Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/17090/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано судом: 01.10.2025. Зареєстровано: 01.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кс/344/6771/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025090000000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 344/17090/25
		Провадження № 1-кс/344/6771/25
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 вересня 2025 року                м. Івано-Франківськ
		Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області капітан юстиції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22025090000000099, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Слідчий ОСОБА_6 звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
		В обґрунтування клопотання вказано про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2025 у невстановлену органом досудового розслідування точну годину, але не пізніше 18 год 20 хв, за невстановлених на даний час обставин, перебуваючи на території м. Калуш Івано-Франківської області, у ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вони реалізували за наступних обставин.
		Так, 22.09.2025 о 18 год 20 хв, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи на меті умисно створити перешкоди у законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними своїх службових обов`язків, зокрема блокування приміщення та окремого підрозділу  взводу охорони, шляхом руйнування та пошкодження обладнання і приміщення, де розташовується взвод охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим перешкодити у здійсненні законних мобілізаційних заходів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, підійшли до вхідних дверей, відкрили їх та спробували увійти в приміщення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак були зупинені військовослужбовцем - стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_9 , який був одягнений у військову форму, перебував на військовій службі та виконував покладені на нього обов`язки.
		Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , маючи на меті перешкодити законній діяльності військовослужбовців і змусити їх припинити мобілізаційні заходи, схопили за одяг військовослужбовця ОСОБА_9 та різкими рухами витягнули останнього із вказаного приміщення на вулицю і кинули його на землю.
		Надалі, перебуваючи безпосередньо поблизу входу до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 руками втримували військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , а ОСОБА_4 умисно наніс йому 3 удари руками по тулубу, голові та обличчю. Вказані дії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , були спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, шляхом блокування приміщення та пошкодження майна взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є органом військового управління, який забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, внаслідок чого порушено нормальне функціонування підрозділу, а також перервано процес мобілізації, що фактично призвело до зриву виконання завдань покладених на мобілізаційний підрозділ.
		У подальшому, після того як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 спробував піднятись для продовження виконання своїх функціональних обов`язків, ОСОБА_4 наніс удар ногою спрямувавши його в голову ОСОБА_9 , однак, не попавши в область голови, наніс повторно удар рукою по голові, після чого відійшов на відстань від військовослужбовця ОСОБА_9 . У цей же час, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 спромігся вирватись та покинути місце події, після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спробували повторно увійти в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом нанесення ударів руками та ногами, однак не змогли, оскільки двері були зачинені, а тому продовжували повторно наносити удари ногами та руками у вхідні двері органу військового управління.
		У такий спосіб, спільні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 призвели до унеможливлення виконання своїх службових обов`язків військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 .
		Разом з тим, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 продовжили наносити ногами удари по вхідних дверях приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою їх пошкодження, прикладаючи силу вирвати вхідні дерев`яні двері шляхом шарпання за дверну ручку.
		Надалі, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою перешкодити законній діяльності Збройних Сил України, в тому числі шляхом пошкодження майна взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , підняв 2 камені із землі та свідомо кинув їх у вікно поблизу вхідних дверей, поціливши у скло 2-ї та 3-ї секції, внаслідок чого розбив його. У цей час, ОСОБА_8 продовжував наносити удари ногою по вхідним дверям з метою протиправного проникнення у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою перешкодити органу військового управління у здійсненні ними законної діяльності, після чого залишили місце події та направилися у невідомому напрямку.
		У подальшому, 22.09.2025 приблизно о 18 год 40 хв, до вхідних дверей приміщення, де розміщується взвод охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , повернувся ОСОБА_8 та розпочав наносити удари ногою по вхідних дверях. У той же час прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які продовжували вести себе агресивно, висловлювати погрози щодо військовослужбовців, голосно кричати, привертаючи увагу сторонніх осіб і розпочали шляхом переконання підбурювати цивільне населення до вчинення протиправних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_4 , його блокування та протиправне проникнення до приміщення, при цьому ОСОБА_8 продовжував наносити удари ногою по вхідних дверях приміщення, після чого підняв камінь із землі та свідомо кинув його у вікно поблизу вхідних дверей, поціливши у скло 2-ї секції та розбивши його.
		У той же час, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно підняв 2 камені із землі та кинув їх у вікно поблизу вхідних дверей, поціливши у скло 2-ї секції та додатково розбивши його. Пізніше ОСОБА_8 , взявши камінь, повторно кинув його у вікно поблизу вхідних дверей, поціливши у скло 1-ї секції та розбивши його, а ОСОБА_4 у свою чергу, взявши до рук палицю, наносив нею удари по вказаному вікну.
		Тоді ж, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не зумівши самостійно потрапити до приміщення, де знаходиться взвод охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою подальшого блокування приміщення та зриву мобілізаційних заходів, шляхом переконання, розпочали залучати сторонніх осіб з числа місцевого населення, які проходили повз вищевказаної будівлі. При цьому, ОСОБА_8 , продовжував систематично підходити до вхідних дверей та наносити удари ногами з метою потрапляння у приміщення. Далі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , в черговий раз взявши до рук із землі камені, розпочали ними розбивати вхідні двері, внаслідок чого їх пошкодили та відкрили, після чого ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , зайшли у приміщення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		У вказаному приміщенні в коридорі знаходився військовослужбовець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 , який виконував службові обов`язки та намагався їх зупинити, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спричинили йому тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів по тулубу та обличчю. Надалі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , перебуваючи у протиправний спосіб у вказаному приміщенні органу військового управління, вчиняли умисно перешкоди у законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними своїх службових обов`язків, зокрема блокували приміщення взводу охорони, шляхом руйнування та пошкодження обладнання і майна у приміщенні, де розташовується взвод охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим перешкодити ним у здійсненні законних мобілізаційних заходів.
		Також, внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , військовослужбовцям органу військового управління Збройних сил України  ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснено перешкоджання в їх законній діяльності під час виконання ними своїх службових обов`язків, зокрема у перешкоджанні в ознайомленні військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з наказами про їх мобілізацію на військову службу в особливий період, у перешкоджанні в забезпеченні проходження додаткового медичного обстеження (військово-лікарської комісії) військовозобов`язаним ОСОБА_13 , а також у перешкоджанні в ознайомленні солдата ОСОБА_14 з наказом про його переведення до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), що вплинуло на мобілізаційний план та завдання Збройних сил України.
		Разом з тим, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не ознайомившись з вказаними документами, а також ОСОБА_13 , не пройшовши додаткове медичне обстеження, у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, змушені були залишити приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свою чергу військовослужбовець ОСОБА_14 , самовільно залишив місце дислокації військовослужбовця, призваного по мобілізації, в тому числі не прибув на збір особового складу для відбуття до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). 
		В результаті вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 протиправних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисно створили перешкоди у законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними своїх службових обов`язків, зокрема заблокували приміщення та підрозділ  взвод охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом організації скупчення людей, руйнування та пошкодження обладнання і приміщення, де розташовується вказаний взвод охорони, чим перешкодили в тому числі у здійсненні законних мобілізаційних заходів органом військового управління. 
		Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		Згідно наявний оперативних даних, ОСОБА_4 впродовж 23 та 24 вересня 2025 року, з метою уникнення від покарання, не перебував за місцем своєї реєстрації чи проживання. Після встановлення місця перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , 25.09.2025, перед проведенням обшуку за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , з метою уникнення від виявлення останніх працівниками правоохоронного органу, вжили дій щодо втечі, зокрема, перемістились у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , після чого через вікно, що знаходиться на балконі, вискочили на зовнішню сторону будинку, де і були затримані співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області.
		Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		26 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами оглядів, протоколом допиту потерпілого, протоколом впізнання особи за фотознімками, протоколами допитів свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
		У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання за його вчинення  позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
		Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
		- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Також 25.09.2025 ОСОБА_4 , під час його затримання, задля уникнення від кримінальної відповідальності, вчинив дії спрямовані на переховування від органу досудового розслідування. Так, враховуючи режим воєнного стану на території України, ОСОБА_4 , використовуючи допомогу сторонніх осіб, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення. 
		- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі знищити та/або спотворити дані наявні на віддалених серверах у всесвітній мережі Інтернет, доступ до яких можна отримати через електронні поштові скриньки, профілі в соціальних мережах, Інтернет месенджери тощо;
		- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані. Також, на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та вичерпне коло причетних осіб, про діяльність яких обізнаний ОСОБА_4 ;
		- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого у воєнний час. У свою чергу, ОСОБА_4 може підтримувати контакт з іншими особами, які ймовірно причетні до протиправної діяльності, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;
		- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину основ національної безпеки України та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення. 
		Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
		Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави зіславшись на обґрунтованість підозри, наявність ризиків. Зокрема, зазначені ризики переховування та втечі підтверджуються поведінкою підозрюваного після інкримінованого кримінального правопорушення, який переховувався, намагаючись втекти спричинив собі тілесні ушкодження.
		Захисник у судовому засідання просив відмовити у задоволені клопотання, оскільки ризики є формальними. Підозрюваний має постійне місце проживання, не має наміру уникати від слідства чи суду. Разом з тим, підзахисний потребує медичного обслуговування, так як має перелом кінцівки. 
		Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника. 
		Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.
		Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
		Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000099 від 23.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		25.09.2025  ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		26.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме в тому, що він підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, яке того ж дня йому вручено.
		Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
		У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
		При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
		У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Вирішуючи данеклопотання слідчийсуддя враховуєтакож вагомістьнаявних доказів,які містятьсяу матеріалахклопотання:протоколу оглядувід 22.09.2025,протоколу оглядувід 23.09.2025, протоколу допиту потерпілого від 23.09.2025, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2025, протоколів допитів свідків від 23.09.2025.
		Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 114-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
		Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
		Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме найбільш значним ризиком є те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Також 25.09.2025 ОСОБА_4 , під час його затримання, задля уникнення від кримінальної відповідальності, вчинив дії спрямовані на переховування від органу досудового розслідування. Так, враховуючи режим воєнного стану на території України, ОСОБА_4 , використовуючи допомогу сторонніх осіб, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення.
		Також, наявний ризик незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та вичерпне коло причетних осіб, про діяльність яких обізнаний ОСОБА_4 . 
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.
		Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
		Так, слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, відсутнє офіційне місце роботи, доходу, а також належні дані про сталі соціальні зв`язки, а також те, що згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.
		Разом з тим, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
		Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті.
		Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
		Також, слідчим суддею береться до уваги : ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, таке інкримінується проти основ національної безпеки України; наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Враховуючи наведені норми, слідчий суддя вважає, що обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.
		Щодо покликання підозрюваного на незадовільній стан здоров`я, то надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 № 239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.
		Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
		З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обмеження підозрюваного права на свободу в даному випадку є виправданим, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у такому їх ступені, який є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії судового провадження та неможливості застосування більш м`якого запобіжний захід, відтак суд вважає доцільним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 строком до 22 листопада 2025 року включно.
		Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. 
		Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.
		При вирішенні питання про можливість визначення застави, слідчий суддя враховує кваліфікацію кримінального правопорушення, що відноситься за своєю суттю проти основ національної безпеки, зміст підозри повідомленої ОСОБА_4 підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на переконання слідчого судді, доведена, відтак слідчий суддя не знаходить підстав щодо застосування розміру застави.
		Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
		ПОСТАНОВИЛА:
		Клопотання задоволити.
		Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
		Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
		Строк дії ухвали до 22 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
		Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.
		Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
		Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області капітан юстиції ОСОБА_6 .
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
		 
		Слідчий суддя
		Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...