Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 950/230/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 23.09.2025. Зареєстровано: 24.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2025.

Номер судового провадження: 2/950/276/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 950/230/25
		Провадження № 2/950/276/25
		ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 вересня 2025 року                            м. Лебедин
		Лебединський районний суд Сумської області у складі:
		головуючого судді  Косолапа В.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Лєсної Н.В.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача  ОСОБА_2 ,
		представника органу опіки та піклування  Хоменко Т.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав,
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син  ОСОБА_4 . 05.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. 
		Однак спільне життя з відповідачем не склалося. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2021 у справі № 950/746/21 шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до ухваленого рішення, з березня 2020 року ОСОБА_3 не приїжджав до сім`ї на територію України, грошові кошти на утримання сімї надсилав востаннє в липні 2020 року, спільні інтереси відсутні, наявні різні погляди на життя. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. 
		З часу розірвання шлюбу обставини не змінились. Відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікуванням дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання. 
		Не зважаючи на існування соціальних мереж та месенджерів відповідач не виявляє жодного інтересу до спілкування з сином. Добровільно виїхавши за межі України відповідач свідомо обрав такі життєві умови, що унеможливлює його спілкування з дитиною. 
		Відповідач не виконує покладених на нього законом батьківських обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються самостійно матір`ю без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні матері.
		Ухвалою від 27.01.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 16.04.2025 судом витребувано необхідні для розгляду справи докази. 
		Ухвалою від 22.05.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
		У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Зазначила, що з відповідачем вони познайомились в мережі Інтернет. У 2012 році проживали разом, вели спільне господарство, а у 2013 році у них народився син. У той час вони жили в м. Суми. Чоловік їздив на заробітки у москву, працював вахтовим методом, так тривало до 2020 року. Згодом вона дізналась, що у нього з`явилась інша сім`я в росії. Останнього разу відповідач приїздив в Україну у лютому 2020 року, а коли виїхав то уже не повернувся. У 2020 році син пішов у перший клас, батько не цікавився тим, чи готовий він до школи, чи вміє він читати або писати, чи є у нього все необхідне для школи. Усі витрати по утриманню дитини несе вона. У березні 2022 року вона вступила на військову службу щоб утримувати сина та своїх батьків. Відповідач не підтримує дитину ні морально ні матеріально, коштів на утримання сина жодного разу не надавав. Відповідач з 2020 року телефонував лише у серпні 2024 року, цікавився рішенням суду, яким було розірвано їх шлюб, а також запитав як там дитина.
		Син жодним чином не цікавиться батьком, спілкуватися з ним не бажає, навіть коли той телефонував минулого року не виявив бажання з ним говорити. 
		ОСОБА_3 відзиву на позов не подав, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади України, оскільки будучи громадянином російської федерації, у відносинах із якою зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, перебуває за межами України.
		За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення.
		Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне. 
		Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Лебедині народився ОСОБА_4 , його батьками є сторони у справі  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
		05.06.2014 ОСОБА_3 (громадянин російської федерації) та ОСОБА_6 (позивач у справі) зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 58, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.07.2021 у справі № 950/746/21 шлюб між сторонами розірвано. Згідно з копією указаного рішення, з березня 2020 року ОСОБА_3 не приїжджав до сім`ї на територію України, грошові кошти на утримання сім`ї надсилав востаннє в липні 2020 року. Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 визнав (а.с. 12).
		Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області від 16.08.2023 № 246 місце проживання дитини  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 14).
		Згідно з копією довідки Лебединської гімназії № 4 від 04.10.2024 № 371 батько ОСОБА_4 не бере участі у вихованні сина з 2019 року по теперішній час (не цікавиться навчанням, не забирає додому, не відвідує батьківські збори тощо) (а.с. 15).
		Відповідно до інформації Адміністрації Державної прикордонної служби від 01.05.2025 № 19/35495-25-Вих ОСОБА_7 перетнув Державний кордон України на виїзд 29.02.2020. З того часу на територію України не повертався (а.с. 76). 
		Згідно з інформацією КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» від 13.05.2025 ОСОБА_4 на прийом до лікаря з`являється в супроводі бабусі. Запис на прийом, вказівки і рекомендації щодо лікування та іншу інформацію від лікаря в телефонному режимі отримує матір дитини (а.с. 79). 
		Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 19.03.2025 № 88 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47).
		Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (далі - Конвенція про права дитини) зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_8 повідомила суду, що працює в КЗ СОР «Лебединський навчально-реабілітаційний центр» завідуючою господарством. Знає ОСОБА_1 , оскільки вона працювала у них деякий час. Зі слів ОСОБА_1 знає, що у неї є дитина, її батько одного разу поїхав на заробітки і не повернувся. Коли ОСОБА_9 на роботі, дитина з бабусею. 
		Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_1 . Знає, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 до 2020 року жили з батьками на їх АДРЕСА_1 працювала у школі для глухонімих, знає, що у них є дитина  ОСОБА_13 . Дитина живе з дідом і бабою, чоловік (колишній) не з`являється, з 2020 року вони його не бачили. Дитину з батьком вона ніколи не бачила самих удвох. 
		Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що вона є сестрою ОСОБА_1 . З 2013 року знає і відповідача. Через 2 роки після народження сина ОСОБА_3 знайшов роботу в москві, з 2016 року працював 2 тижні, 2 тижні був вдома. Коли вона відвідувала батьків в Лебедині, у них жила сестра з чоловіком. У ті дні, коли він був вдома, він увесь час сидів за комп`ютером. Пригадує, що коли дитині було 3-4 роки, він чекав батька і подарунків, тепер він каже, що не потрібен батьку. Вона особисто була свідком коли дитина двічі відмовилась від спілкування з батьком. 
		Також у судом було з`ясовано думку ОСОБА_4 щодо питань, які розглядаються в межах даної справи. Зокрема останній повідомив, що батька не пам`ятає, востаннє бачив його ще у першому класі (5 років тому). Щодо суті справи повідомив, що йому байдуже, жодних розмов про батька не підтримує, неохоче говорить на цю тему, практично його не пам`ятає. Не заперечував проти «звільнення батька» (маючи на увазі позбавлення останнього батьківських прав).
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення «Мамчур проти України»).
		У даному випадку судом встановлено, що більше 5 років тому відповідач покинув територію України, а заразом і сім`ю. Увесь цей час ОСОБА_3 не піклувався про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавився його здоров`ям, побутом, навчанням. Елементарно не намагався спілкуватися з сином, враховуючи нинішній розвиток інформаційних технологій та безперешкодні можливості спілкування з будь-якою частиною світу за допомогою мережі Інтернет. Протягом 5 років відповідач не забезпечував ні матеріального утримання сина, ні медичного догляду, включно з лікуванням, загалом не виявляв інтересу до дитини.
		Виїхавши за кордон, відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є мінімальною та фактично непомітною. Покинувши сім`ю, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя.
		Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21 зазначив, що тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. 
		Приймаючи до уваги відомості, повідомлені, зокрема позивачем та її сином, суд розцінює поведінку відповідача як свідоме ухилення батька від виховання дитини та нехтування ним своїми обов`язками. При цьому змінити поведінку батька в іншу сторону не вбачається за можливе, оскільки його відлучення від сім`ї триває більше 5 років, він пропустив надзвичайно важливі події у житті сина на даний момент, а син взагалі не пам`ятає його як батька.
		За таких обставин суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу, що у даній ситуації відповідатиме інтересам дитини, та вважає за необхідне позбавити його батьківських прав по відношенню до ОСОБА_4 .
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Лебединської міської ради Сумської області про позбавлення батьківських прав  задовольнити.
		Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) батьківських прав відносно сина  ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Заочне рішення може бути переглянуте Лебединським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
		Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 23.09.2025.
		 
		Суддя                            Вадим КОСОЛАП

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...