Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/960/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 02.10.2025. Зареєстровано: 03.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/206/104/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024050000000595

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		       Справа № 225/960/24 
		Провадження № 1-кп/206/104/25 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   "02" жовтня 2025 р. м. Дніпро Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia), кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024050000000595від 28.02.2024, відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецьк, Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України,
		У С Т А Н О В И В:
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		1.1. Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 визначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
		Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 69, 72, 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		У березні - квітні 2014 року в місті Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Так, 07.04.2014 у місті Донецьку видано «Акт о провозглашениигосударственнойсамостоятельностиДонецкойнароднойреспублики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».
		За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так званий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.
		Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т. зв. «органи державної влади ДНР») та силові органи.
		Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України в особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;захоплення чи заволодіння в інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням; блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
		Водночас на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації Російської Федерації та самопроголошених органів влади «ДНР»;проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії Російської Федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях та формування думки серед населення про законність власних дій;надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.
		При цьому кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.
		Одночасно з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Так, 15.12.2015 на тимчасово окупованій території Донецької області представниками так званої «ДНР» прийнято документ з ознаками нормативності «конституції Донецької народної республіки». Відповідно до вказаного документа, одним із так званих «органів влади ДНР» є «народна рада Донецької народної республіки парламент Донецької народної республіки», який є постійно діючим вищим та єдиним законодавчим (представницьким) органом державної влади «Донецької Народної Республіки», обирається на чотири роки та складається із 100 депутатів.
		До повноважень вказаному «органу», відповідно до так званої «конституції ДНР», серед іншого, входять:
		прийняття «Конституцій Донецької Народної Республіки» та «законів Донецької Народної Республіки», внесення до них змін;
		прийняття «постанов Народної Ради Донецької Народної Республіки» та внесення до них змін;
		встановлення адміністративно-територіального устрою «Донецької Народної Республіки» та порядок його зміни;
		- розглядає питання щодо зміни кордонів «Донецької Народної Республіки»; призначення референдуму «Донецької Народної Республіки»;
		- затвердження угоди про зміну кордонів «Донецької Народної Республіки».
		Місцем розташування вказаного псевдооргану є: м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Пушкіна, буд. 76.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		У цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян Російської Федерації у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.
		Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		У подальшому, президент Російської Федерації, а також інші невстановлені представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
		24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022року указом Президента України № 64/2022у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений.
		Як наслідок, агресія ЗС РФ та інших військових формувань, що діють на їх боці, призвела до тимчасової окупації частини території Донецької області.
		Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи вищенаведені обставини, діючи умисно, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 19.11.2018, був обраний на так званих «виборах до народної ради ДНР» так званим «депутатом народної ради ДНР».
		19.09.2022 головою так званої «громадської палати ДНР» (стосовно якого досудове розслідування триває в рамках іншого кримінального провадження) з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України, направлено звернення до так званого «голови ДНР» з ініціативою проведення на тимчасово окупованій території Донецької області так званого «референдуму» з питання приєднання до Російської Федерації на правах адміністративно-територіальної одиниці РФ.
		На підставі вказаного звернення, 20.09.2022 (більш точний час не встановлено) у будівлях так званої «адміністрації Пролетарського району м. Донецька ДНР», за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, вул Героїв Сталінграда, 1, головою «народної ради ДНР» скликано та проведено позачергове засідання так званої «народної ради ДНР», у якому брав участь ОСОБА_5 , під час якого винесено на розгляд та одноголосно прийнято так званий «Закон «Про референдум Донецької Народної Республіки за питанням про входження до складу Російської Федерації на правах» суб`єкта РФ» і постанову про призначення такого «референдуму», а «голова ДНР», підписав даний «закон», чим вів його в дію. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни між територією та державним кордоном України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, як «депутат народної ради ДНР» особисто схвально проголосував за його прийняття, шляхом підняття руки.
		У подальшому, не пізніше 20.09.2022, на виконання вказаного документа так званою «Центральною виборчою комісією ДНР» організовано процес проведення призначеного «референдуму», запланованого з 23.09.2022 по 27.09.2022 на всій тимчасово окупованій території Донецької області та на так званих «закордонних» дільницях» та території РФ, який фактично розпочався о 08 годині 00 хвилин 23.09.2022 та закінчився 27.09.2022 о 18 годині 00 хвилин. За результатами «референдуму» представники «ЦВК ДНР» оголосили, що за приєднання тимчасово окупованої території Донецької області до РФ проголосувало 99,23%.
		Як наслідки 30.09.2022 президент РФ ініціював зустріч із так званими «головами республіки», а фактично тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі із так званою «головою ДНР», у м Москва РФ (більш точні місця та час органом досудового розслідування не встановлені), в ході якої публічно виявив результати так званих «референдумів», у тому числі на тимчасово окупованій території Донецької області.
		Під час вказаної зустрічі 30.09.2022, перебуваючи у м. Москва РФ (більше точні часи та місце не встановлено), так званий «голова ДНР» та президент РФ підписали так званий «договір між Російською Федерацією та Донецькою народною республікою про прийняття в Російську Федерацію Донецької народної республіки та освіти у складі Російської Федерації нових суб`єктів», яким порушили територіальну цілісність України в кордонах, визначених Конституцією України.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		1.2. Крім того, за вищевказаних обставин, 20.09.2022 (більше точний час органом досудового розслідування не встановлено) у будівлях так званої «адміністрації Пролетарського району м. Донецька ДНР», за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, вул Героїв Сталінграда, 1, головою «народної ради ДНР» скликано та проведено позачергове засідання так званої «народної ради ДНР», у якому брав участь ОСОБА_5 , під час якого винесено на розгляд та одноголосно прийнято так званий «Закон «Про референдум Донецької Народної Республіки за питанням про входження до складу Російської Федерації на правах» суб`єкта РФ» і постанову про призначення такого «референдуму», а «голова ДНР», підписав даний «закон», чим вів його у дію. ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою організації незаконного «референдуму», як «депутат народної ради ДНР» особистосхвально проголосував за його прийняття, шляхом підняття руки.
		У подальшому, не пізніше 20.09.2022, на виконання вказаного документа так званою «Центральною виборчою комісією ДНР» організовано процес проведення призначеного «референдуму», запланованого з 23.09.2022 по 27.09.2022 на всій тимчасово окупованій території Донецької області та на так званих «закордонних» дільницях» та території РФ, який фактично розпочався о 08 годині 00 хвилин 23.09.2022 та закінчився 27.09.2022 о 18 годині 00 хвилин. За результатами «референдуму» представники «ЦВК ДНР» оголосили, що за приєднання тимчасово окупованої території Донецької області до РФ проголосувало 99,23%.
		Як наслідок 30.09.2022 президент РФ ініціював зустріч із так званими «головами республік», а фактично тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі із так званою «головою ДНР», у м. м Москва РФ (більш точні місця та час не встановлені), в ході якої публічно виявив результати так званих «референдумів», у тому числі на тимчасово окупованій території Донецької області.
		Під час вказаної зустрічі 30.09.2022, перебуваючи у м. Москва РФ (більше точні часи та місце не встановлено), так званий «голова ДНР» та президент РФ підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Донецкой народной республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образовании в составе Российской Федерации нових субъектов», чи порушили територіальну цілісність України, у кордонах, визначених Констицією України.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст.28,ч. 5 ст. 111-1 КК України, як участь громадянина України в організації незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб.
		ІІ. Підстави для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (inabsentia).
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (inabsentia), який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
		Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
		До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був […] повідомлений про судовий розгляд, […]. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд inabsentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді […] («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
		Таким чином, інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.
		Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trialinabsentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.
		Ураховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (inabsentia), судом на виконання вимог ч. 5ст. 374 КПК Україниокремо досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, у результаті чого судом встановлено таке.
		Так, відповідно до повідомлення про підозру від 07.10.2022 та про зміну раніше повідомленої підозри від 07.05.2024 ОСОБА_5 , який перебуває на тимчасово окупованій території України, з дотриманням вимог ч. 1 ст.278, ч. 8 ст.135 КПК Українибуло повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.110, ч. 2 ст.28, ч. 5 ст.111-1 КК України. Повідомлення про підозру опубліковане 11.10.2024 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На досудовому розлідуванні ОСОБА_5 було призначено захисника.
		У зв`язку з перебуванням ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території, а також тим, що місцезнаходження підозрюваного не встановлено і він не з`являється на виклики слідчого, постановою слідчого від 07.11.2022 ОСОБА_5 було оголошено у розшук.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000000595 від 28.02.2024, відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.110, ч. 2 ст.28, ч. 5 ст.111-1 КК України.
		Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 16травня 2024 року розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2024 року за № 22024050000000595 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.110, ч. 2 ст.28, ч. 5 ст.111-1 КК України, постановлено здійснювати за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження (inabsentia).
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Суд вважає, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.
		Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Так, з метою дотримання прав обвинуваченого на захист та доступу до правосуддя, обвинувачений ОСОБА_5 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 3ст. 323 КПК України, зокрема, шляхом публікації змісту повісток про виклик та рішень суду в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті суду та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже, обізнаною про здійснюване судом щодо неї кримінальне провадження в порядку ч. 3ст. 323 КПК(inabsentia), якщо місцевий суд повідомляв їй про судові засідання шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті «Урядовий кур`єр».
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 01.04.2021 у справі № 759/2992/17 (провадження № 51-3360км20); від 10.03.2020 у справі № 242/3982/16-к (провадження № 51-7218км18); від 27.10.2021 у справі № 759/7443/17 (провадження № 51-1578км20); від 25.01.2021 у справі № 461/4987/16-к (провадження № 51-1955км20).
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті суду та офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Отже, для забезпечення доступу до правосуддя судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання - повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимогст. 323 КПК України.
		Відтак, зважаючи на специфіку судового провадження (inabsentia), судом були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. При цьому, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений ОСОБА_5 вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		Вказана позиція висловлена в Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.04.2024 у справі № 296/8416/21 (провадження № 51-7860км23).
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		ІІІ. Позиція учасників кримінального провадження.
		Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень відповіднодо пред`явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна. За ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п`ятнадцять) років. Шляхом часткового складання покарань, у відповідності до ч.2 ст. 70 та ч.2 ст. 63 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 15 (років) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави, та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 15 (п`ятнадцять) років. Запобіжний захід до вступу вироку у закону силу прошу залишити діючим.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що обвинуваченням не доведено вину її підзахисного, жодного свідка у справі не допитано. Прямих доказів, що ОСОБА_6 голосував за прийняття законопроекту шляхом підняття руки не має. Інші докази не є прямими, тому просила суд врахувати зазначене та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
		IV. Докази, досліджені судом на підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.110, ч. 2 ст.28, ч. 5 ст.111-1 КК України, у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		Протоколом огляду мережі інтернет від 23.09.2022 з текстом публікацій «Общественное движение «Свободный Донбасс». Зазначена сторінка містить перелік так званих «депутатов народного сонета Донецкой народной республики от депутатсткой фракции «Свободный Донбасс». У вказаному переліку є запис « ОСОБА_7 » Комитет Народного Совета по промышленности и торговле (Секретарь) № 46-50. Г. Новоазовск» з відповідним фотозображенням особи, зовнішність якої має характерні ознаки обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 19-36).
		Протоколом огляду Інтернет-відеохостингу від 23.09.2022, у якому зафіксовано відеозапис під назвою «Установлены законодательные основы проведения референдума о вхождении Республики в состав РФ». На відео відображено проведення так званого «чрезвычайного пленарного заседания народного совета ДНР» за участю особи на ім`я ОСОБА_8 та «глави ДНР» ОСОБА_9 , під час якого внесено та ухвалено проект так званого «закону» № 1408 «О референдуме…», а також прийнято рішення про проведення з 23.09.2022 по 27.09.2022 «референдуму» щодо «входження до складу Російської Федерації». До протоколу долучено фотозображення осіб з піднятими руками під час голосування так званих "депутатів ДНР" (т. 2, а.с. 37-43).
		Протоколом огляду мережі Інтернет від 16.03.2023 з текстом публікації «Народний совет ДНР проголосовал за проведение референдума о присоединении Республики к Российской Федерации». Під текстом статті міститься зображення присутніх під час голосування осіб (т. 2, а.с. 44-49).
		Протоколом огляду мережі Інтернет від 16.03.2023, яким оглянуто сайт так званої «народної ради ДНР» та виявлено, зокрема, підменю «Депутаты», натисканням на яке відображено список так званих «депутатів ДНР», серед яких під номером 28 зазначено ім`я « ОСОБА_7 », а також вкладення «Законы», де виявлено список документів, прийнятих так званою «народною радою», серед них  «Закон Донецкой Народной Республики "О референдуме Донецкой Народной Республики по вопросу о вхождении в состав Российской Федерации на правах субъекта Российской Федерации"» (т. 2, а.с. 50-83).
		Протоколом огляду мережі Інтернет від 25.10.2022, а саме сторінки з назвою «Договор между Российской Федерацией и Донецкой Народной Республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта от 30 сентября 2022 года (ратифицирован Федеральным законом от 4 октября 2022 года № 372-ФЗ, вступил в силу 5 октября 2022 года, письмо МИД России от 05.10.2022 № 19696/дп)». На сторінці наявне посилання для завантаження даного файлу (т. 2, а.с. 84-91).
		Протоколом огляду мережі Інтернет від 16.03.2023, а саме публікації у спільноті в месенджері Telegram (ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «Донбасс решает» під заголовком «Исторический момент!». У вказаній публікації виявлено відеозапис  уривок сюжету новин, де особи ззовні схожі на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вирушають до столу, розміщеного на сцені, де у цей момент за сусіднім столом перебуває особа, ззовні схожа на ОСОБА_14 , а у подальшому підписують так звані «договори» між рф та відповідно так званими «ДНР», «ЛНР», Запорізькою та Херсонською областями про входження до складу рф на правах суб`єкта федерації (т. 2, а.с. 92-99).
		Висновком експерта № 234 від 12.04.2025, відповідно до якого відеозаписі із процесом голосування 20.09.2022 так званих «депутатів народної ради ДНР», в результаті чого прийнято так званий «Закон «О референдуме Донецкой Народний Республики по вопросу о вхождении в составе Российской Федерации на правах субьекта РФ»», на проміжках часу з 1 хв. 06 с. до 1 хв. 07 с. (у кадрі на задньому плані другий справа у третьому ряді) та на фото з назвою: «korotkij-aleksandr-vladimirovich», отриманому в ході огляду сайту «ОДДР», зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чиє зображення надано як зразок для дослідження.
		На фото з назвою: «photo_2022-09-20_19-21-00», з зображенням процесу голосування у іншому ракурсі, у третьому ряді третій зліва  ймовірно зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чиє зображення надано як зразок для дослідження (т. 2, а.с. 104-119).
		Відповідно до довідки Державної міграційної служби України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 15.01.1998 року, є громадянином України (т.2,а.с. 171).
		Під час судового розгляду, суд дослідив всі надані докази, після чого учасники провадження, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, повідомили суду, що будь-яких інших пояснень, клопотань та доповнень вони не мають, в зв`язку з чим можливо завершити стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами та постановити вирок на підставі досліджених доказів, наданих суду.
		V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дослідивши у судовому засіданні надані докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		При цьому, суд також ураховує, що сторона захисту не посилалась на недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення, а отже, в силу положень ст. 26 КПК України, суд також не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Крім того, суд також вважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, у межах висунутого обвинувачення, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28. ч.5ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Отже, поза всяким розумним сумнівом доведено, що 20.09.2022 (більш точний час не встановлено) у будівлях так званої «адміністрації Пролетарського району м. Донецька ДНР», за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Пролетарський район, вул Героїв Сталінграда, 1, головою «народної ради ДНР» скликано та проведено позачергове засідання так званої «народної ради ДНР», у якому брав участь ОСОБА_5 , під час якого винесено на розгляд та одноголосно прийнято так званий «Закон «Про референдум Донецької Народної Республіки за питанням про входження до складу Російської Федерації на правах» суб`єкта РФ» і постанову про призначення такого «референдуму», а «голова ДНР», підписав даний «закон», чим ввів його в дію. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни між територією та державним кордоном України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, як «депутат народної ради ДНР» особисто схвально проголосував за його прийняття, шляхом підняття руки.
		Такі дії ОСОБА_5 поза всяким розумним сумнівом були умисними, оскільки останній усвідомлював (не міг не усвідомлювати) суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.
		Судом в умовах змагальності сторін не встановлено обставин, які б викликали сумніви у добровільності дій ОСОБА_5 , з метою зміни меж території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, а також участі громадянина України в організації незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб.
		Доводи захисника обвинуваченого щодо недоведеності винуватості ОСОБА_5 зводяться до власної оцінки наведених та досліджених судом доказів, будь-якими доказами, не підтверджені, а тому судом не приймаються.
		Оцінивши в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд уважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні умисних дій, що виразились:
		- в умисних діях з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України;
		- в участі громадянина України в організації незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		VI. Призначення покарання.
		Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, обставини вчинення ОСОБА_5 у тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану та повномасштабного вторгнення держави агресора кримінальних правопорушень, а також відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшували покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення з використаннямумов воєнного стану.
		Ураховуючи викладене, думку прокурора та захисника, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у межах санкцій статей, за якими кваліфіковані його діїу вигляді позбавлення волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України не вбачається, із обов`язковим застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також з конфіскацією всього належного йому на майна, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні наслідки та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
		Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням, передбаченим санкцією частини 5 статті 111-1 КК України.
		Відповідно до ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Санкції частини 2 статті 110 та частини 5 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2023 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі слід враховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання та взяття під варту.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року (справа № 201/3207/23) на майно ОСОБА_5 , а саме: однокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 26996811, на легковий автомобіль марки Mitsubishi, 2011 року випуску, білого кольору, vin: НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , слід залишити незмінним, з огляду на призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		Потерпілі у кримінальномупровадженнівідсутні.
		Цивільнийпозов по данному кримінальному провадженню не заявлений.
		Речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
		Відповідно до вимог ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення портретної експертизи № 234 від 12.04.2025 у розмірі 13631,04 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч. 2 ст. 110 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого основного покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2023залишити без змін до затримання ОСОБА_5 та приведення вироку до виконання.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення портретної експертизи № 234 від 12.04.2025 у розмірі 13631,04 грн.
		Арешт на майно ОСОБА_5 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2023 (справа №201/3207/23), а саме: однокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 26996811, на легковий автомобіль марки Mitsubishi, 2011 року випуску, білого кольору, vin: НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ,залишити без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного йому на праві власності майна на користь держави.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпра.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якій вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4ст. 46 КПК Українипро те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого вона здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.
		Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...