Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/2839/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 03.10.2025. Зареєстровано: 04.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/570/17/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019180180001588

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 570/2839/20
		номер провадження 1-кп/570/17/2025
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   22 вересня 2025 року            Рівненський районний суд Рівненської області 
		 
		в особі судді                 ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання     ОСОБА_2 
		прокурора                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисника                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		представника потерпілої         ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої         ОСОБА_8 
		потерпілих                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10        
		обвинуваченої         ОСОБА_11 
		   
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019180180001588 про обвинувачення 
		    ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с.Зелень,Дубровицького районуРівненської області,зареєстрованої тафактично проживаючоїза адресою: АДРЕСА_1 ,громадянки України,українки,з професійно-технічноюосвітою, військовослужбовця, раніше не судимої,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України ( в редакції що діяла на час вчинення злочину) 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		    18 вересня 2018 року, перебуваючи в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, шляхом обману, видаючи себе за співвласника зазначеного нерухомого майна, ввела в оману ОСОБА_12 , якій пообіцяла в майбутньому продати неналежне їй майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_12 будучи введена в оману та помилково впевнена в правдивості та добросовісності дій ОСОБА_11 та вигідності укладеного договору добровільно передала останній грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу Національного банку України становить 140633 гривні 77 копійок, які ОСОБА_11 обернула на свою користь.
		Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на заволодіння чужим майном, ОСОБА_11 , продовжуючи вводити в оману ОСОБА_12 , шляхом обману, перебуваючи на території Рівненського району Рівненської області в смт. Клевань 02 листопада 2018 року заволоділа грошовими коштами у сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу Національного банку України становить 140783 гривні 32 копійки, та в подальшому в с. Зоря 17 січня 2019 року грошовими коштами у сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу Національного банку України становить 140042гривні 51 копійки, які обернула на свою користь. 
		В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії та керуючись єдиним злочинним умислом на заволодіння чужим майном у великих розмірах, 22 квітня 2019 року о 16год. 00 хв., ОСОБА_11 , перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу, за адресою:вул.Петра Могили, 28, офіс №106, м. Рівне, з метою власного матеріального збагачення, шляхом обману, видаючи себе за ОСОБА_9 та користуючись підробленими особистими документами останньої, а також діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 22 квітня 2019 року від імені ОСОБА_10 , уклала від їх імені з ОСОБА_12 письмовий нотаріально посвідчуваний договір купівлі-продажу, тим самим незаконно розпорядилась майном, яке їй не належить, а саме правом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та отримала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 9500 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу Національного банку України становить 255 112 гривень 72 копійки, які обернула на свою користь. 
		Вказаними вище діями, ОСОБА_11 завдала потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 676 572 гривні 32 копійки, що є особливо великим розміром на момент вчинення злочину. 
		Потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було завдано майнову шкоду у розмірі 660 564 грн. 00 копійок.
		   Обвинувачена свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнала частково, однак в ході судового засідання свою позицію , щодо визнання винуватості у вчиненому змінила . Під час допиту вину визнала повністю та вказала , що щиро розкаялася, попросила вибачення у потерпілих, вказала, що частково відшкодувала їм збитки, завдані злочином, планує повністю відшкодувати збитки. Надала показання, що квартира в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області належала її свекрусі та сестрі чоловіка, однак свекруха завжди казала, що ця квартира буде сину, запропонувала їхній сім`ї жити в даній квартирі, в яку вони в`їхали в 2012 році, в 2013 році у них народився син, квартиру вони облаштовували, купували меблі техніку, обоє з чоловіком працювали, однак син почав хворіти, грошей не вистачало і вони стали брати кредити, потім їй почали телефонувати колектори, вимагати повернення боргу. Весь час вони з чоловіком обдумували різні варіанти продажу квартири, а на виручені кошти купити меншу квартиру та погасити кредити, свекруха була не проти, але коли знаходились покупці відмовлялась. В 2017 році ОСОБА_11 виставила квартиру на продаж, пізніше знайшлись покупці: ОСОБА_12 з чоловіком. ОСОБА_11 визнає, що підробила паспорти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потім в одного нотаріуса оформила довіренність, а в іншого договір купівлі-продажу, частину виручених коштів віддала кредиторам, а за частину зробили ремонт в будинку. 
		   Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні надала показання, що квартиру вбудинку АДРЕСА_3 вона отримала на дочку ОСОБА_9 , яка є особою з інвалідністю, потерпіла дозволила там тимчасово пожити сину з невісткою, в 2018 році син з сім`єю повернувся жити до неї, повідомивши, що в квартирі будить жити квартиранти, а в 2019 році дочка повідомила їй що квартира продана, потерпіла стала шукати документи на квартиру, однак на своєму місці документів не було, були лише копії. На запитання потерпілої, що вона зробила з квартирою ОСОБА_11 , не відразу, але зізналася, що продала квартиру. Потерпіла наголосила, що квартиру продавати вона наміру не мала, дозволу на продаж квартири ОСОБА_11 не надавала, як і не надавала документи, хоча паспорти ОСОБА_11 брала для оформлення субсидії, оскільки донька є особою з інвалідністю і буде потребувати постійного догляду, квартира має лишитись їй та членам сім`ї, які будуть здійснювати догляд за нею. 
		   Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні надала показання, що вказану квартиру вони брату не віддавали, просто дали її в користування для тимчасового проживання , продавати не дозволяли, вказала, що якщо їй буде потрібно, то вона буде там жити.
		   На час розгляду кримінального провадження матеріальна шкода заподіяна злочином обвинуваченою не була відшкодована . Цивільний позов про відшкодування шкоди потерпілі мають намір вирішувати у порядку цивільного судочинства . 
		Потерпіла  ОСОБА_12 в судовому засіданні надала показання, що в 2018 році вони з чоловіком вирішили купити квартиру, зателефонували за номером у повідомленні про продаж квартири, оглянули квартиру, вирішили купувати. ОСОБА_11 показувала їм квартиру, про всі умови договору з ними домовлялась. Квартира коштувала 25 000 доларів, ціну знизили до 24 500 доларів, розтермінували дану суму наступним чином: 10000 доларів потерпіла сплатила до кінця 2018 року і протягом трьох років слід було сплатити по 5 000 доларів. Договір купівлі-продажу вони уладали у нотаріуса в АДРЕСА_4 . ОСОБА_11 укладала договір також від імені свекрухи, оскільки свекруха не може ходити, ОСОБА_11 діяла на підставі довіренності. Уклавши договір купівлі-продажу потерпіла передала ОСОБА_11 кошти у сумі 9 500 доларів США. 
		   Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказала, що вона є приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, 22 квітня 2019 року вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_9 , яка також діяла в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Свідок в судовому засіданні вказала на обвинувачену, зазначиши, що саме вона представилась ОСОБА_9 та надала документ, що посвідчує особу - паспорт, з якого вбачалось що вона є ОСОБА_9 , а саме: на фотокартці була вона. Нотаріус оглянула паспорт, ніяких ознка того, що він є підроблений не було. Крім того жінка, яка назвалась ОСОБА_9 , згідно довіреності, посвідченої нотаріусом ОСОБА_14 , діяла ще від імені ОСОБА_10 . Предметом договору була квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підстав відмовити в посвідченні договору купівлі-продажу нотаріус не вбачала. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні вказала, що вона є приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, 17 січня 2019 року нею було посвідчено заяву від імені ОСОБА_9 , щодо отримання нею від ОСОБА_12 завдатку за продаж в майбутньому квартири в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області. В нотаріальну контору прийшло троє осіб: а саме особа, яка назвалась ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та її чоловік ОСОБА_16 . Для засвідчення справжності підпису ОСОБА_9 на заяві, нею був пред`явлений паспорт. Особу ОСОБА_9 з фотографією в паспорті нотаріус звірила, сумнівів щодо особи чи дійсності паспорта у неї не виникло.
		   Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні надав показання, що він одружився з обвинуваченою в 2012 році. Перед одруженням його мати ОСОБА_10 отримала квартиру по АДРЕСА_2 , ордер був виднаий на трьох: на нього, його сестру та матір. Свідок особисто займався приватизацією квартири, та оформив її на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони з ОСОБА_11 в`їхали у вказану квартиру в травні 2012 року та проживали там зі своєю дитиною, обоє працювали, однак грошей не вистачало і вони почали брати кредити, які не мали змоги повернути, було вирішено продати вказану квартиру, купити однокімнатну, а різницею коштів погасити кредити, однак, як тільки знаходились покупці, матір відмовлялася продавати квартиру. В 2017 році його сім`я залишила вказану квартиру і переїхала до батьків в с.Сварцевичі Дубровицького району Рівненської області. Борги зростали, брали в борг, щоб погасити попередній борг, про деякі борги і кредити він знав, про деякі не знав. Восени 2019 року свідок від ОСОБА_11 дізнався що квартира в смт. Клевань Рівненського району продана. На запитання, де кошти за квартиру, ОСОБА_11 йому повідомлиа, що частиною коштів вона сплатила борги, також свідок зазначив, що за частину коштів, яка залишилась вони мали намір купити матері і сестрі будинок у м. Дубровиця Рівненської області, однак, оглянувши будинок сеста відмовилась, а матір написала заяву в поліцію на ОСОБА_11 . Також свідок зазначив, що зробив капітальний ремон в будинку матері за кошти виручені за квартиру.
		Крім показань обвинуваченої, потерпілих, свідків, винуватість обвинуваченої підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: 
		висновком експерта №1.1-11/20 від 14.01.2020 з ілюстративними таблицями (т.1 а.с.69-74), згідно якого в наданому для проведення експертизи бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на сторінках 1 та 5, мала місце повна заміна фотознімку; висновком експерта №1.1-11/20 від 20.01.2020 з ілюстративними таблицями (т.1 а.с.78-88), згідно якого в наданому для проведення експертизи бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на сторінці 1 мала місце повна заміна фотознімку, заміна фотознімку на сторінці №3 не проводилась; висновком експерта №1.1-88/20 від 18.03.2020 з ілюстративними таблицями ( т.1 а.с.131-143), згідно якого, рукописні записи та підпис у договорі купівлі-продажу квартири, рукописні записи та підпис в довіреності від 22.04.2019, рукописні записи та підпис в заяві (про відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними будівлями, рукописні записи " ОСОБА_9 " та підпис у колонці "Підписи осіб (їх представників) які звернулися за вчиненням нотаріальних дій" у рядку №201 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій №02-33 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_13 виконані ОСОБА_11 ; висновком експерта №1.1-87/20 від 18.03.2020 з ілюстративними таблицями (т.1 а.с.152-161), згідно якого рукописний текст « ОСОБА_10 » у наданій на експертизу нотаріально посвідченій довіреності від 22.04.2019, виданої від імені ОСОБА_10 , якою вона уповноважила ОСОБА_9 на продаж належної їй частки квартири та підпис, рукописний текст « ОСОБА_10 » та підпис у колонці «Підписи осіб (їх представників) які звернулися за вчиненням нотаріальних дій» у рядку № 98 у Реєстрі для реєстрації нотаріальних №02-33 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_14 виконані ОСОБА_11 ; висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №9833 від 30.03.2020 (т.1 а.с.168-183), згідно якого ринкова вартість нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.04.2019 могла становити 660564,00 грн.; згідно ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 23.01.2020 (т.2 а.с.77), накладено арешт на квартиру,що знаходитьсяпо АДРЕСА_2 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_12 , при цьому заборонено розпорядження нею; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.2 а.с.124) у даних реєстрах відомості відносно фізичної особи ОСОБА_11 відсутні.
		   Оцінюючи показанняобвинуваченої,суд вважаєщо їївина уінкримінованому кримінальномуправопорушенні доведенаповністю таїї діївірно кваліфікованіза  ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах( в редакції, що діяла на час вчинення злочину) .
		Підстав для закриття кримінального провадження суд не вбачає, оскільки клопотання про закриття кримінального провадження було предметом розгляду з тих же підстав та було відмовлено у закритті, будь-яких інших підстав закриття кримінального провадження, сторона захисту не надала та доказів не долучила.
		   Обставин, що пом`якшують покарання є відшкодування заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_12 .. 
		Обставиною що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілої особи з інвалідністю ОСОБА_10 , яка є інвалідом першої групи з дитинства . 
		   При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином (в редакціїКримінального КодексуУкраїни ,що діялана часвчинення злочину,станом наквітень 2019року ). 
		   При визначенні призначення покарання суд керується наступним.
		   Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		   Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		   З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
		   Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. 
		   Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		   Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		   Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		   Суд, при визначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_11 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Слід зазначити, що суд критично ставиться до щирого каяття обвинуваченої у вчиненні злочину, оскільки щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального провадження повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, позиція Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19. 
		Тож, як зазначалося вище, щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки та активні дії щодо відшкодування заподіяної злочином шкоди .
		Той факт, що обвинувачена протягом судового розгляду змінювала позицію щодо визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, яка полягала у частковому визнанні вини, а в подальшому повного визнання вини у вчинених злочинах, також висловленні вибачень потерпілим, не можуть безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. В свою чергу, суд враховує те, що обвинувачена неодноразово переховувалася від суду, стосовно останьої неодноразово застосовувались приводи до суду, ОСОБА_11 двічі була оголошена у розшук .
		З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином ( в редакції Кримінального Кодексу України , що діяла на час вчинення злочину станом на квітень 2019 року ) .
		Обвинувачена характеризується посередньо , на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, на утриманні має неповнолітню дитину .
		Таким чином, необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_11 , буде призначення виключно найсуворішого покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства . Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_11 , та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Заявлений потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 цивільний позов до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння позивачі просять залишити без розгляду, оскільки мають намір звернутись з таким позовом в порядку цивільного судочинства.
		   
		   На підставінаведеного такеруючись ст.ст. 373,374,ч.15ст.615 КПК України , суд 
		 
		                       з а с у д и в:
		 
		    ОСОБА_11 визнативинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією майна. 
		 
		   До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду. Строк покарання рахувати з 22 вересня 2025 року.
		   На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_11 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 10 січня 2025 року по 13 січня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		   Повернути заставодавцю заставу в розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень яка була внесена останнім за обвинувачену ОСОБА_11 на підставі ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2025 року після набрання вироком законної сили .
		   Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 23.01.2020 з квартири, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
		   Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових товарознавчої експертиз на загальну суму 8192 (вісім тисяч сто дев`яносто дві) гривні 56 копійок.
		   Речові докази по справі залишити при матеріалах кримінального провадження.
		   
		Цивільний позов ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування з чужого незаконного володіння - залишити без розгляду.
		 
		   Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		   
		   
		   Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...