Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 855/11/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян.
Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 19.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.
Дата набрання законної сили: 18.09.2025
Номер судового провадження: Зп/855/13/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 855/11/25 
		 
		УХВАЛА
		 
		18 вересня 2025 року м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючого Кобаля М.І.,
		суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М., 
		 
		розглядаючи в порядку письмового провадження заяву Київської Митрополії Української Православної Церкви про застосування заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Київської Митрополії Української Православної Церкви про припинення релігійної організації, -
		ВСТАНОВИВ:
		На розгляді в Шостому апеляційному адміністративному суді знаходиться адміністративний позов Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Київської Митрополії Української Православної Церкви про припинення релігійної організації.
		16.09.2025 року (вх.3П/855/13/25) представником відповідача Ковальчуком Я.В. подано заяву про застосування заходів забезпечення позову (далі по тексту  заява). 
		У вказаній заяві про забезпечення позову представник відповідача Ковальчук Я.В. просить суд забезпечити позов шляхом заборони Державній службі України з етнополітики та свободи совісті надсилати приписи про усунення порушень релігійним організаціям, які входять до структури (є частиною) із структурою або пов`язані із структурою Київської Митрополії Української Православної Церкви, яка визнана афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до ст.3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (перелік релігійних організацій згідно з Наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Н-107/11 від 17.07.2025 року «Про Перелік релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) або пов`язані із структурою Київської Митрополії Української Православної Церкви щодо якої винесено припис про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації.
		В обґрунтування вказаної заяви представник відповідача Ковальчук Я.В. посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до початку припинення 154 релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) із структурою або пов`язані із структурою Київської Митрополії Української Православної Церкви, після направлення Державною службою України з етнополітики та свободи совісті приписів про усунення порушень релігійним організаціям, щодо яких наявні ознаки афілійованості з релігійною організацією, яка визнана афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.
		З огляду на вказане, заявник вважає що, в разі відмови в задоволенні позову в даній справі про припинення діяльності Київської Митрополії Української Православної Церкви, релігійне об`єднання не зможе відновити своє порушене право, що виникло внаслідок проведеного щодо неї дослідження та ініціювання процедури припинення релігійної організації, в рамках одного провадження.
		Також, представник відповідача Ковальчук Я.В. наголошує, що існують обґрунтовані підстави вважати, що за умов вжиття заходів забезпечення позову, у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин, також буде відповідати принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Забезпечення позову призведе до менш негативних наслідків, ніж подальші дії відповідача, спрямовані на відновлення становища, у разі відмови в ухваленні рішення про припинення релігійної організації, яка є центральним виконавчо-розпорядчим церковним органом (релігійним адміністративним центром).
		Відповідно, на думку представника Київської Митрополії Української Православної Церкви, невжиття заходів забезпечення позову може обумовити ініціювання судових процесів щодо 154 релігійних організацій, які будуть розглядатися Шостим апеляційним адміністративним судом.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
		Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).
		Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.
		Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
		Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на сторону, яка ініціює таку заяву.
		Дослідивши заяву представника відповідача Ковальчук Я.В. про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останнім заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявником в заяві фактично викладено мотиви та доводи, які полягають у припущеннях, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до початку припинення 154 релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) із структурою або пов`язані із структурою Київської Митрополії Української Православної Церкви, після направлення Державною службою України з етнополітики та свободи совісті приписів про усунення порушень релігійним організаціям, щодо яких наявні ознаки афілійованості з релігійною організацією, яка визнана афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.
		Вказані доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки не є предметом спору та не можуть бути підставою для забезпечення позову.
		Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. 
		Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
		За даних обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що доводи представника відповідача Ковальчука Я.В. про можливе порушення законних прав та інтересів 154 релігійних організацій, які входять до структури (є частиною) із структурою або пов`язані із структурою Київської Митрополії Української Православної Церкви, є передчасними та не є предметом спору в даному випадку.
		У свою чергу, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті не позбавлена права вирішувати справи та вчиняти дії, які визначені її компетенцією, діяти на власний розсуд, відповідно до норм чинного законодавства.
		Відповідно, колегія суддів вважає, що ані Київською Митрополією Української Православної Церкви, ані її представником Ковальчуком Я.В. не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.
		Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
		З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви про застосування заходів забезпечення позову.
		Керуючись ст.ст. ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, колегія суддів, - 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		У задоволенні заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя:М.І. Кобаль
		 
		 
		Судді:Н.П. Бужак
		 
		 
		О.М. Оксененко
		 
		 
		 
		Повний текст виготовлено 18.09.2025 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...