Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 358/157/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2025.
Дата набрання законної сили: 25.09.2025
Номер судового провадження: 61-4744ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 вересня 2025 року
		м. Київ
		справа № 358/157/21
		провадження № 61-4744св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Первинна профспілкова організація Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богуславського районного суду Київської області, в складі судді Тітова М. Б., від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., від 02 квітня 2025 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первинної профспілкової організації Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (далі - ППО Золотоніського ЛВУМГ) про скасування рішення щодо виключення з членів профспілки та відшкодування моральної шкоди.
		2.           Позов мотивований тим, що згідно з протоколом № 9В засідання профспілкового комітету Золотоніського ЛВУМГ філії УМГ «Черкаситрансгаз» від 22 вересня 2015 року його було виключено з членів ППО Золотоніського ЛВУМГ на підставі Розділу ІІІ Статуту Професійної спілки працівників нафтової та газової промисловості України за несплату членських внесків без поважних причин протягом понад 3 місяці.
		3.           Вважає, що вказане рішення прийняте з грубим порушенням законодавства і є незаконним, оскільки згідно з пунктом 13.3 розділу III Статуту Професійної спілки працівників нафтової та газової промисловості України рішення про притягнення до відповідальності приймається у присутності члена профспілки або відсутності (без поважних причин) профспілковою групою, цеховою, первинною організацією профспілки на зборах, конференції або відповідним виборним органом. Рішення про виключення з профспілки вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх на зборах (конференції), засіданні виборного профспілкового органу.
		4.           Звертає увагу, що з 11 травня 2015 року він проходив військову службу та мав поважну причину не сплачувати членські внески і не бути присутнім на засіданні, на якому вирішувалось питання його членства. Крім того, на вказане засідання його ніхто не запрошував і про прийняте рішення не повідомляв.
		5.           Вказує, що незаконні дії відповідача порушили його законні права на членство в профспілці, призвели до погіршення фінансово-матеріального стану його сім`ї та неможливості скористатися своїми правами та пільгами, передбаченими чинним законодавством і іншими нормативними актами (пільговим відпочинком та захистом трудових прав).
		6.           Крім того, протиправна поведінка відповідача впливає на його соціально-психологічний стан, завдає душевних страждань, а також змушує його витрачати свій особистий час та кошти на судовий розгляд, пов`язаний з вирішенням створених відповідачем проблем. Вказане призвело до втрати ним нормальних життєвих зав`язків, вимагало додаткових зусиль для організації життя та завдало йому моральної шкоди.
		7.           Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати протокол № 9В засідання профспілкового комітету Золотоніського ЛВУМГ філії УМГ «Черкаситрансгаз» від 22 вересня 2015 року та стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Короткий зміст оскаржених судових рішень
		8.           Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня
		2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду 
		від 02 квітня 2025 року, закрито провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		9.           Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував, що вирішення заявленого спору щодо виключення із членів профспілки, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності,
		10.        Апеляційний суд також зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами, з приводу оспорювання рішення ППО Золотоніського ЛВУМГ щодо виключення ОСОБА_1 із членів профспілки, не мають характеру трудових. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.        У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		12.        У квітні 2025 року  ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року.
		13.        Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які травні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14.        Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		15.        Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права під час закриття провадження у цивільній справі. 
		16.        Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не врахували того факту, що він не обіймав виборних посад у профспілковій організації, а висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18, є нерелевантними до поданого ним позову.
		 
		 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		17.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		18.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		19.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		20.        У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		21.        За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		22.        Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		23.        За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		24.        З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		25.        Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		26.        Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		27.        Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		28.        Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		29.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
		30.        Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		31.        При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		32.        Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		33.        У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		34.        Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		35.        Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
		36.        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		37.        Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		38.        Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті).
		39.        Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		40.        Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
		41.        Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
		42.        Згідно зі статтею 4 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
		43.        Відповідно до статті 14 указаного Закону, профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. 
		Статут (положення) профспілки повинен містити:
		1)                статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу);
		2)                мету та завдання профспілки;
		3)                умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї;
		4)                права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;
		5)                територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності;
		6)                організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу;
		7)                умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;
		8)                порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки;
		9)                джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання;
		10)            порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;
		11)            порядок внесення змін до статуту профспілки;
		12)            умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.
		У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону. У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.
		44.        Частиною третьою статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.
		45.        У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.
		46.        У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що спір, який виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
		47.        Крім того у постанові від 12 січня 2021 року в справі № 127/21764/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.
		48.        У розглядуваній справі суди дійшли правильного висновку про те, що спір, який виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
		49.        Вимоги про відшкодування моральної шкоди в даному випадку є похідними від вимог про визнання незаконним і скасування протоколу № 9В засідання профспілкового комітету від 22 вересня 2015 року.
		50.        Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, встановив, що ОСОБА_1 оскаржує рішення відповідача про виключення його з профспілки з посиланням на невідповідність вимогам Статуту Професійної спілки працівників нафтової та газової промисловості України, у зв`язку з чим такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
		51.        При цьому Статут Професійної спілки працівників нафтової та газової промисловості України передбачає можливість та регламентує процедуру оскарження стягнення до вищого за рівнем профспілкового органу.
		52.        Відомості про те, що ОСОБА_1 скористався процедурою оскарження передбаченою Статутом профспілки в матеріалах розглядуваної справи відсутні.
		53.        Членство у профспілці є добровільним, а вступаючи до профспілки, ОСОБА_1 погодився дотримуватися її Статуту.
		54.        З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		55.        За встановленого законом обмеження щодо розгляду в судовому порядку спору стосовно виключення позивача із членів профспілки, не можна вважати, що суди позбавили позивача права на доступ до суду, а тому наведені в касаційній скарзі доводи є помилковими. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості оскаржити своє виключення із членів профспілки згідно з статутними документами профспілки та законодавства, яке регулює основи її діяльності.
		56.        Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення питання юрисдикції справи.
		57.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
		58.        Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...