Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/19281/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: 16.09.2025. Зареєстровано: 17.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2025.
Дата набрання законної сили: 16.09.2025
Номер судового провадження: 2-о/753/682/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
		справа № 753/19281/25
		провадження № 2-о/753/682/25
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" вересня 2025 р. м. Київ
		Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи  1. ОСОБА_2 , 2. Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, 
		У С Т А Н О В И В:
		До Дарницького районного суду м. Києва надійшла зазначена заява. 
		Відповідно до протокола автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.09.2025 для розгляду справи визначено суд у складі головуючої судді Маркєлової В.М. 
		Заява обґрунтована таким.
		З 30.10.2007 заявник перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.03.2018 у справі №753/23040/17 шлюб розірвано.
		Заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 04.09.2025 року.
		Разом з ним зареєстровані та проживають, його мати  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітній син  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Також зареєстрована, але не проживає, його малолітня донька  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позаяк остання, проживає зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за межами території України, в Республіці Німеччина, що підтверджується Офіційним підтвердженням реєстрації місця проживання від 08.04.2025 року.
		Так, у жовтні 2023 року через військові дії ОСОБА_2 разом з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вирішили переїхати до Німеччини. Проживання у Німеччині сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не задовольнило, у зв`язку з чим він у травні 2025 року прийняв рішення про повернення до України. На даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає із матір`ю заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , участі у вихованні та утриманні спільного сина не приймає.
		Заявник на даний час перебуває на військовій службі, що підтверджується Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2025 року.
		Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації своїм листом від 09.09.2025 року відмовила у проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пославшись на необхідність відкриття судом провадження у справі для проведення такого роду обстеження.
		Факт самостійного виховання та утримання сина, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість їх безперешкодної реалізації. Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на особистому вихованні і утриманні потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок встановлення такого факту, і він не пов`язаний з вирішенням спору про право.
		На підставі викладеного просить суд установити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження для слухання цієї справи саме в порядку окремого провадження з наступних мотивів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав». 
		Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2021 у справі № 643/14985/18-ц: «… критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб».
		Згідно п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
		Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.
		Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
		У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
		Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
		Метою встановленнявказаного факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина заявник зазначає захист прав та інтересів дитини та його прав як батька. Чинним законодавством не передбачений інший порядок встановлення такого факту, і він не пов`язаний з вирішенням спору про право.
		Виходячи із заявленої мети встановлення факту, що має юридичне значення, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 141, 150 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини,зокрема права і обов`язки обох батьків з виховання та утримання дитини. 
		Так, за ст. 141 Сімейного кодексу України
		1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		За статтею 150 цього Кодексу «Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини»
		1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
		2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
		4. Батьки зобов`язані поважати дитину.
		5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
		6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
		7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
		Стаття 151 встановлює права батьків щодо виховання дитини
		1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
		2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
		3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
		Згідно зі ст. Сімейного кодексу України Стаття 18.Захист сімейних прав та інтересів
		1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
		2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
		Заявник за змістом заяви оспорює факт виховання та утримання їх спільної дитини матір`ю дитини. Відповідні вимоги мають заявлятися до матері дитини у позовному провадженні та доводитися відповідними доказами, оскільки вони не є безспірними.
		Окрім того, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Встановлення заявленого заявником факту в свою чергу може призвести до виникнення спору із Військовою частиною, пов`язаного з виконанням заявником військового обов`язку, зокрема щодо забезпечення заявнику реалізації його права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв?язку з самостійним утриманням та вихованням неповнолітнього сина, тому зазначені вимоги необхідно заявляти у позовному провадженні, а не в окремому, яке призначене для встановлення безспірних фактів.
		Згідно ч. 4 ст.315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
		У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».
		З огляду на викладене, суд вважає, що із зазначених заявником у заяві обставин та мети встановлення факту, вбачається, що існує спір про право з матір`ю дитини щодо виконання/невиконання нею обоязків з виховання та утримання дитини, тому суд відмовляє у відкритті провадження у справі, роз`яснивши заявнику право на звернення до суду в порядку загального позовного провадження.
		Керуючись ст. 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи  1. ОСОБА_2 , 2. Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
		Роз`яснити заявнику право звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
		 
		Суддя В.М. Маркєлова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...