Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 527/1211/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 24.09.2025. Зареєстровано: 25.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2025.

Номер судового провадження: 2/527/655/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 527/1211/25 
		провадження 2/527/655/25 
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 вересня 2025 року м. Глобине
		Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді  Свістєльнік Ю.М.,
		секретаря судового засідання  Мороз Ю.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано представником  ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
		ВСТАНОВИВ:
		14 квітня 2025 року представник позивача звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів. 
		Вобґрунтування позову представник посилається на те, що 08 лютого 2025 року позивач не змогла увійти у свій мобільний додаток «Приват24». Оскільки, це був вихідний день, то позивач звернулася до відділення банку 10 лютого 2025 року. Де, працівник банку їй повідомила, що 08.02.2025 року на ім`я позивача було відкрито кредитну картку з кредитним лімітом 75000 гривень, та в той же день у період часу з 18:12 год по 18:14 год було здійснено три транзакції на суму 48805,38 гривень. Вказує, що жодних повідомлень про проведені транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону не отримувала. Невідкладно, позивач зателефонувала на гарячу лінію банку з метою якнайшвидшого блокування карткових рахунків та відміни проведеної операції. Після з`єднання з оператором позивачу було повідомлено, що карткові рахунки заблоковані, але відмінити операції неможливо.
		За цим фактом 10 лютого 2025 року позивач звернулася до поліції та написала заяву до ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12025170510000081 від 11 лютого 2025 року з правовою кваліфікацією за частиною 4 статті 190 КК України. Досудове розслідування досі триває.
		04 березня 2025 року позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою (вимогою), в якій прохала терміново розпочати службове розслідування за фактом здійснення незаконних перерахувань коштів 08 лютого 2025 року за картковим рахунком та вимагала повернути списані грошові кошти в розмірі 45805,38 гривень, які були на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у банку на ім`я  ОСОБА_1 .
		Листом від 20 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250307/50697 на 3310457-ВБ від 07.03.2025 року банк повідомив позивача, що не має можливості повернути грошові кошти. Встановлено, що переказ коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів позивачу було рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. Водночас, у листі не вказано, що позивач своїми діями якимось чином сприяла передачі свого логіну та паролю у системі «Приват24» третім особам. Із вказаного позивач прийшла до висновку, що банком не було встановлено її вини у передачі вказаних вище даних третім особам.
		Позивач вказує, що нею не розголошувалася третім особам інформації про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. В той же час, беручи до уваги інформацію, яка викладена відповідачем у листі, позивач вважає, що банком не доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка має змогу ініціювати платіжні операції.
		На підставі викладеного, просить зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування ОСОБА_1 заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 і за додатковими рахунками по договору № SAMDNWF000122381431 від 08.02.2025 року за користування кредитним лімітом, що утворилася внаслідок проведення операцій (транзакцій) 08.02.2025 року. Зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» скасувати нараховані відсотки і штрафні санкції ОСОБА_1 в період з 08.02.2025 року по день винесення рішення суду за картковим рахунком № НОМЕР_1 і за додатковими рахунками по договору № SAMDNWF000122381431 від 08.02.2025 року. Зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити ОСОБА_1 залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 і додатковими рахунками по договору № SAMDNWF000122381431 від 08.02.2025 року, до стану в якому він був перед виконанням фінансових операцій 08.02.2025 року, тобто станом на 07.02.2025 року, врахувавши списані банком кошти в рахунок погашення боргу по картковому рахунку № НОМЕР_1 по дату винесення рішення суду.
		Позивач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. Представник позивача подав до суду клопотання у якому прохав проводити розгляд справи за їх відсутності. Вказав, що позов підтримують та прохають його задовольнити.
		Представник відповідачаподав відзивна позовнузаяву в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що 08.02.2025 року мали місце видаткові операції за картковим рахунком позивача на загальну суму 45805,38 гривень. Такі три транзакції були виконані успішно через ПК Приват24 клієнта ОСОБА_1 , зокрема, виконано платежі за реквізитами на рахунок клієнта Raiffeisen Bank  ОСОБА_3 . Виконанню оспорюваних транзакцій в дату 08.02.2025 року о 17:58 год. передувала зміна паролю входу до Приват24 із підтвердженням за допомогою введення пін-коду до картки клієнта ОСОБА_1 . Крім того, звукозаписом звернення клієнта на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» було зафіксовані такі пояснення позивача: «у суботу зателефонували із Київстару, сказали, що закінчується карточка, яку слід оновити, сказали зробити деякі маніпуляції, сказали, що слід нажати, і після цього пропав зв`язок на цій карточці. Повідомили, що зі свого телефону вводили комбінацію *245*41* на прохання співрозмовника придумували пароль, який із третьої спроби співрозмовнику підійшов, а пін-код до карти мабуть не називали». Таким чином, позивач розголосила конфіденційну інформацію та посприяла третій особі в отриманні її паролю входу до Приват24 ОСОБА_1 , що забезпечило вхід до Приват24 позивача, а розголошення пін-коду картки забезпечило зміну паролю входу до Приват24, що забезпечило без втручань зі сторони клієнта безперешкодний доступ до повного функціоналу Приват24. Крім того, вказує, що лише в понеділок (11.02.2025 року) позивачка телефонує на гарячу лінію банку та повідомляє інформацію, що передувала здійсненню видаткових операцій, тим самим позбавивши права відповідача негайно реагувати на дії сторонніх осіб, коли згідно фабули позовної заяви ще 08.02.2025 року позивачка розуміє, що втратила доступ до свого Приват24. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає, виходячи із такого.
		Згідно із статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Як вбачається з відповіді акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», звернення ОСОБА_1 стосовно повернення коштів, які були списані 08.02.2025 року з платіжної картки № НОМЕР_1 було розглянуто та повідомлено наступне. Встановлено, що переказ коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_1 та іншої особистої інформації (а.с.8).
		Відповідно до виписки по картці № НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC000122381431 від 08.02.2025 року за період 03.02.2025  10.02.2025, яка належить ОСОБА_1 08.02.2025 року було здійснено три транзакції, а саме о 18:14 год. переказ грошових коштів у сумі 15268,46 гривень на рахунок отримувача ОСОБА_3 . 08.02.2025 року о 18:13 год. було здійснено переказ грошових коштів у сумі 15268,46 гривень на рахунок отримувача ОСОБА_3 . 08.02.2025 року о 18:12 год. було здійснено переказ грошових коштів у сумі 15268,46 гривень на рахунок отримувача ОСОБА_3 (а.с.6).
		Як вбачається з копії витягу з ЄРДР за номером кримінального провадження № 12025170510000081, який зареєстрований 11.02.2025 року, ОСОБА_1 є потерпілою по кримінальному провадженню за ч. 4 ст. 190 КК України, відповідно до якого 08.02.2025 року о 18:12 год. невідома особа шляхом обману, здійснила телефонний дзвінок на номер ОСОБА_1 НОМЕР_2 , заблокувавши сім картку мобільного оператора «Київстар» та активувавши нову, створила використовуючи додаток «Приват24», банківську кредитну картку на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з банківським рахунком НОМЕР_3 , з якої заволоділа грошовими коштами у сумі 45000 гривень (а.с.6).
		Як вбачається з примірнику прінт-скріну робочої сторінки програмного комплексу Банку, 08.02.2025 року о 17:56:54 за картковим рахунком, який належить ОСОБА_1 було змінено пароль, пізніше о 17:56:56 було розблоковано обліковий запис (а.с.42).
		Статтеюст. 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч. 1ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».
		У відповідності до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до вимог п. 3ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу та закону.
		У пунктах 32.1, 32.7статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цьогоЗаконута умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
		Згідно із пунктом 37.2статті 37 Закону, в разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32статті 1 Законувизначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
		Згідно з пунктом 14.16статті 14 цього Закону, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до пункту 14.14статті 14 цього Законупід час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженимпостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
		Так, згідно з п. 5-9 Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Беручи до уваги наведене в сукупності слід зазначити, що беззаперечним є факт того, що лише користувач карти знає її пін-код. У вказаній справі мала місце електронна ідентифікація платіжних засобів та самого клієнта; мала місце зміна паролю-входу у Приват 24. Особа, яка входила в Приват 24, вірно ввела пін-код карти, відтак отримала доступ до Приват 24. Всі операції, які оспорюються в межах даного позову, проводились через цей Приват 24.
		У позовній заяві викладено, що позивач нікому не розголошував та не передавав дані пін-коду, але разом з тим був вірно введений відомий лише користувачу картки ПІН-код такої, що дало змогу здійснити електронну ідентифікацію користувача картки та самої картки. Тобто, без розголошення чи передачі з боку позивача інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, проведення таких операцій є неможливим.
		Відповідно достатті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті в мережі Інтернет.
		Клієнт зобов`язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних.
		Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних (пункт 1.1.10.10.9 Умов).
		Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду у справі № 452/3827/22, позивач отримавши виписку у АТ КБ «ПриватБанк» не позбавлена можливості звернутись до Банку одержувача коштів про повернення безпідставно отриманих грошових коштів. 
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі 182/5175/16-ц суд прийшов до такого правового висновку: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу ЗD Secure, списання коштів з карткового рахунку особи відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк», то останній не повинен нести відповідальність за дану операцію.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».
		Позивачем, в особі представника, як при пред`явленні позову до суду так і під час розгляду справи по суті не доведено про наявність порушення свого права саме відповідачем. Нею не надано доказів, які би підтверджували, що операції через Приват 24 здійснювались не нею, оскільки такі дії (операції) були здійснені з попередньою авторизацією позивача.
		Із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомо про реєстрацію кримінального провадження, за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України. Однак наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц провадження № 61-31835св18 та від 10.04.2019 року справа № 524/3979/16-ц провадження № 61-20290св18, де стороною у справі є АТ КБ «Приватбанк» стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг.
		Беручи до уваги зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Стороною позивача не представлено в розпорядження суду доказів заявленим вимогам, не надано пояснень/спростувань яким чином стороння особа вірно ввела відомий лише користувачу картки ПІН-код такої.
		Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , який подано представником  ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне найменування учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );
		Представник позивача: Дронов Андрій Олександрович (місцезнаходження: АДРЕСА_2 );
		Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).
		 
		   Суддя      Ю. М. Свістєльнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...