Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/4303/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 30.09.2025. Зареєстровано: 01.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/332/617/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025082030000338

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
		Справа № 332/4303/25
		Провадження №: 1-кп/332/617/25
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 вересня 2025 р. м. Запоріжжя
		Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
		встановив:
		У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває зазначене кримінальне провадження.
		Обвинувачений в судове засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Дніпропетровська установавиконання покарань(№4)»відмовився виходити, про що повідомив представник установи. Крім того, технік по зв`язку ОСОБА_6 , який перебував у приміщенні ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» повідомив, що звук та відео в режимі відеоконференції нормальної якості, ОСОБА_5 до приміщення, де проводяться відеоконференції, не прибув та взагалі відмовився виходити з камери.
		ОСОБА_5 надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що відмовляється від відеоконференції у зв`язку з поганим зв`язком, наполягає на особистій присутності в судовому засіданні. Також відмовився отримувати копію ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2025 року про призначення засідання в режимі відеоконференції, що підтверджено актом Дніпровської УВП про відмову отримувати кореспонденцію від 30.09.2025 року. 
		В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
		На думку прокурора, клопотання про продовження строку тримання під вартою може бути розглянуте в умовах відмови обвинуваченого брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		Потерпілий ОСОБА_7 , який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився, надав клопотання про проведення судового розгляду даного кримінального провадження за його відсутності.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Крім того зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання, роботи; не має загранпаспорту, тому ризик переховування відсутній. Всі свідки допитані на досудовому слідстві, тому ризик впливу обвинуваченого на свідків також не існує. Просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що обвинувачений натепер утримується в Державній установі «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)».
		Згідно з листом командира ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.09.2025 конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених на судові засідання з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» судовими вартами від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснюватися не буде, у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме відповідно до пункту 1 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів затвердженої спільним наказом МВС, МЮУ, ВСУ, ВССУ, ДСА, ГПУ від 26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68 та зареєстровано у МЮУ 11.06.2015 за №698/27143 «Конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув`язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України (далі - військові частини) та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) за місцем їх дислокації».
		У зв`язку з вищевикладеним, етапувати обвинуваченого з ДУ «Дніпропетровська установавиконання покарань(№4)» до Заводського районного суду м.Запоріжжя для особистої присутності у судовому засіданні неможливо.
		Згідно з п.4, п.4-1, п.5 ч.1ст.336 КПК Українисудове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
		З 24.02.2022 відповідно до Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'' указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, термін якого продовжено до 05.11.2025.
		30.09.2025 на електронну пошту суду від ДУ «Дніпропетровська установавиконання покарань(№4)» надійшли заява ОСОБА_5 від 30.09.2025 про його незгоду на проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки він бажає особисто бути присутнім в залі судового засідання та акт, складений службовими особами ДУ «Дніпропетровська установавиконання покарань(№4)» про відмову ОСОБА_5 отримати копію ухвали Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2025 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.
		Відповідно до ч.2ст.336 КПК Українисуд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
		Таким чином, враховуючи обставини, викликані дією воєнного стану на території України, забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого у судовому засіданні у приміщенні Заводського районного суду м. Запоріжжя об`єктивно неможливо.
		Проведення судового засідання в режимі відеоконференції є одним із видів участі особи в судовому засіданні, оскільки вона має можливість у режимі реального часу сприймати те, що відбувається під час судового розгляду, вчасно реагувати на будь-які слова чи дії учасників, висловлювати власну позицію, ставити запитання та користуватися усіма правами, передбаченими законом. 
		У разі застосування відеоконференції має забезпечуватись не просто формальна присутність обвинуваченого у залі судового засідання, а саме ефективна участь у судовому процесі, яка включає в себе перш за все право бачити, чути та спостерігати за тим, що відбувається в судовому засіданні без технічних перешкод («Марчелло Віола (Marcello Viola) проти Італії», заява № 45106/04).
		Окрім того, згідно з поясненнями техніка по зв`язку ОСОБА_6 , який перебував у приміщенні ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)», звук та відео в режимі відеоконференції нормальної якості.
		Згідно з п.п. 48 п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, особа, яка утримується в установі попереднього ув`язнення, установі виконання покарань або медичному закладі, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження) у приміщенні такої установи за допомогою її технічних засобів та з використанням Електронного кабінету установи або кабінету її службової особи. Технічну можливість участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо забезпечує така установа.
		Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 415/1698/12-к (провадження № 51-4999 кмо 20) з урахуванням положень ч. 2ст. 336 КПК України, прийняття судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, який заявив клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
		Таким чином, в умовах воєнного стану здійснення дистанційного судового провадження за ухвалою суду здійснюється незалежно від заперечень обвинуваченого. При цьому забезпечення доставки до відповідного приміщення для проведення судового засідання в режимі відеоконференції з метою забезпечення участі обвинуваченого покладається на установу, де тримається під вартою обвинувачений.
		Як встановлено судом, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою слідчогосудді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який неодноразово був продовжений, останній раз, - 21 серпня 2025 року, до 19 жовтня 2025 року включно.
		Прокурором заявлено та надано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу: переховуватися відорганів досудового розслідування та/абосуду; незаконно впливати на свідків, - не зникли та продовжують існувати.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183,199 КПК України.
		Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
		У судовому засіданні було встановлено, що під час підготовчого судового засідання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2025 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 19.10.2025 включно.
		Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав.
		Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,яке відповідно до ст.12КК України є особливотяжким злочином. Тому, розуміючи можливі наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
		У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
		Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п.8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
		Під час розгляду клопотання в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, чи іншого комплексу обставин, які би переважили над встановленими судом ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, ч. 1 ст.177 КПК України.
		Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що жоден із інших  більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.77 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків та рішень суду. Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 . Підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає.
		Враховуючи положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, категорії та характер інкримінованого ОСОБА_5 злочину, суд не вбачає підстав не визначення розміру застави, як умови звільнення обвинуваченого з-під варти.
		Керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 315, 369 - 372 КПК України, суд,
		постановив:
		Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , задовольнити.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_5 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 листопада 2025 року включно.
		В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
		Копію ухвали направити співробітникам ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
		Повний текст ухвали складений 30 вересня 2025 року.
		Суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...