Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/1284/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 25.09.2025. Зареєстровано: 25.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2025.
Дата набрання законної сили: 28.10.2025
Номер судового провадження: 1-кп/337/297/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024050000001805

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		25 вересня 2025 року
		Справа № 337/1284/25
		Номер провадження 1-кп/337/297/2025
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 вересня 2025 року м. Запоріжжя
		Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження відносно:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Новий Світ Старобешівського району Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ (далі за текстом  ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування чорноморського флоту РФ на території України  в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи генерального штабу збройних сил РФ (далі  ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ перед академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА)  як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту РФ, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06.04.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області впродовж квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів РФ на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 № 254-VIII та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 № 1680-VII визнано тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна. 
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		До участі у військовій агресії РФ проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
		Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX (опублікованим в «Голосі України» від 10.05.2024 № 32), згідно якого постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023№ 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, та Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ), Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ, Указом від14.01.2025р.№26/2025 затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року на 90 діб.
		З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади у районних центрах та містах на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками так званої «ДНР» за вказівки невстановлених представників РФ створено не передбачені законодавством України так звані «державні адміністрації». З метою надання вигляду законності їх діяльності так званими органами влади «ДНР» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України, зокрема: 
		- Конституцію «ДНР» від 14.05.2014, у ст. 54 якої вказано, що адміністративно-територіальними одиницями «ДНР» є райони та міста республіканського значення;
		- постанову «Ради міністрів ДНР» «Про введення державних адміністрацій на звільнених територіях ДНР» від 08.09.2014 № 32-6, у якій зазначено, що Голови «державних адміністрацій» в адміністративно-територіальних одиницях призначаються розпорядженням Голови ради міністрів «ДНР»;
		- Указ «Голови ДНР» від 06.05.2015 № 178 «Об упорядочении структуры республиканских органов исполнительной власти, их территориальных подразделений и местных администраций»;
		- Указ «Голови ДНР» «Про прийняття тимчасового (типового) положення про місцеві адміністрації Донецької народної республіки» від 19.01.2015 № 13, відповідно до якого з метою «нормального функціонування та життєдіяльності підприємств та організацій, розташованих на звільненій території», тобто території, яка перебуває під контролем учасників терористичної організації «ДНР», створюються так звані «державні адміністрації». 
		Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
		Відповідно до Переліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією,затвердженого наказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України      від 22.12.2022№ 309, територія селища міського типу Старобешеве Донецької області є тимчасово окупованою територією України.
		Представниками РФ на тимчасово окупованій території смт. Старобешеве Донецької області було створено підпорядковану, керовану та фінансовану РФ окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
		При цьому представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території смт. Старобешеве Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
		Відповідно до так званого указу главы ДНР «О принятии временного (типового)положения оместных администрацияхДонецкой НароднойРеспублики»,29.01.2015 створено не передбачену законодавством України «администрацию Старобешевского района», розташовану за адресою: Донецька обл., смт. Старобешеве, вул. Советська, буд. 43.
		29.01.2015 так званим головою адміністрації Старобешівського району затверджено так зване «Положение об администрации Старобешевского района», діяльність вказаного підрозділу окупаційної адміністрації РФ регулюється документами, що мають ознаки нормативно-правових, але відповідно до законодавства України є нікчемними.
		У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.10.2023 громадянин України ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території - в смт. Старобешеве Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надав згоду і добровільно був призначений на так звану посаду «заступника голови адміністрації Старобешевського району ДНР» в окупаційній адміністрації, яка розташовується за адресою: Донецька обл., смт. Старобешеве, вул. Советська, буд. 43.
		Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел щодо сприяння державі, яка здійснює збройну агресію проти України в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, добровільно, без фізичного примусу ОСОБА_6 не пізніше 29.02.2024 надав згоду та добровільно був призначений на так звану посаду «заступника голови адміністрації Старобешевського муніципального округу ДНР».
		На ОСОБА_6 як на так званого «заступника голови адміністрації Старобешевського муніципального округу ДНР» покладено такі обов`язки:
		1)контролювати виконання рішень голови адміністрації та інших нормативних актів;
		2)брати участь у засіданнях робочих органів адміністрації;
		3)забезпечувати підготовку звітів, аналітичних матеріалів та іншої документації;
		4)координація діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території округу;
		5)забезпечення взаємодії з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та населенням;
		6)виконувати інші доручення голови адміністрації.
		Отже, ОСОБА_6 обійняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функційв окупаційнійадміністрації держави-агресора і до теперішнього часу, перебуваючи на вказаній посаді, виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації Російської Федерації, а саме в так званій «адміністрації Старобешевського муніципального округу ДНР» за адресою: Донецька обл., смт. Старобешеве, вул. Советська, буд.43.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого, ОСОБА_6 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимогст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
		-повідомленням про виявлення кримінального правопорушення заступником начальника 2 управління (з дислокацією у м.Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_7 відносно ОСОБА_6 від 19.06.2024 ;
		-рапортом старшого оперуповноваженого 2 сектору Слов`янського РВ 2 управління (з дислокацією) у місті Маріуполь Донецької області ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях майора ОСОБА_8 про отримання інформації відносно громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення останнього на посаду т.зв. «заместителя главы администрации Старобешевского муниципального округа ДНР»;
		-даними,які містяться у протоколі огляду мережі Інтернет від 31.12.2024 з фототаблицею,додатком до протоколу огляду, який міститься на DVD-R диску, інформації розміщеної на інтернет браузері «Google Chrome» на сайті «Муниципальное образование Старобешевский муниципальный округ Донецкой Народной Республики» міститься інформація відносно заступника голови Адміністрації Старобешівського муніціпального округу, а саме мовою оригіналу «Заместитель главы Администрации Старобешевского муниципального округа ОСОБА_6 »; 
		- даними протоколу огляду від 03.01.2025 з фототаблицею,додатком до протоколу огляду, який міститься на DVD-R диску, інформації розміщеної в публікаціях на інформаційному каналі створеному у додатку «Telegram»: «администрация Старобешевского муниципального округа» , до якої прикріплено видеозапис тривалістю 42 секунди та письмовий текст коментаря запступника голови адміністрації Старобешевського району ОСОБА_9 щодо будівництва заводу питної води «Лагуна» ; 
		-даними,які містяться у протоколі огляду мережі Інтернет від 03.01.2025 з фототаблицею,додатком до протоколу огляду, який міститься на DVD-R диску, інформації розміщеної на інтернет браузері «Google Chrome» на сайті «Администрация Старобешевского муниципального округа Донецкой Народной Республики» міститься виписка про юридичну особу мовою оригіналу «Администрация Старобешевского муниципального округа Донецкой Народной Республики» юридичною адресою останньої є «Донецкая Народная Республика,МО Старобешевский ,пгт Старобешево,ул. Советская дом 43»; учасником/засновником є «Донецкая Народная Республика Старобешевский муниципальний округ», код та найменування виду діяльності «84.11.3 Деятельность органов местного самоуправления по управлению вопросами общего характера».
		-даними,які містяться у протоколі огляду мережі Інтернет від 11.02.2025 з фототаблицею,додатком до протоколу огляду, який міститься на DVD-R диску, інформації розміщеної на інтернет браузері «Google Chrome» на сайті « Федеральной налоговой службы России» міститься виписка із «ЕГРЮЛ» мовою оригіналу «Администрации Старобешевского района» ,Указа « О принятии временного (типового) т положения о местніх администрациях Донецкой Народной Республики от 19.01.2015». 
		-висновком експерта судової портретної експертизи №56/1 від 22.01.2025 згідно якого на фотозображенні з файлу «Ol_mezov_M_S.jpf»;у відеозаписі з файлу «Лагуна.mp4» при показниках індикатора відліку часу програвача 00:00:00-00:00:41 та на фотозображені «anketa_Ольмезов М.С.pdf», наданого як порівняльний матеріал зображення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зображена одна й та сама особа.
		 Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України.
		Вищевказані дані протоколів огляду інформації з електронних інформаційних систем, висновок експерта узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_6 відомості, а також досліджені такі документи:
		-витяг зЄРДР укримінальному провадженні№22024050000001805 від19.06.2024року,з фабулою«Після тимчасовоїокупації військамиРосійської Федераціїсмт.СтаробешевоДонецької області,громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно зайнявпосаду «заместителяглавы администрацииСтаробешевского муниципальногоокруга ДНР»,тобто посадупов`язану звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій,у незаконнихорганах влади,у окупаційнійадміністрації держави-агресора,створеній натимчасово окупованійтериторіїї Донецькоїобласті» та кваліфікацією за ч.5ст.111-1 КК України»;
		Постанову прокурора від 26.02.2025 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у державний, міждержавний та міжнародний розшук, проведення якого доручено співробітникам ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. 
		Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_10 від 04.03.2025 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22024050000001805 від 19.06.2024 року, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України;
		Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_10 від 03.03.2025 про арешт майна, а саме автомобіль марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року, випуску зеленого кольору ;
		Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1КК України.
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.
		Проаналізувавши обставини справи і надані суду докази, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.5 ст.111-1 України та правильність кваліфікації його дій, і кваліфікує його дії за ч. 5ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		  Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 ,судом не встановлено.
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 вчинення злочину з використанням воєнного стану.
		Частина 2ст.61 Конституції Українипередбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_6 суд виходить із положеньстатті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відповідно до вимогст.12 КК Україниє особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (виконання організаційно-розпорядчих функцій як  мовою оригіналу «заместителя главы администрации Старобешевского муниципального округа ДНР» ), особу обвинуваченого: раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, має постійне місце мешкання, відсутні відомості щодо утримання будь-яких осіб, його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).
		Враховуючи особистість ОСОБА_6 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.5ст.111-1 КК України.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Санкцією ч.5ст.111-1 КК Українипередбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.
		Крім того, ОСОБА_6 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_6 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.
		Також, суд при прийняття рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбаченіст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		В даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльністі, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.
		Крім того, санкцією ч.5ст.111-1 КК Українипередбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.
		Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1ст.59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2ст.52 КК Україниконфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_6 на праві власності належить автомобіль марки «KIA CEED», номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року, випуску зеленого кольору, на який ухвалою слідчого судді від 03.03.2025 (справ № 201/2489/25 ) накладено арешт,який підлягає конфіскації в дохід держави відповідно до вимог ч.1 ст.59 КК України. 
		  При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбаченихст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_6 не вбачає підстав для застосування положеньст. 69 КК України.
		Таке покарання на глибоке переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		Процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування, а саме проведення судової портретної експертизи 356/1 від 22.01.2025, у розмірі 9805,40 грн.підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Відомості про речові докази у матеріалах провадження відсутні, тому питання про долю речових доказів судом не вирішується.
		Керуючись ст. ст.297-1,323,369-371,374,376,395, 615 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1 КК України, на підставі якого призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6  рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили . 
		 Арешт накладенийухвалою слідчогосудді Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03.03.2025 наавтомобіль марки «KIACEED»,номерний знак НОМЕР_1 ,2008року,випуску залишитив силі довиконання вироку вчастині конфіскаціїмайна.
		Стягнути з ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_2 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 9805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) гривень 40 копійок. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...