Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/863/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Злочин агресії.
Надіслано судом: 02.10.2025. Зареєстровано: 03.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/759/278/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022110000000001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		ун. № 759/863/23
		пр. № 1-кп/759/278/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		               02 жовтня 2025 року                                    м.Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді -ОСОБА_1 , при секретарі -ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого кримінальне провадження № 22022011000000001 від 04.01.2022 стосовно  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкент, Республіки Узбекистан, громадянина рф, одруженого, проживаючого за адресою: рф, м. москва, -
		який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурора                                                         ОСОБА_4 ,                 
		       захисника                                                         ОСОБА_5 ,         
		       
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конституції України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		       Згідно зі статтею 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України.
		Всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України починаючи з 20.02.2014 на території півострова Крим почалося приховане військове вторгнення Збройних Сил Російської Федерації, нарощування присутності цих сил, з метою окупації території півострова та подальшої незаконної анексії.
		У подальшому, з 20.02.2014 по теперішній час, представники влади РФ, службові особи Збройних Сил РФ, Федеральної служби безпеки РФ, міністерств, відомств та інших державних органів цієї країни, діючи за попередньою змовою групою осіб, забезпечуючи військову окупацію території півострову Крим, продовжили вчиняти сплановані умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України, в тому числі шляхом забезпечення регулярного транспортного сполучення між РФ та півостровом Крим.
		Враховуючи географічне розташування території півострова Крим, єдиними шляхами транспортного його з`єднання з РФ (до травня 2018 року) було морське (паромне) та авіаційне сполучення.
		Разом з тим морське (паромне) сполучення не здатне було забезпечити - переміщення осіб у великій кількості на територію півострову, а за несприятливих погодних умов таке сполучення зупинялось взагалі.
		Відтак авіаційні перевезення протягом 2014 року - травня 2018 року були фактично єдиним масштабним, швидким та доступним способом переміщення осіб, а також вантажу з території РФ до півострова, та у зворотному напрямку.
		У статті 9 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (Чиказька конвенція), яку як і Україна, РФ визнала та приєдналася до її положень 15.10.1970, закріплено право кожної Договірної держави з міркувань військової необхідності або суспільної безпеки заборонити на однаковій основі польоти повітряних суден інших держав над певними зонами своєї території.
		Україна користуючись цим правом заборонила польоти у повітряному просторі над тимчасово окупованою територією півострова Крим.
		Крім того, стаття 2 Повітряного кодексу України закріплює, що Україні належить повний і виключний суверенітет над її повітряним простором, що є частиною її території.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ встановлено, що до тимчасово окупованої території серед іншого належить повітряний простір над сухопутною територією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішніми водами України цих територій, внутрішніми морськими водами і територіальним морем України навколо Кримського півострова, територією виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України.
		Статтею 6 Чиказької конвенції встановлено, що жодні регулярні міжнародні повітряні сполучення не можуть здійснюватися над територією або на територію Договірної держави, окрім як за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї держави і згідно з умовами такого дозволу або санкції.
		У Додатку 6 «Експлуатація повітряного судна» Чиказької конвенції (частина 1, п. п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3) містяться вимоги щодо зобов`язання експлуатантів дотримуватися законів, правил і процедур держав, в межах яких виконуються польоти та їх відповідальність за керівництво польотами.
		Відповідні дозвільні процедури імплементовані в українське законодавство на національному рівні.
		Так, згідно з положеннями статей 29-30 Повітряного кодексу України використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
		Вибуття повітряного судна чи літального апарата з території України (прибуття на територію України) дозволяється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані органи доходів і зборів та органи охорони державного кордону України.
		Вибуття повітряного судна чи літального апарата з території України (прибуття на територію України) через інші аеропорти та поза місцем розташування органів доходів і зборів та органів охорони державного кордону України допускається у виняткових випадках з дозволу Кабінету Міністрів України або в разі вимушеної посадки повітряного судна (літального апарата).
		Використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
		Згідно з п. 30 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 954 від 06.12.2017 (до цього діяла постанова від 29.03.2002 № 401) заборона на використання повітряного простору України встановлюється, в тому числі, у разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету над повітряним простором України, територіальної цілісності України або під час збройного конфлікту, проведення спеціальних операцій, пов`язаних із протидією протиправній діяльності на державному кордоні, збереженням територіальної цілісності України та конституційного ладу, а також на нерегулярні рейси (польоти) між пунктами відправлення, розташованими на території України, та пунктами призначення, розташованими на території держави-агресора, та у зворотному напрямку (за винятком рейсів (польотів), необхідних для забезпечення діяльності місій міжнародних організацій - Організації Об`єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Червоного Хреста).
		В умовах міжнародного збройного конфлікту, реалізуючи надані законодавством повноваження, уповноважені органи в сфері цивільної авіації шляхом видання повідомлень для пілотів (NOTAM) починаючи з 28.03.2014 заборонили польоти у повітряному просторі України над територією півострова Крим від його земної поверхні до необмеженої верхньої межі. З цією метою було видано кілька NOTAM, а саме: А 0520/14 (заборонена зона на період з 28 березня до 28 червня 2014 року), А 1391/14 та А 1946/14 (з 27 червня до 30 грудня 2014 року), А 2461/14 (з 22 грудня 2014 року заборонену зону встановлено на постійній основі). Також відповідно до NOTAM Ц0462/14, Ц0526/14, Ц1466/14, Ц1587/14, Ц1588/14 з 19.03.2014 було закрито міжнародний аеропорт «Сімферополь» для прийняття / відправлення повітряних суден.
		Крім того, наказом Державної авіаційної служби України від 15.12.2014 № 780 над територією півострова Крим заборонено польоти та введено заборонену зону UK-P35 з 05.08.2015.
		На міжнародному рівні для користувачів повітряного простору було опубліковано інформацію щодо правил виконання польотів у Сімферопольському районі польотної інформації шляхом видання аеронавігаційного циркуляру.
		Зокрема, Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) листом від 02.04.2014 № EUR/NAT 14-0243.TEC (FOL/CUP) інформувала користувачів повітряного простору щодо особливостей планування та виконання польотів у Сімферопольському районі польотної інформації (далі - РПІ). Європейським агентством з безпеки польотів (EASA) опубліковано ряд Інформаційних бюлетенів з безпеки польотів (далі - SIB): SIB № 2014-10 від 03 квітня 2014 року; SIB № 2015-16 від 18 вересня 2015 року; SIB № 2015-16R1 від 16 жовтня 2015 року, SIB № 2015-16R2 від 17 лютого 2016 року та SIB № 2015-16R3 від 31 серпня 2020 року з відповідними рекомендаціями для користувачів повітряного простору щодо використання повітряного простору Сімферопольського РПІ.
		Так, враховуючи небезпечну ситуацію створену у повітряному просторі над територією півострова Крим, за яке відповідальна Україна, та через дії органів російської влади, користувачам повітряного простору було рекомендовано уникати повітряного простору Сімферопольського РПІ за допомогою альтернативних маршрутів. Більше того національні авіаційні органи повинні забезпечити, щоб усі повітряні судна операторів знали цю інформацію.
		Разом із тим поняття державного кордону визначено у ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» під чим розуміється лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, кадр, повітряного простору.
		Відповідно до статті 9 цього Закону перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах повітряного сполучення через державний кордон в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		       Повітряні судна перетинають державний кордон України у спеціально виділених повітряних коридорах відповідно до вказаного закону, інших актів законодавства, а також правил, що видаються уповноваженими на те державними органами України і публікуються в установленому порядку.
		Порушниками порядку перетинання державного кордону України у повітряному просторі (порушниками державного кордону України) є повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповідного дозволу компетентних органів України або вчинили інші порушення правил перельоту через державний кордон України.
		Згідно з положеннями статті 10 цього ж Закону виліт іноземних повітряних суден з території України, а також їх посадка після вльоту на територію України провадяться в аеропортах (на аеродромах), відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти органів Державної прикордонної служби України і митні органи. Інший порядок вильоту і посадки повітряних суден допускається тільки з дозволу компетентних органів України.
		Згідно зі статтею 10 Закону № 1207-VІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають здійснювати в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї лише через контрольні пункти в`їзду-виїзду.
		На виконання вимог Закону № 1207- VІІ та у зв`язку з неможливістю провадження подальшої діяльності у пунктах пропуску через державний кордон, що перешкоджало здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 424-р. «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон України та пунктів контролю» закрито усі вказані пункти повітряного сполучення на території півострова Крим, а саме: для польотів аеропорти «Сімферополь» (ідентифікаційний номер 010100), «Джанкой» (ідентифікаційний номер 011800), «Керч» (ідентифікаційний номер 011500), «Севастополь» (ідентифікаційний номер 011600), аеродроми «Саки» (ідентифікаційний номер 011200), «Кача» (ідентифікаційний номер 011300), «Гвардійське» (ідентифікаційний номер 011400).
		Таким чином, перелічені вище нормативно-правові акти, а також ситуація, яка склалася на території Кримського півострову, з 28.03.2014 виключали можливість використання повітряного простору України без дозволу уповноважених на те органів, а починаючи з 30.04.2014 виключали можливість функціонування міжнародного аеропорту «Сімферополь» за призначенням, тобто для прийому або відправлення міжнародних чи внутрішніх авіарейсів.
		Всупереч вказаних вимог міжнародного права та українського законодавства голова правління - генеральний директор публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (далі - ПАТ «Аерофлот»), яке зареєстровано за адресою: РФ, 119019, м.Москва, вул. Арбат, буд. 1, ОСОБА_3 , будучи службовою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку зазначеною авіакомпанією, використовуючи своє службове становище, за попередньою змовою із заступником генерального директора - льотним директором ПАТ «Аерофлот» ОСОБА_6 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, а саме з території РФ на територію тимчасово окупованого півострова Крим та у зворотному напрямку, а також керував такими діями.
		Так, відповідно до статутних документів ПАТ «Аерофлот» голова правління - генеральний директор ОСОБА_3 був уповноважений здійснювати поточне керівництво діяльністю товариства у відповідності з основними цілями діяльності товариства, а саме отримання прибутку від здійснення діяльності по авіаційним перевезенням пасажирів, багажу, вантажів, пошти по міжнародним та внутрішнім авіалініям.
		Для досягнення вказаних цілей при здійсненні поточного керівництва авіакомпанією ОСОБА_3 , як голова правління - генеральний директор, був наділений повноваженнями, які у повній мірі дозволяли йому визначати політику діяльності авіакомпанії, впроваджувати необхідні заходи задля реалізації управлінських рішень та контролювати їх стан виконання, серед таких повноважень, зокрема: призначати собі заступників, розмежовувати обов`язки між ними, визначати їх повноваження; розпоряджатися майном товариства для забезпечення його поточної діяльності; видавати доручення, видавати накази і вказівки, обов`язкові для виконання працівниками ПАТ «Аерофлот»; здійснювати керівництво роботою структурних підрозділів авіакомпанії, забезпечувати їх взаємодію, виносити питання на розгляд правління товариства, найбільш важливі з них оформлювати наказами або вказівками генерального директора тощо.
		Разом з тим у безпосередньому підпорядкуванні голови правління - генерального директора ПАТ «Аерофлот» ОСОБА_3 перебував заступник генерального директора - льотний директор ПАТ «Аерофлот» ОСОБА_6 та інші працівники авіакомпанії з числа керівників, які забезпечували організацію та виконання польотів, а також належний рівень їх безпеки.
		Таким чином, голова правління - генеральний директор ПАТ «Аерофлот» ОСОБА_3 , будучи службовою особою вказаної авіакомпанії, мав вирішальні адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі повноваження щодо визначення напрямку поточної діяльності авіакомпанії задля отримання прибутку від комерційних авіаперевезень, мав можливість здійснювати вплив на процес прийняття необхідних для цього рішень та контролювати їх виконання, як одноособово так і за участю виконавчого колегіального органу - правління.
		У невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 30.04.2014 у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на організацію незаконних регулярних пасажирських авіаперевезень, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, до/із закритого міжнародного аеропорту «Сімферополь» на повітряних суднах авіакомпанії АТ «Аерофлот» з метою отримання прибутку авіакомпанією.
		Розуміючи багатогранність та складність процедури здійснення авіаційних перевезень, необхідність при цьому дотримання погоджувальних процедур органами контролю та обслуговування повітряного руху, забезпечення безпеки польотів, необхідність задіяння до цих процесів пілотів, штурманів, диспетчерів, планувальників, технічних інженерів та інших безпосередніх виконавців, без задіяння яких неможливе виконання польотів, для реалізації злочинної схеми з переправлення осіб через державний кордон України на повітряних суднах ПАТ «Аерофлот», ОСОБА_3 у не встановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 30.04.2014, при не встановлених досудовим розслідуванням обставинах залучив до реалізації свого злочинного плану заступника генерального директора - льотного директора ПАТ «Аерофлот» ОСОБА_6 та інших невстановлених під час здійснення досудового розслідування осіб, які повинні були, використовуючи своє службове становище, керувати в межах компетенції діями залучених до вчинення злочину підлеглих співучасників із числа працівників авіакомпанії, контролювати виконання ними покладених обов`язків та доповідати про це ОСОБА_3 .
		Продовжуючи реалізацію спільного плану, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_6 , будучи наділений ОСОБА_3 повноваженнями щодо забезпечення реалізації політики ПАТ «Аерофлот» в галузі виробництва польотів, забезпечення безпеки і регулярності повітряних перевезень на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях та у безпосередньому підпорядкуванні якого був Департамент виконання польотів, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, виконуючи відведену йому злочинним планом роль, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці на території РФ, у проміжок часу між 02.04.2014 та 19.08.2014 затвердив зміни до «Керівництва з виконання польотів експлуатанта. Частина С. Видання четверте ПАТ «Аерофлот», відповідно до яких у пункті 2.3.44 «Маршрут польоту Москва-Сімферополь» розділу 2.3 «Особливості виконання польотів по РФ та СНД» зазначено, що політ відбувається по території РФ. Усі відхилення від трас за наявності небезпечних метеорологічних умов можливі тільки з дозволу органу обслуговування повітряного простору з таким розрахунком, щоб не входити в повітряний простір України. Для аеропорту Сімферополь в якості запасних аеродромів вибирати тільки аеропорти на території РФ.
		Крім того, вказаними змінами у повітряному просторі України, над територію тимчасово окупованого Криму, введено нові повітряні траси: «Ростов - RIDLA - ARNAD - DМ» (при польоті в Сімферополь) та « SOGTA - TOKNO - RIDLA - Ростов » (при польоті з Сімферополя), а абревіатуру аеропорту Сімферополь змінено з «UKFF» на «URFF».
		До розробки та погодження цих змін ОСОБА_6 задіяв невстановлених на цей час досудовим розслідуванням працівників з підпорядкованого йому департаменту, а також інших структурних підрозділів авіакомпанії.
		Ці зміни у не встановлений досудовим розслідуванням час були доведені до працівників авіакомпанії через програму КІС «Аккорд» з метою забезпечення неухильного виконання їх льотними екіпажами та задіяння їх у такий спосіб у ролі виконавців до вчинення даного кримінального правопорушення.
		Разом із тим достеменно знаючи про існування українських заборон про закриття повітряного простору та міжнародного аеропорту «Сімферополь», а також те, що Україна є відповідальною за надання послуг повітряного руху у всьому регіоні польотної інформації Сімферополя, ОСОБА_6 за участю інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб організовано розповсюдження працівниками підрозділу, який забезпечує льотний персонал ПАТ «Аерофлот» аеронавігаційною інформацією (диспетчерами та іншим особовим складом), інформації про необхідність їх ігнорування.
		Крім того, ОСОБА_3 у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 30.04.2014, організував забезпечення не встановленими досудовим розслідуванням підпорядкованими працівниками планування в операційній діяльності ПАТ «Аерофлот» виконання рейсів «Москва-Сімферополь-Москва» на регулярній основі.
		З цією метою ОСОБА_3 у не встановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 30.04.2014, організував із залученням не встановлених досудовим розслідуванням підпорядкованих працівників, в тому числі із числа керівництва та працівників Департаменту планування і координації операційної діяльності ПАТ «Аерофлот» вжиття заходів щодо планування повітряних перевезень за вказаним напрямом на регулярній основі, для чого серед іншого останні підтримували зв`язок з органами державного управління РФ, у тому числі Федеральним агентством повітряного транспорту (Росавіацією), забезпечували погодження та затвердження добового плану польоту повітряних суден ПАТ «Аерофлот» та здійснили інші необхідні дії в межах компетенції цього департаменту задля планування та підготовки виконання незаконних авіаперевезень до/з території тимчасово окупованого Криму.
		При цьому директор Департаменту планування і координації операційної діяльності був зобов`язаний надавати ОСОБА_3 звіти та аналіз пунктуальності та регулярності здійснених польотів повітряними суднами ПАТ «Аерофлот».
		Продовжуючи організовувати політику направлену на здійснення масштабного незаконного переправлення осіб через державний кордон України до/з тимчасово окупованої території півострова Крим, доступності послуги авіаційного перевезення за вказаними напрямами з метою підтримки окупаційної політики представників влади РФ відносно півострова Крим, збільшення у такий спосіб кількості перевезених пасажирів та отримання за це авіакомпанією дотацій з федерального бюджету, ОСОБА_3 впроваджено організаційно-розпорядчі заходи, завдяки яким здійснювався продаж квитків за доступними цінами.
		Зокрема, розпочато інформаційну компанію щодо доступності авіаквитків до півострова Крим, у тому числі через впровадження пільгових (субсидіарних) квитків за пільговим тарифом.
		Продаж авіаквитків по єдиному («плоскому») тарифу здійснювався на сайті ПАТ «Аерофлот» www.Aeroflot.ru у власних офісах продажу та через агентів авіакомпанії.
		Загалом починаючи з часу закриття усіх повітряних пунктів пропуску через державний кордон України та пунктів контролю на тимчасово окупованій території півострова Крим за організованою ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами злочинною схемою незаконного переправлення осіб через державний кордон України з метою отримання прибутку, за період з 30.04.2014 по 09.11.2020 до/з півострова Крим здійснено не менше 34885 рейсів: з 30 квітня до 31 грудня 2014 року - 3247 рейсів, у 2015 році - 4746 рейсів, у 2016 році - 15046 рейсів, у 2017 році - 5702 рейси, у 2018 році - 5693 рейси, у 2019 році - 5931 рейс, з 01 січня по 09 листопада 2020 року - 4520 рейсів.
		У вказаних рейсах у період з 30.04.2014 по 09.11.2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи організували незаконне переправлення через державний кордон України щонайменше 329637 осіб на повітряних суднах ПАТ «Аерофлот», зокрема:
		- 23.07.2014 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 через державний кордон України з м. Сімферополя до м. Москва рейсом зі сполученням Сімферополь - Москва;
		- 10.10.2014 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_11 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь;
		- 14.08.2018 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_12 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь;
		- 27.08.2018 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_13 , ОСОБА_14 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь;
		- 25.10.2018 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_15 через державний кордон України з м. Сімферополя до м. Москва рейсом зі сполученням Сімферополь - Москва;
		- 19.11.2018 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_16 через державний кордон України з м, Сімферополя до м. Москва рейсом зі сполученням Сімферополь - Москва;
		- 20.12.2018 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_17 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь;
		- 26.02.2019 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_18 через державний кордон України з м. Тюмень до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Тюмень - Москва - Сімферополь;
		- 02.06.2019(точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_19 через державний кордон України з м. Сімферополя до м. Москва рейсом зі сполученням Сімферополь - Москва;
		- 14.06.2019 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_20 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь;
		- не пізніше 23.07.2019 (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_21 ,  ОСОБА_22  через державний кордон України з м. Петропавловськ-Камчатського до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Петропавловськ-Камчатський - Москва - Сімферополь;
		- 28.04.2020 у період часу з 17:30 до 20:15 організовано переправлення не встановленими досудовим розслідуванням пілотами ПАТ «Аерофлот» на не встановленому досудовим розслідуванням літаку ОСОБА_23 через державний кордон України з м. Москви до м. Сімферополь рейсом зі сполученням Москва - Сімферополь.
		 
		Разом з тим, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (ООН).
		До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави бо застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні ли, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території тої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, ередбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій ериторії після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою я здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної или проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, о це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		       У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх осинах.
		       Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих ордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		       Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		       Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		       Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		       Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським еферендумом вирішуються питання про зміну території України.
		       Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших фимінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення юрядку, встановленого Конституцією України.
		       Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ (далі - ЧФ РФ) на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		       Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів. 
		       При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		       З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		       Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи ЧФ РФ, це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		       Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
		       Так, починаючи з 20.02.2014, для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
		       У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин Збройних Сил країни, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		       Таким чином, всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи 20.02.2014, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
		       Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
		       Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися а проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, иколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		       З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває неміжнародний збройний конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		       Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07.04.2014 на території Донецької бласті України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» («ДНР»), а 27.04.2014 на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» («ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		       Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади ЗС РФ.
		       Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		       Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації РФ, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		       Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді становлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку України, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших збройних формувань РФ.
		       Починаючи з лютого 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання (переважно залізничним транспортом) підрозділів ЗС РФ та інших збройних формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Захід-2021» та «Союзна рішучість-2022», останні з яких розпочалися 10.02.2022.
		       Станом на 08.02.2022 вздовж усього кордону з Україною збоку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тисяс військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент. 
		       З метою створення приводів для ескалації збройного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали в імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
		       Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «ДНР» і «ЛНР» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією ЗС України.
		       На виконання зазначених намірів, 15.02.2022 Державна дума РФ звернулася до Президента РФ з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
		       18.02.2022 керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, РФ, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що ЗС України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		       19.02.2022 вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		       21.02.20022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента РФ з проханням визнати незалежність так званих «Донецької та Луганської народних республік». 
		       В цей же день, Президент РФ скликав позачергове засідання Ради безпеки РФ, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності «Донецької та Луганської народних республік».
		       Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «ДНР» та «ЛНР».
		       Цього ж дня Президент РФ підписав указ про визнання незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». 
		       22.02.2022 Президент РФ підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.
		       В цей же день Президент РФ, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		       23.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента РФ з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької та Луганської народних республік».
		       24.02.2022 о 05 годині Президент РФ оголосив про своє рішення почати спеціальну військову операцію в Україні, а в дійсності - повномасштабне вторгнення з декількох напрямків із застосуванням різних видів і родів ЗС РФ та інших збройних формувань РФ.
		       В подальшому, цього ж дня, ЗС РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по об`єктах цивільної та військової інфраструктури, крім того підрозділами ЗС та іншими збройними формуваннями РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна. 
		       У період з 05 години 24.02.2022 по теперішній час, підрозділи РФ та інші збройні формування РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких слідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		       В свою чергу, ОСОБА_3 , перебуваючи з 10.11.2020 на посаді Міністра транспорту РФ, будучи службовою особою, діючи умосино, з метою сприяння вищому керівництву РФ та ЗС РФ у веденні агресивної війни, використовуючи своє службове становище, організував та забезпечив умови для своєчасного переправлення військової техніки, особового складу ЗС РФ та інших збройних формувань РФ в напрямку державного кордону України, а також на територію Республіки Білорусь та на тимчасово окуповані РФ території України, тим самим надавши для цього засоби та усунувши перешкоди для вчинення протиправних дій.
		       Відповідно до указу Президента РФ № 678 від 17.12.2016 «Про визначення єдиних виконавців послуг з організації та здійснення військових та спеціальних залізничних перевезень», а також Постанови уряду № 1590 від 31.12.2016 «Про надання послуг з організації та здійснення військових та спеціальних залізничних перевезень» єдиним виконавцем військових та спеціальних перевезень визначено Відкрите вкціонерне товариство «Російська залізниця» (ВАТ «РЗ»).
		       Основним власником залізничної інфраструктури та найбільшим перевізником російської мережі залізниць є російська державна вертикально інтегрована компанія ВАТ «РЗ», до складу правління якого входить ОСОБА_3 . В свою чергу сто відсотків акцій ВАТ «РЗ» належить уряду РФ.
		       Власником залізничної інфраструктури на ТОТУ АР Крим є т.зв. «Державне унітарне підприємство Республіки Крим «Кримська залізниця», яке також знаходиться в прямому підпорядкуванні ОСОБА_3 .
		       Для досягнення вказаних цілей при здійсненні керівництвом галуззю залізничного транспорту ОСОБА_3 , як Міністр транспорту РФ, відповідно до Положення про Міністерство транспорту Російської Федерації (Мінтранс РФ), був наділений повноваженнями, які у повній мірі дозволяли йому визначати політику діяльності галузі залізничних перевезень, впроваджувати необхідні заходи задля реалізації управлінських рішень та контролювати стан їх виконання, зокрема: реалізовувати державну політику РФ в сфері транспорту, здійснюючи її через своїх підлеглих співробітників, а саме заступника Міністра транспорту РФ, що курує сферу залізничного транспорту, Департамент державної політики в сфері залізничного транспорту, Федеральне агентство залізничного транспорту, в підпорядкуванні якого знаходиться т.зв. «Державне унітарне підприємство Республіки Крим «Кримська залізниця», шляхом подання до призначення співробітників Мінтрансу РФ на посади, розподілення між ними обов`язків, надання останнім наказів, що мають нормативний характер, та вказівок ненормативного характеру у вирішенні оперативних питань, створювати структурні підрозділи, затверджувати плани роботи та звіти про їх виконання, розроблювати для погодження урядом РФ проекти нормативно-правових актів та інші документи в сфері залізничного транспорту.
		       З огляду на зазначене, ОСОБА_3 мав безпосередній вплив на всю структуру російських залізничних перевезень та ніс персональну відповідальність за виконання покладених на Мінтранс РФ завдань щодо реалізації державної політики у встановленій сфері діяльності, за результатами чого звітував вищому керівництву РФ.
		       За не встановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше лютого 2021 року, ОСОБА_3 за вказівкою вищого керівництва РФ про необхідність переправлення військової техніки та особового складу ЗС РФ та інших збройних формувань РФ в напрямку державного кордону України та до тимчасово окупованої РФ території України, організував через підлеглих співробітників та підконтрольних осіб надання необхідного рухомого залізничного складу для потреб ЗС РФ та інших збройних формувань РФ, забезпечивши його своєчасне та пріоритетне переміщення. 
		       Розуміючи багатогранність та складність процедури корегування графіків руху поїздів та виділення необхідного рухомого залізничного складу, необхідності при цьому дотримання погоджувальних процедур з органами контролю та обслуговування, забезпечення безпеки залізничного руху, задіяння до цих процесів машиністів, диспетчерів, логістів, планувальників, технічних інженерів та інших безпосередніх виконавців, без задіяння яких неможливе виконання зазначених перевезень для забезпечення розширеного ведення агресивної війни, у не встановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше лютого 2021 року, при не встановлених досудовим розслідуванням обставинах, для реалізації покладених на нього завдань ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище, шляхом надання відповідних вказівок та контролю за їх реалізацією, забезпечив виконання підлеглими працівниками завдання по своєчасному та безперешкодному здійсненню військових перевезень залізничним транспортом. 
		       З цією метою, зокрема співробітники Мінтрансу та ВАТ «РЗ» формували та утримували резерв залізничного рухомого складу, місця для відстою вагонів, готували для затвердження плани та графіки залізничних перевезень, коригуючи їх відповідно до потреб ЗС РФ та інших збройних формувань РФ, про що оперативно доповідали ОСОБА_3 .
		       Далі, ОСОБА_3 29.01.2022 погодив зміни до спільного Наказу Міністерства оборони РФ та Мінтрансу РФ «Про затвердження Порядку здійснення проектування, будування, експлуатації, поточного утримання ремонту залізничних колій незагального користування об`єктів Міністерства оборони РФ і розрахунків за виконанні роботи», направлені серед іншого на врегулювання процедури залізничних перевезень ЗС РФ, враховуючи підготовку РФ до широкомасштабної збройної агресій проти України.
		       При цьому, згідно п. 25 Наказу, всі договори між Міноборони РФ та їх контрагентами, які стосуються подачі і прибирання вагонів з/на залізниці незагального користування мають бути засекречені та мати гриф «Таємно».
		       Таким чином, виходячи з потреб Міністерства оборони РФ ОСОБА_3 , шляхом розроблення нормативно-правової бази та надання відповідних вказівок підлеглим співробітникам, створив умови для переміщення рухомим залізничним складом ВАТ «РЗ» за пріоритетним графіком угрупувань ЗС РФ та іншим збройним формуванням РФ в напрямку державного кордону України та безпосередньо на тимчасово окуповану РФ територію України.
		       Так, у період з 26.03.2021 до 04.09.2022, підпорядкованими та підконтрольними ОСОБА_3 підрозділами ВАТ «РЗ» надано не менше 239 вагонів для переправлення військової техніки та особового складу ЗС РФ та інших збройних формувань РФ, за результатом чого здійснено перевезення не менше 369 одиниць військової техніки в напрямку державного кордону України та на тимчасово окуповані РФ території України, зокрема: 
		       -не пізніше 26.03.2021 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення до залізничного вокзалу м. Розсош, Розсошанський район, Воронезька область, РФ, що знаходиться неподалік державного кордону України, ешелону військової техніки, на платформах якого розміщувалося не менше 15 одиниць військової техніки;
		       -не пізніше 31.03.2021 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Краснодарського краю, РФ до тимчасово окупованої території України - Автономної Республіки Крим (ТОТУ АР Крим), через т.зв. «Кримський міст», ешелону військової техніки, на платформах якого розміщувалося не менше 25 одиниць військової техніки;
		       -не пізніше 01.04.2021 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Краснодарського краю РФ в напрямку державного кордону України ешелону військової техніки з маркуванням «РЖД», який складався з 43 вагонів (платформ), на/в яких розміщувалася 61 одиниця військової техніки, особовий склад та боєприпаси;
		       -не пізніше 28.07.2021 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з РФ до залізничного вокзалу «Мінськ-Східний», м. Мінськ, Республіка Білорусь ешелону військової техніки, який складався з 48 вагонів маркуванням «РЖД», на/в яких розміщувалася 57 одиниця військової техніки, особовий склад та боєприпаси;
		       -не пізніше 10.12.2021 (більш точну дату, час та місце досудовим зслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення до с. Нижньогірське, Нижньогірський район, ТОТУ АР Крим ешелону військової техніки, який складався не менше ніж з 11 вагонів маркуванням «РЖД», на/в яких розміщувалося не менше 14 одиниць військової техніки, особовий склад та боєприпаси;
		       -не пізніше 13.02.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення до м. Брянськ, Брянська область, РФ в напрямку кордону з Україною ешелону військової техніки, який складався не менше ніж 9 вагонів з маркуванням «РЖД», на яких розміщувалося 19 одиниць військової техніки та боєприпаси; 
		       -не пізніше 16.02.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Краснодарського краю РФ до ТОТУ АР Крим, через т.зв. «Кримський міст», ешелону військової техніки, на платформах якого розміщувалося не менше 15 одиниць військової техніки; 
		       -не пізніше 19.02.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з РФ до залізничного вокзалу «Мінськ-Східний», м. Мінськ, Республіка Білорусь ешелону військової техніки, який складався з 34 вагонів з маркуванням «РЖД», на / в яких розміщувалося 46 одиниць військової техніки, особовий склад та боєприпаси; 
		       -не пізніше 20.02.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Темрюкського району, Краснодарський край, РФ в напрямку ТОТУ АР Крим ешелону військової техніки, який складався з 32 вагонів з маркуванням «РЖД», на яких розміщувалося 30 одиниць військової техніки боєприпаси;
		       -не пізніше 30.07.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з РФ до ТОТУ АР Крим ешелону військової техніки, на вагонах якого розміщувалося не менше 23 одиниць військової техніки з маркуванням «V» та боєприпаси;
		       - не пізніше 08.08.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Краснодарського краю РФ до ТОТУ АР Крим, через т.зв. «Кримський міст», ешелону військової техніки, вагони якого містили кування «РЖД», на яких розміщувалося не менше 24 одиниць військової техніки з маркуванням «V» та боєприпаси;
		       -не пізніше 04.09.2022 (більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) російською залізницею здійснено переправлення з Краснодарського краю РФ до ТОТУ АР Крим, через т.зв. «Кримський міст», ешелону військової техніки, на платформах якого розміщувалося 40 одиниць військової техніки.
		       Поряд з тим, у вищезазначений спосіб, у період з 26.03.2021 по 04.09.2022, ОСОБА_3 організував та забезпечив умови для своєчасного переправлення не менше 150000 особового складу ЗС РФ та інших збройних формувань РФ в напрямку державного кордону України та на тимчасово окуповані РФ території України, який після 24.02.2022 брав участь у бойових діях на території України, тим самим надавши для цього відповідні засоби, зокрема:
		       - не пізніше березня 2021 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 ;
		       - 13.01.2022 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до АДРЕСА_2 ;
		       - не раніше 17.01.2022 (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_2 , із станції «Троїцька», Республіка Інгушетія, РФ до полігону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », м. Керч, ТОТУ АР Крим;
		       - 04.02.2022 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_3 , з АДРЕСА_3 , Республіка Дагестан, РФ до ТОТУ АР Крим;
		       - 13.02.2022 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_4 , з АДРЕСА_4 , РФ до залізничної станції «Дубки», Білгородська область, РФ;
		       - 18.02.2022 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) організовано переправлення російською залізницею ешелону військової техніки з особовим складом військової частини НОМЕР_5 , з АДРЕСА_5 , РФ до залізничної станції «Азовське», ТОТУ АР Крим.
		 
		       Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого, останній показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. 
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та ретельно перевіреними і дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
		- поясненнями свідка ОСОБА_24 , яка під час судового провадження дала суду показання про те, що в Державній авіаційній службі вона працює з 2004 року. В період 2013-2015 року вона працювала на посаді заступника директора департаменту начальника управління авіаційних перевезень та міжнародного співробітництва. До її обов`язків входило, зокрема, надання дозволів на виконання польотів, а також міжнародне співробітництво, розгляд звернень пасажирів, контроль за перевенням вантажів та інші. 
		Порядок та основні умови щодо надання дозволів на здійснення авіакомпаніями регулярних рейсів між рф та Україною були прописані в Угоді між Україною та рф про повітряне сполучення та повітряний транспорт. Також в Україні діють правила надання дозволів на виліт/приліт з аеропортів України, де прописано процедуру подання заявки на отримання дозволу, перелік документів, які авіаперевізник має подати. Заявка на отримання дозволу подається загалом за 45 днів, якщо інше не передбачено угодою. Наскільки вона пам`ятає, в угоді між рф та України цей термін складав 60 днів. 
		Дозвіл на надання польотів ПАО «Аерофлот», до окупації АР Крим, отримувався на загальних підстав. Їй відомо, що ПАО «Аерофлот», з моменту окупації АР Крим, порушували використання повітряного простору шляхом здійснення регулярних перевезень, та вони лише збільшувалися. Порушення використання повітряноо простору контролюється Украероцентром. Після заборони польотів ПАО «Аерофлот» не подавала заяви на отримання дозволів.
		У разі якщо є заборона на використання повітряного простору, а авіакомпанія виконує польоти в цьому повітряному просторі, це є порушенням. 
		З обвинуваченим ОСОБА_3 вона не знайома. 
		 
		- дослідженим в судовому засіданні відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_25 від 04.08.2022, відповідно до якого свідок ОСОБА_25 пояснив, що з 2003 року він працював на посаді інженера 1 категорії Дарницький вагонно-ремонтного заводу. З 2006 до 2021 роки працював на посаді першого заступника директора Департаменту міжнародного співробітництва «Укрзалізниці». Починаючи з серпня 2021 року він обіймає посаду начальника відділу двостороннього співробітництва Управління міжнародного співробітництва Офісу голови правління АТ «Укрзалізниця». До його посадових обов`язків входить взаємодія з прикордонними країнами у вигляді налагодження співпраці в залізничній галузі. Він забезпечує транскордонну взаємодію, яка полягає створення нормативно-правової бази щодо забезпечення перевезення вантажів та пасажирів з сусідніми та іншими країнами. Крім того, в рамках взаємодії з сусідніми країнами сфера його діяльності полягала у взаємодії з представниками ВАТ «Російські залізниці» та іншими учасниками перевізного процесу з рф. В рамках такої взаємодії представники України та рф укладали спільні угоди, щодо забезпечення перевезень вантажів та пасажирів. Таким зв`язок підтримувався до лютого 2022 року. 
		В рф сфера залізничного транспорту регулюється актами президента рф, актами уряду рф та іншими нормативно-правовими актами рф, іншими нормативно-правовими актами, в тому числі відкритого акціонерного товариства «Російські залізниці».
		Сфера залізничного транспорту рф регулюється Державною Думою рф в особі прем`єр-міністра ОСОБА_26 , Міністром транспорту рф - ОСОБА_3 , заступником Міністра транспорту рф ОСОБА_27 , який відповідає за напрямок розвитку залізничного транспорту, Наглядова рада ВАТ «Російські залізниці», керівником Федерального агентства залізничного транспорту рф - ОСОБА_28 , Директором Департаменту державної політики в галузі залізничного транспорту - ОСОБА_29 та головою правління ВАТ «Російські залізниці» - ОСОБА_30 .
		В свою чергу, сфери діяльності вищезазначених осіб регулюються нормами федерального закону «Про залізничний транспорт в російській федерації», «Статутом залізничного транспорту російської федерації». Вказані документи регулюють серед іншого регулюють перевезення вантажів та пасажирів залізничним транспортом коліями загального та не загального користування і встановлення їх прав, обов`язків та відповідальності.
		Також йому відомо, що регулювання безпосередньої діяльності залізничного транспорту в російській федерації здійснює «Федеральне агентство залізничного транспорту», що є центральним органом виконавчої влади, здійснюючи функції з надання державних послуг, управління державним майном, а також правозастосовні функції у сфері залізничного транспорту. Зазначене агентство підпорядковується Міністерству транспорту російської федерації в особі ОСОБА_3 
		Федеральне агентство поділене на чотири структурні підрозділи, а саме: адміністративно-правового управління, управління фінансів, інвестицій і капітального будівництва, управління транспортної безпеки та управління інфраструктури та перевезення.
		Йому відомо, що міністр транспорту рф на теперішній час ОСОБА_3 , якого було призначено президентом рф за поданням голови уряду рф. Також, йому відомо, що міністр несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство транспорту рф повноважень і реалізацію державної політики у встановленій сфері діяльності. По структурі міністр має заступників, які призначаються на посади та відстороняються з них урядом рф. Кількість заступників міністра визначається урядом рф.
		Також, йому відомо, що до кола обов`язків Міністра транспорту рф входить затвердження положення про структурні підрозділи працівників Міністерства, призначення на посади та звільнення з них працівників Міністерства, затвердження структури та штатного розпису Міністерства, затвердження щорічного плану роботи та прогнозування показників діяльності підвідомчих Міністерству структурних підрозділів, внесення до уряду рф пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з них керівників підвідомчих Міністерству структурних підрозділів, внесення до Міністерства фінансів рф пропозиції по формуванню федерального бюджету в частині фінансового забезпечення діяльності Міністерства, представлення в установленому порядку працівників Міністерства транспорту до присвоєння державних нагород рф.
		Загалом, планування перевезення вантажів здійснюється на основі правил перевезення вантажів залізничним транспортом. Такі перевезення вантажів здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень в яких визначається об`єм перевезення вантажів, строки та умови надання транспортних засобів і пред`явлення вантажів для перевезення, порядок розрахунків, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання обов`язків, а також інші умови організації перевезень. Документи, які подаються вантажовідправником повинні бути належним чином оформлені. Зазначені заявки надаються вантажовідправником з указаною кількістю вагонів і їх маси, залізничних станцій призначення і інших визначених правилами перевезень вантажів залізничним транспортом відомостей. В заявці вантажовідправник повинен зазначити строк дії заявки.
		Йому відомо, що здійснення військових залізничних перевезень і порядок їх оплати регулюється «Статутом військових залізничних перевезень», затвердженим урядом рф та іншими нормативно-правовими актами. Також, що федеральні органи виконавчої влади до компетенції яких відносяться питання організації військових залізничних перевезень взаємодіють з володільцями інфраструктур і перевізниками через військово-транспортні органи - органи військових сполучень та органи спеціальних залізничних перевезень. Щодо перевезення військовослужбовців йому відомо, що для цього виділяються вагони або місця в пасажирських поїздах. Для забезпечення особливо важливих військових залізничних перевезень перевізники в порядку визначеному встановленими урядом рф, формують резерв залізничного рухому складу за рахунок коштів федерального бюджету.
		Для здійснення фрахтування вагонів органми Міністерства оборони рф повинен бути відповідний документ (наказ або розпорядження) за підписом начальника генерального штабу РФ та за підписом начальника відповідного департаменту з державної політики залізничної галузі, попередньо погодженими з міністром транспорту та міністром оборони РФ.
		Щоб органи Міністерства оборони рф могли використовувати залізничні шляхи загального користування для перевезення військової техніки та особового складу в них повинен бути наказ між міністерством транспорту та міністерством оборони РФ, який чітко регламентує використання залізничних шляхів для переміщення військових частин, військової техніки за рахунок залізничного транспорту або скористатись послугами РЖД так як шляхи належать саме РЖД. Колії, які є на під`їзних шляхах до військових об`єктів (не загального користування) використовуються лише міністерством оборони, але експлантацію та обслуговування здійснюють відповідні працівники РЖД на закріплених ділянках. Передислокація військової техніки або військової частини залізничним транспортом здійснюються за погодженням РЖД, яке в свою чергу має отримати дозвіл в Міністерстві транспорту рф.
		Здійснення перевезення залізничним транспортном військової техніки та особового складу без відома Міністерства транспортру рф або осіб, які перебувають в його галузевому управлінні, не можливо, під час перевезення техніки необхідне погодження з РЖД.
		Рішення щодо переправлення військової техніки залізничним транспортном до інших країн приймаються на вищих керівних посадах за поданням міністра транспорту та за погодженням уряду. В нашому випадку за підписом керівника уряду РФ ОСОБА_26 , проте інформація, що стосується переміщення військової техніки є державною таємницею.
		 
		- дослідженим в судовому засіданні відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_31 від 11.08.2022, відповідно до якого свідок пояснив, що з вересня 2011 року він працював на посаді заступника начальника Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України. Починаючи з лютого 2020 року він займає посаду заступника начальника управління організації транспортного забезпечення штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		На скільки йому відомо основним законодавчих актом в сферізалізничних перевезень в рф є «Устав воинских железнодорожных перевозок»,«Наставление по перевозкам войск» та інші аналогічні українським нормативно-правові акти.
		Сфера залізничного транспорту рф регулюється Урядом рф в особі прем`єр-міністра ОСОБА_26 , Мінстра оборони рф - ОСОБА_32 та Міністром транспорту рф - ОСОБА_3 . Реалізація положень в сфері військових залізничних перевезень покладена на підвідомчі органи згаданих міністерств (в тому числі на Департамент транспортного забезпечення МО рф) та ВАТ «Російські залізниці».
		Наскільки йому відомо, міністром транспорту РФ на теперішній час є ОСОБА_3 . До його посадових обов`язків серед іншого входить регулювання сфери залізничних перевезень в рф, в тому числі і військових на основі розроблення, внесення змін та підписання спільних наказів з Міністром оборони рф.
		Управління військових сполучень Департаменту транспортного забезпечення МО рф здійснюється на підставі укладених договорів про надання послуг з перевезення, які надсилають плани залізничних перевезень до ВАТ «Російські залізниці», які свою чергу по аналогії як це робиться в Україні, направляють плани військових залізних перевезень до своїх структурних підрозділів, в яких зазначають інформацію щодо часу, місця відправлення/призначення та кількості рухомого складу необхідного для перевезення військовослужбовців та військової техніки.
		На скільки йому відомо Міністр транспорту рф або підпорядковані йому підрозділи повинні отримувати загальну інформацію щодо військових перевезень від ВАТ «Російські залізниці», оскільки до сфери управління входить галузева організація роботи з перевезень залізничним транспортом та розробка, погодження та внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.
		 
		- копією наказу Державної авіаційної служби України № 780 від 15.12.2014 щодо змін до АІР України; 
		- листом Державної авіаційної служби України № 1.19-2808-21 від 06.05.2021 щодо порушень порядку використання повітряного простору тимчосов окупованої рф Автономної Республіки Крим, з копіями обмежень за заборон здійснення польотів повітряних суден над територією АР Крим, починаючи з часу окупацію; 
		- листом Державної авіаційної служби України № 1.19-5133-21 від 06.08.2021 щодо порядку ідентифікації незаконних польотів літаків, що належать іноземним авіакомпаніям на ТОТ АР Крим у період з 30.04.2014 по час надання відповіді, та щодо хронології закриття повітряного простору над кримським півостровом; 
		- листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-15.1/5495/21 від 26.07.2021 щодо виявлення фактів польотів російського авіаперевізника ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» в межах забороненої зони, яка встановлена Україною над АР Крим, за період з 30.04.2014 по 09.11.2020, з СД диском до нього; 
		- листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-15.1/5458/21 від 26.07.2021 щодо хронології закриття повітряного простору та діючих заборон і обмежень використання повітряного простору над тимчасово окупованою територією АР Крим; 
		- протоколом огляду від 20.07.2021, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» на якому міститься інформація щодо здійснення авіаперевезень до ТОТУ АР Крим, та інформація щодо зайняття ОСОБА_3 посади генерального директора ПАО «Аерофлот» з 2009 року по 09.11.2020, а з 10.11.2020 посади Міністра транспорту рф; 
		- протоколом огляду речей та документів від 21.10.2021, відповідно до якого оглянуто відеохостинг «YouTube», де оглянуто відео сюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», на якому ОСОБА_3 розповідає про здійснення польотів компанії «Аерофлот» до ТОТУ АР Крим за зниженими цінами; 
		- протоколом огляду речей та документів від 27.10.2021, відповідно до якого на сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 оглянуто відео, яке має опис: «ІНФОРМАЦІЯ_6 »; 
		- протоколом огляду речей та документів від 28.10.2021, відповідно до якого, оглянуто офіційний сайт Міністерства транспорту рф, де міститься інформація про ОСОБА_3 , як про міністра транспорту рф, а також оглянуто «ІНФОРМАЦІЯ_7» з додатками дл нього; 
		- актом огляду загальнодоступних сервісім мережі Інтернет від 13.06.2022, відповідно до якого, оглянуто офіційнй інтернет сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_8», а саме інформаційну статтю «ІНФОРМАЦІЯ_9»; 
		- листом Департаменту захисту національної державності СБУ № 5/7/3/1-5363 від 05.07.2022 щодо сприяння ОСОБА_3 у переміщенні залізничним транспортом військової техніки та військових ешелонів збройних сил рф до кордонів України та в подальшому здійснення залізничного сполучення тимчасово окупованої території АР Крим із залізничним станціями Мелітополь та Херсон; 
		- протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 03.11.2022, відповідно до якого, оглянуто офіційний сайт «Совет Федерации», та встановлено, що 30.10.2022 ОСОБА_3 був присутнім на «Совете федерации, федерального собрания РФ», а також за результатами обробки Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України за період з 03.11.2017 по 03.11.2022, встановлено, що ОСОБА_3 не здійснював перетин в`їзд/виїзд за межі державного кордону України та адміністративного кордону з ТОТ АР Крим; 
		- протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 07.07.2022, відповідно до якого, оглянуто веб-сайти з інформацією щодо фактів переправлення військової техніки зс рф в напрямку кордонів України та окупованих територій; 
		- протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 06.07.2022, з додатками до нього, відповідно до якого, оглянуто веб-сайти з інформацією на підтвердження повноважень ОСОБА_3 в галузі надання дозволів на вивезення за межі рф окремих видів транспортних засобів, що можуть використовуватися для підтримання ведення агресивної вйни рф проти України; 
		- протоколом огляду мережі Інтеренет від 18.08.2022, відповідно до якого, оглянуто відеосюжети в загальнодоступній мережі Інтернет, які підтверджують факт переправлення залізницею ешелонів військової техніки рф в напрямку державного кордону України та до ТОТУ АР Крим не пізніше 26.03.2021, 31.03.202101.04.2021, 28.07.2021, 10.12.2021, 1302.2022, 16.02.2022, 19.02.2022, 20.02.2022, 30.07.2022,08.08.2022; 
		- протоколом огляду мережі Інтернет від 06.10.2022, відповідно до якого, оглянуто відеосюжет в загальнодоступній мережі Інтернет, які підтверджує факт переправлення залізницею ешелонів військової техніки рф до ТОТУ АР Крим не пізніше 04.09.2022;
		- протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 18.10.2022, відповідно до якого, оглянуто веб-сайти, та встановлено, що за обслуговування залізничних шляхів, які розташовані на Керченському мосту відповідає ВАТ «російські залізниці»; порядок взаємодії між міністерством оборони рф та ВАТ «російськиі залізниці» встановлений розпорядженням № 2054 від 17.10.2012; 
		- протоколом огляду від 29.09.2022, відповідно до якого оглянуто вагони (платформи), що знаходяиться на території залізничної станції «Фастів-Перший» Козятинської дирекції Регіональної філії Південно-західної залізниці АТ «Укрзалізниця»; 
		- листом АТ «Укрзалізниця» № 49/904 від 09.09.2022 щодо надання наявної інформації щодо місця перебування вантажних вагонів власності рф, за період з 01.01.2021 по час надання відповіді на запит; 
		- протоколом огляду від 22.11.2021, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії», під час огляду якого встановлено інформацію про початок здійснення ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» широкомасштабної програми польотів за маршрутами АР Крим - рф з 01.04.2014; 
		- протоколом огляду від 30.11.2021, відповідно до якого, в загальнодоступній мережі Інтернет оглянуто звіти, складені за результатами засідань Європейської групи аеронавігаційного планування при Всесвітній міжнародній організації цивільної авіації за відповідні роки проведення таких засідань, при огляді яких встановлено, що міжнародні організації визнають Україну відповідальною за Сімферопольський район польотної інформації, про що відомо і рф; 
		- протоколом огляду від 24.06.2021, відповідно до якого, оглянуто офіційний сайт ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії», під час огляду якого встановлено інформацію щодо здійснення регулярних оплачуваних прямих авіаперевезень з м. москва до м. Сімферополь, та в зворотному напрямку; 
		- протоколом огляду речей та документів від 08.07.2021, відповідно до якого, оглянуто веб-сайт судових рішень рф, при огляді якого підтверджено факти незаконних авіаперевезень наступних осіб: « ОСОБА_11 », « ОСОБА_35 », « ОСОБА_36 », « ОСОБА_37 », « ОСОБА_38 », « ОСОБА_39 » на ТОТУ АР Крим російською компанією ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії»; 
		- протоколом огляду речей і документів від 08.07.2021, відповідно до якого оглянуто офіційний сайт ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії», під час якого оглянуто статут та положення ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії»; 
		- протоколом огляду речей і документів від 08.10.2021, відповідно до якого оглянуто веб-сайти на підтвердження факту незаконних авіаперевезень, що виконувалися ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» та їх дочірньою компанією «Авіакомпанія «росія» із території рф до ТОТУ Крим по субсидійованій програмі рф; 
		- протоколом огляду від 02.08.2021, відповідно до якого, оглянуто електронний документ ПАТ «Аэрофлот - российские авиалинии» - «Руководство по производству полетов эксплуатанта. Часть ОСОБА_40 четвертое»; 
		- протоколом огляду від 04.08.2021, відповідно до якого, оглянуто приватні сторінки колишніх працівників ПАТ «Аерофлот» в соціальній мережі «Linkedin»; 
		- протоколом огляду від 05.08.2021, відповідно до якого, оглянуто приватні сторінки колишніх працівників ПАТ «Аерофлот» в соціальній мережі «Linkedin»; 
		- копіями матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_18 , ОСОБА_41 , ОСОБА_20 , ОСОБА_42 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_43 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП; 
		- протоколом огляду від 23.09.2021, відповідно до якого, оглянуто «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщений на офіційному сайті Міжнародного аеропорту Сімферополь; 
		- листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо повідомлень льотному складу (NOTAM) про закриття аеропорту «Сімферополь».
		Таким чином, аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена, а кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК Українивірна, оскільки він будучи службовою особою з використанням службового становища вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керував такими діями щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів; вчинив пособництво у веденні агресивної війни. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		При цьому, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, відповідно до якої при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає покарання обвинуваченому ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати остаточне покарання у виді позбавлення волі.
		Таке покарання на думку суду, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 376,ч.15 ст.615 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України та призначити покарання: 
		- за ч. 3 ст. 332 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, а також займатись діяльністю пов`язаною із охороною державного кордону стром на 3 (три) роки, та з конфіскацією майна.
		- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому  ОСОБА_3 призначити покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, а також займатись діяльністю пов`язаною із охороною державного кордону стром на 3 (три) роки, та з конфіскацією майна.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя:                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...