Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/1268/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано судом: 15.09.2025. Зареєстровано: 16.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/352/226/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025091250000152

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/1268/25
		Провадження № 1-кп/352/226/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 вересня 2025 рокум. Івано-Франківськ
		 
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
		 
		у складі: головуючого  судді                 ОСОБА_1 ,
		    секретаря                     ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		обвинуваченого                  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091250000152 від 28.05.2025 р. по обвинуваченню :
		      ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шолохово, Нікопольського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, утриманці відсутні, з вищою освітою, пенсіонера ЗСУ, працюючого слюсарем Івано-Франківського КЕЧ, не військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, раніше не судимого, якому пам`ятку про права обов`язки вручена, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 197-1 ч. 4 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		     Підсудний ОСОБА_5 , здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене щодо земельних ділянок в зонах особливого режиму використання земель.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
		 
		ОСОБА_5 , будучи жителем військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , у порушення ст. ст. 77, 115, 125, 126 Земельного кодексу України, достовірно знаючи про цільове призначення земель військового містечка № НОМЕР_1 (земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:15:090:1106)  у вигляді земель оборони із особливим режимом їх використання, діючи умисно та керуючись корисливими мотивами, без будь якого на те дозволу, в період часу з вересня 2009 року по вересень 2010 року, на території земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:15:090:1106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає, здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці шляхом здійснення будівництва (спорудження) капітальної споруди - гаража площею 28,00 кв. м. в особистих цілях, чим здійснив обмеження до самовільно зайнятої земельної ділянки інших осіб, у тому числі службових осіб Івано-Франківської КЕЧ району, у розпорядженні яких знаходиться вказана земельна ділянка, тобто позбавив останніх права користування нею у вказаній площі, 
		В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед представником потерпілого дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Просить суд суворо його не карати.
		Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що неправомірними діями ОСОБА_5 збитків заподіяно не було, а тому будь-яких претензій до нього не має. Просив суд суворо обвинуваченого не карати.
		Під час розгляду даного кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України. 
		   Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню їх сукупності  з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 197-1 КК України, так як він здійснив самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, вчинене щодо земельних ділянок в зонах особливого режиму використання земель.
		 
		У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд)передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		 
		При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		 
		Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини судом не встановлено.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_5 , щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.
		 
		Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку представника потерпілого щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_5 , як і те, що останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; його похилий вік; поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину, а саме вкрай негативне ставлення до вчиненого; одружений та має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються; будучи працюючим пенсіонером ЗСУ займається суспільно-корисною працею; по місцю праці характеризується позитивно; має незадовільний стан здоров`я; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто являється особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має регулярний легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої його протиправної поведінки.
		 
		Таким чином, враховуючи всі вищеперелічені обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_5 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на пом`якшення покарання, суд вважає можливим застосувати до підсудного норми ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 197-1 ч. 4 КК України, а саме у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.
		Окрім того, застосовуючи до ОСОБА_5 норми ст. 69 КК України, суд приймає до уваги, що у будь-якому разі встановлені обставини, які пом`якшують покарання та дані про особу підсудного, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним та несправедливим. 
		Крім того, на переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не закладався.    
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався, як і підстави для його обрання останньому на даній стадії процесу суд не вбачає.
		Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.
		 
		   На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :
		    ОСОБА_8  визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 197-1 ч. 4 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання  у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався, як і підстави для його обрання останньому до вступу вироку в законну силу відсутні.
		Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні. 
		Цивільний позов в даному кримінальному провадженні закладено не було.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку суду вручити прокурору, представнику потерпілого, обвинуваченому та захиснику негайно після його проголошення.
		 
		Суддя                         ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...