Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 165/2855/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 19.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/165/198/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030520000681

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 165/2855/24 
		провадження №1-кп/165/198/25  
		 
		   НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		    ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 вересня 2025 року м. Нововолинськ
		 
		Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
		Головуючого                 ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря             ОСОБА_2 , 
		прокурора                 ОСОБА_3 , 
		потерпілого                 ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), 
		представника потерпілого         ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
		захисника                 ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську кримінальне провадження №12021030520000681 від 18.12.2021 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шахтарське, Іваничівського району, Волинської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, працює начальником цеху ламінування ТОВ «Кроноспан УА», особа з інвалідністю 3 групи, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий, - 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,- 
		                                 встановив: 
		17 грудня 2021 року близько 17 години 30 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «TOYOTA» модель «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , всупереч вимогам п.п. 2.3 (б, д), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), рухаючись у місті Нововолинськ Володимирського району Волинської області по вулиці Луцькій біля зупинки громадського транспорту, яка знаходиться поблизу повороту на вул. Коцюбинського, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не оцінив дорожню обстановку, не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля в момент виявлення руху пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перетинали проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автомобіля по вищевказаному пішохідному переході, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
		В результатідорожньо-транспортноїпригоди пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,отримала тілесніушкодження:чисельна поєднанатравма тіла:черепно-мозковатравма:гематома наволосяній частинів правійтім`яній ділянці,лінійні переломичерепа,які починаютьсяна лусціпотиличної кісткисправа тапродовжуються направу тім`янукістку,на основучерепа допіраміди обохскроневих кістокдо турецькогосідла клиновидноїкістки,крововилив підм`якою мозковоюоболонкою обмежено-дифузногохарактеру вділянці потиличнихзвилин правоїпівкулі,плямистого характерукрововиливи ззабиттям тканинимозку вділянках полюсівобох півкульта вділянках базальноїповерхні скроневихзвилин лівоїпівкулі мозку,геморагічні крововиливирозташовані ланцюжкомв глибиніпівкуль поодній умовнійлінії відпотиличних звилинправої півкулідо лобно-скроневихзвилин лівоїпівкулі,забита ранав тім`янійділянці зкрововиливом воточуючі тканини,синець налобі зліва;травми грудноїклітки:перелом тілагрудини,двобічні переломиребер 2-8по умовнимсереднім аксилярнимлініям зкрововиливами воточуючі м`якітканини,вогнищеві крововиливипід плевроюлегень тав коренілегень;крововиливи внавколониркову клітковинуобох нирок;травми тазу:закриті переломилобкових тасідничних кістокз обохсторін,перелом крижовоїкістки,розходження симфізаз крововиливамив м`якітканини тазувсього тазовогокільця;травми верхніхкінцівок:синець налівій руців нижнійтретині плеча,проекції ліктьовогосуглобу,на передпліччі,закритий переломліктьової кісткиу верхнійтретині,синець налівій кисті,синець впроекції правоголіктьового суглобу,на правійкисті;травми лівоїноги:чисельні,зливного характерусинці налівому стегніта гомілціпо зовнішнійповерхні;відкритий вивихкісток лівоїгомілки зраною впідколінній ямці. Смерть ОСОБА_8 настала від шоку внаслідок отриманої чисельної, поєднаної тупої травми тіла. 
		       Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. п. 2.3 (б, д), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України,а саме:
		п. 2.3 (б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; 
		     п.2.3(д)-для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		     п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
		Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю визнав винуватість в інкримінованому йому злочині та показав, що вчинив кримінальне правопорушення, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Так, він в період з 17 год. до 17 год.30 хв. виїхав з роботи і рухався в напрямку до гіпермаркету «Епіцентр» в м.Нововолинську, маючи намір виконати поворот ліворуч, тому їхав приблизно зі швидкістю 50 км/год. Погода була несприятлива, мряка, дрібний дощ, темна пора доби, зустрічний транспорт осліплював, фари світили, але видимість була обмежена, швидко працювали двірники на лобовому склі. Перед самим пішохідним переходом побачив там двох людей, які переходили дорогу, застосував екстренне гальмування, відчув удар і зупинив машину. Вийшов з-за керма і побачив розкидані по проїжджій частині продукти, які почав збирати ОСОБА_10 , що підвівся після падіння. На зустрічній смузі лежала жінка, як потім стало відомо, ОСОБА_11 , вона не рухалася, але коли прийшла до тями, то сильно кричала від болі. Він, ОСОБА_7 , зі свого мобільного телефону викликав екстренну медичну допомогу і карета швидкої забрала потерпілу до Нововолинської ЦМЛ. Він також здійснив виклик на лінію 102 і повідомив, що збив людину. Коли його доставили на освідування до Нововолинської ЦМЛ, то там він дізнався, що ОСОБА_11 померла. Зазначив, що хотів зв`язатися з чоловіком потерпілої ОСОБА_12 , але він сказав, щоб до нього не телефонувати і добавив його в чорний список абонентів. В квітні 2023 року він зателефонував до сина потерпілої, ОСОБА_13 і попросив у нього вибачення за все, що сталося, висловив співчуття та щирий жаль. ОСОБА_10 повідомив, що треба оплатити виготовлення на встановлення надгробного пам`ятника для ОСОБА_14 , на що він, ОСОБА_7 , відразу погодився і отримавши рахунок, 25.04.2023 перерахував ФОП ОСОБА_15 58000 грн. Також спілкувався з потерпілим ОСОБА_4 з приводу відшкодування завданої шкоди, на що останній повідомив, що йому треба два-три тижні для прийняття рішення з цього питання. 19.05.2023 отримав від ОСОБА_4 . SMS повідомлення, де потерпілий зазначив бажану суму до відшкодування 400000 гривень. У нього було тільки 200000 грн., тому ще тривалий час шукав другу половину коштів. Зібравши вказану суму, зателефонував до ОСОБА_4 , але він не відповідав на дзвінки, також не відписував на повідомлення. Коли він, ОСОБА_7 , приїзжав в місто Хмельницький, де проживає потерпілий, то зустрічався з ним, і під час розмови ОСОБА_4 сказав, що в нього є адвокат з яким і треба вести перемовини з питання відшкодування шкоди. Нажаль сторони не дійшли консенсусу з цього питання, оскільки сторона потерпілого озвучила суму відшкодування в розмірі 1500000 грн., а обвинувачений погодився оплатити 1200000 грн. за період до закінчення 2026 року, виходячи з реальних фінансових можливостей для виконання взятого на себе зобов`язання. Зазначив, що окрім оплати вартості пам`ятника, перерахував потерпілому поштовими переказами всього 85000 грн. Не мав можливості оплатити більшої суми коштів, оскільки утримує сім`ю, несе значні витрати на лікування, оскільки є особою з інвалідністю 3 групи, перебуває на обліку у лікаря уролога, у нього діагностували кістозний утвір єдиної правої нирки, 22.05.2025 проведено операцію - лапараскопічну резекцію правої нирки, рекомендовано диспансерний нагляд в уролога та онколога. Щиро розкаявся у вчиненні вказаного правопорушення. Приніс щирі вибачення синові загиблої, зазначивши, що вибачення потерпілого є для нього дуже важливим. Готовий нести покарання за вчинений злочин, але просить врахувати, що кримінальне правопорушення вчинене з необережності. Також повністю визнає вимоги цивільного позову потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20999 грн. та частково суму на відшкодування моральної шкоди, зокрема готовий до закінчення 2026 року сплатити потерпілому 1200000 грн. Просить не позбавляти його волі. 
		Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що дізнався про ДТП, в яку потрапили його батьки на пішохідному переході, від троюрідної сестри. Через дві години після аварії, йому повідомили, що мама померла. Батько після втрати дружини, душевно страждав, і через рік після її смерті, у нього діагностували рак мозку. Стан батька був дуже важкий і в серпні місяці 2023 року він помер. ОСОБА_4 залишився один, його емоційний стан не є задовільним. По сьогоднішній день він морально страждає, приймає біоактивні добавки, але психологічний стан не настільки важкий, щоб звертатися за допомогою. до психіатра чи психолога. Не заперечив обставин стосовно намірів обвинуваченого до відшкодування шкоди, в тому числі обговорення розміру такого відшкодування, зокрема щодо суми 1500000 грн. Підтримує цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на відшкодування матеріальної шкоди на суму 20999 грн. та моральної шкоди на суму 4200000 грн., а всього 4220999 грн., за мінусом добровільно відшкодованих ОСОБА_7 85000 грн. Стосовно покарання обвинуваченого, то покладається на розсуд суду, не настоює на позбавленні обвинуваченого волі, однак вважає, що його необхідно позбавити права керування транспортними засобами на визначений законом строк. 
		Представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію потерпілого ОСОБА_4 і просив задоволити цивільний позов прийнятий до розгляду у кримінальному провадженні та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 20999 грн. завданої злочином матеріальної шкоди, що підтверджено документально та на відшкодування моральної шкоди 4200000 грн., за мінусом 85000 грн., які добровільно перерахував обвинувачений на користь потерпілого, тобто 4115000 грн., а всього 4135999 грн. 
		Прокурор, потерпілий, його представник, обвинувачений та захисник в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
		За таких обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України та дослідженням характеризуючих матеріалів. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.
		Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд поза розумним сумнівом, вважає, що ОСОБА_7 винний у вчиненні необережних дій, які полягають в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого і кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України .
		Відповідно до ст. 12 КК України злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжкого злочину.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, ту обставину, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений з необережності, особу обвинуваченого, а саме: ставлення ОСОБА_7 до скоєного ним злочину, який усвідомив неправомірність вчиненого ним діяння і критично оцінює скоєне, готовий нести відповідальність, щиро шкодує про вчинене, розуміє, що наслідки його діяння, є непоправними, але просить потерпілого вибачити йому, і готовий відшкодовувати завдану єдиному синові загиблої, внаслідок ДТП ОСОБА_8 , матеріальну і моральну шкоду, з врахуванням реальних фінансових можливостей з виконанням взятих на себе зобов`язань протягом певного періоду часу. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, безумовне визнання вини в повному обсязі за обставин, викладених у обвинуваченні та часткове добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, зокрема оплату за виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника потерпілій вартістю 58000 грн., та перерахування потерпілому ОСОБА_4 коштів на загальну суму 85000 грн., що підтверджено документально за відсутності заперечень зі сторони цивільного позивача. 
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_16 , визначених ст. 67 КК України, не встановлено.
		ОСОБА_7 , не перебуває на обліку у нарколога, психіатра. При цьому суд враховує стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , який тривалий час перебуває на диспансерному обліку у лікаря уролога, має єдину нирку, на якій 22.05.2025 проведено лапароскопічну рецекцію новоутвору. Він потребує нагляду лікаря онколога та періодичних медичних оглядів, що підтверджено документально. 
		Обираючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, тривалий час працює на керівній посаді ТОВ «Кроноспан УА», як по місцю проживання, так і по місцю роботи характеризується виключно позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина 2011 року народження, дружину, яка є домогосподаркою та періодично проходить стаціонарне лікування з приводу захворювання підшлункової залози, діагностуванням цукрового діабету та синдрому вертебро-базилярної артерії, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах ч. 2 ст. 286 КК України.
		Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України суд враховує таке. 
		Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа № 137/807/20.
		Згідно правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2018, справа № 361/2704/16-к, санкція ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду, як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов`язковим для застосування судом.
		З урахуванням даних про обставини вчинення злочину, беручи до уваги грубе порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, зокрема декількох пунктів ПДР України, що знаходяться у прямому причинному зв`язку із причиною ДТП і настанням наслідків, а саме смерті потерпілої, особу обвинуваченого, зокрема його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, принесення вибачення потерпілому та надання матеріальної допомоги, а також враховуючи суспільну небезпечність діяння, думку сторони потерпілого, суд дійшов до переконання про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Разом з тим, враховуючи думку потерпілого, доводи захисника та обвинуваченого, його законослухняну поведінку після вчинення кримінального правопорушення по даний час, зважаючи на те, що ОСОБА_7 не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, активно вживав заходів до спілкування з потерпілим, частково відшкодував йому завдану шкоду та має чітку позицію і наміри на продовження такого відшкодування, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, і вважає за можливе та необхідне призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, що є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за поведінкою довів своє виправлення.
		Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, така міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , який просить стягнути з ОСОБА_7 на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 20999 грн.. суд враховуючи підтвердження вказаної суми витрат на поховання потерпілої ОСОБА_8 , належними і допустимими доказами, вважає, що в цій частині позов підлягає до задоволення. 
		Стосовно розміру компенсації моральної шкоди, заявленої у позові, суд виходить з такого. 
		У постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі №2147462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи,яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц). Суд бере до уваги, що потерпілий, позивач ОСОБА_4 зазнав душевних страждань у зв`язку із смертю матері, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка підлягає відновленню, позивач позбавлений можливості підтримки матері в подальшому житті, її порад та участі у вирішенні повсякденних питань, відновити попередній стан життя позивача неможливо. Тому, враховуючи раптову втрату позивачем матері, яка перебувала у працездатному віці 55 років,негативний вплив такої непоправної втрати найріднішої людини на психоемоційний стан сина, необхідність до відновлення ментального здоров`я та потребу у його підтриманні, беручи до уваги встановлені обставини справи, глибину моральних страждань, суд , виходячи із принципів розумності та справедливості, врахувавши, що на даний час ОСОБА_7 добровільно відшкодував потерпілому 85000 грн., визначає до стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 на відшкодувння завданої злочином, вчиненим з необережності, компенсації моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. 
		Питання щодо процесуальних витрат у провадженні, суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України. За проведення:судової інженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта №СЕ-19/103-22/305-ІТвід 11.03.2022-2745гривень 92копійки;судової інженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта № СЕ-19/103-22/1219-ІТвід 17.03.2022) 1372гривні 96копійок;судової інженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта №СЕ-19/103-22/1988-ІТвід 29.04.2022)-2745гривень 92копійки;комплексної судово-медичноїта транспортно-трасологічноїекспертизи (висновокексперта №24/СЕ-19/103-22/3416-ІТвід 25.05.2022-3432гривні 40копійок;судовоїінженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта № 2345від 28.09.2022) - 5663гривні 10копійок;судової інженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта №247-Евід 12.05.2023) 9559гривень 20копійок;судової інженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта №3323-Евід 26.10.2023)-1949гривень;судовоїінженерно-транспортноїекспертизи (висновокексперта №СЕ-19/103-24/4582-ІТвід 10.04.2024)  9087 гривень 36 копійок Витрати назалучення експертівстановлять всього55643 гривень22копійки,які підлягаютьстягненню зобвинуваченого ОСОБА_7 в дохіддержави.  
		Питання про скасування арешту майна в частині заборони розпорядження автомобілем марки «TOYOTA»модель «CAMRY»,реєстраційний номер НОМЕР_1  , що переданий на відповідальне зберігання під письмову розписку ОСОБА_7 на виконання ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року, якою скасовано арешт на транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 , суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України. 
		Питання щодо речових доказів, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, суд
		ухвалив: 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
		На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 - особисте зобов`язання, до вступу вироку в законну силу  залишити без змін. 
		Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави 55643 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок три) гривні 22 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз у провадженні. 
		Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_7 20999 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок компенсації моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2021 року в частині заборони розпорядження автомобілем марки «TOYOTA»модель «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати. 
		Речові докази: автомобіль марки «TOYOTA»модель «CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 , які 18 червня 2024 року передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7  залишити у його власності. 
		Речові докази: уламки пластмаси чорного кольору. Які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1(м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області  знищити. 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Головуючий                підпис             ОСОБА_17

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...