Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/11725/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 29.09.2025. Зареєстровано: 01.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2025.
Дата набрання законної сили: 24.11.2025
Результат оскарження 24.11.2025 П'ятий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/420/11816/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/11725/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 вересня 2025 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1  до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною відмову та стягнення недоплачених сум,
		встановив:
		I. Зміст позовних вимог.
		До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" (далі- відповідач, ДУ "Північна виправна колонія (№90)"), у якому, просить:
		- визнати протиправною відмову Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 розмірів посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби та премії за періоди: з січня по грудень 2020 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з січня по грудень 2021 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з січня по березень 2022 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
		- стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь ОСОБА_1 не доплачені їй з січня 2020 року по березень 2022 року: 36 160,00 грн посадового окладу, 9 300,00 грн окладу за звання, 22 730,00 грн надбавки за вислугу років, 4 407,00 грн надбавки за особливі умови служби, 40 857,00 грн премії, а всього стягнути 113 454,00 грн із урахуванням одночасної виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
		II. Позиція сторін
		На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що з 2000 року вона працювала в ДУ «Північна виправна колонія (№90)» на посаді начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень та наказом від 14.03.2022 року №35/ОС була звільнена з займаної посади з 15.03.2022. З метою отримання підтверджуючих документів щодо розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням за період з січня 2020 року по березень 2022 року (місяць звільнення), а також інших складових грошового забезпечення Позивачка у лютому 2024 року звернулась до відповідача з відповідною заявою. З отриманою від ДУ «Північна виправна колонія (№90)» відповіді Позивачці стало відомо, що починаючи з січня 2020 року і до моменту її звільнення зі служби у березні 2022 року, відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням неправомірно застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн, замість застосування при їх розрахунку розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021,01.01.2022 відповідно. В подальшому, листом від 27 березня 2024 року №28/12-8-24/Г-6 ДУ «Північна виправна колонія (№90)» відмовила Позивачці у задоволенні її заяви від 16 березня 2024 року щодо здійснення перерахунку розмірів посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки з особливості умови служби та премії за період з січня 2020 по березень 2022 року із застосуванням при їх перерахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у відповідному році, та проведення виплати компенсації сум податку доходів фізичних осіб не доплачені з січня 2020 по березень 2022 року, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
		07.05.2024 року судом зареєстровано від представника відповідача відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.". При цьому, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до Додатків 1, 12, 13, 14 постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені в п.4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. 
		14.05.2024 року судом зареєстровано від представника позивача відповідь на відзив на позов, якою вважає доводи представника відповідача безпідставними, що оскільки з 01.01.2020 р. положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімуму як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу  Законам №294-ІХ, №1082-ІХ та №1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
		III. Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою суду від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Цією ж ухвалою зобов`язано ДУ «Північна виправна колонія (№90)» разом з відзивом на позов надати суду пояснення з довідкою/інформацією про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосований при розрахунку посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби та премії за спірний період.
		Ухвалою суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволені клопотання ДУ «Північна виправна колонія (№90)» про залишення позову без розгляду.
		Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі "Північна виправна колонія (№90)" з 02.07.2000 р. по 15.03.2022 р., що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
		14.03.2022 року наказом Державній установі "Північна виправна колонія (№90)" №35/ОС ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" із змінами і доповненнями (за власним бажанням).
		06.02.2024 р. позивач звернулась із заявою до ДУ "Північна виправна колонія (№90)", в якій просила надати інформацію, зокрема, щодо розміру прожиткового мінімуму який застосовано при розрахунку її посадового окладу та окладу за військове звання за період з січня 2020 року по березень 2022 року.
		21.02.2024 року відповідач листом №28/9-3-24/Г-3 на звернення позивача повідомив, що при розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання за період з січня 2020 року по березень 2022 року (включно) застосовано прожитковий мінімум у розмірі 1762 гривні.
		16.03.2024 р. позивач звернулась із заявою до ДУ "Північна виправна колонія (№90)", в якій просила здійснити їй перерахунок розмірів посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби та премії за період з січня по грудень 2020 року, з січня по грудень 2021 року, з січня по березень 2022 року, застосовуючи при їх перерахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2022 року.
		27.03.2024 року відповідач листом №28/12-8-24/Г-6 на звернення позивача повідомив, що скасування судом п. 6 Постанови №103 не відновлюють раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття "відновлення" в силі законів чи окремих їх норм, які у встановленому порядку втратили чинність. Разом з тим, відповідно до Доручень Державного секретаря Міністерства юстиції України за 2020-2022 рік визначалось, що розміри посадових окладів за спеціальними званнями визначаються відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, а також наказу МЮУ від 13.03.2018 року №685/5 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року  1762 гривні.
		Вважаючи дану відмову відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
		V. Норми права, які застосував суд.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV), зокрема
		- держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. ( частина 1 статі 23 Закон № 2713-IV);
		- умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. ( частина 2 статі 23 Закон № 2713-IV);
		- на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. ( частина 5 статі 23 Закон № 2713-IV);
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -
		- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII );
		- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );
		- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
		- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення…. ].( пункт 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII )
		30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
		Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
		Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції з 01.03.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
		21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою серед іншого, пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, « Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». ( пункт 6 Постанови № 103).
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
		Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
		Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок № 925/5), яким передбачено, зокрема.
		- цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу). ( п.2 розділу І Порядку № 925/5)
		- грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
		До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
		До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. ( п. 3 розділу І Порядку № 925/5)
		- посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2018 року за № 289/31741 ( далі - Наказ № 685/5).( пунктом І глави 1 розділу II Порядку № 925/5) 
		Наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджено, зокрема, Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу з приміткою « посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень». 
		VI. Оцінка суду.
		Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.
		Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахуванням відповідачем, за спірний період з 29.01.2020 по 24.01.2023 р. грошового забезпечення позивача матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
		Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.
		Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахуванням відповідачем, за період 02.07.2000 р. по 15.03.2022 р, грошового забезпечення позивача (посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби та премії), з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
		Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.
		Як зазначалось вище, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 затверджено Постанову № 704, якою серед іншого, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
		З урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 р., редакція пункту 4 Постанови № 704 передбачає наступне:
		«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
		Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
		Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року.
		При вирішенні даних спірних правовідносин суд зазначає, що у цій категорії справ існує усталена та послідовна практика Верховного Суду, яка відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів підлягає застосуванню. 
		Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-XII, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
		У постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, Верховний Суд виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
		Крім того, у цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
		Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи з 29.01.2020 року підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови КМУ №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
		Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.
		Повертаючись до обставин цією справи, відповідач не заперечує, що позивачці у спірному періоді її посадовий оклад визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5.
		Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача та враховуючи сталу позицію Верховного Суду з означеного питання, вважає, що посадовий оклад у період з 02.07.2020 р. по 15.03.2023 р. мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, оскільки з 01.01.2020 вказаний розмір був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
		Як зазначалось вище, відповідно до пункту 3 розділу I Порядку № 925/5 до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. 
		Згідно з пп.1 п.4, пп.1 п.5, пп.1 п.7 розділу ІІ Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу (крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до Постанови № 704, із дня виникнення права на її отримання.
		Особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи в межах кошторисних призначень встановлюється надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.
		В силу приписів пп.2 п.13 розділу ІІ Порядку №925/5, преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.
		Отже, розміри надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби та премії розраховуються та залежать від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, а розмір надбавки за вислугу років - від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
		Враховуючи, що вказані складові грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, то при їх обчисленні відповідач мав враховувати розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум станом на 1 січня 2018 року, який дорівнює 1762,00 грн., як це стверджує відповідач.
		Стосовно доводів відповідача про те, що діюча редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 не змінилася попри скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», суд зазначає наступне.
		Нормативно-правовий акт, відповідно до статті 265 КАС України, втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Судом встановлено, що у постанові Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» редакція пункту 4 не змінена у зв`язку із прийнятим рішенням у справі №826/6453/18, що набрало законної сили. Разом із тим, вказаний підзаконний нормативно-правовий акт у преамбулі містить посилання на те, що додатково слід враховувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020р.
		Отже, положення постанови Кабінету Міністрів України №704 з 29.01.2020р. мають застосовуватися з урахуванням судового рішення по справі №826/6453/18.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачці у перерахунку її грошового забезпечення за період з 02.07.2022 р. по 15.03.2022 р. з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, відповідач діяв протиправно.
		Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, з`ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, керуючись ст. 9 КАС України суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу за період з 02.07.2020 по 15 березня 2022 включно грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби та премії виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та зобов`язати відповідача здійснити позивачу з 02.07.2020 по 15 березня 2022 включно перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших належних за цей період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби та премії), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції з 29.01.2020 року та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 , з урахуванням раніше виплачених сум.
		З огляду на вказаний висновок суду не підлягають задоволенню позовні вимоги, в частині заявленого стосовно спірного періоду перерахунку грошового забезпечення позивачки, а саме, з січня 2020 року, оскільки ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі "Північна виправна колонія (№90)" з 02.07.2000 р. по 15.03.2022 р., що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь ОСОБА_1 недоплачених сум грошового забезпечення, то суд вважає їх передчасними та такими, що у цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
		Питання про належний спосіб захисту у подібних правовідносинах вирішувалося Верховним Судом України у постанові від 28.10.2008 у справі № 21-739в08. Так, у вказаній справі позивачі просили стягнути з відповідачів заборгованість за виплатами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що відповідачі нараховують і виплачують зазначені виплати не відповідно до цього Закону, а в твердих ставках, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення їхніх прав, позивачі просили стягнути з відповідачів суми, не виплачені за період з 1 листопада 2002 року по 31 жовтня 2005 року. Верховний Суд України у цій справі дійшов висновку, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
		З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вказує, що реалізація права на недоотримання спірної суми грошового забезпечення передбачає певну послідовність дій, зокрема, щодо здійснення нарахування недоплачених сум грошового забезпечення та проведення її виплати.
		Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є право позивача на отримання спірних сум грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції з 29.01.2020 року, а відтак у даному випадку належним способом захисту є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, тобто здійснити перерахунок та виплату позивачу з урахуванням попередньо виплаченої суми грошового забезпечення, що підтверджується вищевказаним висновком суду.
		Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, зазначаємо наступне.
		Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок № 44).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
		Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
		Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
		Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
		Таким чином, позовна вимога щодо компенсації при виплаті матеріальної допомоги сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку є правомірною.
		Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
		У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		VII. Висновок суду.
		Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		VIII. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		вирішив:
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» (вул. Некрасова, буд. 234, м. Херсон, 73032, ЄДРПОУ 08564699) про визнання протиправною відмову та стягнення недоплачених сум задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за період з 02.07.2020 по 15 березня 2022 включно грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби та премії, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
		Зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» здійснити ОСОБА_1 з 02.07.2020 по 15 березня 2022 включно перерахунок та виплату посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших належних за цей період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби та премії), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 8, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, в редакції з 29.01.2020 року та Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 , з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		Суддя В.А. Дубровна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...