Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/8368/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 24.09.2025. Зареєстровано: 26.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2025.
Дата набрання законної сили: 24.09.2025
Номер судового провадження: 11-кп/803/2403/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024041030002429

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2403/25 Справа № 199/8368/24   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2025 року                                 м. Дніпро
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді      ОСОБА_2 ,
		суддів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   
		за участю секретаря судового засідання      ОСОБА_5 ,
		прокурора     ОСОБА_6 (приймає участь в 
		режимі відеоконференції),
		представника потерпілої ОСОБА_7 (приймає участь в 
		режимі відеоконференції), 
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12024041030002429 за апеляційнимискаргами прокуроравідділу Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 ,який приймавучасть урозгляді кримінальногопровадження судомпершої інстанції,захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 ,потерпілої ОСОБА_10 на вирокАмур-Нижньодніпровськогорайонного судуміста Дніправід 19травня 2025року щодо
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		ВСТАНОВИЛА:
		В апеляційнійскарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_9 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_9 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки; в іншій частині вирок залишити без змін.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом при призначенні обвинуваченому покарання не враховано тяжкість наслідків вчиненого злочину, а саме спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, також суд не оцінив характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та має підвищену суспільну небезпеку.
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 просить вирок суду в частині призначеного покарання та часткового задоволення її цивільного позову скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; стягнути з  ОСОБА_9 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 500 000 грн; в іншій частині вирок залишити без змін.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.
		Звертає увагу на те, що обвинувачений  ОСОБА_9 вчинив дорожньо-транспортну пригоду через перевищення швидкості на мосту, внаслідок чого пошкодив три автомобіля та спричинив тяжкі наслідки потерпілим.
		Окрім того, обвинувачений порушив шість пунктів Правил дорожнього руху.
		Вказує на те, що прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції просив призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		Стверджує, що призначене судом обвинуваченому  ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.75 КК України є необгрунтованим.
		Також судом не обгрунтовано часткове задоволення її цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди, хоча прокурор в судовому засіданні просив суд в повному обсязі задовольнити її цивільний позов.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого  ОСОБА_9  просить вирок суду в частині призначеного покарання та задоволення цивільного позову ОСОБА_10 змінити, призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами та стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду щодо позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами не відповідають фактичним обставинам справи.
		Посилається на те, що потерпіла ОСОБА_10 під час досудового розслідування не надавала жодних документів на підтвердження наявності спричиненої їй цим кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
		Наданий потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов також не містить доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, що судом першої інстанції не було взято до уваги та, що призвело до надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача.
		Зазначає, що судом не враховано характер отриманих потерпілим ушкоджень здоров`я, тимчасову відірваність від активного соціального життя та чи була вона взагалі, також не враховано, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодував спричинену потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду, повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_11 матеріальну та моральну шкоду.
		Вироком Амур-Нижньодніпровськогорайонного судуміста Дніправід 19травня 2025року  ОСОБА_9  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України обвинувачений звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено певні обов`язки, передбачені ст.76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
		Цим же вироком з ОСОБА_9 стягнуто на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1600 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн. Також з ПрАТ Страхова компанія ТАС стягнуто на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 122 000 грн.
		За обставин, викладених у вироку, 17.07.2024 року приблизно 09.40 годин ОСОБА_9 , керуючи технічно справним, належним йому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 автомобілем «NISSAN ROGUE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався у м. Дніпрі по проїзній частині Амурського мосту, що проходить по території Амур-Нижньодніпровського району з боку правого берегу р. Дніпро у напрямку лівого берегу р. Дніпро, в світлу пору доби, по сухому асфальтобетонному покриттю, перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_12 , на задньому пасажирському сидінні справа ОСОБА_13 .
		В ході подальшого руху в цих же умовах, 17.07.2024 року, приблизно 09.40 годин, поблизу електроопори №145 по Амурському мосту через р. Дніпро, що проходить по території Амур-Нижньодніпровського у м. Дніпрі, водій ОСОБА_9 , проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості для руху, а саме: зі швидкістю приблизно 70 км/год, при відсутності зовнішніх факторів, які б змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, маючи змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, не врахувавши дорожню обстановку, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу для руху та в некерованому стані продовжив рух, де передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив зіткнення з передньою частиною автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керуючи технічно справним, належним йому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , рухався у лівій смузі для руху у зустрічному напрямку, перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В подальшому, водій ОСОБА_9 , продовжуючи рух в некерованому стані здійснив зіткнення лівою бічною частиною керованого ним автомобіля з передньою частиною технічно справного автомобіля «MERCEDES-BENZ 312-D», реєстраційний номер НОМЕР_5 , належного ОСОБА_14 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався у правій смузі для руху в зустрічному напрямку.
		Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, згідно з якими:
		п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а так само бути взаємно ввічливими»;
		п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі»;
		п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
		п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;
		п. 12.9. «Водієві забороняється:
		б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил».
		Порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру автомобіля «SKODA FABIA» ОСОБА_10 заподіяно тяжке тілесне ушкодження та водію автомобіля «SKODA FABIA» ОСОБА_11 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Невиконання водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої водію автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; садна правого ліктьового суглобу; гематоми 4-го пальця правої кисті; забійної рани по внутрішній поверхні правого колінного суглобу; саден на передній та зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині; закритої травми правої стопи з вивихом 2-го пальця та переломами основи 2,3-ї плюсневих кісток зі зміщенням уламків, гематоми правої стопи. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), яким могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 (термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу).
		Пасажиру автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в лобній, тім`яній та потиличній частках справа, забійних ран обличчя (в лобній області зліва, у правого кута роту з переходом вниз та на верхній губі зліва з переходом вгору), численних саден обличчя, з розвитком в посттравматичному періоді лівобічного геміпарезу; закритої травми грудної клітини з переломами ребер справа (заднього відрізку 6-го, подвійних переломів 7-8-го, 9-10-го по паравертебральній лінії), забою обох легень, з явищами правостороннього пневмотораксу та підшкірної емфіземи м?яких тканин грудної клітини справа; закритої травми черева з множинними розривами печінки та явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритої травми тазу з переломом гілки лівої сідничної кістки та багатоуламковим переломом вертлюжної западини зліва з вивихом голівки стегнової кістки, гематомою в проекції перелому; закритого перелому правої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків. Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми тіла спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяли в область голови, тулуба та нижніх кінцівок, якими могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно із п.2.1.3-в,л,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, частково підтримав апеляційну скаргу потерпілої та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, потерпілу та її представника, які підтримали апеляційну скаргу потерпілої, частково підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги захисника, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували щодо задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
		У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого  ОСОБА_9 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої та захисника не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
		Доводи апеляційнихскарг потерпілої ОСОБА_10 та захисника    ОСОБА_8 в частинірішення судупершої інстанціїщодо розглядуцивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_9  про відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілою ОСОБА_10 був заявлений цивільний позов про стягнення на її користь заподіяної моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн.
		Суд першої інстанції позовні вимоги потерпілої задовольнив частково та стягнув з обвинуваченого  ОСОБА_9 на користь  ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
		Згідно із положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив у ході вирішення позову.
		При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
		Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У ході апеляційного розгляду колегія суддів з`ясувала, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 у частині відшкодування моральної шкоди, зазначені вимоги закону виконав у повному обсязі.
		Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, установлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілій була спричинена моральна шкода, яка полягає в ушкодженні здоров`я, при цьому її фізичний стан продовжує потребувати відновлення, а її емоційний стан є негативним через неможливість продовжувати звичне суспільне життя, втрату певних навичок та здібностей, обмеження в працездатності та зміні в побуті, та дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн, що відповідає вимогам розумності і справедливості, у зв`язку з чим доводи потерпілої щодо збільшення суми відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
		Крім того, позов потерпілої відповідає загальним вимогам цивільного та кримінального процесуального права, у ньому викладено основну суть і вимоги, зрозумілі для всіх. Задовольняючи їх частково, суд узяв до уваги доводи потерпілої, урахував характер її страждань та керувався приписами ст. 23 ЦК України.
		Посилання захисника на те, що наданий потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов не містить доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, а також, що такі докази не були надані під час досудового розслідування, - є безпідставними, оскільки цивільний позов потерпілої судом вирішено відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки потерпілій були спричинені численні тяжкі тілесні ушкодження джерелом підвищеної небезпеки, що не оспорював обвинувачений, внаслідок чого суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорювалися, крім того, потерпілою були надані до позовної заяви висновок експерта № 2874е на підтвердження спричинення тяжких тілесних ушкоджень, фотографії, які підтверджують зміну способу життя потерпілої, виписки з медичної карти, що безсумнівно вказує на спричинення їй моральних страждань.
		Що стосується доводів захисника про порушення принципів розумності, виваженості та співмірності при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів їх не сприймає як обґрунтовані.
		Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.
		Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема в постановах від 25 травня 2022 року (справа № 487/6970/20), від 23 листопада 2022 року (справа № 686/13188/21), від 19 квітня 2023 року (справа № 336/10216/21), від 27 лютого 2025 року (справа № 204/2952/17).
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині мотивування підстав до задоволення цивільного позову та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди було визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, яка внаслідок ДТП, спричиненого ОСОБА_9 , отримала тяжкі тілесні ушкодження. Потерпіла була госпіталізована та їй необхідна була медична допомога, оперативні втручання, перебувала на стаціонарному лікуванні, проходила тривалу реабілітацію після отриманих травм. Вказаними діями обвинуваченого потерпілій спричинено моральну шкоду, яка полягала у сильних душевних переживаннях, фізичному болю після вчиненого ДТП, наявності загрози її життю. Потерпілою перенесені моральні страждання та спричинені негативні наслідки, що настали у зв`язку із цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності, стала малорухомою. Також внаслідок дій обвинуваченого, потерпіла була позбавлена фізичної можливості сприяти вирішенню повсякденних питань, продовжити активне соціальне життя, неможливості працювати, прикладати зусилля для відновлення попереднього стану.
		Враховуючи обставини, при яких було спричинено моральну шкоду, вважати висновки суду першої інстанції необґрунтованими підстав немає.
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
		З урахуванням вказаного, судове рішення в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині колегія суддів не вбачає.
		Доводи прокурора та потерпілої про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого заслуговують на увагу. 
		Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
		Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху раніше не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на утриманні нікого не має, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, добровільне відшкодування шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_11 , часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_10 , досудову доповідь, а також думку прокурора та потерпілих щодо призначення покарання; обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття; обставин, що обтяжують покарання, - не встановлено.
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами потерпілої про те, що суд, пославшись на обставини, які він враховує при призначенні покарання, та дані про особу обвинуваченого, не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України, та належним чином не мотивував і не навів переконливих доводів про доцільність звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України, а лише послався на ті ж самі обставини, що враховані при призначенні покарання.
		Відповідно до положень ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Однак, в порушення зазначених норм, суд першої інстанції не врахував характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, віднесеного законом до тяжкого злочину, а також обставини справи, а саме те, що ОСОБА_9 , перевищуючи швидкість, яка дозволена в населених пунктах, своїми діями грубо порушив вимоги ПДР, внаслідок чого було завдано значної шкоди здоров`ю двох людей, у тому числі, потерпілій ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. 
		Таким чином, на переконання колегії суддів, поза увагою суду залишилася суспільна небезпечність та те, що  ОСОБА_9 , усвідомлюючи необхідність суворо дотримуватися ПДР під час керування джерелом підвищеної небезпеки, перевищуючи швидкість руху керованого ним автомобіля у межах населеного пункту, відверто ігноруючи те, що своїми діями він ставить під загрозу життя та здоров`я інших осіб, проявив неуважність та надмірну недбалість, виїхав на зустрічну смугу для руху та здійснив зіткнення з іншим автомобілем, що в сукупності призвело до отримання потерпілими тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчинення діяння та недостатність застосування звільнення від відбування основного покарання.
		Крім того, думка потерпілої ОСОБА_10 , яка у цьому кримінальному провадженні просила суд призначити ОСОБА_9 реальне покарання за ч.2 ст.286 КК України, хоча і не є визначальною, однак у сукупності з іншими обставинами справи безпідставно не була врахована судом під час призначення обвинуваченому покарання, з урахуванням того, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_10 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент спричинення.
		Враховуючи викладене, зазначені судом першої інстанції обставини не вказують на те, що виправлення обвинуваченого  ОСОБА_9 можливе без відбування покарання, а тому підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
		Що стосується додаткового покарання, то колегія суддів зазначає, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки  ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, а саме грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень. При цьому хоча по відношенню до наслідків вина засудженого є необережною, проте об`єктом посягання є здоров`я іншої людини, а наслідком вчиненого  спричинення, зокрема, потерпілій ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.
		Отже, зазначені обставини мають значення під час вибору заходу примусу та для забезпечення його мети, а сукупність цих обставин свідчить про те, що обране обвинуваченому покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту як самим обвинуваченим, так і іншими особами, у зв`язку з чим вимоги захисника щодо призначення обвинуваченому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами не підлягають задоволенню.
		Водночас, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 додаткове покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами саме на 2 роки, взагалі не зазначив мотивів призначення такого покарання, яке, на думку суду апеляційної інстанції, враховуючи обставини та наслідки кримінального правопорушення, свідчать про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Отже, судом першої інстанції  ОСОБА_9 призначено покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому вирок в частині призначеного покарання на підставі п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
		Призначаючи  ОСОБА_9 покарання,колегія суддівзгідно ізвимогами ст.65КК Українивраховує:ступінь тяжкостівчиненого нимкримінального правопорушення,яке відповіднодо ст.12КК Українивідноситься докатегорії тяжкихзлочинів;дані проособу обвинуваченого,який ранішене судимий, до адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху раніше не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на утриманні нікого не має, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, досудову доповідь; обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_11 , часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_10 ; обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
		У зв`язку з наведеним вище, враховуючи обставини кримінального правопорушення, а саме, що  ОСОБА_9 , значно перевищуючи швидкість, яка дозволена в населених пунктах, своїми діями грубо порушив вимоги ПДР, внаслідок чого було завдано значної шкоди здоров`ю двох людей, у тому числі, потерпілій ОСОБА_10 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, водночас, враховуючи надання обвинуваченим добровільної матеріальної допомоги потерпілій ОСОБА_10 після вчиненого кримінального правопорушення, визнання фактичних обставин кримінального правопорушення, перебування у причинному зв`язку із настанням наслідків порушення обвинуваченим одного пункту ПДР - п. 12.1 ПДР, заподіянням одному потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, а іншому - ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, який претензій до обвинуваченого не має, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України в мінімальному розмірі у виді позбавлення волі строком на 3 роки з реальним його відбуттям, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, у зв`язку з чим вимоги апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо призначення обвинуваченому більш суворого як основного, так і додаткового покарань підлягають частковому задоволенню.
		На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року - залишити без задоволення.
		Апеляційні скарги прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_10 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року - задовольнити частково.
		Вирок Амур-Нижньодніпровськогорайонного судуміста Дніправід 19травня 2025року щодо ОСОБА_9  в частині призначеного покарання- скасувати.
		Призначити  ОСОБА_9  покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		Строк відбуванняпокарання  обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. 
		В решті вирок залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінальногосуду ВерховногоСуду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.
		 
		Судді:
		 
		_____________                _________             __________
		ОСОБА_2          ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...