Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/12557/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2025.
Дата набрання законної сили: 18.09.2025
Номер судового провадження: 61-11396ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		18 вересня 2025 року
		м. Київ
		справа № 212/12557/24
		провадження № 61-11396ск25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь у розмірі 1/4 частки 
		з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з даною заявою та довічно.
		Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням 
		від 18 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		03 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пахомова Д. М., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року у вказаній справі.
		Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів 
		у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження 
		(про відмову у відкритті касаційного провадження).
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
		За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини 
		і громадянина захищаються судом.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка 
		є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень 
		та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, 
		ніж для звичайної заяви.
		Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
		 у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, 
		що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі 
		№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. 
		У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом 
		(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), 
		та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
		Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно 
		до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове 
		до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах 
		з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
		Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення 
		та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
		Предметом спору в цій справі є вимоги про стягнення аліментів, отже, справа, 
		на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.
		Судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
		За таких обставин ухвалені у цій справі судові рішення можуть бути оскаржені 
		в касаційному порядку виключно за наявності випадків, передбачених 
		пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
		Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, 
		а також якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої 
		статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, 
		що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний 
		від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
		Заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано 
		не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
		Також, заявник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України зазначає, що справа має виняткове значення для неї.
		Стосовно посилання на виняткове значення для заявника цієї справи, то слід зазначити, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно
		на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає 
		її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи 
		для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
		Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскарженими судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи 
		як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони 
		щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
		Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга також не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
		Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
		Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник 
		не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
		Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою 
		судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання 
		та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, 
		а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц).
		Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржених судових рішень в касаційному порядку.
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно 
		до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
		Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи 
		на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
		Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, 
		коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, 
		яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати 
		доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
		У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє 
		у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано 
		на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
		Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                                           А. І. Грушицький
		 
		                                                                                                                           Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...