Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/9619/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 29.09.2025. Зареєстровано: 30.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/991/118/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 991/9619/25
		Провадження № 1-кп/991/118/25
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 вересня 2025 року                 м. Київ 
		                                                 
		Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду угоду про визнання винуватості від 17.09.2025 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000612 від 21 листопада 2024 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Бердичів Житомирської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Історія провадження
		 
		18.09.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 17.09.2025 у кримінальному провадженні № 52024000000000612 від 21.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 для розгляду кримінального провадження головуючим суддею визначено ОСОБА_1 .
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025 призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 29 вересня 2025 року.
		 
		2. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджену міру покарання
		 
		Вказана угода укладена 17 вересня 2025 року, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000612 від 21 листопада 2024 року, між начальником управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисників останнього - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також 17 вересня 2025 року погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .
		 
		2.1. Формулювання обвинувачення, в якому ОСОБА_4 визнає себе винуватим
		За змістом обвинувального акта та укладеної між сторонами угоди, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, тобто в підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за таких обставин. 
		Рішеннями Вищої ради правосуддя від 14.12.2023 № 1319/0/15-23, 12.03.2024 № 721/0/15-24, 06.06.2024 № 1770/0/15-24, 12.09.2024 № 2686/0/15-24, 12.12.2024 № 3629/0/15-24, 13.03.2025 № 517/0/15-25 тимчасове виконання обов`язків Голови Державної судової адміністрації України покладено на заступника Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 . 
		Відповідно до ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на конкурсній основі на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України має заступника, який призначається на конкурсній основі на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України.
		11.10.2024 ОСОБА_10 , близько 18 год 00 хв, перебуваючи у приміщенні ресторану «Рибне місце» за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 2г, познайомився з ОСОБА_4 . У ході цієї розмови ОСОБА_4 повідомив про наявність зв`язків у державних органах системи правосуддя, у тому числі з начальником управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 та заступником Голови Державної судової адміністрації України, виконувачем обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 , довідався про попередній досвід роботи ОСОБА_10 та повідомив останньому про можливість його кар`єрного зростання в органах системи правосуддя.
		Під час цієї розмови, створивши враження у ОСОБА_10 про власні зв`язки у системі органів судової влади, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на підбурення ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди через ОСОБА_4 начальнику управління Державної судової адміністрації України 
		ОСОБА_11 , заступнику Голови Державної судової адміністрації України, виконувачу обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 , а також іншим особам, за забезпечення призначення ОСОБА_10 на посаду начальника чи заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України однієї з областей України. 
		22.10.2024 близько 13 год 10 хв, попередньо домовившись, ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_4 у ресторані «МАМА МАНАНА» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 5б. ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви власного збагачення, запевнив ОСОБА_10 , що йому необхідно боротися за посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській або Львівській областях. Для цього йому необхідно надати ОСОБА_4 частину неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.10.2024 становило 412 833 гривень, як аванс за забезпечення призначення його на одну з вказаних керівних посад.
		24.10.2024 о 13 год 55 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що надав резюме ОСОБА_10 для розгляду щодо можливого майбутнього призначення до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області. 
		07.11.2024 близько 15 год 00 хв, перебуваючи у ресторані «МАМА МАНАНА» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 5б, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 , що розмір неправомірної вигоди за призначення до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області становить 70 000 доларів США, що є занадто великою сумою. За таких обставин, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 , що останній через нього має надати завдаток у розмірі 10 000 доларів США за призначення на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області. 
		18.11.2024 о 15 год 24 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що на даний час призначення на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області неможливе у зв`язку з недостатнім фінансуванням. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що в Державній судовій адміністрації України шукають кандидатів на посади головних спеціалістів з питань цивільного захисту та внутрішнього контролю, співбесіди на які проводяться особисто заступником Голови Державної судової адміністрації України, виконувачем обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 
		09.12.2024 за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_10 у період часу з 16 год 21 хв по 16 год 35 хв перебував у приміщенні Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 58Б на співбесіді з начальником зазначеного територіального управління ОСОБА_12 . Під час цієї розмови ОСОБА_12 повідомила, що резюме ОСОБА_10 надав їй начальник управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 , однак вакансій для ОСОБА_10 в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Київській області на момент проведення співбесіди немає. За таких обставин ОСОБА_12 порадила ОСОБА_10 звернутись до ОСОБА_11 .
		Про результати співбесіди ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_4 10.12.2024 близько 16 год 52 хв в телефонній розмові, на що останній пообіцяв переговорити з ОСОБА_11 . 
		У подальшому ОСОБА_4 узгодив з ОСОБА_11 зустріч останнього з ОСОБА_10 13.12.2024, яка пізніше була перенесена на 16.12.2024.
		16.12.2024 близько 16 год 32 хв ОСОБА_10 зустрівся у приміщенні Державної судової адміністрації України за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5 з начальником управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 . Під час спілкування ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 про наявність у Державній судовій адміністрації України вакантних посад головних спеціалістів з питань цивільного захисту та внутрішнього контролю. Окрім цього, ОСОБА_11 зазначив, що заповнення вакантних посад Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області через бойові дії не планується. Однак, за словами ОСОБА_11 , наявна тимчасово вакантна посада заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області. 
		Про результати цієї зустрічі ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_4 16.12.2024 близько 17 год 16 хв в телефонній розмові, на що останній пообіцяв додатково переговорити з ОСОБА_11 
		03.02.2025 о 13 год 27 хв під час телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 , що останній зможе претендувати на керівну посаду в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області.
		06.03.2025 близько 13 год 15 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через мессенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області має самостійно зв`язатись з ОСОБА_10 для співбесіди. 
		27.03.2025 близько 14 год 00 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що 28.03.2025 ОСОБА_10 проходитиме співбесіду для призначення на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з начальником цього територіального управління, для чого ОСОБА_10 завчасно потрібно зв`язатись з ОСОБА_11 28.03.2025.
		28.03.2025 за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_10 у період часу з 11 год 58 хв по 12 год 51 хв перебував у приміщенні Державної судової адміністрації України за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5 на співбесіді з начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області ОСОБА_13 , якому ОСОБА_10 представив начальник управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 . За результатами цієї зустрічі ОСОБА_10 повідомили, що він найближчим часом матиме співбесіду з заступником Голови Державної судової адміністрації України, виконувачем обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 щодо призначення його на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області. 
		02.04.2025 близько 08 год 00 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що для ефективного проходження співбесіди з ОСОБА_9 . ОСОБА_10 необхідно гарно володіти матеріалом щодо порядку проведення державних закупівель та змістом повноважень територіальних управлінь Державної судової адміністрації України. 
		09.04.2025 о 15 год 30 хв ОСОБА_4 прибув на власному авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , неподалік місця роботи ОСОБА_10 , а саме до Служби судової охорони за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-Б. Під час розмови, яка відбулась у подальшому між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у автомобілі останнього, ОСОБА_4 , переслідуючи мету у тому числі особистого збагачення, діючи умисно та з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_10 , що він має надати ОСОБА_4 для начальника управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 , заступника Голови Державної судової адміністрації України, виконувача обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 , а також інших невстановлених осіб, пляшку віскі та грошові кошти як аванс у сумі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.04.2025 становило 411740 гривень, за забезпечення призначення ОСОБА_10 на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області. Вказаними діями ОСОБА_4 продовжив підбурювати ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди через нього у тому числі для особи, яка відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, а також яка згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «А», є заступником Голови Державної судової адміністрації України, виконувачем обов`язків Голови Державної судової адміністрації України, та відповідно до ст. 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» уповноважена приймати рішення про призначення осіб на посади начальника та заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України.
		17.04.2025 близько 17 год 00 хв, ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_4 на парковці неподалік ресторану «МАМА МАНАНА» за адресою: м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 5б. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_14 , щоб останнього призначили на посаду головного спеціаліста Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області з покладенням на нього обов`язків заступника начальника цього територіального управління. У подальшому, за словами ОСОБА_4 , ОСОБА_10 мають призначити на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на постійно. 
		21.04.2025 о 13 год 42 хв ОСОБА_4 прибув на власному авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , неподалік місця роботи ОСОБА_10 , а саме до Служби судової охорони за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-Б. Під час розмови, яка відбулась у подальшому між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у автомобілі останнього, ОСОБА_4 повідомив, що загальний розмір неправомірної вигоди за призначення ОСОБА_10 на керівну посаду в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України становить 30000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.04.2025 становило 1241685 гривень. 
		22.04.2025 близько 09 год 36 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що за пропозицією ОСОБА_11 є можливість призначити ОСОБА_10 на посаду голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області. 
		25.04.2025 близько 12 год 51 хв ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_10 повторно підтвердив можливість призначити останнього на посаду голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області за умови надання раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в загальному розмірі 30 000 доларів США через ОСОБА_4 ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , а також невстановленим особам з числа працівників Вищої ради правосуддя. 
		01.05.2025 о 14 год 52 хв ОСОБА_4 прибув на власному авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , неподалік місця роботи ОСОБА_10 , а саме до Служби судової охорони за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-Б. Під час розмови, яка відбулась у подальшому між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у автомобілі останнього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, повідомив новий спосіб призначення ОСОБА_10 на посаду саме заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області за умови надання раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, який полягав у наступному. За словами ОСОБА_4 , ОСОБА_10 мають призначити на довільну вакантну посаду будь-якого територіального управління Державної судової адміністрації України з подальшим переведенням через два-три місяці на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області. 
		15.05.2025 близько 15 год 13 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що останньому необхідно зв`язатись через спільних знайомих з начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області для зустрічі, за результатами якої ОСОБА_10 мають працевлаштувати на вакантну посаду у вказаному територіальному управлінні. 16.05.2025 ОСОБА_10 відмовився від вказаної пропозиції ОСОБА_4 
		16.05.2025 близько 10 год 12 хв ОСОБА_4 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_1 , через месенджер WhatsApp повідомив ОСОБА_10 на його номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що йому необхідно поїхати на співбесіду до заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві ОСОБА_15 для подальшого призначення ОСОБА_10 на вакантну посаду у цьому територіальному управлінні. 
		19.05.2025 за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_10 у період часу з 11 год 36 хв по 12 год 10 хв перебував у приміщенні Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві за адресою: м. Київ, 
		бульвар Лесі Українки, 26 на співбесіді з заступником начальником зазначеного територіального управління ОСОБА_15 . Під час розмови остання запропонувала ОСОБА_10 призначення на тимчасово вакантну посаду головного спеціаліста. 
		Про результати цієї зустрічі ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_4 шляхом направлення йому повідомлення у месенджері WhatsApp 19.05.2025 о 13 год 
		57 хв. 
		21.05.2025 близько 14 год 02 хв ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_10 довідався у останнього, що він до цього моменту не вживає заходи щодо звільнення із займаної посади у Службі судової охорони для подальшого призначення на вакантну посаду головного спеціаліста Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, а тому ОСОБА_4 не бажає у подальшому займатись питанням призначення ОСОБА_10 на посаду заступника начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області. 
		За таких обставин, ОСОБА_4 виконав зі своєї сторони усі дії, які вважав необхідними для реалізації злочинного умислу, підбуривши ОСОБА_10 надати обумовлену раніше неправомірну вигоду, зокрема особі, яка займає особливо відповідальне становище, однак злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
		Згідно постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя військового призначення, та вибухові речовини, вибухові пристрої, відносяться до видів майна, що не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, та не є предметами, щодо яких може бути надано дозвіл МВС України, а тому доступ до цих предметів сторонніх осіб є значною загрозою інтересам держави та безпеки громадян.
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Національної гвардії України у минулому, обізнаний із діючим законодавством щодо заборони носіння, зберігання, придбання, збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		Однак, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, 
		 ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин у сфері громадської безпеки за наступних обставин.
		У період з 15.08.2019 по 14.12.2022 ОСОБА_4 працював в органах Служби судової охорони. Орієнтовно наприкінці лютого - на початку березня 2022 року, більш точну дату не встановлено, перебуваючи у складі Служби судової охорони, ОСОБА_4 , у взаємодії з Силами територіальної оборони Збройних Сил України, іншими воєнізованими формування, брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Для виконання вказаних завдань ОСОБА_4 у підрозділах Сил територіальної оборони Збройних Сил України отримував вогнепальну зброю та боєприпаси. 
		14.12.2022, звільнившись з Служби судової охорони, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», Порядку декларування вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.11.2024 № 768, Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1052/0/15-19, глави 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зберігав раніше отримані боєприпаси за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 
		12.06.2025 у ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_16 від 13.05.2025 у справі № 991/4298/25 у межах досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000612 від 21.11.2024 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено об`єкти, бойові припаси, які зберігав ОСОБА_4 , а саме предмет, який є складовою частиною бойового припасу (корпус гранати) - ручної оборонної осколкової гранати Ф-1; предмет, який є стандартним, промислово виготовленим уніфікованим запалом до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2, є бойовим припасом, який використовується при спорядженні ручних осколкових гранат РГД-5, Ф-1, РГ-42 (при конструктивному об`єднанні вказаних двох об`єктів утворюється бойовий припас основного призначення, осколкової дистанційної дії, придатний до вибуху).
		ОСОБА_4 не має передбаченого законом дозволу на зберігання цього бойового припасу.
		 
		2.2. Обставини, які враховано прокурором при вирішенні питання про можливість укладення даної угоди.
		Відповідно до її змісту, прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог статтей 469, 470 КПК України, враховано такі обставини:
		- ступінь та характер сприяння ОСОБА_4 у проведенні кримінального провадження №52024000000000612 від 21.11.2024, надання викривальних показань, що підтверджуються іншими доказами (показаннями та документами), щодо себе;
		- беззаперечне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях; 
		- характер і тяжкість обвинувачення ОСОБА_4 ;
		- відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень;
		- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення ним кримінальних правопорушень;
		- наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. 
		 
		2.3. Позиція ОСОБА_4 щодо пред`явленого обвинувачення
		Відповідно до цієї угоди, обвинувачений щиро розкаюється і беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, в обсязі та за обставин, викладених у обвинувальному акті від 17 вересня 2025 року і зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення у судовому провадженні.
		Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України як підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		 
		2.4. Щодо зобов`язань, взятих на себе обвинуваченим за Угодою
		За змістом Угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується:
		1) беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутому йому обвинувачення у судовому провадженні; 
		2) надати згоду на перерахування Національним антикорупційним бюро України вилучених під час обшуку у нього грошових коштів у сумах 367 600 (триста шістдесят сім тисяч шістсот) гривень та 24 950 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США для військової частини НОМЕР_5 через Благодійну організацію «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» (код ЄДРПОУ 39696398) в межах проекту «Підтримка 19 армійського корпусу» в безготівковій формі за такими реквізитами: 
		- 367 600 (триста шістдесят сім тисяч шістсот) гривень на рахунок IBAN:  НОМЕР_6 ; ТВБВ №10026/0162 філія - Головне управління по м. Києву та Київ. області АТ «Ощадбанк»; МФО: 322669; Отримувач: Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим»; ЄДРПОУ: 39696398; Призначення платежу: благодійна допомога (пожертва);
		- 24 950 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США на рахунок IBAN Долар США (USD): НОМЕР_7 ; SWIFT code банку: НОМЕР_11; Отримувач: CO «ICF «Come Back Alive»; Назва банку: JSC CB «Privatbank», 1D Hrushevskoho Str., Kyiv, 01001, Ukraine; Призначення платежу: Charitable donation.
		 
		2.5. Узгоджене сторонами покарання та згода обвинуваченого на його призначення
		Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому у разі затвердження угоди.
		Зокрема, вони дійшли згоди про визнання наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , а саме: щире каяття та згода останнього на перерахування Національним антикорупційним бюро України вилучених у нього грошових коштів в сумі 367 600 (триста шістдесят сім тисяч шістсот) гривень та 24 950 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США через благодійний фонд на потреби Збройних Сил України.
		Обставин, які б згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання, сторонами не встановлено.
		Також, при вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 сторонами враховано особу винного, а саме те, що він має статус учасника бойових дій, нагороджений медаллю «За військову службу» на підставі Указу Президента України від 24.03.2017, та відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», на підставі наказу Міністра оборони від 25.03.2017, протягом 2022 року активно сприяв здійсненню заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є пенсіонером.
		З урахуванням наведеного, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання:
		- за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
		- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, сторони погодили, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
		Також сторони узгодили на підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом, сторони узгодили клопотати перед судом про встановлення іспитового строку тривалістю 2 (два) роки та покладення обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		2.6. Відомості про обізнаність сторін про наслідки укладення та затвердження угоди, а також про наслідки невиконання цієї угоди
		Так, за змістом угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 КПК України та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
		В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		 
		3. Позиція учасників у судовому засіданні
		 
		Прокурор просив затвердити угоду, зазначивши, що вона повністю відповідає вимогам чинного законодавства та була укладена добровільно. Він вказав, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому, належать до категорії тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Крім того, наявні достатні фактичні дані, що підтверджують визнання обвинуваченим своєї провини, яке ґрунтується на сукупності доказів, зібраних під час досудового розслідування.
		На переконання прокурора, умови угоди узгоджуються з інтересами суспільства, зокрема щодо оперативного розгляду кримінального провадження та перерахування обвинуваченим коштів на підтримку Збройних Сил України. Він наголосив, що угода не порушує прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, при цьому у справі відсутні потерпілі, шкода нікому не завдана.
		Обвинувачений звернувся до суду з проханням затвердити угоду, беззаперечно визнав свою винуватість та щиро розкаявся у вчиненому. Він підтвердив, що не оспорює обставини, викладені в обвинувальному акті, і підкреслив, що рішення про укладення угоди було добровільним, без будь-якого тиску з боку обвинувачення чи інших осіб.
		Також обвинувачений засвідчив розуміння пред`явленого йому обвинувачення, погодився з видом і мірою узгодженого покарання та іншими зобов`язаннями, передбаченими угодою, а також надав згоду на перерахування Національним антикорупційним бюро України вилучених у нього під час обшуку грошових коштів у сумах 367 600 (триста шістдесят сім тисяч шістсот) гривень та 24 950 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_5 . Він запевнив, що ці зобов`язання здатен виконати і що їх виконання не становитиме для нього надмірного тягаря.
		Захисники підтвердили свою участь в укладенні угоди та висловили переконання, що її умови є законними, добровільними та такими, що підлягають затвердженню.
		 
		3.1. Щодо вирішення судом питань, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України
		Обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому матиме право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. 
		Також обвинувачений повідомив, що цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Разом з тим, все одно наполягав на її затвердженні. 
		ОСОБА_4 також вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.
		 
		4. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався
		 
		Відповідно до вимог розділу VI глави 35 КПК України, для вирішення питання про можливість затвердження угоди суд має встановити, що подана угода відповідає вимогам законодавства і що відсутні підстави для відмови в її затвердженні.
		Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до таких висновків.
		 
		4.1. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України
		Укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки, у ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
		 
		4.2. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості
		Відповідно до положень п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано).
		Зі змісту угоди ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, які він вчинив особисто, без співучасті з іншими особами.
		З наведених в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті обставин вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , він вчинив особисто, без співучасті з іншими особами.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжкими, а згідно із положеннями примітки до ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 369 КК України, вважається корупційним.
		 
		Крім того, судом встановлено, що вказаним кримінальним правопорушенням завдано шкоди виключно державним та суспільним інтересам, та не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб.
		Відповідно до змісту обвинувального акта, потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Відтак, з огляду на відсутність потерпілих, вимоги абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України в угоді дотримано.
		 
		4.3. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості та правильності правової кваліфікації
		Суд зазначає, що угода про визнання винуватості із ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52024000000000612 від 21.11.2024 раніше не укладалась. 
		Судом встановлено, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим, містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті та містить усі істотні обставини вчинення ОСОБА_4   діяння, і таке діяння відповідає зазначеній правовій кваліфікації за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		Відповідно до пп. 2 п. 3 примітки до ст. 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, зокрема у статті 369 цього Кодексу є, особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «А».
		Відповідно до абз. 5 п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» посади Голови Державної судової адміністрації України та його заступників належать до категорії «А».
		За змістом обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, підбурив ОСОБА_10 надати через нього неправомірну вигоду у розмірі 30 000 доларів США начальнику управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_11 та заступником Голови Державної судової адміністрації України - виконувачу обов`язків Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 , тобто особі, яка займає особливо відповідальне становище, а також невстановленим особам за забезпечення призначення ОСОБА_10 на посаду начальника чи заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України однієї з областей України, однак з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, злочин не був доведений до кінця.
		Тобто, роль ОСОБА_4 як підбурювача виразилася в тому, що він, створивши у ОСОБА_10 враження про наявність у нього зв`язків у системі органів судової влади, переконав останнього в можливості отримати бажану посаду шляхом надання неправомірної вигоди вищевказаним особам, чим схилив його до вчинення таких дій.
		Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зберігав бойові припаси, а саме предмет, який є складовою частиною бойового припасу (корпус гранати) - ручної оборонної осколкової гранати Ф-1; предмет, який є стандартним, промислово виготовленим уніфікованим запалом до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2, є бойовим припасом, який використовується при спорядженні ручних осколкових гранат РГД-5, Ф-1, РГ-42 (при конструктивному об`єднанні вказаних двох об`єктів утворюється бойовий припас основного призначення, осколкової дистанційної дії, придатний до вибуху).
		Отже, вивчивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, заслухавши надані в цьому судовому засіданні пояснення обвинуваченого, суд доходить висновку, що існують достатні фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України. При цьому, на думку суду, визнання ним своєї вини не є результатом самообмови.
		З огляду на вищенаведене та враховуючи описані в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті фактичні обставини разом із формулюванням обвинувачення, дає суду належні підстави для висновку про можливість обґрунтованого укладення в цьому випадку угоди про визнання винуватості, а також свідчить про наявність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України, що вказує на правильну кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_4 діянь та наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості.
		 
		4.4. Умови угоди відповідають інтересам суспільства
		Відповідно до ст. 470 КПК України при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор зобов`язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, у запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
		Практика укладення угод про визнання винуватості також підтримується міжнародними судовими органами, рішення яких є обов`язковими для врахування. Так, у пункті 87 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia» висловлено, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованої злочинності і може сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.
		На переконання суду, інтерес для суспільства у затвердженні угоди про визнання винуватості у цьому провадженні полягає у скороченні часу розгляду кримінальної справи щодо особливо тяжкого злочину, яким не спричинено будь-яких тяжких наслідків для окремих фізичних або юридичних осіб. 
		Крім того, суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та надав зізнавальні свідчення проти себе.
		Затвердження угоди у цьому провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.
		На думку суду, було б недоцільним продовжувати здійснювати судовий розгляд в загальному порядку, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, чинники, що характеризують обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.
		Суд вважає, що укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку суду, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, виходячи з меж, встановлених санкціями статтей, що передбачають відповідальність за них.
		Слід зазначити, що на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань обвинувачений в судовому засіданні надав згоду на перерахування Національним антикорупційним бюро України вилучених під час обшуку у нього грошових коштів у сумах 367 600 (триста шістдесят сім тисяч шістсот) гривень та 24 950 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) доларів США для забезпечення потреб військової частини НОМЕР_5 , що в цей час має важливе значення для суспільства і держави в цілому у ході протидії збройному вторгненню росії на територію України.
		За таких обставин, покладення відповідних обов`язків на обвинуваченого та врахування відповідних фактів прокурором прямо свідчить про наявність суспільного інтересу в укладенні такої угоди.
		 
		       4.5. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб
		Судом встановлено, що в укладенні цієї угоди згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, брав участь захисник і що її умови не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін.
		Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні Угоди, якщо умови Угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Із дослідженої судом у судовому засіданні Угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови Угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
		Окремо суд наголошує, що судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23 лютого 2016 року).
		Таким чином, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину інших осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. Згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Проте вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.
		Суд не висловлював у вироку думку про винуватість будь-яких інших осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.
		Вказівка на повноваження будь-яких осіб чи інші дані, які наведені в тексті вироку є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_4 .
		У цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі, кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб, а внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не завдано матеріальних збитків. 
		Таким чином, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
		 
		       4.6. Укладення угоди є добровільним актом її учасників
		Обвинувачений під час судового засідання підтвердив свій намір щодо укладення угоди та просив суд її затвердити, вказавши, що це є результатом його внутрішнього переконання і він зробив це добровільно.
		Також обвинувачений та його захисник повідомили, що укладення угоди не є наслідком будь-якого неправомірного впливу на них, вказали, що насильства, примусу чи погроз до ОСОБА_4 ніхто не застосовував, будь-яких обіцянок чи пропозицій, ніж ті, що передбачені угодою, їм ніхто не надавав. 
		Так само і прокурор повідомив, що її укладення було добровільним, сторони розуміють наслідки її затвердження та невиконання. 
		Отже, усі сторони угоди підтвердили добровільність її укладення та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов.
		З огляду на вказане, у суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.
		 
		       4.7. Узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам закону
		За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.
		Так, відповідно до змісту угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання: 
		- за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
		- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів, сторони погодили, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
		Також, сторони, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням. 
		На думку суду, при узгодженні сторонами покарання було враховано і дотримано:
		1) норми ст. 65, 66, 67 КК України, а саме сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України та з урахуванням, передбаченого ч. 3 ст. 68 КК України, правила призначення покарання за незакінчений злочин; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного та його роль у вчиненні кримінального правопорушення; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин;
		2) положення ст. 70 КК України щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;
		3) норми абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, згідно з якими у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;
		3) норми ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на  ОСОБА_4 обов`язків у зв`язку із його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням.
		Отже, із урахуванням викладеного у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.
		При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь та характер сприяння останнього у проведенні кримінального провадження щодо нього, зокрема, надання зізнавальних свідчень стосовно себе, беззаперечне визнання ним своєї винуватості.
		Крім цього, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має статус учасника бойових дій, нагороджений медаллю «За військову службу» на підставі Указу Президента України від 24.03.2017, та відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя», на підставі наказу Міністра оборони від 25.03.2017, протягом 2022 року активно сприяв здійсненню заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є пенсіонером.
		На наявність щирого каяття   ОСОБА_4 щодо вчинених ним кримінального правопорушення вказують, зокрема: (1) беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини в судовому засіданні; (2) надання ним відповідей на всі запитання суду щодо обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень; (3) бажання виправити свою поведінку, зокрема шляхом співпраці з прокурором та добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України; (5) готовність понести покарання, визначене угодою.
		Положеннями абз. 2 ч. 2 статті 75 КК України передбачено, що у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		З огляду на викладене, враховуючи наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків та беручи до уваги його особисті обставини, а також ставлення до вчиненого суд вважає, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, а тому узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та здатне забезпечити досягнення мети його призначення.
		При цьому, оскільки питання визначення тривалості іспитового строку, який необхідно застосувати до обвинуваченого, зокрема у випадку затвердження угоди про визнання вини, належить до дискреційних повноважень суду у визначених ст. 75 КК України межах та беручи до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, характер та ступінь участі обвинуваченого у реалізації злочинного плану, суд вважає необхідним встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, а саме:
		-   періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-   повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		 
		5.Висновок суду
		Таким чином, судом встановлено, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.
		Також судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
		З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
		 
		6.Вирішення інших питань
		 
		6.1. Рішення щодо долі документів
		При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи. 
		Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		       6.2. Рішення щодо розподілу процесуальних витрат
		Відповідно до положень ст. ст. 124, 368 КПК України при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. 
		Умовами угоди передбачена необхідність стягнути з  ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 41 478 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят вісім) гривень 80 копійок, які підлягають сплаті за такими реквізитами: отримувач - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Києва, код ЄДРПОУ 20001993, рахунок IBAN UA658201720313241001201007395, призначення платежу: оплата за комплексну судову молекулярно-генетичну, вибухово-технічну експертизу зброї, висновок експерта від 25.06.2025 № 379/8-87/9-88/9-53/11.
		 
		       6.3. Рішення щодо запобіжного заходу
		Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Судом встановлено, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного із видів запобіжних заходів та не покладено процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Враховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відповідних клопотань, а також особу обвинуваченого, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		 
		6.4. Арешт майна
		Частиною 4 статті 174 КПК визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Враховуючи, що ОСОБА_4 не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та цивільний позов не заявлявся, суд приймає рішення скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 52024000000000612 від 16.06.2025, постановленою у справі № 991/5951/25 (провадження №1-кс/991/6010/25), а саме з:
		- мобільного телефону iPhone 14 S/N: НОМЕР_8 IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 ;
		- грошових коштів у сумі 367 600 гривень та 24 950 доларів США;
		- авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
		 
		6.5. Речові докази суду для дослідження не надавались;
		       6.6. Цивільний позов не заявлявся;
		       6.7. Спеціальна конфіскація не застосовується;
		       6.8. Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні;
		       6.9. Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.
		 
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 369-371, 373-376, 469-475 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 вересня 2025 року, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000612 від 12 листопада 2024 року, між начальником управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисників останнього - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також 17 вересня 2025 року погоджена заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 .
		2. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 263 КК України.
		3.Призначити обвинуваченому  ОСОБА_4 узгоджену між сторонами угоди міру покарання:
		- за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна;
		- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		4.На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		5.На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.
		6.Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		7.На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		8.Стягнути з  ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 41 478 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят вісім) гривень 80 копійок, які підлягають сплаті за такими реквізитами: отримувач - Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Києва, код ЄДРПОУ 20001993, рахунок IBAN UA658201720313241001201007395, призначення платежу: оплата за комплексну судову молекулярно-генетичну, вибухово-технічну експертизу зброї, висновок експерта від 25.06.2025 № 379/8-87/9-88/9-53/11.
		9.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		10.Після набрання вироком законної сили скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 52024000000000612 від 16.06.2025, постановленою у справі № 991/5951/25 (провадження №1-кс/991/6010/25), а саме з:
		- мобільного телефону iPhone 14 S/N: НОМЕР_8 IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 ;
		- грошових коштів у сумі 367 600 гривень та 24 950 доларів США;
		- авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
		11. Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон iPhone 14 S/N: НОМЕР_8 IMEI1: НОМЕР_9 , IMEI2: НОМЕР_10 - повернути власнику ОСОБА_4 .
		12.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		13.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		14.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		15.Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.
		16.Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з положеннями статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		17.Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		 
		Суддя                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...