Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/14861/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 19.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/767/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/14861/23
		Провадження № 1-кп/521/767/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2025 року колегія суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси у складі: 
		головуючого судді                - ОСОБА_1 ,
		суддів                                - ОСОБА_2 ,
		- ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря                - ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, в порядку спеціального судового провадження (in absentia), кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22023230000000065 від 30.01.2023 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чамзінка, Чамзінського району, Мордовської АРСР, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 438, ч.3 ст. 110 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора                        - ОСОБА_6 ,
		захисника                        - ОСОБА_7 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської областей відноситься до території України.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі ст. ст. 17 і 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. 
		У статтях 132-134 Конституції України передбачено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		За вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади Російської Федерації та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного наміру стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного наміру впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської федерації (далі - ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
		Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
		У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови України від співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС та інших військових формувань РФ.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		У подальшому, цього ж дня, Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗФ та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права, чим розпочали активну фазу ведення агресивної війни проти України.
		Крім того співучасники з числа представників влади РФ та ЗС РФ розпочавши 24.02.2022 року вторгнення на територію України, прийняли рішення про вчинення дій спрямованих на окупацію території України.
		У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а у подальшому цей строк продовжено та він триває по теперішній час (востаннє Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023).
		У результаті вищезазначених подій, значна частина території Херсонської області, починаючи з 24.02.2022, у тому числі місто Херсон - з 01.03.2022 по 11.11.2022, знаходились під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації.
		Після 24.02.2022 більш точної дати та часу не встановлено, з метою підтримки збройної агресії Російської Федерації, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, переслідуючи прямий злочинний умисел, спрямований на посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, на вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, настання тяжких наслідків, невстановлені особи з числа політичного та військового керівництва РФ залучили співробітника 3 відділу 9 управління Департаменту оперативної інформації Федеральної служби безпеки (далі - ФСБ) РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому співучасники визначили роль в реалізації спільного плану з відокремлення Херсонської області від України та приєднання її територій до складу Російської Федерації, а останній погодився її виконати.
		Так, на початку березня 2022 року більш точний час не встановлено ОСОБА_5 , прибув у м. Херсон (місце дислокації) для організації діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Перебуваючи на тимчасово окупованій державою-агресором території Херсонської області до сфери повноважень ОСОБА_5 входило сприяння встановленню влади окупаційних військ Російської Федерації на території населених пунктів Херсонської області; керування процесами створення та діяльності окупаційних органів влади, у тому числі правоохоронних органів; припинення діяльності українських органів влади та дії законів на вказаній території; впровадження обігу грошової одиниці Російської Федерації, зміна систем оподаткування, реєстрації та діяльності суб`єктів господарської діяльності, органів влади та місцевого самоврядування, надання освітніх та медичних послуг, роботи правоохоронної та судової систем тощо за законами Російської Федерації тощо.
		Крім того, ОСОБА_5 на території Херсонської області здійснювалась агентурна робота, стосовно посадових осіб органів державної влади, представників правоохоронних органів, військовослужбовців, проукраїнськи налаштованих громадян, які перебували на тимчасово окупованих територіях з метою їх переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, дискредитації Збройних сил та влади України.
		На виконання визначеної політичним та військовим керівництвом РФ ролі, використовуючи надані йому повноваження, співробітник 3 відділу 9 управління Департаменту оперативної інформації ФСБ РФ ОСОБА_5 у період березня - серпня 2022 року (більш точний період часу в ході розслідування не встановлено), перебуваючи на території Херсонської області, дислокуючись у м. Херсоні (більш точного місця в ході розслідування не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, умисно, діючи за попередньою змовою групою осіб з числа представників ФСБ, російської гвардії та збройних сил Російської Федерації, вчинив сукупність дій щодо залучення та об`єднання для скоєння злочинів зазначених осіб, розподілу між ними ролей та повноважень, розробці планів протиправної діяльності, надання відповідних вказівок та керування їх діями, безпосередньої участі у злочинах, організації належного забезпечення матеріальними ресурсами та засобами для виконання заходів, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та вчинення інших злочинів.
		Так, ОСОБА_5 у вищевказаний період, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи обізнаним з правилами та звичаями ведення війни, знаючи що Російською Федерацією ведеться агресивна війна проти України та частина території Херсонської області окупована військами рф, діючи на виконання узгодженого заздалегідь злочинного плану, за попередньою змовою із зазначеними вище особами, вчинив дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме: 25.04.2022 захоплено приміщення Херсонської міської ради, за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, заблоковано діяльність органів місцевої влади та самоврядування; 26.04.2022 призначено військового коменданта Херсонської області; у цей же день голові Херсонської міської ради, його заступникам, керівникам комунальних підприємств м. Херсон, департаментів, управлінь Херсонського виконавчого комітету, старостам округів, головам районних рад повідомлено, про призначення так званого «губернатора Херсонської області» та представника російської федерації в Херсонській області - ОСОБА_8 (має статус обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні); на території окупованої частини Херсонської області розпочато створення правоохоронних та судових органів у відповідності до законодавства Російської Федерації; розпочато примусову перереєстрацію комунальних підприємств, установ медичної, освітньої та соціальної галузей, суб`єктів господарської діяльності у податковій та реєстраційних системах Російської Федерації. Зазначені дії призвели до часткового або повного припинення їх діяльності; повністю перекрито постачання продуктів харчування, медичних препаратів та ліків з території України, підконтрольній Збройним силам та владі України; введено в обіг грошова одиниця (валюта) Російської Федерації.
		Одночасно, ОСОБА_5 , з метою досягнення кінцевої злочинної мети - проведення незаконного референдуму на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме приєднання тимчасово окупованої військами РФ території Херсонської області до складу Російської Федерації, підтримував постійні зв`язки з громадянами України (так званим «губернатором Херсонської області» та представником Російської Федерації в Херсонській області ОСОБА_8 , його заступником ОСОБА_9 , так званим керівником поліції Херсонської області ОСОБА_10 , тощо), яким надавав завдання, вказівки щодо вчинення протиправних дій на досягнення означеної вище злочинної мети.
		Крім того, за безпосередньої участі та під керівництвом ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою невстановлених у ході досудового розслідування осіб з числа представників ФСБ, російської гвардії та збройних сил Російської Федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області впроваджувалась агентурна робота, метою якої було якнайширше залучення місцевого населення - громадян України, до співпраці з підрозділами держави-агресора та їх перехід на бік ворога в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану.
		Зокрема, на початку березня 2022 року більш точний час не встановлено ОСОБА_5 залучив до своєї протиправної діяльності посадову особу Херсонської обласної ради, від якої отримував поради, у тому числі щодо кадрових пропозиції стосовно осіб, яких він міг би залучити до співробітництва і роботи у сформованих державою-агресором на окупованих території м. Херсона та Херсонської області державних та правоохоронних органах.
		У подальшому ОСОБА_5 як особисто, так і через підлеглих співробітників ФСБ РФ проводились зустрічі з відповідними мешканцями м. Херсона та області з метою схилення їх до співпраці з державою-агресором, зайняття посад у створених на окупованій території незаконних органах влади, правоохоронних органах та надання іншого сприяння російській федерації у веденні підривної діяльності проти України.
		Одночасно, реалізуючи політику держави-агресора щодо вербування місцевих мешканців, зокрема й колишніх та діючих працівників правоохоронних органів, представників органів місцевого самоврядування та осіб, які незгодні з діями окупаційної влади, з метою виконання завдань, спрямованих на впровадження окупаційної влади РФ, відокремлення Херсонської області від України та приєднання її територій до складу Російської Федерації, за наказом та безпосередньої участі ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншими невстановленими у ході досудового розслідування особами з числа працівників ФСБ та інших військових підрозділів РФ, незаконно, без складання будь-яких процесуальних документів, із застосуванням фізичної сили, затримували (нелегально ув`язнювали) потерпілих з числа осіб, проживаючих у Херсонській області, після чого під примусом та погрожуючи позбавленням життя, останніх та їх рідних вивозили до адміністративної будівлі ГУНП в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, де із застосуванням фізичного насильства, погроз позбавленням життя, застосуванням катування електрострумом за допомогою спеціального пристрою, імітації розстрілу, допитували та примушували до негласної співпраці з окупаційною владою РФ.
		Вказані протиправні дії призвели до фактичного встановлення влади окупаційних військ держави-агресора на тимчасово окупованій території Херсонської області, неможливості дії українських органів влади та законів на вказаній території, а також впровадження на даній територій законів і грошової одиниці Російської Федерації, що є загальновідомим фактом та створило підґрунтя для проведення псевдо-референдуму з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що є тяжкими наслідками.
		 
		Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438, ч.3 ст. 110 КК України, надійшов до суду для розгляду по суті.
		Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було проведено три судових засідання: 24.11.2023 року, 12.04.2024 року, 30.04.2024 року.
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви.
		Зазначеною можливістю, наданою судом, обвинувачений ОСОБА_5 не скористався.
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Згідно положень ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку злочинів, щодо яких може здійснюватися спеціальне досудове розслідування, наявне посилання на ст.ст. 110, 438 КК України, за якими висунуто обвинувачення ОСОБА_5 ..
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 на призначені судові засідання опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр, та сайті Офісу Генерального прокурора.
		Також повідомлення про виклик до суду ОСОБА_5 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
		Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX, який набув чинності 25.04.2025 року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів. Зокрема, змінено найменування Малиновського районного суду м. Одеси на Хаджибейський районний суд м. Одеси.
		Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 на цей час перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_5 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового розслідування, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		Крім того, у випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини захисника, копія повістки про її виклик надсилається захиснику.
		Разом з цим, захисник обвинуваченого в ході судових засідань стверджував, що у нього відсутні будь-які можливості для контакту з обвинуваченим та можливість вручення йому повісток чи процесуальних документів.
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		Щодо забезпечення права на захист.
		Відповідно до ч.2 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України, суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
		У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинах.
		Разом з цим, стосовно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захист інтересів обвинуваченого. 
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 30 квітня 2024 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22023230000000065 від 30.01.2023 року висунуте щодо злочинів, передбачених ч.3 ст. 110, ч.1 ст. 438 КК України, тобто таких, які входять до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Також зазначеною ухвалою був призначений судовий розгляд з вирішенням питань, передбачених ч. 3 ст. 31, п. 10 ч. 1 ст. 615, 314-316 КПК України. 
		Разом з цим, за період часу з 30.04.2024 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 17.09.2025 року, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікації у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
		За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього та усвідомити, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Підсумовуючи даний блок вироку, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia» судом виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		ПОЗИЦІЯ СТОРІН КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.
		 
		Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинах. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним та призначити відповідне покарання в межах санкцій ч.3 ст. 110, ч.1 ст. 438 КК України.
		Захисник в ході судових дебатів відзначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, на його думку, не доведена, в зв`язку з чим просив постановити виправдовувальний вирок у відношенні обвинуваченого.
		 
		ДОКАЗИ, ДОСЛІДЖЕНІ СУДОМ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВИНИ ТА ОБСТАВИН ВЧИНЕНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВОПУШЕНЬ.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.05.2023 року (справа 490/3708/23, н/п № 1-кс/490/4011/2023), по даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
		Вина ОСОБА_5 у вчиненні поставлених йому у провину кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст. 438, ч.3 ст. 110 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		 
		Протоколом огляду мобільного телефону, який добровільно надав потерпілий ОСОБА_11 від 10.02.2023 року, в ході якого виявлено листування в Телеграм каналі потерпілого з невстановленим представником ФСБ РФ, з доданим диском з відеофіксацією слідчої дії.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 03.02.2023 року за участі потерпілого  ОСОБА_11 , який впізнав під фотозображенням № 2 ( ОСОБА_5 ), як представника ФСБ РФ з позивним « ОСОБА_5 » з яким він спілкувався під час незаконного утримання в приміщенні ГУНП в Херсонській області, та який надавав вказівки своїм підлеглим застосовувати до потерпілого фізичний і психологічний примус, у тому числі побиття електрострумом, з метою примушення до співпраці. Вказану особу впізнав за загальними рисами зовнішності: формою обличчя, кругла слов`янської зовнішності, коротко стрижений із великими залисинами, крупний ніс, тонкі губи, очі глибоко посаджені, високе чоло, з доданим диском з відеофіксацією слідчої дії.
		 
		Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 від 03.02.2023 року та диском з відеофіксацією слідчої дії, переглядом якого в судовому засіданні встановлено, як потерпілий ОСОБА_11 розповів та показав де його утримували та катували співробітники ФСБ РФ у приміщенні ГУНП в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4.
		 
		Висновком амбулаторної судово-психологічної експертизи № 011/02.2023 від 09.02.2023 року, відповідно до якого: 
		- Для потерпілого ОСОБА_11 дії військових та спецслужб РФ та учасників пов`язаних з ними незаконних збройних формувань, які полягали у незаконному утриманні та застосуванні фізичного насильства у період часу 12.06.2022 по двадцяті числа червня 2022 року, носили характер політравми. 
		- Дії військових та спецслужб РФ та учасників пов`язаних з ними незаконних збройних формувань, які полягали у незаконному утриманні та застосуванні фізичного насильства у період часу 12.06.2022 по двадцяті числа червня 2022 року, були для потерпілого ОСОБА_11 гіперекстремальними (умови і обставини, що виходять за рамки звичайних, роблять неможливим життєдіяльність індивіда, перевищують людську можливість, руйнують звичну поведінку та дії), спричинили потерпілому ОСОБА_11 страждання (моральну шкоду) - викликали у ОСОБА_11 стан гострого стресу. 
		- Страждання потерпілого ОСОБА_11 носили характер гострого стресу, мали помірний ступінь прояву, були короткочасними.
		 
		Висновком судово-медичної експертизи №39 від 08.02.2023 року, відповідно до якого 
		- у потерпілого ОСОБА_11 виявлені закриті множині переломи правих ребер, тіл 4, 5, 6, 9 грудних хребців, грудини, післятравматичні зміни правої легені у вигляді її фіброзу, плеврального випоту, які виникли від дій тупими предметами та відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не виключено, під час його незаконного утримання в червні 2022 року.
		- у ОСОБА_11 наявні рубці променево-зап`ястних суглобів, які являються наслідком заживлення ран, не виключено, від травматичних дій тупими предметами під час його незаконного утримання в червні 2022 року, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад.
		 
		Протоколом огляду від 24.03.2023 року за участі спеціаліста Інтернет сайту, в ході якого виявлено, що на ньому 17.01.2023 року о 14:09 опубліковано статтю інформаційного видання «Факти» під назвою «СБУ вирахувала ФСБшника, який наказував викрадати та катувати людей у Херсоні». У вказаній статті міститься інформація про встановлення працівниками СБ України кадрового співробітника 3 відділу 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ ОСОБА_5 , з позивним « ОСОБА_5 », який згідно з даними Інтернет ресурсу ще в березні прибув до тимчасово захопленого обласного центру, що б формувати каральні органи місцевої окупаційної адміністрації. Крім того, на Інтернет ресурсі розміщено інформацію, що ОСОБА_13 у складі так званої «временной оперативной групи №8» брав безпосередню участь у створенні підконтрольного Москві «главного управления МВД Херсонской области», а також щодо проведення діяльності вищезазначеної особи направленої на створення російського агентурного апарату з числа колишніх правоохоронців та місцевих чиновників з метою подальшого його використання розвідувально-підревній діяльності РФ, з доданими скріншотами сторінок з мережі Інтернет.
		 
		Протоколом огляду приміщення ГУНП в Херсонській області від 31.03.2023 року, в ході якого виявлено місця катування, написи російською мовою на стінах «слава россии; смерть нацистам; россия навсегда» та вилучено: аркуші паперу формату А4 із рукописними записами російською мовою, які містять анкетні (установочні) дані громадян - мешканців м. Херсон; аркуш паперу формату А4 із рукописними записами російською мовою барвником світло-синього кольору «Не входить Задержанные»; аркуш паперу із схематичним зображенням розташування приватного будинку; пластикові стяжки (хомути); прозора клейка стрічка (скотч) із слідами використання для зв`язування; пусті пачки від цигарок «Прима»; обкладинка від блокноту із рукописним текстом молитви «Отче Наш», з доданим диском з відеофіксацією слідчої дії.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 21.12.2022 року за участі свідка ОСОБА_14 , який впізнав під фотозображенням № 2 ( ОСОБА_5 ), як співробітника ФСБ РФ з позивним « ОСОБА_5 » з яким у нього була зустріч у березні 2022 року на набережній біля «Вічного вогню». Дану особу він впізнав за наступними ознаками: одуте лице, щоки, задраний ніс «п`ятачок», з доданим диском з відеофіксацією слідчої дії.
		 
		Протоколом негласного зняття інформації з електронної інформаційної системи від 08.07.2022 року та протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.06.2022 року, за номером мобільного терміналу яким користувався співробітник ФСБ РФ ОСОБА_5 з позивним « ОСОБА_5 », в ході яких встановлені дані щодо дій ОСОБА_5 , як співробітника ФСБ РФ, у м. Херсоні та Херсонській області, у тому числі спрямовані на формування незаконних правоохоронних органів та органів влади, підбору та призначення осіб з числа місцевих мешканців на посади у зазначені органи, санкціонування та керування проведенням незаконних обшуків, здійснення агентурної роботи тощо.
		Зокрема, у ході НС(Р)Д зафіксовано, що ОСОБА_5 , діючи за рекомендацією особи, обвинувальний акт стосовно якої розглядається судом в іншому кримінальному провадженні, щодо можливого співробітництва та призначення у сформовані представниками держави-агресора на окупованих територіях м. Херсона та Херсонської області державні і правоохоронні органи, пропонував таке співробітництво начальнику Управління поліції охорони в Херсонській області ОСОБА_15 , та колишньому співробітнику МВС України ОСОБА_14 , а також іншими. 
		 
		Відповіддю 2 управління Представництва внутрішньої безпеки в Херсонській області ГУВБ СБУ на доручення слідчого, відповідно до якої проведеними заходами встановлено, що до незаконного затримання, утримання та нанесення тілесних ушкоджень і псилогічного впливу громадянину ОСОБА_11 , може бути причетний громадянин Росії ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Росії, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Росії серія НОМЕР_1 виданий 17.11.2020 ГУ МВС Росії по м. Москва).
		Згідно з наявною інформацію ОСОБА_5 перебував на території м. Херсона з березня 2022 року по листопад 2022 року включно (дислокувався на території адміністративної будівлі ГУНП в Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4) та обіймав посаду співробітника 3 відділу 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ РФ (позивний «САБІР»), фактично виконуючи обов`язки керівника спеціально створеного підрозділу ФСБ РФ на території окупованої частини Херсонської області до завдання якого входило встановлення та утвердження влади загарбницьких військ на Херсонщині, створення та забезпечення діяльності псевдоправоохоронних і судових органів.
		Разом з тим, на тимчасово окупованій державою-агресором території Херсонської області, до сфери відповідальності ОСОБА_5 входило:
		- схилення цивільного населення, працівників правоохоронних органів, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах, представників органів місцевого самоврядування до переходу на бік ворога та співпраці за російським законодавством, під російським прапором, з метою встановлення влади окупаційних військ РФ на тимчасово захоплених територіях;
		- вербування громадян України з метою виконання завдань щодо проведення диверсійної діяльності в інтересах окупаційної влади та країни-агресора (російської федерації);
		- організація формування незаконно створених окупаційних органів місцевого самоврядування.
		Крім того, з метою ідентифікації громадянина Росії ОСОБА_5 оперативним шляхом отримано ксерокопію картки «Ф-1» вищезазначеної особи.
		 
		Відповіддю начальника ГВКР УСБУ в Херсонській області на доручення слідчого, відповідно до якої проведеними заходами встановлено одного з найбільш впливових співробітників ФСБ РФ, що входять, до складу цього підрозділу ФСБ РФ на території Херсонщини.
		Вказаним співробітником є ОСОБА_5 (позивний « ОСОБА_5 »), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Херсонщини використовував номер мобільного телефону НОМЕР_2 (ІМЕІ НОМЕР_3 ), паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_1 , виданий 17.11.2020 року ГУ МВС РФ по м. Москва, уродженець с. Чамзинка Чамзинського району Мордовської СРСР, зареєстрований: АДРЕСА_2 , співробітник 3 відділу 9 Управління Департаменту оперативної інформації ФСБ РФ, колишній співробітник ФСБ РФ в Краснодарському краї.
		Також встановлено, що вказаний співробітник ФСБ РФ здійснює агентурну роботу на території Херсонської області, в полі його зацікавленості є: співробітники українських правоохоронних органів (силовики), найбільш «знакові» громадсько-політичні діячі Херсонщини. Він безпосередньо здійснює вербування агентури в інтересах ФСБ РФ, формує окупаційний правоохоронний блок на окупованій території.
		 
		Відповіддю начальника ГВКР УСБУ в Херсонській області на доручення слідчого, відповідно до якої проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, кадровий співробітник 3 відділу 9 управління департаменту оперативної інформації ФСБ РФ, позивний « ОСОБА_5 », з березня 2022 року перебуває на території Херсонської області. Є керівником групи співробітників ФСБ РФ. Відповідно до отриманих даних, відповідає за створення, організацію роботи та контроль діяльності окупаційних органів влади.
		 
		Відповіддю начальника ГВКР УСБУ в Херсонській області на доручення слідчого, відповідно до якої проведеними заходами встановлено, що 31.08.2022 з метою привітати з днем народження т.зв. «начальника Службы по делам гражданской обороны, черезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области Военно-гражданской администрации Херсонской области» полковника ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Управління ДСНС України в Херсонській області прибули представники ФСБ РФ та інших силових структур, серед яких був присутній співробітник 3 відділу 9 Управління ДОІ 5-ої Служби ФСБ РФ громадянин РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивний « ОСОБА_5 ». Фото додається. Встановлено, що ОСОБА_17 та ОСОБА_5 підтримують сталі контакти та взаємодіють з питань організації функціонування т.зв. «державних органів РФ» на території Херсонської області.
		 
		Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується наступними показами потерпілого та свідків, допитаних в ході судового засідання:
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 , повідомив, що він працював у Службі Безпеки України 15 років та у 2012 році звільнився. В 2014 році коли почалось вторгнення РФ він мобілізувався в подальшому воював у складі розвідувального батальйону. В 2022 році коли почалось повномасштабне вторгнення РФ, він з сім`єю стали переховуватись на дачі на території дачного кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки його розшукували військові РФ.
		В червні місяці 2022 року на його ділянку № НОМЕР_4 на території дачного кооперативу «Ольховий Дніпро», прибула група росгвардійців в військовій формі, які провели обшук домоволодіння, після чого почали стріляти в його бік та з застосуванням фізичного насильства затримали його та батька.
		В подальшому, його та батька забрали військові РФ, та коли вони їхали то на мосту він побачив свого сина який був у наручниках. Їх трьох посадили в два морських катера та доставили в Херсонський морський порт. Коли вони плили то його примушували співати гімн РФ. Після прибуття в порт, батька та сина погрузили в джип та вивезли, їх тримали на землі під відкритим небом, як йому відомо, а його привезли в ГУНП в Херсонській області, де на 4 поверсі його прикували до батареї в наручниках та почали бити, він втратив свідомість. Потім в наручниках спустили на третій поверх та знову прикували наручниками і почали бити, пізніше з`явився їх старший ОСОБА_5 (кличка ОСОБА_5 ), який сів біля нього і став запитував чи знаю він де хамерси та схрони, на що він відповів, що не знає. Потім ОСОБА_5 сказав підлеглим щоб вони робили з ним що хочуть, з нього зняли кросівки та носки і почали крутити «тапік» (тобто били током) від чого він втратив свідомість. Це було дуже довго та коли військові пішли в коридор, він скинув проводи з ніг, однак військові побачили це та знову повернулись і почали знущатись аж до ранку.
		Кожного дня його били, йому вибили зуби та зламали ребра. В подальшому військові РФ їздили з ним на дачу де забравши його телефон повертались з ним до приміщення ГУНП. Через деякий час військові РФ знову їздили з ним на дачу де забравши його особову справу яка була закопана повертались з ним до ГУНП.
		Після звільнення батька та сина його спустили в підвал де він познайомився з ОСОБА_18 , якого також питали. Через два дні його перевели в першу камеру де було три людини, захисник, лісник та його знайомий, їх там тримали декілька днів. За весь час їм дали один раз вермішель, давали кипяток. Після цього, його вивели на вулицю та посадили в автомобіль і катали по м. Херсону та говорили, що причеплять гантелю до ноги і кинуть в воду. Через деякий час його викинули на пол та він побачив сина, який на руках тягнув його до дому. ФСБ РФ повідомили, що він повинен співпрацювати так як звільнили його батька та сина і йому дали контакт на який він кожен день повинен був писати інформацію. В серпні місяці він дізнався, що в ОСОБА_19 був приліт в яхт клуб, де померло 20 чоловік. Приблизно в цей же час контакт який йому дали перестав писати. Потім йому зателефонували та повідомили, що звільнили Херсон.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , повідомив, що в м. Херсоні він допомагав людям відновлювати доступи до їх рахунків. В червні місяці 2022 року до нього підійшов представник КГБ та його скрутили і повезли в район порту. Потім йому показали фото батька ОСОБА_11 та сказали щоб він повідомив де знаходиться батько. Знаючи, що батько перебуває на дачі, він спеціально повів військових РФ на сусідню дачу та коли збирались повертатись назад до них підійшов сторож та повідомив що це не наша дача, тоді військові РФ почали його бити. Пізніше військові знайшли його батька та дідуся ОСОБА_21 . 
		Потім його батька та дідуся військові РФ погрузили по одному в кожний катер та повезли в порт. Їх заставляти співати російський гімн, коли дідусь робив помилки його били. 
		Через деякий час його та дідуся закинули в автомобілі, та повезли в різні напрямки. Коли приїхали то його підвели до ями та по драбині він спустився вниз, де пробув приблизно неділю. За цей період часу йому скинули дві бутилки води та пакет сухариків. Потім його дістали та завели в підсобне приміщення де запитали чи хоче він жити на що відповів що так. Тоді йому дали документи, які він підписав, оскільки іншого виходу не було та записали з ним відео. Потім ще раз спустили в яму. Пізніше його підняли та відвезли в район вокзалу. Через декілька неділь з ним зв`язався ОСОБА_22 та сказав, що їм потрібно зустрітись. Під час зустрічі військові РФ відпустили його батька ОСОБА_11 у якого були відбиті ноги, ребра, випаляна шкіра до м`яса. 
		 
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , повідомила, що в 2022 році коли почалось повномасштабне вторгнення РФ, вона з сім`єю стали переховуватись на дачі на території дачного кооперативу, оскільки знали, що їх будуть шукати (орки). 
		В червні місяці 2022 року на територію дачного кооперативу прибула група росгвардійців, які провели обшук домоволодіння, після чого почали стріляти по плавням. Через деякий час військові РФ затримали сина ОСОБА_11 , внука ОСОБА_20 та чоловіка ОСОБА_21 .
		В подальшому військові РФ разом з ОСОБА_11 приходили на дачу та забрали його телефон. Потім знову приходили на дачу та забрали якісь документи. У ОСОБА_11 були синці по тілу, його били та зламали вісім ребер.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , повідомив, що в 2018 році перебуваючи в АР Крим до нього приходили представники ФСБ РФ та пропонували співпрацю на той час, а також повідомили, що через деякий час в Україні будуть великі зміни та хочуть бачити гідних людей. В 2022 році коли почалось повномасштабне вторгнення РФ він перебував у м. Херсоні з сім`єю. На 5 чи 6 день йому зателефонували та повідомили, що це ФСБ РФ та сказали, що потрібно зустрітись. Через деякий час до його дому приїхали люди та до нього підійшов чоловік по імені ОСОБА_5 , як пізніше він дізнався це був ОСОБА_5 , який запропонував йому посаду заступника так званого «губернатора Херсонської області», або роботу в правоохоронних органах, однак він відмовився від такої посади. 
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 , повідомив, що на початку липня 2022 р. у м. Херсон представники ФСБ РФ у яких були автомати, у тому числі особа на ім`я ОСОБА_25 прибули до Центру зайнятості та сказали про взяття під охорону об`єкту на підставі розпорядження ОСОБА_8 , а також сказали щоб за пів години в будівлі нікого не було. 
		 
		Наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на вчинення інкримінованих йому злочинах, а саме на віддання наказу на жорстоке поводження з цивільним населенням та на вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також за попередньою змовою групою осіб вчиняв умисні дії, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до тяжких наслідків, встановлена судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про обізнаність обвинуваченого щодо необхідності дотримання ним як військовослужбовцем законів та звичаїв війни стосовно цивільного населення, зокрема положень ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6, 31, 32, 147 Конвенції, ст. ст. 51, 75 Додаткового протоколу І, адже він безпосередньо забезпечував військову окупацію м. Херсон, де на той час перебував потерпілий, тобто території України, діяв як військовослужбовець, який повинен був знати та враховувати норми міжнародного гуманітарного права.
		За таких обставин, обвинувачений, на думку суду повністю усвідомлював злочинність своїх дій, діяв добровільно та повною мірою розумів наслідки, які вони тягнуть у виді кримінальної відповідальності на рівні міжнародного гуманітарного права.
		Що стосується особи обвинуваченого, то суд вважає її встановленою на підставі належних та допустимих доказів наведених вище, якими поза розумним сумнівом підтверджено його громадянство, національність, місце народження, звання, місце служби, засоби зв`язку. Відповідна інформація була отримана оперативним шляхом, у встановленому законом порядку.
		 
		Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень. Суд сприймає як належні та достатні докази показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий та свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
		Під час судового слідства не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_5 діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - Російську Федерацію, оскільки вказаний факт спростовується дослідженими в судовому засіданні показами допитаних свідків та потерпілого, іншими дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами.
		Зміст досліджених письмових доказів та наданих показів потерпілого та свідків, допитаних в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_5 діяв як і особисто, так і за вказівками та за погодженим планом із представниками РФ. Є очевидним, що усі дії ОСОБА_5 приймались ним особисто, або за погодженням із особами РФ та на їх вказівку, тобто останній добровільно надавав допомогу представникам іноземної держави, а саме РФ, у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		 
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання потерпілого та свідків, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 438 КК України на території Херсонської області де на той час перебував потерпілий діяли закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які обвинувачений грубо порушив та особисто віддавав наказ про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які полягали у незаконному затриманні (нелегальному ув`язненні) цивільної особи, котра перебуває під захистом, що виключає ознаки, передбачені статтею 28 КК України, а отже такі його дії суд кваліфікує за частиною першою статті 438 КК України, як віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за частиною другою статті 28 КК України, за ознакою «вчинення за попередньою змовою групою осіб» суд не вбачає, з огляду на те, що віддання наказу та, відповідно, його виконання не є формою співучасті, оскільки наказ заснований на ієрархічно обумовленому обов`язку підлеглого виконати наказ, а не спільній волі співучасників вчинити певний злочин. Таким чином у випадку віддання наказу, військовослужбовець ФСБ РФ ОСОБА_5 (позивний ОСОБА_5 », не є підбурювачем чи організатором злочину, а підлягає кримінальній відповідальності як виконавець на підставі частини першої статті 438 КК України за відповідною формою об`єктивної сторони.
		 
		З урахуванням викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 
		- за ч.3 ст. 110 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисні дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до тяжких наслідків;
		- за ч.1 ст. 438 КК України, за кваліфікуючими ознаками: віданні наказу на жорстоке поводження з цивільним населенням та на вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Призначення покарання
		 
		Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , колегія суддів у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до особливо тяжких злочинів.
		Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 438 КК України, класифікується як особливо тяжкий.
		Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 110 КК України, класифікується як особливо тяжкий.
		Поза увагою суду не може залишитися обставини вчинення злочинів, об`єктом яких є життя та здоров`я людини, характер та наслідки скоєних злочинів, а саме те, що ОСОБА_5 , будучи фізично здоровою, працездатною людиною, вчинив особливо тяжкі злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в період встановленого в Україні воєнного стану.
		Таким чином, в результаті вчинення ОСОБА_5 злочинів настали негативні незворотні наслідки у вигляді шкоди здоров`ю людини.
		 
		Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.
		Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 110 КК України групою осіб за попередньою змовою.
		Крім того, вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 438 КК України групою осіб за попередньою змовою суд не може визнати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки, як суд вже зазначав, віддання наказу та його виконання не є формою співучасті, адже наказ ґрунтується на ієрархічно обумовленому обов`язку підлеглого виконати наказ, а не на спільній волі співучасників вчинити злочин.
		З огляду на викладене, суд призначає обвинуваченому покарання відповідно до меж санкції статті 438 КК України, враховуючи тяжкість злочину та суспільну небезпеку його діянь, але без додаткового обтяження покарання цією обставиною та в межах визначеної судом кваліфікації дій обвинуваченого.
		 
		Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		Таким чином, виходячи із загальних засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на ставлення обвинуваченого до скоєного, яке на думку суду, є проявом відсутності усвідомлення суспільної небезпечності наслідків свого діяння, та яке судом сприймається, як спроба уникнути відповідальності та покарання, при цьому враховуючи небезпеку скоєних злочинів та об`єкт посягання, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 вчинив умисні злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в період встановленого в Україні воєнного стану, життя та здоров`я людини, які серед інших соціальних благ відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів й особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, про його стійку злочинну поведінку і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям та здоров`ям людини.
		З огляду на вище наведене, суд не вважає за можливе застосовувати щодо обвинуваченого позбавлення волі на певний строк, оскільки таке покарання слід визнати явно недостатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів, а отже є несправедливим внаслідок його м`якості. 
		Зокрема, на переконання суду обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі обвинуваченому й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винного. Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
		Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_5 шляхом довічного позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари.
		Наведене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_5 є особливо небезпечним для суспільства, а будь-який інший вид покарання окрім довічного позбавлення волі не буде гарантувати безпеку для суспільства, та не забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів засудженим.
		 
		Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим діянь, обставини їх вчинення, фактично спричинені наслідки кримінальних правопорушень, враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України та наявність обставин, що його обтяжують, відповідно до ст.. 67 КК України, а саме: вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , неможливе без ізоляції від суспільства, оскільки останній усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, а тому суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.3 ст. 110 КК України у виді довічного позбавлення волі, ч. 1 ст. 438 КК України - у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України та передбаченого ним способу призначення покарань за сукупністю кримінальних правопорушень у виді поглинення менш суворого покарання більш суворим, та відсутні підстав для застосування при призначенні покарання ст.ст. 69, 75 КК України.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		 
		Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування склали:
		- 451 гривня 68 копійок за проведення судово-медичної експертизив КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської області, висновок експерта №29 від 08.02.2023 р.
		У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення вказаної експертизи, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 , на користь держави України.
		Цивільний позов по справі відсутній.
		Питання речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
		З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді довічного позбавлення волі, з метою запобігання ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на переконання суду обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно залишити до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, колегія суддів, - 
		УХВАЛИЛА:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 438, ч.3 ст. 110 КК України та призначити йому покарання: 
		- за ч.1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років,
		- за ч.3 ст. 110 КК України у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. 
		Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_5  рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.02.2023 року - залишити без змін до затримання ОСОБА_5 та приведення вироку до виконання.
		 
		Речові докази, а саме: 
		- аркуші паперу формату А4 із рукописними записами російською мовою, які містять анкетні (установочні) дані громадян - мешканців м. Херсон, 2 аркуші; аркуш паперу формату А4 із рукописними записами російською мовою барвником світло-синього кольору «Не входить Задержанные», 1 аркуш; аркуш паперу із схематичним зображенням розташування приватного будинку, 1 аркуш; пластикові стяжки (хомути), 2 штуки; прозора клейка стрічка (скотч) із слідами використання для зв`язування; пусті пачки від цигарок «Прима», 3 одиниці; обкладинка від блокноту із рукописним текстом молитви «Отче Наш», 1 одиниця - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь держави України процесуальні витрати на залучення експертів КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської області за проведення судово-медичної експертизи, висновок експерта №29 від 08.02.2023 р., в сумі 451 гривня 68 копійок.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набуває законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику та направити на адресу обвинуваченого.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                                                         ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...