Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/9388/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 18.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/2489/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024230000000189

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 766/9388/24
		н.п 1-кп/766/2489/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.09.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області 
		в складі головуючого судді  ОСОБА_1 , при секретарі  ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.04.2024 року за № 22024230000000189, за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , адвоката (свідоцтво № 495 про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.10.2010), раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України-
		в с т а н о в и в:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі  РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. 
		Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Згідно зі статтею 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі  АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Разом ізцим,всупереч вищевказанимнормам міжнародногогуманітарного права представники влади Російської Федерації, діючи у порушення вимог п.п.1,2Меморандуму прогарантії безпекиу зв`язкуз приєднаннямУкраїни до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного актуНаради збезпеки таспівробітництва вЄвропі від01.08.1975та вимогам ч.4ст.2Статуту ООНiДекларацій ГенеральноїАсамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від l 6.12.1970 № 2734 (XXV), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), від 09.12.1981 № 36/103 спланували, підготували i почали воєнний конфлікт проти України,а самевіддали наказпро вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
		Відповідно допостанови ВерховноїРади України від 27.01.2015            № 129- VIII«Про ЗверненняВерховної РадиУкраїни доОрганізації Об`єднанихНацій, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї HATO, Парламентської Асамблеї ОБСЄ,Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», беручи до уваги Статут ООН та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН № 3314 «Визнання агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором.
		Постановою Верховної Ради України від 01.12.2022 № 2787-ІХ «Про Заяву Верховної Ради України щодо визнання російського режиму терористичним, нелегітимності перебування Російської Федерації в Організації Об`єднаних Націй і її реформування, відповідальності членів російських політичних партій, що підтримують агресію» наголошено на тому, що Україна протистоїть збройній агресії Російської Федерації, розпочатій 19 лютого 2014 року, що значно посилилася з повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року із застосуванням сухопутних військ, авіації, ракетних систем, методів, що порушують закони та звичаї війни, що призвело до знищення українських міст та інфраструктури, масового жорсткого, цинічного вбивства мирного населення, у тому числі дітей, вимушеного переміщення українців.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02 березня 2022 року та Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано, що Російська Федерація вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан  це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разi збройної aгpecii чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Крім того, невстановленими представниками збройних сил та інших військових формуваньРосійської Федерації, які 01.03.2022незаконно вторглись у м.Херсон тачастину Херсонськоїобласті тафактично здійснилиixокупацію, згідно зположеннями ГаазькоїКонвенції 1907року,вчинено діїспрямовані на ycyнення законних органів державної влади та місцевого самоврядування України, що діялина вказанихтериторіях, з метою повалення iзахоплення влади та на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Відповідно дост.42Положення про закониi звичаї війнина суходолі IV Конвенції про закони i звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною24.08.1991,територія визнається окупованою, якщо вона фактичноперебуває підвладою арміїсупротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена i здатна виконувати свої функції.
		Таким чином, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907року,ІVЖеневською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням Українидо Договорупро нерозповсюдженняядерної зброї  1994 року, Договору про дружбу, співробітництво i партнерство між Україною i Російською Федерацією 1997року та іншими міжнародно-правовимиактам єокупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправними діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. 
		Відповідно до п.п. 6, 7 ст. I - I Закону України «Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація РФ  сукупність державних органів i структур РФ, функціонально відповідальнихза управліннятимчасово окупованимитериторіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чим органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органі, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил (далі  ЗС) РФ за межами РФ, яке було задоволено та 24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
		24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента № 573/2022, затвердженим Верховною Радою України Законом України від 15.08.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05години 30хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі  тимчасово окупована територія)  це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
		Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу від 26 серпня 2022 року № 193) «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 24.08.2022» Херсонська міська територіальна громада включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
		Після окупації зазначених територій Херсонської області представниками збройних формувань Російської Федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території області шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста. 
		Всупереч законному порядку, установленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області цілеспрямовано було створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію - «Военно-гражданская администрация в Херсонской области», в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території.
		При цьому представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, окрім узурпації владних функцій держави, а також підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території.
		Відповідно до наказу Міністра юстиції України від 12.03.2020 № 921/5 на території Херсонської області знаходяться державні установи «Херсонський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Перекопська, 10, м. Херсон; «Північна виправна колонія (№ 90)» за адресою: вул. Некрасова, 234, Друге Північнеселище, м. Херсон; «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» за адресою: с. Дар`ївка Херсонського району; «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» за адресою: вул. Набережна, 1Б, с. Стара Збур`ївка Бехтерської сільської громади Скадовського району Херсонської області, які належать до сфери управління Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Після окупації Херсонської області військовослужбовцями РФ були захоплені зазначені установи виконання покарань та попереднього ув`язнення, в яких на той час на підставі рішень українських судів перебували особи, відносно яких було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, які були етаповані для участі в інших кримінальних провадженнях або відносно яких постановлено вирок, який не набрав законної сили.
		Згідно зі ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. 
		Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Відповідно дост.147Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» вУкраїні дієєдина системазабезпечення функціонуваннясудової влади-судів,органів суддівськоговрядування,інших державнихорганів таустанов системиправосуддя.У разінеможливості здійсненняправосуддя судомз об`єктивнихпричин підчас воєнногоабо надзвичайногостану,у зв`язкузі стихійнимлихом,військовими діями,заходами щодоборотьби зтероризмом абоіншими надзвичайнимиобставинами можебути зміненотериторіальну підсудністьсудових справ,що розглядаютьсяв такомусуді,за рішеннямВищої радиправосуддя,що ухвалюєтьсяза поданнямГолови ВерховногоСуду,шляхом їїпередачі досуду,який найбільштериторіально наближенийдо суду,який неможе здійснюватиправосуддя,або іншоговизначеного суду.У разінеможливості здійсненняВищою радоюправосуддя такогоповноваження воноздійснюється зарозпорядженням ГоловиВерховного Суду.Відповідне рішенняє такожпідставою дляпередачі усіхсправ,які перебувалина розглядісуду,територіальна підсудністьякого змінюється. 
		Так, враховуючи неможливість судами, розташованими на території м. Херсона та Херсонської області, здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, які розглядалися в апеляційному, районних, міських, міськрайонних судах Херсонської області, за іншими судами на неокупованих територіях.
		Разом з цим, достовірно знаючи про ці обставини, окупаційна адміністрація РФ в особі військового коменданта Херсонської області прийняла рішення та видала наказ № 26 від 13 квітня 2022 року «Про створення Надзвичайної комісії по вирішенню невідкладних питань» (мовою оригіналу  приказ военного коменданта Херсонской области № 26 от 13 апреля 2022 года «О создании Чрезвычайной комиссии по решению неотложных вопросов»), яким створено Надзвичайну комісію з вирішення невідкладних питань, яка перейняла на себе функцію здійснення правосуддя на окупованій території Херсонщини (далі  Надзвичайна комісія).
		У той же час ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, діючим адвокатом у складі Ради адвокатів Херсонської області, перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Херсона Херсонської територіальної громади Херсонської області, переслідуючи мету завдання шкоди Україні, керуючись антидержавницькими мотивами, будучи обізнаною про введення воєнного стану в Україні внаслідок незаконного вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на її територію, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, розуміючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ з метою утворення на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсона окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ та ix ефективного функціонування, у тому числі й незаконних органів, що імітували діяльність судів, умисно вчинила дії, спрямовані на допомогу окупаційній адміністраціїдержави-агресора шляхом реалізації та підтримки її рішень та дій за наступних обставин.
		Так, приблизно у квітні 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 добровільно зайняла посаду в окупаційному органі влади, а саме посаду так званого начальника юридичного відділу Військово-цивільної адміністрації Херсонської області (мовою оригіналу - начальник юридического отдела Военногражданской администрации Херсонской области). 
		Перебуваючи на вказаній посаді та виконуючи організаційнорозпорядчі та адміністративногосподарські функції, ОСОБА_5 підтримала рішення та дії окупаційної адміністрації держави-агресора щодо створення Надзвичайної комісії шляхом входження до її складу, а також голосування 23.05.2022 за прийняття до відома наказу військового коменданта Херсонської області № 26 від 13.04.2022 «Про створення Надзвичайної комісії по вирішенню невідкладних питань» та погодження проєкту Положення про роботу Надзвичайної комісії по вирішенню невідкладних питань.
		Протягом травня-листопада 2022 року ОСОБА_5 брала участь у засіданнях Надзвичайної комісії, у ході яких приймала рішення та голосувала щодо продовження строків тримання під вартою відносно осіб, які утримувалися під час окупації м. Херсона у слідчому ізоляторі, на шість місяців; визнання вироків, які не набули законної сили, такими, що набули законної сили, та направлення осіб до відбуття покарання в установи виконання покарань Херсонської області; зміни запобіжного заходу; дострокового звільнення осіб зі слідчого ізолятору; звільнення з-під варти осіб у зв`язку із закінченням строку перебування під вартою; продовження строків тримання під вартою відносно осіб, які утримувалися під час окупації м. Херсона у дільниці СІЗО при ДУ «Північна виправна колонія № 90», на шість місяців, реалізовуючи таким чином мету та завдання, задля яких Надзвичайна комісія по вирішенню невідкладних питань була створена окупаційною адміністрацією держави-агресора.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.1 ст. 111-2 КК України, як пособництво державі-агресору, тобто в умисних діях, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Вказане кримінальне провадження здійснювалось за відсутності ОСОБА_5 у зв`язку з її ухиленням від органу досудового розслідування та суду.
		Ухвалою Центрального районного ссуду м. Миколаєва від 16.05.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 22024230000000189 від 26.04.2024 року.
		Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_5 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Згідно із ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2024 рокукримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, проведеновідповідно до ч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia).
		Повідомлення, виклики та процесуальні документи відносно ОСОБА_5 здійснювались усіма можливими способами, зокрема шляхом оприлюднення їх у газеті "Урядовий кур`єр", офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та Херсонського міського суду Херсонської області, що відповідає встановленим вимогам кримінального процесуального законодавства.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , належним чином повідомленою про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 захисник ОСОБА_4 не заперечуючи щодо кваліфікації обвинуваченої, просив застосувати щодо неї мінімальне покарання, передбачене санкцією статті без конфіскації майна.
		Суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги досліджені у судовому засіданні, а саме:
		-Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 26.04.2024 року з кримінального провадження № 12022230000002923 в окреме провадження було виділено матеріали досудового розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_5 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України;
		-Постановою про визнання речовими доказами від 30.04.2024 року, відповідно до якої отримані в результаті виконання запиту документи щодо діяльності так званої надзвичайної комісії, що містились в особових справах засуджених та осіб взятих під варту (в період окупації території Херсонської області військовими російської федерації) було визнано речовими доказами;
		-Копією протоколу № 1 від 23.05.2022 року винесених так названою «Чрезвычайной Комиссией». Серед членів комісії присутня була ОСОБА_5 як «начальник юридического отдела Херсонской ВГА». На розгляд комісії виносилися виписка з наказів військового коменданта Херсонської області № 26 від 13.04.2022 «Про створення надзвичайної комісії по вирішенню невідкладних питань», проект положення надзвичайної комісії по вирішенню невідкладних питань, різноманітні клопотання начальника служби виконання покарань по Херсонській області;
		-Выпиской из протокола заседания Чрезвычайной комиссии» від 16.06.2022 №4  під час вказаного засідання вирішувалися питання продовження строку відносно кожного із осіб, які утримувалися під вартою в ДУ «Північна виправна колонія №90», розглядалися також клопотання начальника колонії про доцільності подальшого утримання під вартою осіб, відносно яких раніше українськими судами було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Серед членів комісії присутня була ОСОБА_5 як «начальник юридического отдела Херсонской ВГА».;
		-«Випиской из протокола заседания Чрезвычайной комиссии» від 01.06.2022 року № 2  згідно вказаних документів під час засідання комісії розглядалися клопотання №10,11 начальника управління виконання покарань по Херсонській області ОСОБА_8 , заслухали представника комендатури по Херсонській області щодо звільнення з-під варти ОСОБА_9 . Серед членів комісії присутня була ОСОБА_5 ;
		-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.09.2023 року, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.09.2023 року в ході якого слідчим було оглянуті виявлені та вилучені копії документів, а саме: «структура Военно-Гражданской администрации Херсонской области (68 чел.)», «структура  общая численность Военно-гражданской администрации», список сотрудников ВГА Херсонской области, «Порядок создания и деятельности территориальных органов исполнительной власти на территории Херсонской области», «Положение об управлении внутренней и внешней политики военно-гражданской администрации Херсонской области», «Постановление от 12.05.2022 № 020 - р «Об утверждении Порядка создания и деятельности органов исполнительной власти на территории Херсонской области», «Организационная структура военно-гражданской администрации Херсонской области» «Структура аппарата военно-гражданской администрации», «карточка согласования» (із зазначенням прізвища ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ), «перечень работников», «Положение про правовой департамент Херсонской области», рукописний текст про діяльність «Правового департамента Херсонсокй области», папір з написом «Военно-гражданская администрация Херсонской области», «Согласование Указа «Об утверждении Временного положения о ВГА Новотроицкой поселковой громаде», папір з написом «Военно-гражданская администрация Херсонской области», «Согласование Указа «Об утверждении Временного положения о ВГА Новотроицкой поселковой громаде», «организационная структура военно-гражданской администрации», Указ о создании ГБОУ в Херсонской области. 
		Вказані документи підтверджують організацію та функціонування незаконно- створеного органу, а також діяльність ОСОБА_5 як юристу Херсонської ВГА, начальника юридичного відділу в ньому;
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.06.2023 року, в ході якого слідчим, на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2023 року, в приміщенні Ради адвокатів Херсонської області, було оглянуто та вилучено наступні документи: заява ОСОБА_5 про допуск до іспитів, копія сторінок трудової книжки ОСОБА_5 , заява про роз`яснення права на відвід членів атестаційної палати Херсонської КДКА від 07.10.2010 року ОСОБА_5 , відповідь на білет № 3 ОСОБА_5 , присяга адвоката України ОСОБА_5 від 07.10.2010 року; 
		-«Выпиской из Единого государственного реестра юридических лиц» от 29.01.2023 № ЮЭ9965-2-14476479, відповідно до якого 29.01.2023 року було створено Адвокатская палата Херсонской области, що підтверджує реєстрацію вказаного органу в державних та податкових органах російської федерації, в якому « ОСОБА_11 » є президентом юридичної особи;
		-протоколом огляду від 08.05.2023 року в мережі інтернет сайту «Реєстр Адвокатів України», в ході якого була виявлена інформація, що свідчить про те, що ОСОБА_11 являється членом ради адвокатів Херсонської області. Під час огляду сайту були зроблені скріншоти зображення та відеофіксування, що міститься на DVD-R диску, який є додатком до вказаного протоколу;
		-протоколом огляду від 08.05.2023 року в мережі інтернет - загальнодоступному розділу месенджера Телеграм каналу База зрадників Херсону, де виявлена інформація про ОСОБА_5 яка добровільно та за власною ініціативою пішла на співпрацю з окупаційною владою, обійняла посаду начальника юридичного відділу. Під час огляду сайту було зроблено скріншоти зображення та відеофіксування, що міститься на DVD-R диску, який є додатком до вказаного протоколу;
		-показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні зазначила, що вона з 2018 року перебувала у Херсонському СІЗО у зв`язку з розглядом її кримінального провадження у суді. Відносно неї раніше був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Так, у травні 2022 року територія Херсонського СІЗО була окупована військовими російської федерації, після чого їй та іншим особам, відносно яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою приносили документи Назвичайной комиссии щодо продовження вказаного запобіжного заходу строком на 6 місяців, орієнтовно з червня 2022 року. Якщо хтось відмовлявся підписувати вказані папери, то до таких осіб застосовувалися фізичне насилля. Рішення оскаржувати було неможливо, та нікуди. Про розгляд засідання їй ніхто не повідомляв, з нею ніяких засідань не проводили. На папері, який їй потім принесли був текст викладений російською мовою та був герб російський, де зазначалось, що міра запобіжного заходу щодо неї продовжено на 6 місяців. Серед осіб, які надавали дозвіл на продовження тримання під вартою та підписували цей документ була ОСОБА_5 ;
		-показаннями свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_5 особисто не знає, дізналася лише під час окупації м. Херсона як про члена надзвичайної комісії. Під час окупації м. Херсона вона перебувала у Херсонському СІЗО за адресою м. Херсон, вул. Перекопська, 10, у зв`язку з розглядом кримінальної справи щодо неї у суді. В один день, їй у камеру принесли папір щодо продовження відносно неї раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, одразу на пів року. Цей папір затверджувала надзвичайна комісія, серед яких вона запам`ятала ОСОБА_5 , оскільки вона там була єдиною жінкою. На засідання комісії її не викликали. Рішення комісії вона не оскаржувала, бо не було коли та куди оскаржувати;
		-показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні зазначив, що на початок повномасштабного вторгнення він перебував у Херсонському СІЗО у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та проведенням розслідування кримінального провадження щодо нього. Після приходу російських військ на територію СІЗО відносно нього окупаційною владою два рази продовжувався раніше обраний запобіжний захід. Представники СІЗО принесли йому на ознайомлення папір з печаткою та російським гербом, в якому зазначалось, що якоюсь комісією щодо нього продовжили строк тримання під вартою строком на 6 місяців. Ніяких засідань з ним не було;
		-показаннями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні зазначив, що перебуваючи у СІЗО м. Херсона, приблизно у травні 2022 року, під час тимчасової окупації м. Херсона йому принесли документ, який свідчив про те, що відбулось засідання надзвичайної комісії та за її рішенням йому продовжено строк тримання під вартою на 6 місяців. В складі надзвичайної комісії була жінка на прізвище ОСОБА_16 . Запам`ятав її прізвище, тому що вона була одна жінка в цій комісії. На засіданні він участі не приймав. Документ приніс на підпис співробітник установи та повідомив, що оскаржувати це рішення неможливо;
		-показаннями свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні зазначив, що до окупації м. Херсона знав ОСОБА_5 як адвоката з гарною репутацією, під час окупації він перебував в м. Херсоні, та бачив в телеграм-каналах в інтернеті її інтерв`ю з журналісткою ОСОБА_18 , де вона виступала як начальник департаменту по правовим питанням при окупаційної владі російській федерації, та вказувала, що займається питаннями засуджених в Херсонській області;
		-свідка ОСОБА_19 , який в судовому засіданні зазначив, що під час окупації м.Херсона та Херсонської області жив в м. Олешках, в той час читав в телеграм-каналах, та різних інтернет ресурсах, про ОСОБА_5 , яка займала одну з керівних посад при окупаційній владі в м.Херсоні; 
		-показаннями свідка ОСОБА_20 , яка в судовому засіданні зазначила, що працювала охоронцем в Виправній Колонії № 90 під час окупації м. Херсона, сиділа на прохідній та пропускала людей. Їй надавали списки людей, які будуть проходити до колонії, казали, що в них там буде якесь засідання, в цих списках рахувалась ОСОБА_5 . Один раз бачила ОСОБА_5 , яка проходила через прохідну;
		-показаннями свідка ОСОБА_21 , який в судовому засіданні зазначив, що під час окупації м.Херсона, він перебував в СІЗО та СІК № 90, оскільки був підозрюваним по справі, якось принесли папір з російським гербом та печаткою, на якому зазначалось, що комісією було прийнято рішення щодо продовження міри запобіжного заходу щодо нього на 6 місяців. В засіданні участі він не приймав;
		-показаннями свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні зазначив, що приблизно у травні 2022 року під час перебування його в ДУ «Північна виправна колонія № 90» представники полонії принесли йому для ознайомлення та підпису документ надзвичайної комісії окупаційної влади, на підставі якого йому було продовжено строк тримання під вартою.
		Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Таким чином, всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України доведена в повному обсязі.
		При призначенні певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкціяхч.1 ст. 111-2 КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої та спричинені наслідки.
		Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_5 встановлено, що вона є раніше не судимою особою; відомості про наявність утриманців відсутні; дані про її перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра відсутні, перебуває у розшуку з 25.04.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає: вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
		Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_5 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчиненого кримінального правопорушення, їх невідворотних наслідків, відсутності обставин, що пом`якшують, та наявності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої: вчинення злочину з використанням воєнного стану, з урахуванням особи обвинуваченої, яка є раніше не судимою особою, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкцій ч.1 ст. 111-2 КК України лише в умовах ізоляції його від суспільства, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, правоохоронний органах, обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всьогоналежного їй майна.
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України,або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
		Судові витрати по справі відсутні. Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно із ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
		Як встановлено під час судового розгляду, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.05.2024 року було накладено арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , а саме:1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 56,7, житлова площа (кв.м): 37,9; частку засновника в статутному капіталі приватного підприємства «Юридична компанія «КАПІТАЛ» ІКЮО  34659750, юридична адреса: м. Херсон, вулиця Патона, будинок 5, квартира 76 з метою забезпечення конфіскації майна.
		Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 призначається додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є її особистою власністю, з метою забезпечення виконання вироку, арешт, накладений на зазначене вище майно, слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, 
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, правоохоронний органах, обіймати посади або займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 років, з конфіскацією усього належного їй майна.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.05.2023 року - залишити без змін, до затримання обвинуваченої  ОСОБА_5 , та приведення вироку до виконання.
		Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі  ОСОБА_5 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатись діяльністю рахувати з моменту відбуття  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 основного покарання.
		Речові докази: письмові документи, отримані на виконання запиту №20-2412-22 від 17.11.2022 року  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.05.2024 року на майно, яке належить на праві приватної власності  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 56,7, житлова площа (кв.м): 37,9; частку засновника в статутному капіталі приватного підприємства «Юридична компанія «КАПІТАЛ» ІКЮО  34659750, юридична адреса: м. Херсон, вулиця Патона, будинок 5, квартира 76 - залишити без змін до виконання вироку в частині конфіскації майна.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
		        Суддя        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...