Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/8707/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано судом: 12.09.2025. Зареєстровано: 12.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2025.
Дата набрання законної сили: 14.10.2025
Номер судового провадження: 2/212/3555/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 229/8707/24 
		2/212/3555/25
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 вересня 2025 року м. Кривий Ріг 
		 
		   Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Манько В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Бахмутське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності, 
		встановив таке.
		Процесуальні дії по справі.
		До суду звернувся позивач ОСОБА_1 із зазначеним позовом. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. 
		26.06.2025, 04.08.2025, 06.08.2025 та 07.08.2025 представник позивача ОСОБА_2 долучила додаткові докази по справі. 
		11 серпня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.09.2025 о 13:00 годині.
		В судовому засіданні 05.09.2025 була допитана свідок за клопотанням позивача ( т. 2, а. с. 13).
		Сторони скористалися можливістю обмінятися змагальними документами та участі в процесі розгляду справи.
		В судовому засіданні 05.09.2025 року на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши дату і час його проголошення: 12 вересня 2025 року о 15:30 годині.
		Позиції сторін.
		Позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці розміром 440,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими спорудами та побудовами (вбиральня, гараж, літня кухня, огородження) загальною площею 84,8 кв. м., житловою площею 47,1 кв. м.
		Позов обґрунтувавтаким.Він звернувсядо державногореєстратора правна нерухомемайно Департаментуадміністративних послугта дозвільнихпроцедур Дніпровськоїміської радиіз заявоюпро реєстраціюправа власностіна житловийбудинок,який розташованийна земельнійділянці розміром440,0кв.м.за адресою АДРЕСА_1 на підставісвідоцтва проправо наспадщину від18.06.1993року.На зворотнійсторінці даногосвідоцтва наявнавідмітка бюротехнічної інвентаризаціїіз печаткоюБТІ прореєстрацію даногожитлового будинкуза позивачем. Державним реєстратором була отримана Довідка від Комунального підприємства "Бахмутське Бюро технічної інвентаризації", відповідно до якої - право власності на заявлений житловий будинок станом на 31.12.2012 рік з господарськими спорудами та побудовами зареєстровано не за позивачем, а за ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право власності на житло. Хоча ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому ці суперечності унеможливлюють проведення державної реєстрації права власності та ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації права власності на житловий будинок.
		Отже, спеціалісти комунального підприємства «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» у свій час безвідповідально віднеслись до своїх посадових обов`язків, своєчасно не внесли відповідні записи у свою технічну документацію, що на теперішній час стало підставою для видачі довідки, де зазначено, що право власності на житловий будинок станом на 31.12.2012 рік з господарськими спорудами та побудовами зареєстровано за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим позбавивши позивача прав на реєстрацію свого власного будинку та позбавивши його права подати документи для оформлення процедури «Є-відновлення».
		В додаткових поясненнях від 07.08.2025 позивач ОСОБА_1 також зазначив, що ОСОБА_3 , 1914 року народження, була його бабусею та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Про те, що його бабуся у 1980 році склала на нього заповіт, що усе майно, яке належало їй на момент її смерті переходить до нього, він знав з самого початку. Цей факт ніколи не приховувався у родині. 23.12.1963 року актом комісії у складі представника відділу комунального господарства Гаврильченко І. Т. здійснено відведення земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . На цій ділянці вона власноруч побудувала невеликий будинок, в якому і мешкала. 03.03.1981 року інспекцією Держархбудконтролю м. Артемівськ (Бахмут) на ім`я позивача було надано дозвіл на будівництво гаражу за адресою АДРЕСА_1 . У 1988 році ОСОБА_1 з сім`єю прийняли рішення, що, оскільки бабуся - похилого віку та потребує догляду, то буде зручно, якщо вони розширять даний будинок та будуть жити разом та доглядати бабусю. 07.12.1988 року на ім`я ОСОБА_3 було надано дозвіл на виробництво будівельних робіт  прибудова к будинку площею 45 кв.м з мансардою. Але на початку будівельних робіт було встановлено, що добудувати до цього флігелю прибудову буде не можливо, так як флігель не відповідав деяким стандартам забудови. Тому було вирішено не прибудовувати до флігеля прибудову, а збудувати на цій земельній ділянці новий будинок. 20.06.1990 року випискою з рішення виконкому Артемівської міськради народних депутатів було дозволено ОСОБА_3 побудувати новий будинок (про який і йде мова у позові про визнання права власності) замість старого на ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Хоча усі дозволи та виписки були на бабусю позивача, як власницю, флігель на цій земельній ділянці, усі витрати на будівництво нового дома з початку літа 1990 року ОСОБА_1 здійснював за власний рахунок, за рахунок своєї дружини та батьків дружини. 
		22.05.1990 року позивач реєструється за адресою АДРЕСА_1 . 01.12.1990 року помирає його бабуся ОСОБА_3 . На момент її смерті, будівництво нового дому ще не закінчилось. Після смерті бабусі у січні 1991 року позивач з дружиною та дітьми переїхали жити у флігель, у якому мешкала бабуся та продовжили будівництво нового дома. Після того як померла бабуся, позивач відразу не звертався нікуди щодо переоформлення документів, щодо її майна на себе, бо по факту її флігель вже був переобладнаний у літню кухню, а нового будинку ще не було. Крім того, він знав, що існує заповіт на його ім`я. Документи після смерті бабусі він почав оформлювати на себе весною 1993 року, коли добудував новий будинок. До нього приїжджали представники Артемівського БТІ, робили усі заміри, складали новий технічний паспорт на флігель, новий будинок, гараж та інші побудови. 18.06.1993 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса та отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
		Представник Бахмутської міської ради Кудлай С. С. подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника; зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (т. 1, а. с. 108).
		Представник третьої особи  Комунальне підприємство Бахмутське бюро технічної інвентаризації в судові засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи. Будь-які заяви, клопотання  відсутні.
		Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин. 
		У наданій суду копії паспорту особи (т. 1, а. с. 9) зазначено про ОСОБА_1 . На стор. 11 паспорту містяться відмітки про реєстрацію ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 з 22.05.1990 (т. 1, а. с. 11). Така сама адреса зазначається як адреса реєстрації і в Довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (т. 1, а. с. 13).
		Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.06.1993 року (т. 1, а. с. 14), спадкоємцем вказаного майна гр. ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є гр. ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина складається з житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 440,0 кв. м. Вказане майно належить померлій згідно зі Свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок, виданий ОСОБА_5 та зареєстрований в Артемівському БТІ. На зворотній сторінці цього свідоцтва наявна відмітка бюро технічної інвентаризації з печаткою БТІ про реєстрацію даного житлового будинку за позивачем (т. 1, а. с. 15).
		Суду також долучена копія Технічного паспорту на заявлений житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , де власником будинку записаний ОСОБА_1 ; загальна площа будинку  84,8 кв. м., житлова площа  47,10 кв. м. (т. 1, а. с. 20-33). В Обліковій книзі для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , також зазначається позивач ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 36-38).
		Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Артемівськ Донецької області (т. 1, а. с. 34).
		Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» на запит від 29.09.2023 № 233, за обліковими даними підприємства станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та побудовами загальною площею 84,8 кв. м., житловою площею 47,1 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданого Артемівським міськомунгоспом, про що зроблено запис в реєстраційній книзі № 10-1371 (т. 1, а. с. 35).
		Відповідно до Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 69716535 від 12.10.2023 року (т. 1, а. с. 40), позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме - заявлений житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_3 , а не за ОСОБА_1 .
		Відповідно до Витягу з ЄРДР від 16.09.2022 (номер провадження № 12022041690000938), 15 вересня 2022 року до ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулась ОСОБА_6 з заявою про те, що 14.09.2022 під час вторгнення збройних сил рф та представників квазідержавних терористичних угруповань «ЛДНР» на територію України, шляхом ракетного обстрілу пошкодили майно заявниці, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 47). Заявниця ОСОБА_6 є дружиною позивача, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб (т. 1, а. с. 48).
		ОСОБА_1 03.03.1981 видано дозвіл на проведення будівельних робіт по зведенню гаража на садибній ділянці в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 193).
		Усі комунальні рахунки (газ, світло, вода, побутові відходи) по будівлі, розташованій за адресою АДРЕСА_1 , з моменту побудови цього дому і по теперішній час зареєстровані за позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується наданими копіями документів щодо монтажу та демонтажу засобу вимірювальної техніки, абонентною книжкою за особовим рахунком № НОМЕР_2 , актом про обстеження водовимірювального вузла, повідомленням про призначення субсидії, актом встановлення побутового газового лічильника та документами щодо сплати платежів (т. 1, а. с. 188, 199-206, 207, 208, 209, 210-248).
		Оригінали свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , свідоцтва про право власності за заповітом, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій були долучені позивачем окремою заявою (т. 2, а. с. 7-8); суд у судовому засіданні дослідив зазначені документи, переконався у відповідності копій наданим оригіналам.
		В судовому засіданні 05.09.2025 свідок ОСОБА_6 показала, що вона є дружиною позивача. Пояснила, що вона разом з чоловіком проживали разом з його бабусею ОСОБА_3 у невеличкому будинку, який вони називали «флігельочком», за адресою: АДРЕСА_1 , деякий час, оскільки їй був потрібен догляд. Оскільки потрібно було проживати з нею, вони вирішили розширитися у 1990 році та на ділянці бабусі почали будувати великий двоповерховий будинок поруч, а з флігеля зробити літню кухню. Інших родичів і спадкоємців, окрім онука ОСОБА_1 , у бабусі не було. 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (у редакції станом на час розгляду справи), місто Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Донецької області з 24 лютого 2022 року до 12.12.2023 було територією активних бойових дій, з 13.12.2023 - тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
		Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Суд встановив, що позивач набув право власності в порядку спадкування після своєї бабусі ОСОБА_3 на підставі заповіту. 
		Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про власність» в редакції, що діяластаном на 18.06.1993 (коли позивач отримав свідоцтво про право на спадщину) було визначено, що громадянин набуває права власності, серед іншого, на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Отже, суд дійшов висновку про те, що право власності позивача на будинок, про який йдеться у позові, виникло у 1993 році на підставі ст. 12 Закону України «Про власність», а також ст. 88, 128 ЦК УРСР 1963 року в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято 01.07.2004. Згідно з ч. 5 ст. 3 зазначеного Закону в редакції на час його прийняття право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою; відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Отже, реєстрація права власності позивача у відповідних реєстрах пов`язувалася лише з добровільним зверненням або з необхідністю вчиняти правочини з таким нерухомим майном. 
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про виникнення у позивача, незважаючи на відсутність актуальних відомостей про таке майно у державних реєстрах, права власності на будинок, про який йдеться. 
		Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.
		Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд вважає доведеним факт належності позивачу ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується дослідженими судом доказами.
		Отже, для суду очевидно, що позивачу для отримання компенсації за його знищене майно необхідно внести відомості про нього до відповідного Державного реєстру, що він досі не міг зробити, оскільки були наявні розбіжності в документах щодо власності. Тобто наявний інтерес, який потребує захисту. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про доведеність права власності позивача на житловий будинок, та наявність підстав для задоволення позову.
		На підставі зазначеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
		ухвалив таке.
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство Бахмутське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності  задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці розміром 440,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими спорудами та побудовами (вбиральня, гараж, літня кухня, огородження) загальною площею 84,8 кв. м., житловою площею 47,1 кв. м.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Бахмутська міська рада, юридична адреса: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 44, ЄДРПОУ 04052732.
		Третя особа: Комунальне підприємство «Бахмутське бюро технічної інвентаризації», юридична адреса: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, 73, ЄДРПОУ 03336522.
		Рішення суду складено та підписано 12 вересня 2025 року.
		 
		Суддя:     М. В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...