Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/819/16 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв.
Надіслано судом: 11.09.2025. Зареєстровано: 12.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2025.
Дата набрання законної сили: 08.09.2025
Номер судового провадження: 1666 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2025 року м. Харків Справа № 913/819/16 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
		 
		за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.
		від Позивача- Рак О.В.;
		від інших представників учасників справи: не з`явились
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 16.07.2025 р. у справі №913/819/16
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ
		 
		до відповідача Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м.Антрацит, Луганської області
		 
		про стягнення 16 907 240 грн 60 коп.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.08.2016 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі- Позивач, Стягувач) до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (далі- Відповідач, Боржник) про стягнення 16 907 240 грн 60 коп. задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто грошові кошти в сумі 16 377 351 грн 11 коп. за зобов`язаннями січня  квітня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №1001/14-ТЕ-20 від 19.11.2013, з яких: 8 897 367 грн 34 коп.  заборгованість за поставлений природний газ, 907 191 грн 04 коп.  пеня, 455 874 грн 05 коп.  3% річних, 6 116 918 грн 68 коп.  інфляційні нарахування; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 200 221 грн 82 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
		На примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 17.08.2016 року господарським судом було видано відповідний наказ від 07.09.2016 зі строком пред`явлення до 08.09.2017. 
		Позивач 09.07.2025 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 за мотивами втрати спірного наказу не з його вини, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу до нього не надходила, а факт направлення зазначених документів стягувачу ДВС не можуть підтвердити у зв`язку із знищенням архіву.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.07.2025 у справі №913/819/16 у задоволенні заяви Позивача про видачу дубліката наказу у справі № 913/819/16, було відмовлено.
		Ухвалу суду мотивовано тим, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання.
		Стягувач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 16.07.2025 у справі №913/819/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву.
		Зокрема, скаржник вважав, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушено норми матеріального права, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
		Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції не досліджено, що строк для пред`явлення наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання не є пропущеним, враховуючи об`єктивні причини та відповідне нормативне регулювання cтроків, у зв`язку із поширенням в Україні пандемії короновірусу із березня 2020 року, а в подальшому - введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022.
		Ухвалою Східного апеляційного суду від 01.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 08.09.2025 о 11:00.
		Відзив на апеляційну скаргу від Відповідача не надходив.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.09.2025 Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
		Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, отже судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності, оскільки він не скористався правом участі у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
		Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.
		Так, пунктом 19.4 Перехідних положень ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
		Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
		Аналіз змісту підпункту 19.4 розділу Перехідні положення ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Водночас, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 02.12.2020 у справі №916/929/16).
		Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11, від 24.01.2022 у справі №18/113-53/81).
		Частина 1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції чинній станом на час видачі судом виконавчого документу від 07.09.2016) передбачала, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		З даних системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що строк пред`явлення наказу від 07.09.2016 у даній справі було встановлено до 08.09.2017, тобто один рік.
		Разом з тим, ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.2016 у справі №913/819/16 було задоволено частково скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу державної виконавчої служби; визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 11.10.2016 повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №716/20.1/10; визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.2016 №716/20.1/10; зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16; у задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.
		Зазначена ухвала була залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 у справі №913/819/16.
		Однак, 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
		Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
		З матеріалів поданої заяви вбачається, що 24.10.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52602374 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/819/16 виданого 07.09.2016.
		Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. від 13.11.2018 (ВП №52602374) наказ від 07.09.2016 №913/819/16 на підставі п.2, п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу в резолютивній частині даної поставнови зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 13.11.2021.
		Суд першої інстанції дійшов також висновку про переривання строку пред`явлення наказу від 07.09.2016 №913/819/16 у зв`язку з пред`явленням його до виконання, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 13.11.2018, отже строк пред`явлення наказу до виконання сплив через три роки з моменту його повернення - 13.11.2021.
		Натомість матеріали справи не містять доказів пред`явлення стягувачем наказу до виконання у зазначений строк.
		В той же час, стягувач зазначав про те, що оригінал виконавчого документа разом з постановою про повернення виконавчого документа (ВП №52602374) від ДВС на його адресу не надходили.
		Відхиляючи доводи стягувача, суд першої інстанції зазначив, що з поданих заявником документів вбачається, що стягувач із відповідним запитом про з`ясування стану виконавчих проваджень та отримання оригіналів виконавчих документів, постанов про повернення виконавчих документів звернувся до органу ДВС лише в грудні 2024 року, тобто, через 5 років після відкриття виконавчого провадження №52602374 (24.10.2018) за вказаним наказом.
		Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази звернення стягувача до органів державної виконавчої служби протягом розумного строку для з`ясування стану виконавчого провадження №52602374, в тому числі щодо отримання оригіналу наказу разом з постановою про повернення виконавчого документу у період з 13.11.2018 по 13.11.2021, такий строк є пропущеним і заява про його поновлення, стягувачем до суду не подана.
		Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційнї скарги, що заявник не пропустив строк для пред`явлення наказу від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання, з посиланням на п.4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020, а також в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020) через запровадження в Україні з 12.03.2020 карантину у зв`язку з поширенням пандемії короновірусу, оскільки зазначена норма не регулює строк пред`явлення наказу до виконання та не зупиняє його перебіг у зв`язку з пандемією. 
		Щодо введення в Україні воєнного стану на підставі Закону України від 15.03.2022 №2129-IX «Про внесення зміни до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», з 24.02.2022, то на час його введення відповідний строк 13.11.2021 вже сплинув.
		Так, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
		При цьому, автоматичне продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до Закону № 540-ІХ не передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 2-904/11 від 28.02.2024.
		Підсумовуючи викладене, судова колегія констатує, що оскільки передумовою для видачі дублікату наказу є дотримання заявником строку звернення до суду для вирішення указаного питання, суд першої інстанції, встановивши, що Позивач пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання і не звернувся до суду з заявою про поновлення такого строку, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу у справі.
		Клопотання про поновлення зазначеного строку стягувачем не заявлено, отже досліджувати інші обставини та причини пропуску строку не має підстав.
		Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. 
		Інших доводів для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції скаржником не наведено.
		За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 16.07.2025 у справі № 913/819/16 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
		Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 16.07.2025 р. у справі №913/819/16 залишити без задоволення.
		Ухвалу господарського суду Луганської області від 16.07.2025р. у справі № 913/819/16 залишити без змін. 
		Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги, покласти на Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ. 
		Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови підписано 10.09.2025.
		 
		Головуючий суддя О.В. Стойка
		 
		Суддя О.А. Істоміна 
		 
		Суддя Д.О. Попков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...