Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/3430/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 02.10.2025. Зареєстровано: 02.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/545/555/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025170000000512

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 545/3430/25
		Провадження № 1-кп/545/555/25
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 жовтня 2025 рокум. Полтава
		Полтавський районний суд Полтавської області в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисників обвинуваченого: адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		потерпілої ОСОБА_7 ,
		представника потеплілої - адвоката ОСОБА_8 , 
		перекладача ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000512 від 18.05.2025 р. відносно:
		ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Гельсінкі Фінляндської Республіки, громадянина Фінляндії, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, в Україні офіційно не працює та не зареєстрований, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		18 травня 2025 року близько 16 год. 15 хв., у світлу пору доби, за відсутності опадів, ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) (громадянин Фінляндської Республіки), керуючи транспортним засобом - автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (FIN), рухався по автодорозі М-03 сполученням «Київ-Харків-Довжанський» з боку міста Харків у напрямку до міста Полтава у межах крайньої правої смуги для руху. Проїжджаючи в районі 363 км вищевказаної автодороги поблизу села Дудникове Полтавського району Полтавської області, в порушення вимог п.12.3Правил дорожньогоруху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, будучи об`єктивно спроможним завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебував у нерухомому положенні у попутному напрямку частково на правому узбіччі із увімкненим аварійним освітленням, відреагувати на перешкоду та прийняти відповідні міри керування для зниження швидкості свого руху або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, негайно не вжив необхідних заходів, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , розташованого зліва поблизу вищевказаного автомобіля.
		У наслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 476 від 05.06.2025 у ОСОБА_11 виявлений травматичний комплекс тілесних ушкоджень, у вигляді закритої сполучної травми грудної клітини і черевної порожнини: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку; закрита сполучна травма грудної клітини і черевної порожнини з забоєм легень, серця, травматичними розривами, крововиливами, забоєм селезінки з проведенням після травматичної спленектомії, печінки, правої нирки та наднирника, діафрагми ліворуч, крововиливами в жирову клітковину аорти, правої нирки, підвішуючо-зв`язочний апарат внутрішніх органів; множинні непрямі переломи 5-11-го ребер справа по різним анатомічним лініям, правобічний гемопневмоторакс, гемоперитоніум; заочеревинна гематома; закритий перелом 1-ої плюсневої кістки правої стопи, закритий прямий, крайовий, лінійний перелом лівої клубової кістки, проекційна осумкована кишене-подібна гематома м`яких тканин локалізована на типовому рівні 98 см від підошовної поверхні стоп; гостра кровотеча з масивною крововтратою з розвитком сполучного геморагічно-травматичного шоку; забій, садна та крововиливи м`яких тканин голови, тулуба та кінцівок, забійно-розсічені рани голови, правої нижньої кінцівки з правосторонньою локалізацією, які розцінюються в своїй сукупності, носять ознаки струсу, та найбільш вірогідно виникли комплексно, безпосередньо перед госпіталізацією потерпілого, та характерні для дорожньо-транспортної пригоди при правосторонньому наїзді автомобілем типа «мінівен» чи «пікап» на потерпілого, що знаходився зовні автомобіля в положенні ближче до вертикального, статично чи рухався, вкладається в три класичних фази травматизації тіла з правим боковим наїздом транспорту на потерпілого, первинним контактом виступаючих передніх частин автотранспорту з обмеженою контактуючою поверхнею, з правою боковою поверхнею тіла, відкиданням, ротаційним падінням тіла і ковзанням по грубій поверхні дорожнього покриття; загалом, стосовно живої особи, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, так і по своїм наслідкам, згідно п.2.1. «Правил судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995р.)», та в даному випадку, безпосередньо знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у реанімаційному відділенні КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».
		Причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків згідно до висновку експерта інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-25/12186 від 30.05.2025 стало порушення водієм автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 (FIN), ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) вимог п.12.3Правил дорожньогоруху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно з якими: 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) свою вину у пред`явленому обвинуваченні повністю визнав в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, в час, спосіб та при обставинах, на які вказує досудове слідство. В судовому засіданні дав покази, що рухався на своєму автомобілі зі швидкістю 100-150 кілометрів на годину. Автомобіль потерпілого марки «TOYOTA HIGHLANDER» бачив заздалегідь, той стояв на узбіччі дороги з увімкненим аварійним світлом. Однак, йому не вдалося об`їхати вказаний автомобіль з метою уникнення зіткнення. Після зіткнення він вийшов зі свого автомобіля, побачив, що чоловік лежав перед автомобілем, після чого зрозумів, що він своїм авто збив цього чоловіка, інших жертв не було. Достав аптечку для надання першої медичної допомоги і почав допомагати потерпілому. Останній дихав, але був без свідомості. Потім потерпілий прийшов в себе і почав розмовляти, видимих кровотеч у нього не було. Ще одна машина стояла, з неї вийшли дві особи. Оскільки він не володіє мовою, то звернувся до цих осіб щоб вони викликати «швидку допомогу». До приїзду «швидкої» минуло 20-30 хвилин. Після зіткнення, будь яких осіб в салоні автомобіля «TOYOTA HIGHLANDER» не бачив. До автомобіля не підходив, оскільки не міг покинути потерпілого. Також пояснив, що на передодні до трагедії, тобто на день раніше, він відвідував лікарню з приводу харчового отруєння. В день події почував себе добре, алкогольні та наркотичні засоби цього дня не вживав, тільки ліки для шлунку, мобільний телефон в момент зіткнення не використовував. Зазначив, що про вчинене шкодує, має намір відшкодувати шкоду та спілкуватись з потерпілою, щодо можливої міри покарання за вказаною статтею ознайомлений. 
		В судовому засіданні встановлено, що покази ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
		Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд не враховувати дієве каяття обвинуваченого, тому що воно є формальним, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2024 справа № 383/1269/22 (провадження № 51-667 км 24), про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи. Посилання обвинуваченого на його щире каяття повністю спростовується його поведінкою після вчинення злочину, оскільки обвинуваченим шкода не відшкодована. Просила суд призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, передбачене санкцією ст. 286 ч.2 КК України, пов`язане з позбавленням волі. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
		Представник потерпілої- адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, щодо міри покарання просив суд призначити максимальний термін покарання, який передбачено санкцією статті.
		Обвинувачений ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) в судовому засіданні, щодо міри покарання поклався на розсуд суду, щодо цивільного позову підтримав позицію захисників. 
		Захисник ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) адвокат ОСОБА_5 , щодо міри покарання просив суд призначити покарання, яке призначається згідно усталеної судової практики за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України.
		Захисник ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) адвокат ОСОБА_6 просила суворо не карати обвинуваченого, застосувати положення ст.75 КК України, також вказала, що обвинувачений погоджується з відшкодуванням моральної шкоди потерпілій, також просила суд задовольнити позовні вимоги в тій частині, в якій, зазвичай, стягується моральна шкода у відповідних правовідносинах, щодо позовних вимог про стягнення коштів по втраті годувальника вказала, що така шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням його частки. В частині відшкодування матеріальної шкоди позов визнала в повному обсязі.
		Прокурор ОСОБА_3 , просив суд призначити покарання пов`язане з позбавленням волі, щодо цивільного позову поклався на розсуд суду.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст.349КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст.349КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
		При цьому суд роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
		Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 50 КК України).
		Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), покарання суд враховує те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів.
		Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), суд враховує його особу та відношення до скоєного.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставини,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до п. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Таким чином,зважаючи наступінь тяжкостівчиненого злочину,дані,що характеризуютьособу обвинуваченого,позицію потерпілоїсторони,сторони обвинувачення,сторони захисту, відношенняобвинуваченого довчиненого,суд приходитьдо висновку,що останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі.
		Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), покарання у вигляді позбавлення волі, суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість- одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		З урахуванням вище наведеного, суд вважає, що підстави для призначення ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) покарання із застосуванням ст. 69 КК України або звільнення його від відбування призначеного покарання в порядку ст.75 КК України, відсутні.
		Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує порушення Правил дорожньогоруху з боку обвинуваченого, свідоме нехтування обвинуваченим правил безпеки та правил дорожньогоруху України. Також, в судовому засіданні встановлено, що порушення ПДР України допущені обвинуваченим ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) знаходяться впрямому причинномузв`язкуз дорожньо-транспортноюпригодою таїї наслідками, що спричинило смерть потерпілого. Крім того,скоєне обвинуваченимкримінальне правопорушення,передбачене ст.286КК Українивіднесено дозлочинів протибезпеки руху, а тому, з метою забезпечення міри виховного характеру, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов`язані з грубим порушенням вимог Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого наступила смерть потерпілого. Це свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткові навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.
		Представником потерпілої ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 було подано позовну заяву, та заяву про збільшення розміру позовних вимог, у яких останній прохав суд:
		-стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 66900 гривень;
		-стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника в розмірі 69405,53 гривень щомісячно, з дня набрання вироком законної сили та до досягнення ОСОБА_12 повноліття, тобто до 23.07.2033 року;
		- стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відшкодування шкоди, завдану втратою годувальника в розмірі 69405,53 гривень щомісячно, з дня набрання вироком законної сили та до досягнення ОСОБА_13 повноліття, тобто до 15.02.2038 року;
		- стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 15000000 гривень.
		Щодо відшкодування матеріальної шкоди зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 18 травня 2025 року з вини відповідача (обвинуваченого) автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належному на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_14 , завдано пошкоджень. Так, згідно заказ-наряду № 023 07 від 07 липня 2025 року вартість ремонту зазначеного автомобіля складає 66900,00 гривень.
		Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача (обвинуваченого) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 66900,00 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот) гривень, які і просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої.
		Щодо відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника зазначив, що ОСОБА_11 був батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Наразі фінансове утримання дітей є проблематичним, оскільки зі смертю ОСОБА_11 дохід сім`ї суттєво зменшився.
		Частиною 1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, шкода відшкодовується дітям до досягнення ними вісімнадцяти років (учню, студенту- до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.
		Згідно з ч. 2 цієї статті особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
		Померлий ОСОБА_11 був полковником Служби безпеки України та його середньомісячний дохід складав- 69405,53 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста п`ять гривень 53 копійки).
		Таким чином, потерпіла вважає, що з відповідача (обвинуваченого) на користь неповнолітніх дітей- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підлягає стягненню грошова сума у розмірі 69405,53 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста п`ять гривень 53 копійки) щомісяця до досягнення кожним із дітей повноліття, з дня набрання вироком законної сили.
		Щодо відшкодування моральної шкоди зазначив, що внаслідок ДТП, яка мала місце 18 травня 2025 року, загинув чоловік позивача - ОСОБА_11 .
		Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), призвели до душевного болю та страждань позивача у зв`язку зі смертю чоловіка.
		Загибель чоловіка стала для позивача тяжким емоційним ударом. ОСОБА_7 втратила найближчу їй людину, з якою її єднали глибокі сімейні та емоційні зв`язки. Смерть ОСОБА_11 спричинила стійке емоційне потрясіння, психологічний біль, стрес, почуття глибокої втрати. З моменту трагедії життя позивача кардинально змінилося. ОСОБА_7 позбавлена моральної підтримки, захисту, турботи та любові, яку отримувала від чоловіка. Наразі позивач відчуває постійне емоційне виснаження, тривожність, зниження якості життя, а також значні труднощі у повсякденному існуванні.
		У зв`язку зі смертю ОСОБА_11 , діти позивача позбавлені можливості відчувати батьківську любов і турботу. Діти зазнали моральних страждань, усвідомлюючи втрату батька, розуміючи, що вони втратили його назавжди.
		Загиблий ОСОБА_11 був військовослужбовцем, полковником Служби безпеки України.
		Наразі чинне законодавство України передбачає можливість отримання членами сім`ї військовослужбовця грошової виплати у розмірі 15000000,00 гривень у зв`язку з загибеллю військовослужбовця.
		Згідно абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 р. № 168 розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
		Отже, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті- 15000000,00 гривень.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко протни України»).
		Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти російської федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
		При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
		Вважає, що наявні достатні підстави для стягнення з Roope Mikael Mustonen моральної шкоди, зважаючи на протиправні дії обвинуваченого, які полягають у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та котрі призвели до тяжких душевних страждань ОСОБА_7 .
		Суд, дослідивши цивільний позов з додатками, вислухавши позицію прокурора, обвинуваченого, захисників, які позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди визнали у повному обсязі, вимоги про стягнення шкоди, завданої втратою годувальника- визнали частково, щодо моральної шкоди, просили суд стягнути з обвинуваченого у розмірі, який стягується у подібних правовідносинах; позицію потерпілої, представника потерпілої, які підтримали позовні вимоги у повному обсязі щодо заявлених вимог, приходить до наступного.
		Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно зі ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачають відшкодування за неї за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду.
		За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Як встановлено в судовому засіданні поза розумним сумнівом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 18 травня 2025 року саме з вини відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), під час керування останнім автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (FIN), який є джерелом підвищеної небезпеки, автомобілю «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належному на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_14 , завдано механічних пошкоджень.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно заказ-наряду № 023 07 від 07 липня 2025 року вартість ремонту зазначеного автомобіля складає 66900,00 гривень.
		Згідно з ч. 3 ст.386ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Оскільки, матеріальні збитки в розмірі 66900 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот) гривень є документально підтвердженими і ніким не оспорюються, заявлені вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному розмірі.
		Щодо відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника.
		Частиною ч. 1 статті 1200ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		У пунктах 1, 2, 4 статті зазначено, що шкода відшкодовується дитині- до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років), чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом,- довічно, одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.
		У відповідності до ч. 2 ст.1200ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
		Враховуючи, що згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто діти мають абсолютне право на одержання від батька утримання, а після його смерті відшкодування шкоди у зв`язку з його смертю.
		Судом встановлено, що ОСОБА_11 був батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх. 
		ОСОБА_11 , загинув внаслідок ДТП, що мала місце 18.05.2025 року з вини обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) та на момент смерті ОСОБА_11 діти загиблого є малолітніми, та перебували на його утриманні, а тому з урахуванням положень статті 1200ЦК України потерпілі мають право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.
		Відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Житомирській області № 57/85-4798 від 22.08.2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_11 за період з 01.12.2024р. по 31.05.2025р. нараховано: грудень 2024р.-70573,20 грн.; січень 2025р.-70443,00 грн.; лютий 2025р.-70443,00 грн.; березень 2025р.-70443,00 грн; квітень 2025р.-70443,00 грн.; травень 2025р.-64088,00 грн.
		Розмір середньомісячної заробітної плати на момент настання ДТП ОСОБА_11 становив 67265,50 гривень, а з урахуванням наявності двох утриманців, що претендують на вказаний вид відшкодування, частка, яка припадає на одного з них, становить 22421,90 гривень.
		Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, та з обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) необхідно стягнути по 22421,90 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення кожним із них повноліття.
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) в частині стягнення моральної шкоди в сумі 15000000,00 гривень, суд приходить до висновку, що позов потерпілої в цій частині підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
		За правилами ст. ст. 62, 128КПК України під час кримінального провадження до початку судового розгляду особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд враховує положення ст. 1168 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Потерпілою, в обґрунтування заявленої суми моральної шкоди в розмірі 15000000,00 гривень зазначено те, що її загиблий чоловік- ОСОБА_11 , був військовослужбовцем, полковником Служби безпеки України і наразі чинне законодавство України передбачає можливість отримання членами сім`ї військовослужбовця грошової виплати у розмірі 15000000,00 гривень у зв`язку з загибеллю військовослужбовця. Згідно абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168 розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
		Суд не вбачає підстав для стягнення заявленої суми моральної шкоди саме у розмірі 15000000,00 гривень, оскільки згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168 абзацу другого пункту 2 чітко зазначено наступне: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень». 
		Судом встановлено те, що ОСОБА_11 загинув внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), який скоїв дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої спричинив наїзд на потерпілого. Тобто, ОСОБА_11 загинув не під час виконання ним обов`язків військової служби. 
		Згідно роз`яснень, що містяться в п.п. 3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд приймає до уваги положення ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Судом встановлено, що заподіяна потерпілій ОСОБА_7 моральна шкода полягає у тому, що вона зазнала сильного душевного болю, душевні страждання відчуває до теперішнього часу, в результаті злочинних дій ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) порушено її нормальний спосіб життя, у зв`язку із загибеллю її чоловіка та батька її малолітніх дітей, у неї на утриманні залишилось двоє малолітніх дітей, які до загибелі проживали разом з батьком, як вона зазначила в судовому засіданні.
		Суд враховує безпосередню причину смерті ОСОБА_11 , і те, що спричинені потерпілій ОСОБА_7 моральні страждання, внаслідок смерті чоловіка та батька її малолітніх дітей безумовно змінили її звичайний спосіб життя, у зв`язку з чим вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Смерть чоловіка нанесла потерпілій ОСОБА_7 душевних страждань, що стало наслідком порушення нормальних життєвих зв`язків. 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Отже, враховуючи вищезазначене виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, врахувавши майновий стан винного, слід позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000,00 гривень. 
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Згідно з положеннями ст. 124КПК України на користь держави з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення судових експертиз.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) залишити без змін.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 19.05.2025 року- скасувати після набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 11588 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. з яких:
		-за судову транспортно-трасологічну експертизу № СЕ-19/117-25/11211-ІТ від 21.05.2025 року- 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.;
		-за судову автотехнічну експертизу № СЕ-19/117-25/12186-ІТ від 30.05.2025 року- 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.;
		-за судову транспортно-трасологічну експертизу № СЕ-19/117-25/12809-ІТ від 19.06.2025 року- 891 (вісімсот дев`яносто одна) грн. 40 коп.;
		-за судову експертизу технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-25/12747-ІТ від 12.06.2025 року- 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.;
		-за судову експертизу технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-25/12748-ІТ від 13.06.2025 року- 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.
		Цивільний позов ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_8 , до ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) про відшкодування матеріальної шкоди, шкоди, завданої втратою годувальника, та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 66900 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника у розмірі 22421 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна) гривня 90 копійок. щомісячно, з дня набрання вироком законної сили та до досягнення ОСОБА_12 повноліття, тобто до 23.07.2033 року.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відшкодування шкоди, завдану втратою годувальника в розмірі 22421 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять одна) гривня 90 копійок щомісячно, з дня набрання вироком законної сили та до досягнення ОСОБА_13 повноліття, тобто до 15.02.2038 року.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Фінляндії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок.
		В іншій частині позовних вимог- відмовити.
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити у вигляді тримання під вартою. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19.05.2025 року.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 19.05.2025 року накладений на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (FIN), - скасувати після набрання вироком законної сили.
		Речові докази: автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 (FIN), повернути громадянину Фінляндії ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання вироком законної сили. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   
		 
		 
		СуддяОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...