Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/1278/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 19.09.2025. Зареєстровано: 20.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.
Дата набрання законної сили: 18.09.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4805/768/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024060400003362

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		Справа №296/1278/25     Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Номер провадження №11-кп/4805/768/25
		Категорія п.4, п.7 ч.2 ст.115 КК Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
		головуючого-судді             ОСОБА_2 ,
		суддів:                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря             ОСОБА_5 , 
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		потерпілого                 ОСОБА_7 , 
		представника потерпілого         ОСОБА_8 ,
		захисника                 ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №296/1278/25 за апеляційними скаргами представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , діючої в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 10.06.2025 відносно 
		ОСОБА_10 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, з середньою освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4, п.7 ч.2 ст.115 КК України,
		в с т а н о в и в:
		зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.4, 7 ч.2 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі.
		Відповідно до вироку суду першої інстанції, 28 жовтня 2024 року близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_10 проходив поруч з магазином «Люба Флора», що розташований по вул.Корольова, 30 в м.Житомирі, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив з протилежної частини вулиці.
		У цей час та місці, перейшовши дорогу та наблизившись до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 попросив у нього цигарку, на що потерпілий йому відмовив, у зв`язку з чим у ОСОБА_10 виник раптовий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_11 , вчинене з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів.
		Реалізуючи свій умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_11 , вчинене з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів, ОСОБА_10 у цей самий день, час, місці та за вказаних обставин, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи вказану відмову потерпілого надати йому цигарку як малозначний привід, тримаючи у правій руці ніж, який був при ньому, діючи з особливою жорстокістю, умисно наніс вказаним ножем численні удари в ділянки верхніх і нижніх кінцівок, голови, обличчя, шиї та тулуба ОСОБА_11 , завдавши останньому множинних тілесних ушкоджень, сильного фізичного болю та больових страждань, впродовж яких потерпілий тривалий час залишався при свідомості.
		Вказаними кримінально протиправними діями ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді 51 колото-різаної рани на шиї, лівій сідниці, тулубі з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, прилеглих м`язів, пристінкової плеври, лівої легені, очеревини, селезінки та її капсули, товстого та тонкого кишечника, великого сальника та 44 різаних ран на всьому тілі, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя на момент їх спричинення, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
		Від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05 год. 05 хв. настала смерть ОСОБА_11 , причиною якої є множинні колото-різані проникаючі сліпі поранення грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів, множинні колото-різані сліпі поранення шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, множинні різані рани голови, верхніх та нижніх кінцівок, що призвели до розвитку комбінованого шоку.
		В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, як незаконний, та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_10 покарання за п.4, п.7 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін. При цьому, звертає увагу, що призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції належно не врахував позицію обвинуваченого, що він нічого не пам`ятає, що не є визнанням вини та щирим каяттям у скоєнні особливо тяжкого злочину. Також, обвинувачений приховав обставини вчинення даного кримінального правопорушення, на протязі цілого тижня він жив своїм звичайним життям до моменту його затримання, що свідчить про його намагання уникнути кримінальної відповідальності та справедливого покарання. Крім того, судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_10 залишив місце події та намагався приховати сліди злочину шляхом знищення його знаряддя. Наголошує, що поза увагою суду залишилась позиція потерпілого про призначення обвинуваченому найсуворішої міри покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що ОСОБА_10 є антисоціальною особою та становить велику небезпеку для суспільства і повинен нести за свої дії справедливе покарання. В свою чергу, особа, яка реагує вбивством на звичайну відмову в наданні цигарки є надзвичайно небезпечною для оточення, останній становить реальну загрозу життю будь-якої особи, яка не виконає його вимогу або прохання. Рахує, що спричинення 95 ножових поранень особі яка не чинила фізичний опір нападнику є садистським ставленням до жертви та байдужістю до людських страждань. Наголошує, що не звертаючи увагу на прохання потерпілого не чинити цього, обвинувачений продовжив свої злочинні дії, що є ознакою патологічної жорстокості та виходить за межі звичайного умисного вбивства. Зазначає, що в свої 18 років обвинувачений вже виявив повну зневагу до людського життя, виключну жорстокість і готовність убивати за дріб`язковий привід, що не є наслідком тяжкої психічної хвороби, стану афекту чи обставин, що можуть зменшити ступінь його вини - це усвідомлене, систематичне, тривале насильство, яке не має виправдань. Звертає увагу, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4, п.7 ч.2 ст.115 КК України та призначаючи покарання, не врахував загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України. Судом не враховано: ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 злочину, який відноситься за класифікацією кримінального закону до особливо тяжкого злочину, фактично лише часткове формальне визнання останнім вини, без щирого каяття у скоєному, його посередню, а не позитивну характеристику, з місця навчання, як про це зазначено в оскарженому вироці, а також характер, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень нанесених потерпілому у великій кількості (95), як і незворотні тяжкі наслідки  смерть людини. Вважає, що обставини справи підтверджують, що обвинувачений заздалегідь мав намір позбавити життя будь кого в той день без вагомих мотивів, оскільки ОСОБА_10 при собі мав ніж, газовий балончик та балаклаву, яка приховує обличчя, тому він є особою антисоціальною та небезпечною для суспільства. Також, вчиняючи злочин, обвинувачений свідомо бажав настання смерті ОСОБА_11 і щоб така була довготривалою та як найболючішою, що підтверджується кількістю нанесених ударів (в сукупності 95) та його діями після вчинення злочину, які виразились у залишенні потерпілого помирати в кущах у безлюдному місці в нічний час, що позбавило потерпілого можливості покликати на допомогу чи втекти. Наголошує, що наведені обставини свідчать про особливу жорстокість та цинізм обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що ОСОБА_12 з надуманих причин відмовився повідомити про обставини вчинення злочину під час судового розгляду, посилаючись на те. що нічого не пам`ятає, однак вказане не відповідає дійсності. В свою чергу, посилання ж обвинуваченого та його захисника на визнання своєї вини є формальним і фактично не враховує незворотні наслідки злочину, матеріальні збитки, спричинені злочином, станом на час винесення вироку також не відшкодовані в повному обсязі. 
		Прокурор ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом першої інстанції, правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_13 , просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_10 за п.п,4, 7 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін. При цьому, наголошує, що суд першої інстанції, зазначивши у вироку про врахування при призначенні покарання кількість ножових поранень (в загальній кількості - 95 хаотичних ножових поранень), які були заподіяні потерпілому, жодним чином не мотивував свої висновки, чому така кількість поранень не є достатньою для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважає, що призначаючи покарання суд не надав належної і достатньої правової оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_10 злочину, його характеру, суспільній небезпечності та зухвалості, конкретним обставинам справи. Так, обвинувачений вчинив надмірно жорстокий та брутальний злочин, без існування реального на це приводу - відмова випадкового перехожого, на чиєму місці міг бути будь-хто, у наданні цигарки, що свідчить про надзвичайно підвищену агресивність особи, незважаючи на її молодий вік. Крім того, фактично дії обвинуваченого є ознакою крайньої суспільної небезпеки. Вважає, що спричинення 95 ножових поранень є нічим іншим, як садистським ставленням до жертви та байдужістю до людських страждань і благань потерпілого не чинити цього, ознакою патологічної жорстокості, що виходить за межі звичайного умисного вбивства. Звертає увагу, що особа, яка реагує вбивством на звичайну відмову в наданні цигарки (навіть якщо і допустити таку відмову в грубій словесній формі чи у поштовху з боку потерпілого - чого, при цьому, судом встановлено не було) є непередбачуваною та надзвичайно небезпечною для оточення. Вважає, що за таких психологічних установок обвинувачений становить реальну загрозу життю будь-якої особи, яка не виконає його вимог. Також, обвинувачений в ході судового розгляду визнав вину (при цьому на стадії усього досудового розслідування таке визнання вини було частковим), є раніше не судимим, посередньо характеризується, має молодий вік, однак жодна з цих обставин не пояснює і не виправдовує його крайню жорстокість, більше того - саме така непрогнозована, раптова агресія від зовні «благонадійної» особи створює особливу суспільну небезпеку. Звертає увагу, що обвинувачений у віці 18 років вже виявив повну зневагу до людського життя, виключну жорстокість і готовність убивати за дріб`язковий привід. Наголошує, що це не є наслідком тяжкої психічної хвороби, афекту чи обставин, що можуть зменшити ступінь вини останнього - це усвідомлене, систематичне, тривале насильство, яке не має виправдань. Крім того, при визначені міри покарання судом не враховано думку потерпілого щодо суворості покарання, молодий вік вбитого, лише часткове та незначене (виходячи із заявленого цивільного позову потерпілого) відшкодування завданої шкоди та обставини вбивства. 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 не погоджується з призначеним йому судом першої інстанції покаранням, вважаючи його занадто суворим, та просить своїм рішенням призначити йому більш м`яке покарання. При цьому, звертає увагу, що ним добровільно частково відшкодовано матеріальну шкоду в сумі 140 000 грн., у вчиненому злочині він розкаюється. Звертає увагу, що розуміє, що покарання повинно бути суворим, так як злочин, що він скоїв є особливо тяжким. Наголошує, що своєю поведінкою підчас обшуку, де він добровільно сам видав речі і предмети пов`язані із злочином, він сприяв розкриттю злочину. Крім того, він добровільно як підчас досудового слідства, так і суду сприяв тому, щоб слідство і суд пройшли як найшвидше, так як, він визнав свою вину та сприяв у встановленні всіх обставин справи, клопотав про спрощений розгляд справи. Таким чином, можна впевнено стверджувати, що позитивні зміни по виправленню обвинуваченого ОСОБА_10 вже відбулися. Він усвідомив, що накоїв та твердо став на шлях виправлення. Наголошує, що є людиною молодого віку станом на день вчинення вбивства пройшло тільки 16 днів як він став повнолітнім. Звертає увагу, що за час слідства і суду зробив належні висновки і бажає бути повноправним членом суспільства, бути законослухняним громадянином, чесно працювати приносити користь для суспільства та своєю працею відшкодувати завдані збитки потерпілому. Вважає, що суд першої інстанції не достатньо дав оцінку даним які пом`якшують покарання та позитивно його характеризують, а тому призначив покарання у виді позбавлення волі, що наближається до максимального. Так, пом`якшуючими обставинами по справі є: відсутність життєвого досвіду, так як йому тільки виповнилось 18 років; становлення його як повнолітнього громадянина відбувалось підчас війни і це могло негативно психологічно вплинути на його формування так як навколо він постійно чув про смерть і цей факт негативно міг вплинути на нього і цим пояснити агресивну поведінку відносно потерпілого ОСОБА_11 ; він публічно вибачився перед потерпілим в залі судового засідання у співвідношенні з дієвим каяттям це теж є пом`якшуючою обставиною; активне сприяння розкриттю злочину.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 в підтримку апеляційної скарги обвинуваченого та їх заперечення щодо апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора, пояснення представника потерпілого  адвоката ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги та їх заперечення щодо апеляційних доводів обвинуваченого, позицію прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційних доводів обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_10 не підлягає до задоволення, а апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
		Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за п.п.4, 7 ч.2 ст.115 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються. 
		Так, згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		При цьому, санкція ч.2 ст.115 КК України, за якою ОСОБА_10 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
		Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінальних покарань», передбачено, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 не в повній мірі дотримався вище наведених вимог закону.
		Так, призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, факт того, що на час вчинення кримінального правопорушення останньому щойно виповнилось 18 років, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем навчання характеризується посередньо, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, позицію потерпілого в суді, який наполягав на суворості призначеного покарання обвинуваченому у виді довічного позбавлення волі, пом`якшуючі покарання обставини у вигляді повного визнання своєї винності у інкримінованому, добровільне часткове відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, та прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.
		Однак, за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, з даними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_10 покарання за п.п.4, 7 ч.2 ст.115 КК України, суд першої інстанції не достатньо врахував тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким, тяжкі та незворотні наслідки його вчинення  смерть потерпілого, конкретні обставини вчинення цього правопорушення, які, на думку суду апеляційної інстанції, носять підвищений суспільно небезпечний характер, як і значну суспільну небезпечність особи обвинуваченого. 
		Як вважає апеляційний суд, суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання хоча і в межах, встановлених санкцією ч.2 ст.115 КК України, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність призначення саме такого розміру покарання (14 років), обмежившись лише формальним посиланням на вищезазначені обставини.
		Крім того, як вважає апеляційний суд, належно не враховано судом першої інстанції і думка потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника адвоката ОСОБА_8 , які під час судового розгляду наполягали на суворому покаранні обвинуваченому. 
		Також, суд першої інстанції залишив поза належною увагою фактичні обставини вчинення вбивства, за якими обвинувачений завдав потерпілому численні удари ножем в кількості 95 по всьому тілу, що свідчить про рішучий умисел обвинуваченого на позбавлення життя. 
		В свою чергу, характер і локалізація тілесних ушкоджень, їх кількість, а також використання ножа як знаряддя вчинення злочину вказують на особливу агресивність і зухвалість дій ОСОБА_10 .
		Крім того, слід врахувати обставини, що передували злочину (малозначний привід), що також свідчить про його високу суспільну небезпеку. Злочинні дії обвинувачений вчинив за малозначним приводом - відмова потерпілого надати йому цигарку, однак це спричинило у ОСОБА_10 настільки агресивну реакцію, що він з особливою жорстокістю завдав потерпілому численні удари, умисно позбавивши його життя, що свідчить про його схильність до насильницької поведінки та зневажливе ставлення до життя людини.
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді 14 років позбавлення волі не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		Крім того, таке покарання за розміром явно не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Разом з цим, апеляційний суд зважає на встановлені судом першої інстанції пом`якшуючі обставинами, які у відповідності до норм ст.66 КК України пом`якшують покарання - визнання ним своєї винуватості, як і добровільне часткове відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди, та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання. 
		При цьому, підстав стверджувати про недоведеність наявності пом`якшуючої обставини  визнання своєї вини обвинуваченим в інкримінованих діях, апеляційний суд не знаходить. Дана обставина підтверджена і в суді апеляційної інстанції самим обвинуваченим. В свою чергу, в суді апеляційної інстанції підтверджено і таку пом`якшуючу обставину, як добровільне часткове відшкодування завданої матеріальної шкоду потерпілому. При цьому, такої обставини, як то щире каяття (належна критична оцінка винним своєї протиправної поведінки) та саме активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (про що стверджує обвинувачений в апеляційній скарзі), за результатами судового розгляду судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції - не встановлено. 
		   За наведених обставин, на переконання апеляційного суду, законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню ОСОБА_10 та попередженню вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі, проте в максимальному розмірі, передбаченому інкримінованою йому санкцією статті кримінального закону.
		   Беззаперечних підстав для призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, як виняткової міри покарання, апеляційним судом не встановлено. Як вважає апеляційний суд, в даному випадку призначення строкової міри покарання є можливим та дієвим способом виправлення обвинуваченого, та здатне забезпечити захист суспільства і справедливість. 
		З огляду на вищевикладене, оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_10 є занадто м`яким, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_10 підлягає скасуванню згідно з ч.2 ст.409, ст.414 КПК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку відповідно до п.3 ч.1 ст.407, п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
		В свою чергу, оскільки апеляційним судом частково задоволено апеляційні скарги представника потерпілого та прокурора, з ухваленням нового вироку в частині призначеного покарання ОСОБА_10 з огляду на його м`якість, апеляційні доводи обвинуваченого, які обґрунтовані суворістю призначеного покарання, є безпідставним, спростованими вище зазначеними доводами. З огляду на це апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, 
		У Х В А Л И В :
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10  залишити без задоволення. 
		Апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 і прокурора ОСОБА_6  задовольнити частково. 
		Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 10.06.2025 відносно ОСОБА_10 в частині призначеного покарання - скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 за п.п.4, 7 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		На вирок апеляційного суду, який набирає законної сили негайно після його проголошення, учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		   Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...