей 74, 86, 136, 137 ГПК України  та застосував забезпечення позову на припущеннях, не навівши у своїх висновках докази, які підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Крім цього, накладення арешту не земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову у даному випадку.
		Також Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що інститут забезпечення позову покликаний охороняти матеріальні інтереси позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, але у чіткій відповідності до предмета спору і його підстав. Предметом майбутнього позову є визнання недійсними правочинів (рішення ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки, договору оренди). Заходи забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будівельні/реєстраційні дії, арешт ділянок, заборони втручання у ремонт водогону - формально виходять за межі предмета спору, спрямовані не на збереження статусу об`єктів спору, а на обмеження відповідачів у їх діяльності (забудова, реєстрація). Вказане не відповідає критерію співвіднесення заходу забезпечення позову з предметом позову, що прямо викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.
		За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, проте з інших мотивів, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного господарського суду - без змін, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
		Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" залишити без задоволення.
		Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 902/515/25 залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                                        Могил С.К.   
		Судді:                                                                                               Волковицька Н.О.
		                                                                                                              Случ О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...