Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/2889/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 03.10.2025. Зареєстровано: 04.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/216/318/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024046230000138

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 216/2889/24
		провадження 1-кп/216/318/25
		 
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		 
		03 жовтня 2025 року                         місто Кривий Ріг
		 
		 
		Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024046230000138 від 02.04.2024 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
		у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,,
		ВСТАНОВИВ:
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винуватою у вчиненні яких визнається обвинувачена.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 березня 2024 року близько 10:30 години, знаходячись на вулиці поблизу власного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , помітив службовий автомобіль ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпровські електромережі», та усвідомлюючи, що у зазначеному автомобілі перебувають чотири працівника вказаного товариства, маючи умисел на вчинення хуліганських дій, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке проявилось у нахабному та зневажливому ставленні до норм громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці, виражаючись нецензурною лайкою, діючи умисно підійшов до автомобіля тримаючи в руці скляну пляшку з невстановленою речовиною та вставленим у горловину пляшки шматком паперу, візуально схожу на «Коктейль Молотова», діючи з хуліганських спонукань, почав перешкоджати роботі працівників Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», а саме поставивши вказану пляшку на землю, заліз до кабіни вказаного транспортного засобу та почав хапати працівників товариства за одяг і наносити їм удари руками по різним частинам тулубу, виражаючись нецензурною лайкою і не реагуючи на їх зауваження. Після чого, умисно взяв залишену ним пляшку на землі та кинув у відкриті двері кабіни службового автомобіля та влучив у потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим заподіяв останньому фізичний біль та страждання.
		Після цього, продовжуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, показуючи свою зверхність над оточуючими, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи неодноразові зауваження з боку працівників товариства припинити хуліганські дії, ОСОБА_5 повернувся до території домоволодіння за місцем свого мешкання, звідки узяв ще дві аналогічні скляні пляшки з невстановленою рідиною, які в подальшому кинув, одну у вітрове скло службового автомобіля, що призвело до його розбиття, а другу кинув у напрямку транспортного засобу, але не влучив, від чого вона розбилась на проїжджій частині. Вказані хуліганські дії ОСОБА_5 тривалий час супроводжувались особливою зухвалістю і були ним припинені лише у зв`язку з неможливістю наздогнати працівників Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», які були вимушені покинути місце їх вчинення.
		Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 296 КК України, а саме : хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповній до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
		ІІ. Позиція обвинуваченого.
		Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку) не визнав. 
		Зазначив, що у березні 2024 року він перебував у своєму домоволодінні, коли побачив поряд з парканом невідомого чоловіка. Обвинувачений вийшов на подвір`я щоб з`ясувати, що йому треба. Чоловік пояснив, що має відключити домоволодіння обвинуваченого від електропостачання через заборгованість, як обвинувачений потім зрозумів  це був бригадир ДТЕК. При цьому, жодних документів, що підтверджують наявність заборгованості та законність дій бригади ДТЕК обвинуваченому пред`явлено не було. Після цього ОСОБА_5 повернувся на подвір`я щоб приготувати «коктейлі молотова» та застерегти бригаду ДТЕК від незаконних дій. «Коктейлі молотова» приготував з того, що будо у домі, а саме, з бензину, який змішав з керосином та залив у скляні пляшки. Наповнені пляшки заткнув синтетичною серветкою, взяв запальничку. Після чого, обвинувачений вийшов з подвір`я та коли під`їхав автомобіль ДТЕК з бригадою електриків, ОСОБА_5 продемонстрував вказану пляшку з метою перешкодити виконання бригадою незаконного наказу про відключення від електропостачання. На що водій почав ображати обвинуваченого, який обурившись поставив пляшку на землю направився до автомобіля ДТЕК з боку переднього пасажирського сидіння, став на підніжку та засунув голову до машини. Працівники ДТЕК почали його бити та виштовхувати з автомобіля при цьому розбили обличчя. У цей час ОСОБА_5 схопив водія та намагався його витягнути через пасажира, але працівники ДТЕК виштовхнули обвинуваченого та він впав. Після чого обвинувачений схопив «коктейль молотова» та кинув його у лобове скло машини ДТЕК у бік водія, після чого скло тріснуло. Обвинувачений кинув ще 2 «коктейлі молотова», у вказаний автомобіль, один відскочив, а другий потрапив у бампер. Автомобіль ДТЕК почав від`їжджати, а обвинувачений встиг кинути ще пару «коктейлів молотова» у двері автомобіля. Після вказаних подій обвинувачений викликав поліцію. На його виклик приїхав наряд патрульної поліції, однак вказані особи відмовились надавати йому службове посвідчення, а пред`явили лише жетон та талон до нього, тому обвинувачений відмовився пред`являти їм свої документи. Окрім того була викликана слідчо-оперативна група. До її прибуття працівники патрульної поліції залишались поряд з обвинуваченим. Після прибуття слідчо-оперативної групи вони теж не пред`явили службових посвідчень, а лише жетон та талон до нього. Обвинувачений написав заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка не була внесена до ЄРДР, а розглядалась в порядку закону України «Про звернення громадян». Працівники поліції відмовились на вимогу обвинуваченого встановлювати особу працівників ДТЕК в його присутності, однак після спілкування з ними повідомили, що усі необхідні документи у бригади ДТЕК в наявності, однак обвинуваченому продемонстрували лише відомості на планшеті бригади електриків з даними про адресу обвинуваченого та анкетними даними його матері. Після чого інша бригада ДТЕК, що приїхала пізніше здійснила відключення електропостачання. Також обвинувачений пояснив, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належало його покійному батьку. Обвинуваченому було відомо про заборгованість, яка почала утворюватися приблизно з 2021 року, однак він не зміг її оплатити, оскільки є інвалідом, але через корумпованість системи охорони здоров`я не може отримати відповідне підтвердження. На питання захисника обвинувачений повідомив, що лічильник закріплений на фасаді будинку. Будинок огороджений парканом. Документів про наявність заборгованності та попередження про відключення працівники ДТЕК не надавали, а лише усно повідомили. З приводу отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень та їх фіксації обвинувачений до медичних закладів не звертався. Окремо обвинувачений повідомив, що раніше до нього вже приїжджали працівники ДТЕК. Вони оглянули лічильник та намагались відключити електропостачання, але обвинувачений їм не дозволив на наголосив, що наступного разу вони мають приїздити разом з адміністрацією міста та керівником ДТЕК. Враховуючи ці обставини обвинувачений вважав, що вулиця поряд з його домоволодінням не є громадським місцем. Окрім того, дії працівників ДТЕК обвинувачений сприймав як загрозу йому, його майну та виконання завідомо злочинного наказу, отже мав право захищати себе та своє майно, як це передбачено ст. 36 КК України.
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 296 КК України, підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, а саме:
		- рапортом зареєстрованим в ITC «ІП НПУ (ЖЕО)» Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за № 6239 з якого вбачається, що 11.03.24 об 11.04 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Мерецкова, 41 А. стався конфлікт з власником вказаного домоволодіння, який не дозволяє виконувати роботи по відключенню його від електропостачання, кидається на працівників компанії електропостачальника.
		- рапорт слідчого СВ КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 11.03.2024 з ілюстративною таблицею на якій зафіксований автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який розташований на узбіччі проїжджої частини за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Мерецкова, 41 А, зокрема на фотознімках № 11 та № 14 зафіксоване пошкодження вітрового скла вказаного автомобіля, а на фотознимку № 13  пошкодження дверей автомобіля. 
		Слід зауважити,що відповідно доч.1ст.298-1КПК Українипроцесуальними джереламидоказів укримінальному провадженніпро кримінальніпроступки,крім визначенихстаттею 84цього Кодексу,також єпояснення осіб,результати медичногоосвідування,висновок спеціаліста,показання технічнихприладів ітехнічних засобів,що маютьфункції фото-і кінозйомки,відеозапису,чи засобівфото-і кінозйомки,відеозапису. 
		Враховуючи вищевказані приписи, ілюстративна таблиця, яка є додатком до рапорту слідчого СВ КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 11.03.2024, як показання засобів фотозйомки, є належним та допустимим доказом. 
		Хоча сампо собірапорт слідчогоСВ КРУПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_7  в рамках кримінального провадження не може бути самостійним та безумовним доказом, однак у сукупності з іншими документами, а саме ілюстративною таблицею містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У даному випадку рапорт лише фіксує відомості про посадову особу та обставини за який було отримано показання засобів фотофіксації, які в свою чергу і є належним та допустимим доказом згідно приписів ч. 1 ст. 298-1 КПК України.
		- нарядом-допуском № 1042 на виконання робіт в електроустановках, з якого вбачається, що керівнику робіт ОСОБА_8 та членам бригади: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 доручено 11.03.2024 здійснення відключення споживачів від робочого напруження з використанням АП, серед яких зазначено домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		- актом обстеження технічного стану транспортного засобу (копія) з якого вбачається, що комісія Підрозділу з експлуатації транспорту Криворізька міська група, в особі старшого механіка ДПА ОСОБА_11 , механіка ДПА ОСОБА_12 , машиніста автовишки та автогідропідіймача ОСОБА_4 , виконали огляд вантажного- спеціального автопідйомника ГАЗ 3307 НОМЕР_1 інв. № 010000096992/0000. В результаті огляду підтверджено, що в результаті нападу невстановленої особи автопідйомник ГАЗ 3307 НОМЕР_1 мас пошкодження лобового скла, несумісне с подальшою безпечною експлуатацією, та незначні пошкодження водійської двері. Для відновлення експлуатації автопідйомник ГАЗ 3307 НОМЕР_1 потребує заміни лобового скла;
		- інвентаризаційним описом від 12.03.2024 (копія) з якого вбачається, що при інвентаризації встановлено ГАЗ 3307 НОМЕР_1 інв. № 010000096992/0000 з пошкодженням лобового скла (розбите) потребує заміни;
		- розрахунком розміру відшкодування реальних збитків № 58-у від 11.03.2024; бухгалтерською довідкою від 11.03.2024; фотознімками транспортного засобу, які отримані з заявою про вчинення кримінального правопорушення від 13.03.2024 та вказаною заявою, 
		- актом про невідповідність дій (бездіяльність) споживача при неможливості здійснення відключення від 23.02.2023 (копія) згідно якого 23.02.24 споживач не допустив представників АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до приладу обліку для здійснення відключення за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Мерецкова, 41 А; 
		- договором № 1237170 про користування електричною енергією для побутових споживачів в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 від 10.08.2005 (копія);
		- протоколом проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 23.04.2024 та відеозаписом до нього, які у присутності понятих за адресою м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Мерецкова, 41 А показали наступне. Вказали місце на якому знаходився їх службовий автомобіль, звідки прийшов чоловік, який тримав у руці пляшку та запальничку та погрожував підпалити, вказали рукою на ділянку місцевості за вищевказаною адресою. Показали на місцевості де стояла пляшка з «коктейлем молотова», вказавши руками місце на паркані вищевказаного домоволодіння. Показали на місцевості як ОСОБА_5 підходив до службового автомобіля та пояснили, що підійшовши він намагався в нього залізти, йому робили зауваження та намагались виштовхнути. Показали на місцевості де перебував ОСОБА_5 коли кидав в лобове скло пляшку з рідиною та у двері автомобіля інший предмет, який свідки не розгледіли. Після чого вказали руками напрямок руху їх службового автомобіля на якому тікали після описаних подій. 
		- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 від 24.04.2024. та відеозаписом до нього, який у присутності понятих за адресою АДРЕСА_1 . показав наступне. З дозволу ОСОБА_5 всі учасники зайшли на територію домоволодіння, де ОСОБА_5 вказав рукою на вікно домоволодіння з якого він побачив працівника ДТЕК. Вказав на подвір`я де знайшов пусті скляні пляшки, місце біля гаражу де наповнив пляшки сумішшю з бензину та керосину. Потім ОСОБА_5 повів всіх учасників на вулицю де показав місце розташування службового автомобіля ДТЕК та його місце знаходження, у тому числі де знаходився автомобіль, коли ОСОБА_5 намагався проникнути у салон та кидав в автомобіль пляшки з «коктейлем молотова» від чого тріснуло лобове скло транспортного засобу.
		- показами потерпілого ОСОБА_4 , який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що обіймає посаду водія АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». На весні 2024 (точну дату свідок не пам`ятає, але пам`ятає, що було тепло) разом із іншими членами бригади ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ще одним співробітником прізвище якого свідок не пам`ятає, він приїхав для здійснення відключення побутового споживача за адресою обвинуваченого. Завдання на відключення приходить на планшет, підстави відключення у ньому не зазначаються. При прибутті за вказаною адресою та коли автомобіль зупинився обвинувачений одразу вийшов з території свого домоволодіння та попрямував до автомобіля, у нього була скляна пляшка з рідиною, та запальничка. Також коли цей чоловік підходив до автомобілі кричав, не давав бригаді виконати роботу. Обвинувачений почав залазити до автомобіля, коли колеги свідка виштовхнули обвинуваченого з кабіни автомобіля, він кинув скляну пляшку в кабіну автомобіля та потрапив потерпілому у живіт, від чого залишився сінець. Після цього, обвинувачений кинув ще декілька пляшок в автомобіль у тому числі потрапив у вітрове скло, яке тріснуло. Свідок заявив, що вони не встигли вийти з автомобіля та зробити будь-які дії по відключенню. На запитання сторони захисту потерпілий пояснив, що у його обов`язки не входить безпосередньо відключення, він лише піднімає вишку для відключення, підстави відключення та чи наявна заборгованість йому не відоме. Відключення здійснюється на електроопорі та не потребує проникнення до домоволодіння.
		-    показами свідка ОСОБА_8 який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що працює на посаді майстра бригади по обслуговуванню повітряних ліній ДТЕК. Наприкінці зими 2024 року або початку весни 2024 року у першій половині дня, він як майстер бригади у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та водія ОСОБА_4 приїхав за адресою обвинуваченого для виконання завдання на відключення енергопостачання. Він та його колеги були вдягнуті у форму працівників ДТЕК. Для з`ясування точної адреси, оскільки будинок був на двох власників він підійшов до ОСОБА_5 , на що той підтвердив, що це дійсно його адреса та запитав, навіщо вони прибули. Він пояснив обвинуваченому що для відключення енергопостачання. Останній цим був незадоволений. Після їх бригада прослідувала далі по вулиці для відключення ще одного споживача. Повернувшись до будинку обвинуваченого, він побачив, що обвинувачений вийшов з будинку з пляшками із якоюсь сумішшю. ОСОБА_5 став перед їх службовим автомобілем і дістав чи сірники чи запальничку та почав їх запалювати. Далі він пам`ятає, що обвинувачений опинився з боку переднього пасажирського сидіння, де він сидів. ОСОБА_5 погрожував йому застосувати сакиру, вдарив його в груди. Водій, словесно намагався захистити його, через що ОСОБА_5 скоріш за все розізлився, та через нього проліз далі в салон та потягнувся до водія. Всі події відбувались швидко. Далі вони виштовхнули обвинуваченого з салону. Одразу ОСОБА_5 кинув пляшку із сумішшю їм в салон автомобіля. Він прижався, намагаючись захистити себе від осколків скла. Після чого обвинувачений оббіг машину і кинув ще одну пляшку у лобове скло. Вони від`їхали від будинку та викликали працівників поліції. Через тривалий проміжок часу та знаходження у стресовій ситуації, більш детально він не може описати ці події. Однак не зважаючи на ситуацію;
		-    показами свідка ОСОБА_9 , який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що працює на посаді електромонтера в ДТЕК. З обвинуваченим ОСОБА_5 раніше не був знайомий, вперше його побачив коли у складі бригади повітряних мереж ДТЕК, разом із майстром ОСОБА_8 водієм ОСОБА_4 та електромонтером ОСОБА_10 , приїхали виконувати завдання по відключенню. Побачивши їх обвинувачений почав обурюватися, погрожувати та нецензурно лаятись на їх адресу, разом з цим ОСОБА_5 тримав у руці предмет схожий на пляшку із соляркою, яку кинув у машину та розбив скло. Їх бригада не виходила з машини, при цьому він сидів позаду водія ОСОБА_4 , а ОСОБА_8 на передньому пасажирському сидінні. Пляшка, яку кинув ОСОБА_5 потрапила в машину і розбилась, тоді він відчув запах солярки. Також пояснив, що під час виконання завдання по відключенню йому не було відомо, чи є борги у споживача і чи є підстави для відключення електроенергії. Під час того як ОСОБА_5 через переднє пасажирське скло намагався залізти у їх службовий автомобіль, він разом з іншими допомагав його виштовхнути з машини;
		-    показами свідка ОСОБА_10 , який безпосередньо допитаний судом і який зазначив, що працює на посаді електромонтера в ДТЕК. Пояснив, що раніше не був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_5 , не знайомий та вперше його побачив, коли разом із колегами у складі бригади приїхав за адресою вказаною у завданні на відключення енергопостачання. Які підстави для відключення йому не було відомо. Завдання про відключення приходить на планшет майстра. Після чого їх бригади виконує цю задачу. Майстром у їх бригаді був ОСОБА_8 . За адресою вказаною у їх завданні знаходився приватний одноповерховий будинок, наскільки він пам`ятає, то електроопора знаходилась на території домоволодіння. Не встигнувши здійснити відключення вони побачили як з будинку вийшов обвинувачений. Спочатку з ОСОБА_5 розмовляв майстер бригади з приводу причин відключення енергопостачання, ця розмова проходила на підвищених тонах. Після чого обвинувачений відійшов та повернувся з пляшками із запалювальною сумішшю, і кидав у їх службовий автомобіль. Одна з пляшок розбилась в салоні автомобілю і він відчув характерний запах пального. Вони спробували від`їхати від будинку, однак обвинувачений намагався залізти у машину, ставши ногою на підніжку автомобіля та тягнувся до водія. Їм вдалось виштовхати з машини обвинуваченого, майстер закрив двері і вони від`їхали на безпечну відстань та повідомили диспетчера про те що сталось. За час вказаних подій ніхто з їх бригади на територію домоволодіння обвинуваченого не заходив.
		Клопотань про допит свідка ОСОБА_13 , який згідно реєстру досудового розслідування кримінального провадження, був допитаний на стадії дізнання ані сторона ані сторона обвинувачення ані сторона захисту не заявляла.
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі  КПК України), зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Окрім того, стороною захисту клопотань в порядку ст. ст. 87, 88, 89 КПК України про визнання доказів недопустимими.
		Щодо посилання сторони захисту на те, що відповідно до ст. 36 КК України обвинувачений діяв в межах необхідної оборони.
		Згідно із ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Для вирішення питання про кваліфікацію складу кримінального правопорушення, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував на те, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
		Із фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду не прослідковується передбаченої ст. 36 КК України наявності такого суспільно небезпечного посягання, яке вимагало від ОСОБА_5 реакції у вигляді нанесення ударів працівникам Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» або пошкодження службового автомобілю, тому доводи сторони захисту про перебування обвинуваченого в момент вчинення інкримінованих дій у стані необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження.
		Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, 11 березня 2024 року, о близько 10:30 години ОСОБА_5 використовуючи незначний привід у вигляді незгоди з відключенням його домоволодіння від електропостачання, розуміючи, що останній у громадському місці почав наносити працівникам Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», які мали виконувати наряд на відключення, удари руками по різним частинам тулубу, виражаючись нецензурною лайкою і не реагуючи на їх зауваження. Після чого, умисно взяв залишену ним пляшку на землі та кинув у відкриті двері кабіни та влучив у потерпілого ОСОБА_4 , тим самим заподіяв останньому фізичний біль та страждання, іншу пляшку кинув у вітрове скло службового автомобіля, що призвело до його розбиття.
		Аргументи обвинуваченого, в частині того, що працівники Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» намагалися незаконно проникнути на територію його домоволодіння в ході судового розгляду підтвердження не знайшли, оскільки, як вбачається з досліджених доказів вказані особи не виходили зі службового автомобілю, а відключення абонента від електропостачання здійснюється без проникнення на теріторію домоволодіння.
		Зважаючи на такі обставини, визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, і такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, мають протиправний характер і повинні розцінюватись на загальних підставах.
		Щодо посилання обвинуваченого нате, що вулиця поряд з його домоволодінням не є громадським місцем.
		Суд зауважує, що громадське місце характеризується своєю суспільною значущістю, це територія, яка використовується для задоволення певних соціальних потреб (відпочинку, роботи, пересування) та є вільною у використанні для необмеженого кола осіб, тобто має публічний характер, що передбачає вільний доступ і їх спільне використання необмеженою кількістю людей. 
		Під такі ознаки окрім іншого підпадають і вулиці. Громадський порядок це система суспільних відносин, що виникають та існують здебільшого в громадських місцях, що ґрунтується на дотриманні норм права й інших соціальних норм, спрямованих на забезпечення особистої безпеки громадян та громадської безпеки, та створення сприятливих нормативних правових умов для праці та відпочинку людей, основаних на дотриманні прав і свобод людини та громадянина, повазі до їхньої честі, гідності, соціальної моралі.
		Таким чином, твердження обвинуваченого щодо того, що вулиця не є громадським місцем є помилковим.
		Щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
		Суд зазначає, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, пошкодженням майна, кваліфікують хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Отже, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Така правова позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого судом за ст. 296 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к).
		Суд врахував мотиви і мету дій ОСОБА_5 , характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення ОСОБА_5 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчиненні протиправних дій у громадському місті, а саме на вулиці, в присутності людей. Суд також врахував агресивну поведінку ОСОБА_5 та безпідставність вчинюваних ним дій і заначає, що це свідчить про прагнення ОСОБА_5 показати зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб. Крім того, суд вказує на наявність в діях ОСОБА_5 такої обов`язкової ознаки хуліганства як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалось насильством із заподіянням потерпілому ОСОБА_4 фізичного болю та пошкодженням майна, внаслідок чого працівники Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», яким було надано наряд на виконання робіт по відключенню споживачів від робочого напруження, а саме домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не змогли його виконати.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення та його дії правильно кваліфікувані за ст. 296 ч. 1 КК України. 
		Надаючи оцінку показам обвинуваченого суд зазначає наступне.
		Хоча обвинувачений під час судового розгляду не визнав вину у вчиненні інкримінуємого кримінального правопорушення, однак при цьому у показаннях фактично підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, посилаючись лише на те, що місце вчинення кримінального правопорушення, на його думку не є громадським місцем та обвинувачений діяв в межах необхідної самооборони.
		Водночас, на переконання суду вказані доводи обвинуваченого повністю спростовуються наданими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема нарядом-допуском № 1042 на виконання робіт в електроустановках, протоколом проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 23.04.2024 та відеозаписом до нього, протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 від 24.04.2024. та відеозаписом до нього, показаннями допитаних у ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .. 
		Виходячи з викладеного, доводи обвинуваченого щодо його невинуватості суд розцінює як тактику захисту, спрямовану на уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		Ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст. 9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України є обов`язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
		Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв`язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Таким чином, судом в повному обсязі досліджені докази, представлені сторонами обвинувачення (будь-які докази стороною захисту не надані), об`єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують винуватість обвинуваченого у скоєнні ними кримінального правопорушення в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду.
		ІV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
		V. Мотиви призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні правопорушення.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінального правопорушення (проступку), суд враховує наступне.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
		Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
		У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
		Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за повинно бути домірним кримінальному правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до положень ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Суд, обираючи вид та міру покарання, діє за своїм внутрішнім переконанням, дотримуючись вимог закону, та не пов`язаний з позицією з цього питання учасників судового провадження, в тому числі прокурора і сторони захисту, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 65 КК України.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує характер, спосіб та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення.
		Так, передбачене частиною 1 статті 296 КК України кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків проти громадського порядку та моральності.
		Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один із небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди здоров`ю людей, власності, навколишньому середовищу 
		Таким чином, негативні наслідки від вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 296 КК України настають для більшого кола осіб, ніж лише особа визнана потерпілим у кримінальному провадженні, закрема моральної шкоди зазнають особи, які вислуховують нецензурну лексику у свій бік. 
		Схожий висновок викладений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 640/20302/18.
		Суд при призначенні покарання враховує, що ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, не усвідомив спричинену його діями шкоду та протиправності своїх дій їх наслідків та недопустимість такої поведінки в подальшому.
		Також припризначенні покараннясуд враховуєвідсутність обставин,що пом`якшуютьчи обтяжуютьпокарання,а такожособу обвинуваченого,який ранішене судимий,офіційно непрацює,суспільно корисноюпрацею незаймається,має середнюосвіту,не одружений,не маєна утриманнінеповнолітніх дітейабо іншихутриманців, у лікаря-психіатрана облікуне перебуває, звертавсяза медичноюдопомогою долікаря- нарколога з 12.12.2003р. по 24.05.2006 р. з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Одночасно суд враховує, що обвинувачений не міг не усвідомлювати характер своїх дій та їх наслідки.
		Однак незважаючи на це обвинувачений, усвідомлюючи свої дії, які полягали у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповній до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та у умисно вчинив інкримінований йому кримінальний проступок.
		Під час судового розгляду обвинувачений не змінив своїх переконань та зазначив, що він діяв в межах необхідної самооборони.
		Приймаючи до уваги вказані вище обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При цьому суд зазначає, що з огляду на те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, це унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу, а також суд вважає недоцільним призначення покарання у вигляді обмеження волі.
		Підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені статтею 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень.
		На переконаннясуду,з урахуваннямнаведених вищеобставин призначенняпокарання увиді пробаційногонагляду настрок п`ятьроків зпокладенням обов`язків,передбачених ст. 59-1 КК України, у тому числі виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки» буде розумною відповіддю держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності, надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
		Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Щодо запобіжного заходу.
		Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
		При цьому, суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_5 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені 
		Ураховуючи, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо осіб обвинуваченого, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Щодо судових витрат
		Процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.
		Щодо цивільного позову
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Щодо речових доказів.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
		Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		.
		Керуючись статтями 368, 374, 376КПК України суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 2, ч. 3 ст.59-1 КК України покласти на засудженого такі обов`язки :
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.;
		4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);
		5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки»;
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 не обирався.
		Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому його захиснику та прокурору.
		 
		Суддя                                                ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...