Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 713/1153/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2025.
Дата набрання законної сили: 10.09.2025
Номер судового провадження: 14-79цс25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		10 вересня 2025 року
		м. Київ
		справа № 713/1153/23
		провадження № 14-79цс25
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Погрібного С. О.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 
		на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року
		у складі колегії суддів Перепелюк І. Б.(головуючої), Одинака О. О., Кулянди М. І.,
		за позовом  ОСОБА_2 
		до Вижницької міської ради, ОСОБА_1 
		про скасування рішення про зняття особи із зареєстрованого місця проживання,
		УСТАНОВИЛА:
		Вступ
		1. Ухвалою від 30 червня 2025 року об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу № 713/1153/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду стосовно предметної юрисдикції, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18), вважаючи, що спір щодо правомірності рішення органу реєстрації про зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) особи не є приватноправовим і не свідчить про наявність приватноправових відносин.
		2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до розгляду з огляду на неподібність правовідносин справ та одночасну відсутність всіх трьох випадків передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) як необхідної передумови для прийняття справи для розгляду з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
		3. ОСОБА_2 (далі також позивач) у квітні 2023 року звернувся до суду з позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області (далі - Вижницька міська рада), ОСОБА_1 (далі також відповідач, скаржник), у якому просив скасувати рішення Вижницької міської ради від 20 квітня 2023 року про зняття його із реєстраційного обліку за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
		4. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що 20 квітня 2023 року він отримав повідомлення від Вижницької міської ради про зняття його із задекларованого / зареєстрованого місця проживання за заявою ОСОБА_1 .
		5. ОСОБА_2 зазначив, що зняття його з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання призвело до позбавлення його права на житловий сервітут та права проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він постійно проживає з дня свого народження і дотепер, крім періоду військової служби.
		6. Позивач наголосив, що його право на проживання та право бути зареєстрованим за цією адресою підтверджено рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2018 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 713/1368/18, рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі № 713/477/19.
		7. За твердженням ОСОБА_2 , знявши його із зареєстрованого місця проживання, відповідачі проігнорували зазначені судові рішення, відповідно до яких підтверджено його право на житловий сервітут, а також позбавили його єдиного житла.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		8. Рішенням від 05 липня 2023 року Вижницький районний суд Чернівецької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 .
		9. Суд першої інстанції обґрунтовував рішення тим, що дії відповідача щодо зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання є правомірними, оскільки декларування / реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом, зокрема й не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та / або права користування житлом.
		10. Жодне рішення суду не скасовує право власності ОСОБА_1 , який є єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		11. Введення в Україні воєнного стану не є перешкодою для задоволення заяви власника житлового будинку про зняття з реєстрації позивача, адже право власності є непорушним, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		12. Постановою від 16 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Чернівецького апеляційного суду від 24 січня 2024 року про виправлення описки, Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.
		13. Суд визнав незаконним та скасував рішення Вижницької міської ради від 20 квітня 2023 року про зняття ОСОБА_2 із реєстраційного обліку за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
		14. Суд апеляційної інстанції мотивував постановлене рішення тим, що ОСОБА_2 був зареєстрований у цьому господарстві з 1992 року на підставі чинних на той час норм законодавства, які надавали йому право користуватися житлом. Наявність у ОСОБА_2 права на користування цим будинком (сервітут) підтверджується судовими рішеннями у справах № 713/1368/18 та № 713/477/18.
		15. Реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку із її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).
		Подання касаційної скарги
		16. ОСОБА_1 28 листопада 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 липня 2023 року залишити в силі.
		17. Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права й як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначив те, що не сформульовано правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-ІХ) у спірних правовідносинах.
		18. Також ОСОБА_1 наголосив, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на імперативні приписи статті 18 Закону № 1871-ІХ, безпідставно застосовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 травня 2023 року у справі № 718/373/22 за позовом банку до фізичних осіб про визнання осіб такими, які втратили право користування майном, на яке звернено стягнення як на предмет іпотеки, та зняття з реєстраційного обліку.
		19. За твердженням заявника, за наявності норми закону (статті 18 Закону 
		№ 1871-ІХ) посилання апеляційного суду на належність позивачу житлового сервітуту є безпідставним.
		Рух касаційної скарги 
		20. Ухвалою від 19 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		21. Ухвалою від 06 грудня 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду, а ухвалою від 05 лютого 2025 року передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		22. Ухвалою від 13 березня 2025 року об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду призначила справу до розгляду, ухвалою від 30 червня 2025 року на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18).
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		23. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
		24. Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		25. Предметом спору у цій справі є, зокрема, оцінка правомірності прийняття Вижницькою міською радою рішення про зняття особи із зареєстрованого місця проживання.
		26. З огляду на приписи статей 19 ЦПК України, пункту 2 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що спір у цій справі пов`язаний з житловими правовідносинами та реєстраційними діями, проте вимоги щодо реєстраційних дій (визнання рішення та дій щодо зняття з місця проживання незаконними) у цьому випадку є самостійними, а не похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.
		27. Наведене узгоджується з частиною першою статті 2 Закону № 1871-ІХ, відповідно до якої декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
		28. Тож мета декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи є в контексті публічного права і не стосується реалізації цивільних прав фізичної особи.
		29. Об`єднана палата звернула увагу, що частина друга статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-ІV) містила спеціальне застереження, що «реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження». Зазначене правило вилучено із Закону № 1382-ІV у зв`язку з тим, що частину другу статті 2 виключено на підставі Закону № 1871-ІХ. У частині четвертій статті 1 Закону 
		№ 1871-ІХ зазначено, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для виселення чи визнання за особою права на проживання та / або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
		30. Відповідно це правило не еквівалентне скасованій нормі Закону № 1382-ІV, що, на переконання об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, підтверджує, що законодавець відмовився від принципу незалежності реалізації прав (зокрема, цивільних) від реєстрації місця проживання.
		31. Об`єднана палата зауважила, що майнові відносини щодо житла знаходяться за межами нормативного регулювання процедур декларування (реєстрації) місця проживання, встановлених Законом № 1871-ІХ. Визначаючи межі дії цього Закону, законодавець встановив, що:
		- дія Закону № 1871-ІХ не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом (частина друга статті 1 Закону № 1871-ІХ);
		- декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та / або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила (частина четверта статті 1 Закону № 1871-ІХ).
		32. Тож, на думку об`єднаної палати, юридичний факт декларування (реєстрації) місця проживання не породжує цивільних (житлових) прав щодо житла, в якому особа проживає. Так само юридичний факт зняття з реєстрації не припиняє цивільних (житлових) прав особи щодо цього житла. Навпаки, юридичний факт набуття цивільних (житлових) прав є підставою для декларування (реєстрації) місця проживання особи, а юридичний факт припинення цивільних (житлових) прав особи є підставою для зняття її з реєстрації місця проживання.
		33. До того ж, правове регулювання цивільних відносин допускає, що фізична особа може мати кілька місць проживання, однак в сфері публічного права встановлено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (частина перша статті 4 Закону № 1871-ІХ).
		34. З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала, що майновий спір щодо підстав права власності або користування житлом не має вирішуватися шляхом вирішення спору щодо правомірності рішення про зняття особи з реєстрації місця проживання.
		35. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1871-ІХ зняття особи із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:
		1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
		2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
		36. Виходячи з аналізу норм Закону № 1871-ІХ, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала, що наявність майнового спору про право власності або про право проживання унеможливлює здійснення реєстраційної дії в порядку, передбаченому цим законом. 
		37. Об`єднана палата звернула увагу на те, що статтю 1 Закону № 1871-ІХ доповнено новою частиною такого змісту: «Відносини щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також їх оскарження в адміністративному порядку регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом».
		38. Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) за позовом про визнання незаконною реєстрацію місця проживання та зобов`язання скасувати реєстрацію місця проживання зазначено, що позов не носить публічно-правового характеру, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку з неправомірними діями відповідачів - фізичних осіб, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг  Запорізької міської ради пред`явлено виключно з тих підстав, що зняття з реєстрації місця проживання відповідачів, це обов`язок зазначеного органу, покладений на нього законом. Спірні правовідносини є приватноправовими та підлягають розгляду за правилами ЦПК України.
		39. Тож у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) сформульовано загальний висновок щодо юрисдикції спорів про право власності, право користування житлом та про реєстрацію місця проживання.
		40. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що враховуючи висновки які викладені у наведеній постанові як загальні (конкретні), без відступу від яких (шляхом конкретизації) стосовно розмежування майнових спорів щодо права власності або права користування житлом та адміністративних спорів щодо реєстрації місця проживання, вона позбавлена можливості ухвалити рішення у цій справі, оскільки вважає, що спір щодо правомірності рішення органу реєстрації про зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) особи не є приватноправовим і не підтверджує наявність приватноправових відносин.
		Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
		41. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
		Щодо підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду 
		Щодо подібності правовідносин
		42. Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		43. У контексті наведеного вище визначальним та пріоритетним є визначення подібності правовідносин у цій справі № 713/1153/23 та справі № 337/2535/2017.
		44. З цією метою слід звернутись до практики Великої Палати Верховного Суду, а саме до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) за змістом якої для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		45. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		46. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.
		47. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності потрібно насамперед визначити, які саме правовідносини є спірними, й лише після цього порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), і у разі потреби, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. З метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
		48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		49. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		50. Велика Палата Верховного Суду, оцінивши за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями справу № 713/1153/23 зі справою № 337/2535/2017 дійшла таких висновків.
		51. За обставинами справи № 337/2535/2017, від висновку в якій має намір відступити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, встановлено, що позовні вимоги про визнання незаконною реєстрації місця проживання виникли у зв`язку з наявністю виконавчого провадження, після відкриття якого боржник зареєстрував у квартирі, яка є його єдиним майном та на яку накладено арешт в межах виконавчого провадження, осіб, в тому числі малолітню дитину. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про предметну юрисдикцію цього спору, зазначила, що позивачка (стягувач у виконавчому проваджені) оскаржує дії спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними у зв`язку з тим, що ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року на зазначену квартиру було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду у справі N 337/1025/15-ц. Як підсумувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради є похідними від них. Тож цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії), дійшов помилкових висновків, що спір у справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		52. Натомість за обставинами цієї справи № 713/1153/23 позивач оскаржує рішення міської ради про зняття його із реєстраційного обліку за місцем постійного проживання, оскільки вважає, що це призвело до позбавлення його права на житловий сервітут та права проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він постійно проживає з дня свого народження і дотепер, крім періоду військової служби, враховуючи також, що право на проживання та право бути зареєстрованим за цією адресою підтверджено судовими рішенням у справах № 713/1368/18 та № 713/477/19.
		53. З наведеного слідує, що предметом спору у справі № 337/2535/2017 було скасування реєстрації місця проживання, в тому числі малолітньої дитини, здійснене боржником після відкриття виконавчого провадження у квартирі, яка є єдиним майном боржника та на яку накладено арешт. Водночас, у цій справі № 713/1153/23 предметом розгляду є скасування рішення про зняття з реєстрації позивача за місцем його постійного проживання, вчинене за заявою його батька (власника майна).
		54. До того ж, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, об`єднана палата, висновуючи, що наразі законодавець розмежував майнові спори щодо права власності або права користування житлом та адміністративні спори щодо реєстрації місця проживання посилається на положення Закону № 1871-ІХ, який був прийнятий 05 листопада 2021 року, тобто майже через 2,5 роки після прийняття зазначеної постанови Великою Палатою Верховного Суду.
		55. З огляду на наведене, висновки, від яких пропонується відступити, сформульовані Великою Палатою Верховного Судуу справі за іншого правового регулювання, інших фактичних обставин, предмету спору та суб`єктного складу, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
		Щодо порушення правил предметної юрисдикції
		56. Обґрунтовуючи передбачену частиною четвертою статті 403 ЦПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказує на необхідність відступу (шляхом конкретизації) від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18)стосовно розмежування майнових спорів щодо права власності або права користування житлом та адміністративних спорів щодо реєстрації місця проживання, оскільки вважає, що такі спори не є приватноправовими та не свідчать про наявність приватноправових відносин.
		57. Оскільки об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу цієї справи фактично ставить на вирішення Великої Палати Верховного Суду питання, яке стосується зміни предметної юрисдикції спорів щодо реєстрації місця проживання, наявність або відсутність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи має визначатись з урахуванням вимог частини шостої статті 403 ЦПК України.
		58. Аналогічний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 29 травня 2024 року у справі № 914/2039/23, від 19 червня 2024 року у справі №  904/2083/23, від 21 липня 2025 року у справі № 308/17484/23, від 21 липня 2025 року у справі № 740/1678/17.
		59. ЦПК України у частині шостій статті 403 передбачає спеціальну підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		60. Відтак у разі виникнення у справі питання порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції Велика Палата Верховного Суду визначає підстави для передачі справи на її розгляд виходячи з приписів саме частини шостої статті 403 ЦПК України.
		61. Так, згідно із частиною шостою статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		62. Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала такий підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд щодо зміни предметної юрисдикції (зокрема, ухвали від 15 червня 2022 року у справі № 904/8573/21, від 23 січня 2024 року у справі № 904/7464/21від 07 травня 2025 року у справі № 522/1514/21). 
		64. У справі, яка переглядається заявник касаційної скарги (відповідач у справі) оскаржує судові рішення з інших підстав, ніж порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, касаційну скаргу не обґрунтував порушенням судами попередніх інстанцій правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах. Зі змісту судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається, що відповідач, який оскаржує судове рішення, заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		65. Виходячи з наведеного, умови, визначені в частині шостій статті 403 ЦПК України, при передачі справи не були враховані, що не відповідає вимогам наведеної норми процесуального права та унеможливлює передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Висновки Великої Палати Верховного Суду
		66. Зважаючи на неподібність правовідносин та недотримання вимог частини шостої статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду не вбачає передбачених зазначеною нормою підстав для передачі цієї справи на її розгляд.
		67. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		68. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 Цивільного процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Повернути на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 713/1153/23 за позовом ОСОБА_2 до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1 про скасування рішення про зняття особи із зареєстрованого місця проживання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   С. О. ПогрібнийСудді: О. О. Банасько О. В. Кривенда  О. Л. Булейко М. В. Мазур  І. А. Воробйова Н. С. Стефанів  О. А. Губська Т. Г. Стрелець  А. А. Ємець О. В. Ступак  Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач  В. В. Король В. Ю. Уркевич  С. І. Кравченко Н. В. Шевцова 
		Ухвалу оформив суддя Банасько О. О. в порядку частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...