Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/975/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 11.09.2025. Зареєстровано: 12.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/383/37/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022150000000148

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 383/975/22
		Номер провадження 1-кп/383/37/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000000148 від 11.04.2022 року відносно
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , уродженця м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, маючого повну вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання та останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду старшого інспектора з кадрового забезпечення відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області (далі - старший інспектор з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області) у спеціальному званні «капітан поліції», 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України,
		 
		з участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
		представника потерпілого Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
		 
		Наказом начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області) №27 о/с від 19.01.2021 року ОСОБА_3 призначено на посаду старшого інспектора з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, а наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №1 о/с від 07.11.2015 року йому було присвоєно спеціальне звання поліції - капітан поліції.
		Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Згідно ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, відповідно до тексту якої, вступаючи на службу до Національної поліції, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуючись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:
		1)неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		2)професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		3)поважати і не порушувати прав і свобод людини;
		4)надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
		5)зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
		6)інформувати безпосередньо керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		З огляду на це, перебуваючи на посаді старшого інспектора з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, ОСОБА_3 , відповідно до ст.ст.1 та 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», являвся представником центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, та службовою особою правоохоронного органу (поліції).
		Так, 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями ст.ст.1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		 
		Статтями 132 та 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Відповідно до ст.ст.72 та 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Згідно з п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року Російська Федерація (далі - РФ), Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною і РФ про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 року (ратифікований РФ 22.04.2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави України, та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 року визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
		Відповідно до Женевських конвенцій 1949 року, будь-які протиріччя, які виникають між двома державами і призводять до втручання збройних сил, є збройним конфліктом у розумінні статті 2, навіть якщо одна зі сторін конфлікту заперечує існування стану війни. При цьому не має значення, скільки триває конфлікт, або скільки нападів мало місце.
		В той же час, 24.02.2022 року, військовослужбовці ЗС РФ на виконання наказу головного командувача РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України, здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, чим вчинили дії, спрямованні на зміну меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		З огляду на викладене, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, з 05:30 год. 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року (затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022 року), №259/2022 від 18.04.2022 року (затверджено Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 року), №341/2022 від 17.05.2022 року (затверджено Законом України №2263-ІХ від 22.05.2022 року), №573/2022 від 12.08.2022 (затверджено Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 року) продовжено до 21.11.2022 року.
		Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України,її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове,зумовлене загрозою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про ведення воєнного стану в Україні» у тому числі й на Міністерство внутрішніх справ України покладено здійснення та запровадження заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. На підставі викладеного, а також на підставі наказів ГУНП в Миколаївській області №78 від 20.02.2022 року «Про переведення особового складу ГУНП в Миколаївській області на посилений варіант службової діяльності», та №87 від 24.02.2022 року «Про видачу зброї», для всіх працівників територіальних органів ГУНП в Миколаївській області, в тому числі Відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області (далі - ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області або ВП №2), запроваджено посилений варіант службової діяльності та забезпечено видачу особовому складу на постійній основі закріпленої табельної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, до закінчення воєнного стану.
		Так, 24.02.2022 року, упродовж дня, більш точного часу не встановлено, у приміщенні ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за адресою Миколаївська область, Баштанський район, м.Снігурівка, вул. Суворова, 13 старшому інспектору з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївські області ОСОБА_3 видано на постійній основі закріплену за ним табельну вогнепальну зброю - пістолет «ПМ» серії НОМЕР_2 1967 року випуску із двома магазинами, спорядженими 16-ма патронами, які являються матеріальними ресурсами ГУНП в Миколаївській області.
		Внаслідок проведення воєнних (бойових) дій на території Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області, 19.03.2022 року збройними формуваннями держави-агресора (РФ) захоплено та, як наслідок, тимчасово окуповано територію м. Снігурівка, в силу чого фактично на території міста припинили свою діяльність органи державної, місцевої влади України та бюджетні установи. 
		З метою забезпечення умов для утримання захопленої та подальшого безперешкодного просування територію України, 20.03.2022 року збройні формування держави-агресора (РФ) почали проведення незаконних обшуків транспортних засобів та житла місцевих мешканців, спрямованих на виявлення та вилучення зброї, яка могла бути використана силами національного спротиву в якості засобів опору, а також виявлення громадян, які могли приєднатися до опору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Довідавшись про це, ОСОБА_3 вирішив заявити про себе як лояльного до окупаційної влади працівника ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, добровільно склавши та передавши представникам збройних формувань держави-агресора видану йому на постійній основі табельну вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, розраховуючи, у разі створення та функціонування на території Миколаївської області системи незаконних органів державної влади РФ, на зайняття в них посади, пов`язаної із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. 
		З метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на передачу матеріальних ресурсів ГУНП в Миколаївській області збройним формуванням держави-агресора, до кінця, 20.03.2022 року, близько 14:00-15:00 год., більш точного часу не встановлено, за відсутності безпосереднього пливу, фізичного примусу та небезпеки, яка б загрожувала йому та його охоронюваним законом правам, ОСОБА_3 , діючи умисно, всупереч інтересам служби, зраджуючи дану народові України присягу та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, на автомобілі «ЗАЗ 1103» д.н.з. « НОМЕР_3 » прибув до адміністративної будівлі ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за адресою Миколаївська область, Баштанський район, м.Снігурівка, вул.Суворова, 13, де перед вхідними дверима передав невстановленим представникам збройних формувань держави-агресора (РФ) матеріальні ресурси ГУНП в Миколаївській області у вигляді табельної вогнепальної зброї, виданої йому на постійній основі - пістолету «ПМ» серії НОМЕР_2 1967 року випуску із двома магазинами балансовою вартістю 216 грн., споряджений 16-ма патронами балансовою вартістю 8 грн. 16 коп.
		Внаслідок наведеного юридичній особі - ГУНП в Миколаївській області завдано майнової шкоди у розмірі 224 грн. 16 коп.
		Таким чином, за вищевикладених обставин ОСОБА_3 , будучи старшим інспектором з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, здійснив передачу 20.03.2022 року, близько 14:00-15:00, більш точного часу не встановлено, перед вхідними дверима адміністративної будівлі ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за адресою Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 13, невстановленим представникам збройних формувань держави-агресора (РФ) матеріальних ресурсів ГУНП в Миколаївській області у вигляді табельної вогнепальної зброї, виданої йому на постійній основі - пістолету «ПМ» серії НОМЕР_2 1967 року випуску із двома магазинами балансовою вартістю 216 грн., спорядженого 16-ма патронами балансовою вартістю 8 грн. 16 коп., чим завдав юридичній особі ГУНП в Миколаївській області майнову шкоду в розмірі 224 грн. 16 коп.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.111-1 КК України, як передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		 
		 
		 
		Спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
		 
		 
		 
		Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
		Таким чином, інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		З урахуванням того, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом на виконання вимог ч.5 ст.374 КПК України окремо досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, у результаті чого судом встановлено таке.
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз.1 ч.3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно положень ч.2 ст.297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст.111-1, за яким висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		У відповідності до положень ч.8 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		 
		 
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		29.08.2022 року у даному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.111-1 КК України (Т1 а.с.125-132).
		 
		 
		 
		31.08.2022 року в газеті «Урядовий кур`єр» №188 (7309), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_3 та повістки про виклик ОСОБА_3 до слідчого на 05.09.2022 року, 07.09.2022 року, та 09.09.2022 року для отримання письмового повідомлення про підозру, допиту в якості підозрюваного, проведення одночасних допитів та для проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22022150000000148 від 11.04.2022 року(Т1 а.с.141-150).
		У зв`язку з перебуванням ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України - м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, а також тим, що місцезнаходження підозрюваного не встановлено і він не з`являється на виклики слідчого, постановою слідчого від 20.09.2022 року ОСОБА_3 було оголошено у міжнародний розшук (Т1 а.с.156-158).
		Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.09.2022 року по справі №487/2788/22, провадження №1-кс/487/2184/22 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) стосовно підозрюваного ОСОБА_3 (Т1 а.с.159-161).
		Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.09.2022 року по справі №487/2788/22, провадження №1-кс/487/2208/22, обрано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ч.6 ст.193 КПК України (Т1 а.с.93-95).
		Ухвалення слідчим суддею рішення про здійснення відносно підозрюваного ОСОБА_3 спеціального досудового розслідування та повістки про виклик ОСОБА_3 до слідчого на 03.10.2022 року, 04.10.2022 року для допиту в якості підозрюваного, а також проведенні інших слідчих та процесуальних дій публікувалися 28.09.2022 року в газеті «Урядовий кур`єр» в номері 208 (7329) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (Т1 а.с.181-192).
		Крім того, 05.10.2022 року в газеті «Урядовий кур`єр» №214 (7335) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_3 до Миколаївської обласної прокуратури на 10.10.2022 року для вручення повідомлення про завершення досудового розслідування та виконання вимог ст.290 КПК України, а також на 11.10.2022 року для вручення обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та відібрання розписки про їх отримання (Т1 а.с.194-207).
		Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15.06.2023 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000000148 від 11.04.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України (Т1 а.с.246-249).
		Суд вважає, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.
		Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.323 КПК України (in absentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр».
		 
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 01.04.2021 року у справі №759/2992/17 (провадження №51-3360км20); від 10.03.2020 року у справі №242/3982/16-к (провадження № 51-7218км18); від 27.10.2021 року у справі № 759/7443/17 (провадження № 51-1578км20); від 25.01.2021 року у справі № 461/4987/16-к (провадження № 51-1955км20).
		 
		Так, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового провадження у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, зокрема:засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною в обвинувальному акті, за якою поштові відправлення повернуті до суду з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою»; шляхом публікації змісту повісток про виклик в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Бобринецького районного суду Кіровоградської області; шляхом надсилання судових повісток захиснику. 
		Відтак, зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченого про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. При цьому, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений ОСОБА_3 вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Вказана позиція висловлена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.04.2024 року у справі № 296/8416/21 (провадження № 51-7860км23).
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника, який був забезпечений державою.
		На виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику.
		Таким чином, всі передбачені КПК Умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia» виконані та дотримані у повному обсязі.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		 
		Позиція сторін та інших учасників судового провадження.
		Прокурор вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, та просив призначити покарання в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певні посади в правоохоронних органах та в органах державної влади на строк 15 років та з конфіскацією належного йому майна.
		Представник потерпілого - ГУНП в Миколаївській області підтримав думку прокурора та цивільний позов, який просила задовольнити.
		 
		 
		 
		Захисник просила виправдати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вважає, що винуватість ОСОБА_3 не доведена належними і допустимими доказами, зокрема отримання ним зброї ПМ з двома магазинами та 16 патронами та її передача невстановленим представникам збройних формувань держави-агресора (РФ). Цивільний позов не визнала.
		У судовому засіданні допит обвинуваченого не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження (in absentia).
		 
		Докази, досліджені на підтвердження вини і обставин вчиненого кримінального правопорушення та оцінка їх судом.
		 
		Вина ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		витягом з наказу «По особовому складу» від 07.11.2015 року №1 о/с про призначення з 07.11.2015 року ОСОБА_3 старшим інспектором Снігурівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області з присвоєнням спеціального звання капітан поліції (Т2 а.с.177);
		витягом з наказу «По особовому складу» від 19.01.2021 року №27 о/с про призначення капітана поліції ОСОБА_3 старшим інспектором з кадрового забезпечення відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, звільнивши його з посади начальника сектору кадрового забезпечення Снігурівського відділу поліції (Т2 а.с.178);
		інформацією Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 18.08.2022 року №4990/64-2022 на запит слідчого від 15.08.2022 року №16-04-11233-22, згідно якої відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №78 від 20.02.2022 року «Про переведення особового складу ГУНП в Миколаївській області на посилений варіант службової діяльності», з 21.02.2022 року до 26.02.2022 року особовий склад підрозділів ГУНП в Миколаївській області переведено на посилений варіант службової діяльності, згідно з «Інструкцією про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності», затвердженої наказом МВС України №1560 від 10.12.2015 року. Вказаний наказ електронним зв`язком був направлений до ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області (Т2 а.с.209-212);
		інформацією Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 18.08.2022 року №4991/64-2022 з додатком №1 «Список зброї яку одержали працівники ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області», на запит слідчого від 15.08.2022 року №16-04-11222-22, згідно яких відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №87 від 04.02.2022 року «Про видачу зброї», було здійснено видачу вогнепальної зброї та боєприпасів, яка перебуває на обліках ГУНП області особовому складу ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану в Україні, зокрема  ОСОБА_3  отримав ПМ НОМЕР_10, 16 патронів (Т2 а.с.203-208);
		інформацією про балансову вартість зброї, наданої Головним управлінням національної поліції в Миколаївській області на запит слідчого від 09.06.2022 року №16-04-5626-22 про надання інформації про видачу, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, особовому складу ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області на постійній основі табельної вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, згідно якої балансова вартість: пістолету «Макарова» серії НОМЕР_2, 1967 року випуску складає 216 грн., набоїв до пістолету «Макарова» 9 мм (комплект складає 16 набоїв) зі сталевим сердечником 0,51 грн. за одну одиницю (Т2 а.с.181-185);
		листом Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області про надання інформації від 20.09.2022 року №5934/64-2022, згідно якого у зв`язку з оточенням військами РФ м. Снігурівки Баштанського району Миколаївської області та прилеглої території, в тому числі ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, було видано наказ від 18.03.2022 року №131 «Про введення плану евакуації (передислокації) ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, мета якого полягала в захисті життя і здоров`я працівників та їх евакуація (передислокація) в безпечний район до особливого розпорядження. У зв`язку з відсутністю електропостачання даний наказ був доведений до керівника ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за допомогою засобів телефонного зв`язку. ОСОБА_3 на виконання вказаного наказу в безпечний район не евакуювався та залишився на території тимчасового окупованого м. Снігурівка, на зв`язок не виходить (Т4 а.с.160-161);
		копією матеріалів службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремого працівника поліції ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, за результати проведення якого складено висновок №595/43-2022 від 26.05.2022 року, згідно якого старшого інспектора з кадрового забезпечення ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиконані своїх посадових (функціональних) обов`язків (у тому числі дистанційно), невиконання наказів керівництва (зокрема щодо евакуації, виходу з тимчасово окупованої території), невжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, негайне не інформування про це безпосереднього керівника та невиході на службу у робочі дні, починаючи з 11.04.2022 року по 19.05.2022 року, що також підтверджується актами про відсутність на службі (Т4 а.с.18-115);
		копією наказу ГУНП в Миколаївській області від 31.05.2022 року №697 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП області», згідно якого старшого інспектора з КЗ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку. З даного наказу також встановлено, що у період з 19.03.2022 року по 19.05.2022 року  ОСОБА_3 за наявності безпечних шляхів виходу, з власних міркувань залишився на окупованій території м. Снігурівка, та у зазначений проміжок часу не виконував свої посадові обов`язки. Крім того, ОСОБА_3 протягом вказаного періоду не підтримував зв`язок та обмін інформацією з керівництвом ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області жодними доступними каналами зв`язку, рапортів щодо неможливості подальшого проходження служби на окупованій території не подавав (Т1 а.с.167-172);
		витягом з наказу «По особовому складу» від 06.06.2022 року №424 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_3 , старшого інспектора з кадрового забезпечення відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 06.06.2022 року (Т2 а.с.179);
		інформацією Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 18.08.2022 року №4989/64-2022 на запит слідчого від 15.08.2022 року №16-04-11202-22, згідно якої під час проходження служби у ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 використовував контактні номери телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . Також ОСОБА_3 мав у своєму розпорядженні автомобіль «ЗАЗ 1103», державний номер НОМЕР_3 (Т2 а.с.197-198);
		інформацією філії «Миколаївське обласне управління» АТ «Державний ощадний банк України» від 17.08.2022 року №112.29/445-2022/14 на запит слідчого від 15.08.2022 року №16-04-11225-22, згідно якої за клієнтом банку ОСОБА_3 значиться мобільний номер телефону  НОМЕР_7 (Т2 а.с.213-214);
		протоколом про хід та результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 18.08.2022 року, проведеного на підставі постанови та доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.08.2022 року (Т4 а.с.154-159), відповідно до якого зафіксовані чати листування з особистого акаунту ОСОБА_3 у месенджері «Telegram» з ідентифікатором  НОМЕР_4 з особами, які підписані в його контактах як « ОСОБА_7 », «ОСОБА_53», з якої встановлено, що ОСОБА_3  переховувався від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, де працевлаштувався на роботу у м. Москва Російської Федерації, звернувся за отриманням паспорта Російської Федерації (Т1 а.с.208-234);
		інформацією Сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Миколаївській області від 16.06.2022 року №305/42-2022, згідно якої  ОСОБА_3 є власником мисливської гладкоствольної зброї «HUGLU», 12 кал., № НОМЕР_8 , дозвіл № НОМЕР_9 від 29.01.2021 року строком до 29.01.2024 року (Т2 а.с.195);
		копією інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.09.2022 року №91-26135/0/15-22 про те, що ОСОБА_3 у період з 19.09.2017 року по 19.09.2022 року державний кордон України, а також лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не перетинав (Т4 а.с. 163).
		 
		показаннями свідка  ОСОБА_8 , який пояснив, що з жовтня 2021 року по травень 2022 року працював на посаді т.в.о. начальника ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області. На даний час працює начальником Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області. 24.02.2022 року близько 4 год. надійшла інформація про те, що війська РФ почали наступ на територію України. 24.02.2022 року близько 05 год. оголосив збір особового складу ВП №2 та з цього часу особовий склад ВП №2 був переведений на посилений варіант службової діяльності. 27 та 28.02.2022 року великі колони техніки РФ проїжджали через Снігурівський район, у зв`язку з чим було видано наказ про видачу особовому складу ВП №2 зброї на постійній основі. Зброя видавалась за журналом форми №5, особовий склад також заступав на наряд зі зброєю. Всі співробітники поліції, за якими була закріплена зброя, в тому числі ОСОБА_3 , отримали зброю на постійній основі. ОСОБА_3 отримав пістолет ПМ, два магазини до нього та 16 патронів калібру 9мм. Під час окупації м. Снігурівка документація щодо видачі зброї вивезена не була. У зв`язку з постійними обстрілами м. Снігурівка зв`язок та світло працювали з перебоями. По обстановці, яка слалася на території обслуговування ВП №2 доповідав начальнику Баштанського РВП ОСОБА_9 . Керівництво Баштанського РВП повідомило його, що у разі захоплення м. Снігурівка передислокуватись до Баштанського РВП чи іншого найближчого райвідділу м. Миколаїв. Був виданий наказ керівника Баштанського РВП від 18.03.2022 року №131 «Про введення плану евакуації (передислокації) ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області» на випадок окупації міста Снігурівка, який доводив особовому складу, в тому числі особисто ОСОБА_3 , та надав вказівку ОСОБА_3 довести цей наказ до особового складу під підпис, однак ОСОБА_3 вказівку не виконав. В ніч з 18 на 19.03.2022 року був активний обстріл м. Снігурівка, у зв`язку з чим о 1-2 год. 19.03.2022 року зібрав особовий склад ВП №2. З ранку 19.03.2022 року надав вказівку роз`їхатись та збирати інформацію. На той час війська РФ вже заходили на територію м. Снігурівка. З працівників ВП №2 у райвідділі з ним залишились ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Ним було прийнято рішення сховати в орендованій квартирі зброю, а саме 5 пістолетів ПМ з 2 магазинами по 8 патронів в кожному та 3 чи 4 автомати. В подальшому разом з вказаними співробітниками пішов додому до ОСОБА_10 . На наступний день почались обшуки військовими РФ. Окрім вказаних співробітників, більше ні з ким не спілкувався. 21-22.03.2022 року місцеві жителі почали виїжджати з м. Снігурівка. 24.03.2022 року прийняв рішення виїхати з м. Снігурівка, яке повідомив співробітникам, з якими спілкувався. 24.03.2022 року виїхав з м. Снігурівка до Баштанського РВП. Майже всі співробітники поліції виїхали з окупованої території, а саме ті що мали бажання виїхати та бути вірними присязі. В момент окупації та після окупації міста Снігурівка з ОСОБА_3 не спілкувався. Як йому відомо ОСОБА_3 передав зброю представникам збройних формувань РФ, свідком передачі зброї не був. ОСОБА_3 був звільнений за порушення присяги, маючи змогу залишити окуповану територію; 
		показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що обіймає посаду заступника начальника відділення поліції - начальника сектору карного розшуку відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, в тому числі станом на березень 2022 року. Після повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України працівники поліції продовжували нести службу та у зв`язку з чим їм було видано зброю на постійне користування, а саме табельну - пістолет Макарова, а також автомат Калашникова. 18.03.2022 року війська РФ підійшли до міста Снігурівка та його оточили. В ніч з 18 на 19.03.2022 року почався масований обстріл міста Снігурівка, через що працівники поліції перейшли в укриття, розташоване в підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . В укритті також знаходились співробітники карного розшуку та виконуючий обов`язки начальника ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 . Близько 09 год. чи 10 год. ранку на території міста Снігурівка заходились війська РФ в пішому порядку та бронетехниці. Він з іншими працівниками поліції заховали наявну зброю, розділились на дві підгрупи та зустрілись за місцем його мешкання, де вирішили залишити місто Снігурівка через небезпеку. Наступного дня війська РФ почали перевіряти їх домоволодіння. Засобів зв`язку не було. Місто Снігурівка було відключено від світла і зв`язку. 20.03.2022 року до нього додому прийшли військові РФ, які намагались з`ясувати місце зберігання зброї, погрожували вбивством, катували, імітували розстріл, зв`язали та повели до приміщення колишнього кафе «Ромашка», розташоване в місті Снігурівка, вул. Центральна, де були офіцери військ РФ, які вимагали здати зброю, на що повідомив, що зброю викинули. Бесіда тривала приблизно від 30 хв. до 1 год., після чого їх відпустили додому. 24.03.2025 року дізнались про можливість виїхати та під видом цивільних осіб виїхав з дружиною з міста Снігурівка. Через декілька днів також виїхав заступник відділення поліції та інші працівники. Після деокупації видали заховану зброю працівникам ДБР з набоями. Зброю видавали на постійній основі через чергового під підпис через журнал. ОСОБА_8 збирав працівників поліції в актовому залі, в підвалі де неодноразово усно доводив наказ про необхідність евакуації на випадок окупації міста Снігурівка до найближчого райвідділу поліції. Особовий склад карного розшуку з окупованого міста Снігурівка виїхав весь. На окупованій території залишились ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Свідком передачі ОСОБА_3 зброї військовим РФ не був. Видача табельної зброї ОСОБА_3 здійснювалась черговим під підпис в книзі-журналі. За кожним працівником поліції закріплена табельна зброя - пістолет ПМ, яка була видана всьому працюючому особовому складу відділення поліції. Автоматичної зброї на всіх працівників не вистачило. ОСОБА_3 також отримував зброю у зв`язку з війною на постійне користування приблизно 25.02.2022 року. Після 19 березня 2022 року з ОСОБА_3 не бачився та з ним не спілкувався. Його доставили в кафе «Ромашка» разом з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . В кафе «Ромашка» на той час знаходились троє чи четверо осіб, зокрема ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . Потім завели в кафе «Ромашка» ОСОБА_26 . Військові пропонували продовжити працювати, не допускати мародерства. Повідомив, що у них зброї немає. При ньому в кафе ніхто зброю не здавав. В кафе на столі лежало декілька пістолетів, але звідки їх взяли військові РФ він не знає.
		 
		показаннями свідка ОСОБА_27 , який пояснив, що працює оперуповноваженим ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області з 05.07.2020 року по даний час. 24.02.2022 року керівництвом ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, а саме ОСОБА_8 та його заступниками ОСОБА_29 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 доведено інформацію, що під час воєнного стану служба ведеться в посиленому режимі та співробітникам була видана вогнепальна табельна та автоматична зброя на постійне носіння. З 18 на 19.03.2022 року заступив на добове чергування та о 6 годині ранку почався артилерійський обстріл м. Снігурівка, проводив евакуацію людей з пошкоджених домоволодінь. Після чого близько 8-9 год. поїхав додому. На месенджер йому прийшло повідомлення, що війська РФ заходять у м. Снігурівка, тому вирішив поїхати до райвідділу, однак дорога вже була перекрита військовими РФ, тому повернувся додому. Зв`язку в місті вже не було. Разом з ними проживала ОСОБА_30 , яка через два дня додзвонилась до ОСОБА_31 , який повідомив, що оскільки він не відмічався в групі у месенджері «вайбер» та не виходив на роботу є звільненим. Також ОСОБА_3 повідомив, що зброю потрібно здати до адмінбудівлі ВП №2. Зброю поклав до пакету та закопав в господарському приміщенні. На той час ОСОБА_3 обіймав посаду начальника кадрів, до обов`язків якого входило здійснювати оповіщення особового складу, вказівки якого були для нього обов`язковими. ОСОБА_3 не пропонував йому продовжувати працювати в райвідділі. Через 2-3 дні після розмови з ОСОБА_3 до нього прийшов його безпосередній керівник ОСОБА_32 , який повідомив, що необхідно вибиратись з міста. Виїхав з м. Снігурівка 28 чи 29.03.2022 року, так як був евакуаційний автобус. На той час у м.Снігурівка залишались ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_33 , інші працівники ВП №2 виїхали або вживали для цього відповідних заходів. 24.02.2022 року ОСОБА_3 був виданий пістолет Макарова, а 19.03.2022 року почалась окупація м.Снігурівка, яка входить до Снігурівської міської територіальної громади Миколаївської області, після чого зброю не здавали;
		показаннями свідка ОСОБА_34 , який пояснив, що обіймає посаду старшого інспектора - чергового ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області працює, на даний час тимчасово виконує обов`язки начальника сектору моніторингу ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області. 24.02.2022 року під час повномасштабного вторгнення виконував обов`язки старшого інспектора - чергового, а також призначений відповідальною особою за озброєння відділення поліції. Особовий склад ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області був переведений на посилений варіант несення служби. Всьому особовому складу була видана зброя на постійне носіння. 18.03.2022 року стало відомо, що поблизу міста Снігурівка пересувається техніка військ РФ та він з колегами залишився в підвальному приміщенні відділення поліції. 19.03.2022 року хтось з колег повідомив, що техніка військ РФ заїжджає в місто Снігурівка після чого співробітники поліції розійшлись по домівках. 20.03.2022 року вийшов в місто, яке було захоплено військами РФ.
		27.03.2022 року пішов до магазину АТБ та побачив як ОСОБА_35 поїхав на автомобілі в центр міста та в зворотному напрямку. Далі рухаючись по місту побачив ОСОБА_3 . На запитання ОСОБА_3 чи здав він пістолет, відповів, що у нього його немає. Під час спілкування до них підійшов ОСОБА_36 та запитав, чи збирається він виїжджати з міста. Також хтось із них сказав, що ОСОБА_17 і ОСОБА_33 йдуть в адміністрацію до приміщення Снігурівської військової адміністрації, напередодні представники РФ поставили завдання об`їхати особовий склад відділення поліції та повідомили щоб вони виходили на службу та продовжували виконувати свої функціональні обов`язки. Під час розмови з ОСОБА_17 і ОСОБА_33 він зрозумів, що більша кількість співробітників виїхала, а інші не бажають виходити на службу. Також вони повідомили, що планують залишатись на місці. 29.03.2022 року він виїхав евакуаційним автобусом в місто Баштанка. Можливість виїхати була 29.03.2022 року, так як блокпосту в цей день не було. До окупації міста Снігурівка керівник говорив, що на випадок захоплення міста віськами РФ виїжджати на неокуповану територію. Весь особовий склад збирався в актовому залі. ОСОБА_3 входив до складу керівництва. ОСОБА_3 видавалась зброя - пістолет Макарова з двома магазинами та 16 патронами до неї. Зброя видавалась щоб служити і захищати. Всім співробітникам ВП №2 видавалась закріплена за ними зброя - пістолет Макарова з двома магазинами та 16 патронами до неї. 24.03.2022 року був на лікарняному, а 25.03.2022 року з журналів обліку зброї йому відомо, що ОСОБА_3 була видана зброя на постійне носіння до особливого розпорядження. До 19.03.2022 року зброя не поверталась та наказу про здачу зброї не було.
		 
		показаннями свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що працює начальником сектору дізнання ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області з 2021 року. 23.02.2022 року заступив на добове чергування смт.Березнегувате, отримав пістолет з двома магазинами та 16 набоїв. 24.02.2022 року після вторгнення РФ на територію України перейшли на посилений режим несення служби. 18.03.2022 року також заступив на добове чергування та отримав крім пістолету автомат Калашникова з чотирма магазинами та 120 набоїв до нього. Так як військові РФ були майже на околиці міста Снігурівка у вечірній час їм сказали розійтись по домівках. 19.03.2022 року зранку в місті було чутно гул техніки РФ, що рухалась зі сторони Херсону, та постріли з різних видів зброї, мобільний зв`язок та інтернет не працював, працював лише провідний інтернет. 19.03.2022 року через обстановку сказали на роботу не виходити, через що знаходився у свого колеги ОСОБА_37 та його дружини за місцем їх проживання, де були також інші співробітники. Мобільного зв`язку не було. 20.03.2022 року він з колегами вийшли на вулиці та розділились на групи для з`ясування обстановки в місті. Дізнався, що військові РФ захопили всі організації, приміщення їхнього відділення поліції, а в місті військами РФ проводяться фільтрації, обшуки в домоволодіннях, розшукують працівників поліції, суддів, прокурорів. Повернувся додому разом з ОСОБА_38 . Пішов до домоволодіння ОСОБА_29 , де були начальник ВП №2 та інші працівники карного розшуку, та почув як до домоволодіння під`їхав БТР. Господар сказав військовим, що він один з дружиною. Військові забігли до їх двору поклали всіх на землю застосовуючи силу, перевірили вміст кишень, документи. ОСОБА_29 завели в приміщення будинку, ставили йому запитання, здійснювались постріли. ОСОБА_39 вивели до приміщення веранди, а його завели до гаражу та імітували розстріл, розпитували про місце розташування працівників установ. Всіх повели до кафе «Ромашка», де було двоє військових РФ в балаклавах, які почали ставити йому запитання. Далі до приміщення завели інших співробітників поліції: ОСОБА_10 , ОСОБА_40 , ОСОБА_11 , ОСОБА_41 . Далі позаду з`явились ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , хтось з працівників СРПП. Всіх присутніх перевірили по списку. Під час розмови військові РФ говорили виходити працювати далі як до цього, виконувати свої обов`язки, співпрацювати з військовими РФ. Військові говорили керівникам, щоб вони обішли підлеглих працівників поліції і здали зброю військовим РФ та не пересувались з нею по місту для безпеки. Далі їх розпустили. Він повернувся до домоволодіння ОСОБА_29 забрати свій мобільний телефон та пішов до домоволодіння ОСОБА_44 , розташованого по АДРЕСА_1 . Під час розмови зі ОСОБА_45 біля домоволодіння останнього до них під`їхав на своєму автомобілі ОСОБА_46 , який обіймав посаду інспектора з кадрового забезпечення. Він розповів ОСОБА_17 про обставини, які з ним відбулись.  ОСОБА_3 повідомив, що він їде здавати зброю та всім необхідно здати зброю, бо якщо цього не зробити, буде набагато гірше. Видана йому зброя була в домоволодінні ОСОБА_44 в якому перебували діти. Так як  ОСОБА_3 неодноразово говорив, що необхідно здати зрою для їхньої безпеки. Він взяв видану йому раніше зброю, а саме закріплений за ним пістолет ПМ з двома магазинами з патронами, а також автоматичну зброю з чотирма магазинами з стодвадцятьма патронами, а також ОСОБА_47 з виданою йому і його дружині зброєю та сіли до автомобіля «Славута», належного  ОСОБА_3 , за кермом якої був ОСОБА_48 . Під`їхавши до відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, що розташоване по вул. Суворова, 13, м.Снігурівка. ОСОБА_49 сказав, щоб знаходились в автомобілі, а сам підійшов до центрального входу відділення поліції та почав спілкуватись з військовим РФ, який вийшов з будівлі відділення поліції. Далі їм вказали виходити зі зброєю. Він, ОСОБА_47 та ОСОБА_17 підійшли до військового РФ та здали йому зброю, про що останній поставив відмітку. На той момент  ОСОБА_3 також здавав мисливську рушницю, але йому її повернули. Далі він з ОСОБА_37 пішов до місця свого проживання, а ОСОБА_17 з ОСОБА_49 поїхали на автомобілі в невідомому напрямку. Через декілька днів він виїхав на підконтрольну Україні територію. Від місцевих жителів йому відомо, що працівники ФСБ та нацгвардії РФ після певного часу залишали блокпост та приблизно до 08 години ранку була можливість виїхати. Працівники поліції повинні були виїхати на підконтрольну Україні територію. Після переведення на посилений режим несення служби до заходу військ РФ в м.Снігурівку працівники відділення поліції зобов`язані були перебувати на зв`язку по можливості, не залишати територію, відмічатись в робочій групі. Також  ОСОБА_3 говорив, що всі працівники ВП №2 звільнені, так як не вийшли в суботу на зв`язок, не відписались в групі через втрачений зв`язок та їм потрібно здати зброю. Про необхідність здачі зброї  ОСОБА_3 наголошував неодноразово.  ОСОБА_3 був працівником кадрів та входив до керівного складу, тому сприймав повідомлені ним обставини про його звільнення як дійсні. Під час воєнного стану всі працівники відділення поліції чоловічої статі отримували зброю, але момент її отримання ОСОБА_3 не бачив. Про отримання зброї працівники розписувались в журналі. ОСОБА_51 як черговий частини був відповідальним за зброю та мав доступ до журналу з інформацією про видану зброю. ОСОБА_3 передав військовому РФ пістолет Макарова з двома магазинами з патронами, але яка була кількість патронів в магазинах йому не відомо. Разом з пістолетом Макарова завжди видавалось два магазина по вісім патронів в кожному, а всього шістнадцять набоїв.
		 
		Також під час судового провадження судом досліджено документи, що надані стороною обвинувачення, які не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також характеризують особу обвинуваченого, а саме:
		витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000000148 від 11.04.2022 року, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2 ст.111 КК України (Т.2 а.с.135-136);
		рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 11.04.2022 року №64/20-1769 та повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення від 11.04.2022 року №64/20-1770 (Т2 а.с.137, 138);
		доручення про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР від 11.04.2022 року (Т2 а.с.139);
		повідомлення про початок досудового розслідування від 11.04.2022 року №64/20-1783 (Т2 а.с.141);
		постанова про визначення групи слідчих від 11.04.2022 року (Т2 а.с.142-143);
		постанова про визначення групи прокурів від 12.04.2022 року (Т2 а.с.144-145);
		постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення від 21.04.2022 року (Т2 а.с.146);
		постанова про створення слідчої групи від 27.04.2022 року (Т2 а.с.148-150);
		постанова про прийняття матеріалів досудового розслідування до свого провадження та початок досудового розслідування від 28.04.2022 року (Т2 а.с.151-152);
		повідомлення про початок досудового розслідування від 28.04.2022 року (Т2 а.с.154);
		повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27.04.2022 року №31-185 вих.-22 (Т2 а.с.156);
		постанова про визначення групи прокурів від 27.04.2022 року (Т2 а.с.157-158);
		доручення в порядку ст.40 КПК України про проведення слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділом від 28.04.2022 року №16-04-1531 (Т2 а.с.159-160);
		лист від 29.04.2022 року №64/20-2349 на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т2 а.с.161);
		лист від 03.05.2022 року №64/20-2454 на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т2 а.с.162-163);
		лист від 03.06.2022 року №64/20-3747 на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т2 а.с.164);
		лист від 25.07.2022 року №64/20-5559 на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т2 а.с.165-166);
		доручення в порядку ст.40 КПК України про проведення слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділом від 09.06.2022 року №16-04-5624-22 (Т2 а.с.169-170);
		рапорт від 17.06.2022 року на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т2 а.с.172-173);
		 
		постанова про зміну попередньої правової кваліфікації у кримінальному провадженні №22022150000000148 від 11.04.2022 року з ч.2 ст.111 КК України на ч.4 ст.111-1 КК України від 29.08.2022 року (Т2 а.с.217-218);
		витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022150000000148 від 11.04.2022 року, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.111-1 КК України (Т2 а.с.219);
		постанова про залучення до провадження як потерпілого Головне управління Національної поліції в Миколаївській області від 20.09.2022 року (Т4 а.с.12-13);
		службова характеристика від 13.06.2022 року №3052/64-2022 на колишнього працівника відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_3 , старшого інспектора з кадрового забезпечення, згідно якої за період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції зарекомендував себе з позитивної сторони (Т2 а.с.180).
		Отже, з показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_32 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_51 , а також інформацієї Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 18.08.2022 року №4991/64-2022 з додатком №1 «Список зброї яку одержали працівники ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області», згідно якого було здійснено видачу вогнепальної зброї та боєприпасів особовому складу ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану в Україні, зокрема  ОСОБА_3  отримав ПМ НОМЕР_10, 16 патронів (Т2 а.с.203-208), судом встановлено, що ОСОБА_3 , та інші працівники ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, у зв`язку з переведенням на посилений варіант службової діяльності, отримав закріплену за ним табельну вогнепальну зброю з двома магазинами, спорядженими 16 патронами. Також свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_21 підтвердили, що пістолет ПМ завжди видавався з двома магазинами та шістнадцятьма патронами.
		Свідок ОСОБА_21 був очевидцем того, як  ОСОБА_3 добровільно передав військовому РФ пістолет «Макарова» з двома магазинами з патронами, сумніватись в достовірності показань якого у суду підстав немає. Пояснення свідка ОСОБА_21 , який здав видану вогнепальну зброю з ініціативи ОСОБА_3 , також узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_51 , ОСОБА_27 , яким стало відомо про необхідність здачі вогнепальної зброї в період окупації міста Снігурівка до адмінбудівлі відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від ОСОБА_3 .
		Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 діяв добровільно.
		Такі дії ОСОБА_3 з передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора поза всяким розумним сумнівом були умисними, оскільки останній усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.
		Дії ОСОБА_3 по здачі табельної зброї з патронами представнику збройних формувань держави-агресора (РФ), введенню в оману працівників поліції ОСОБА_21 , ОСОБА_51 про їх звільнення з поліції через невихід на зв`язок, та повідомленню вимог представників збройних формувань держави-агресора (РФ) про необхідність здачі наявної у них зброї представникам збройних формувань держави-агресора (РФ) з подальшим проходженням служби свідчать про доведений у ОСОБА_3 мотив на зайняття ним посади, пов`язаної із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у разі створення та функціонування на території Миколаївської області системи незаконних органів державної влади РФ, а також лояльність до окупаційної влади. Однак зазначений мотив на кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.4 ст.111-1 КК України не впливає, однак має значення при встановлення суспільної небезпечності вчиненого діяння та особи обвинуваченого.
		 
		 
		 
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		 
		Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються між собою як сукупність доказів, які судом покладено у вирок. Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		Суд визнає досліджені судом докази належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази відповідають вимогам щодо їх отримання, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів. 
		В даному випадку, на думку суду, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини та винуватість у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, а саме передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 111-4 КК України як передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
		 
		Доводи захисника про те, що ОСОБА_3 зброю з патронами не отримував та не передав збройним формуванням РФ не є переконливими і спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які беззаперечно та поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_3 передав видану йому на постійній основі закріплену за ним табельну вогнепальну зброю - пістолет «ПМ» серії НОМЕР_2 1967 року випуску із двома магазинами, спорядженими 16-ма патронами, які являються матеріальними ресурсами ГУНП в Миколаївській області.
		Доводи сторони захисту щодо недоведеності добровільності передачі зброї з патронами також не заслуговують на увагу, так як спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які свідчать про зворотнє.
		В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому протиправні дії, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувало йому чи його рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави тощо.
		 
		Доводи захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_3 зводяться до власної оцінки наведених та досліджених судом доказів, доказами не підтверджені, а тому судом не приймаються.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 , в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.
		 
		Мотиви призначення покарання
		Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. 
		Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Санкцією ч.4 ст.111-1 КК України передбачено основне покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.
		Також санкцією ч.4 ст.111-1 КК України передбачено додаткові обов`язкові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскація майна.
		Разом з тим, відповідно до ст.59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою наведеної статті КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
		Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України з моменту відбуття основного покарання.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, за останнім місцем служби в органах Національної поліції України характеризується позитивно, раніше не судимий.
		При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
		Враховуючи, що ОСОБА_3 будучи працівником правоохоронного органу вчинив злочин проти основ національної безпеки України, який становить підвищену суспільну небезпеку, предметом якого є вогнепальна зброя та два магазини з патронами, які дозволяють використовувати її за призначенням, які він добровільно передав збройним формуванням держави-агресора, суд врахувавши дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства. За таких обставин ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк у межах санкції, встановленої ч.4 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування, та з конфіскацією всього належного йому майна.
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу фактичного затримання.
		 
		 
		 
		Вирішення цивільного позову.
		Представником потерпілого Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_52 під час судового провадження подано цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 в сумі 2241 грн. 60 коп.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX (далі Закон №160-IX) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
		Прямою дійсною шкодою (далі - шкода) є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків (п.5 ст.1 Закону №160-IX).
		Згідно п.4 ч.1 ст.6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разівчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №160-IX особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
		Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 604, відповідно до якого відшкодовується у десятикратному розмірі: уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм; усі боєприпаси калібром до 30 мм; компоненти до них.
		ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення здійснив передачу невстановленим представникам збройних формувань держави-агресора (РФ) матеріальних ресурсів ГУНП в Миколаївській області у вигляді табельної вогнепальної зброї, виданої йому на постійній основі - пістолету «ПМ» серії НОМЕР_2 1967 року випуску із двома магазинами балансовою вартістю 216 грн., спорядженого 16-ма патронами балансовою вартістю 8 грн. 16 коп., чим завдав ГУНП в Миколаївській області майнову шкоду в розмірі 224 грн. 16 коп., яка підлягає відшкодуванню у десятикратному розмірі, що становить 2241 грн. 60 коп.
		Враховуючи те, що розмір шкоди,завданої внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , є обґрунтованим і доведеним в ході судового розгляду та встановлення судом доведеності такої винуватості заподіяння ОСОБА_3 потерпілому кримінальним правопорушенням майнової шкоди, суд вважає необхідним позов задовольнити у повному обсязі.
		 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.09.2022 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у види арешту майна не застосовувались.
		Відомості про речові докази у матеріалах провадження відсутні, тому питання про долю речових доказів судом не вирішується.
		Документально підтвердження процесуальні витрати у справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст.111-1 КК України, статтями 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування,рахувати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 27.09.2022 року - залишити без змін, до затримання ОСОБА_3 та приведення вироку до виконання.
		Цивільний позов потерпілого Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління Національної поліції в Миколаївській області матеріальну шкоду в сумі 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 60 коп.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...