Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/33286/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 20.09.2025. Зареєстровано: 20.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/947/13718/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025160000000937

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/33286/25
		Провадження № 1-кс/947/13718/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.09.2025 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , за участю прокурора  ОСОБА_3 , підозрюваного  ОСОБА_4 , захисника підозрюваного  адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000937 від 05.09.2025 року відносно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою професійно-технічною освітою, працюючого на посаді механіка в ТОВ «Тірас-ТМ «МОЗАЇКА», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Досудовим розслідуванням установлено, що 05.09.2025 року приблизно о 21:20 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у м. Ізмаїл Одеської області, по другій смузі проїзної частини пр. Незалежності, яка мала сухе асфальтобетонне дорожнє покриття, яка була освітлена світлом від ліхтарів міського електроосвітлення, розташованих уздовж проїзної частини, на якій організовано односторонній рух і яка мала три смуги для руху транспортних засобів в одному напрямку, з боку вул. Бессарабська в напрямку вул. Семінарська, зі швидкістю приблизно 80-100 км/год, чим порушив вимоги п.п. 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі Правила дорожнього руху України), якими передбачено, що:
		п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;
		п. 12.9. «Водієві забороняється:
		б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».
		Під час руху по проїзній частині пр. Незалежності м. Ізмаїл Одеської області водій ОСОБА_4 на керованому ним автомобілі «BMW 525» став наближатися до нерегульованого перехрестя з вул. Сергія Бурлаченка, перед яким розташований нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід» Розділу 33 Правил дорожнього руху України та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») Розділу 34 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		33. ДОРОЖНІ ЗНАКИ.
		5.38.1 і 5.38.2 Пішохідний перехід. Знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу;
		34. ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА.
		1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 (зебра, у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору.
		В цей час на проїзну частину пр. Незалежності м. Ізмаїл Одеської області, а саме на вищевказаний нерегульований пішохідний перехід, розташований перед перехрестям з вул. Сергія Бурлаченка, вийшла пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у темпі спокійного кроку стала перетинати проїзну частину пр. Незалежності, рухаючись з боку будинку №55 в напрямку будинку №52 зазначеного проспекту, тобто справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «BMW 525».
		Під час руху по проїзній частині пр. Незалежності м. Ізмаїл Одеської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед перехрестям з вул. Сергія Бурлаченка, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно виявити нерегульований пішохідний перехід, на якому можуть перебувати пішоходи, а також маючи можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_7 , яка по даному нерегульованому пішохідному переходу перетинала проїзну частину вказаного проспекту, рухаючись справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.7., 2.3. б) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
		п. 1.7. «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;
		п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»,
		уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно не відреагувала на її зміну, та в порушення вимог п.п. 1.5., 18.1. Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
		п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,
		не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної та допустимої на даній ділянці вулиці, аж до зупинки автомобіля, та не дав дорогу вказаному пішоходу, а проявляючи кримінальну противоправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка майже вдвічі перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, в результаті чого на вказаному нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «BMW 525» на пішохода  ОСОБА_7 .
		Внаслідок даної ДТП пішоходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці події.
		За викладених обставин, 06.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
		Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, обґрунтовуючи його тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків. 
		У судовомузасіданні - 
		Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
		Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки та злочин вчинено з необережності, просив відмовити у задоволенні клопотання.
		Підозрюваний зазначив, що з пред`явленою йому підозрою погоджується та щодо застосування запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
		Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовуєКонвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост.178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Як вбачається з матеріалів клопотання, 06.09.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
		Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Так, обґрунтованість підозри у вчиненні  ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.09.2025, схемою та фототаблицею до нього; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №67 від 05.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.09.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.09.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.09.2025; протоколом огляду трупа від 06.09.2025 та фототаблицею до нього; речовими доказами та іншими матеріалами провадження в сукупності.
		На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1ст.177 КПК України.
		Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
		Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
		Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, а також суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людини, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
		З урахуваннямнаведеного,посилання сторонизахисту навідсутність ризикупереховування підозрюваного ОСОБА_4 ,з оглядуна те,що вінмає міцнісоціальні зв`язки,слідчий суддявизнає неспроможними,оскільки наданий часостаннійпідозрюється у скоєнні, зокрема, тяжкого злочину, який призвів до загибелі людини та за яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення, зокрема, тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України.
		Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Разом з тим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання, з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню. 
		У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 . 
		Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
		Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.
		З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який призвів до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті людини, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
		Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Сторона обвинувачення просить не визначати підозрюваному ОСОБА_4 заставу, як альтернативний запобіжний захід, посилаючись на те, що внаслідок вчинення злочину загинула людина.
		Проте, слідчий суддя, з огляду на обставини інкримінованого підозрюваному злочину, а саме: злочин вчинено з необережності, особою у тверезому стані, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_4 з пред`явленою йому підозрою погоджується, вважає за доцільне визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.
		Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн. до 242 240 грн.). 
		Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину, який призвів до загибелі людини, слідчий суддя вважає виключним випадком, що свідчить про те, що визначений ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. 
		Слідчий суддя з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що застава у розмірі 170 (ста сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 514 760 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень здатна буде забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
		Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави. 
		Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196, 376 КПК України, слідчий суддя, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3  задовольнити частково.
		Застосувати до підозрюваного  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 04.11.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
		Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 170 (ста сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 514 760 (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень.
		Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача  ДКСУ м. Київ, МФО  820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. 
		У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 04.11.2025року,включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 
		- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
		- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		-утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному;
		- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
		Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		   
		 
		   Слідчий суддя                                        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...