Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/24719/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 03.10.2025. Зареєстровано: 04.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Номер судового провадження: П/752/24719/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 жовтня 2025 року м. Київ№ 752/24719/24
		Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
		за позовом ОСОБА_1 
		до Державної служби України з безпеки на транспорті
		третя особа: Білозерський відділ Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
		про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), в якому просить суд:
		 визнати протиправним рішення Державної служби України з безпеки на транспорті (заяву вих. № 10523/3.1.2/14-24 від 10.09.2024) про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024;
		 визнати виконавчий документ  постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням строків пред`явлення до виконання.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем приписів ст. 300-2, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308 КУпАП з огляду на те, що судове рішення у справі щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті не набрало законної сили, тоді як відповідач направив спірну постанову як виконавчий документ для примусового виконання, чим порушено право позивача сплатити штраф протягом 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. 
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року звільнено позивача від сплати судового збору, відкрито провадження у справі № 752/24719/24.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року у справі № 752/24719/24 зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 76082346, відкритому 20 вересня 2024 року Білозерським відділом державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі постанови № AA00017167 від 14.02.2024.
		Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року у справі № 752/24719/24 справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2025 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року прийнято справу № 752/24719/24 до провадження, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій, витребувано від Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 76082346, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
		Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 14.04.2025 по справі № 752/24719/24 доставлено до електронного кабінету представника позивача Лошкарьова Федора Анатолійовича, Державної служби України з безпеки на транспорті, Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14.04.2025 о 23:14. 
		18 квітня 2025 року через систему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву.
		Відповідач зазначає, що керуючись пп. 5 п. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення без виконання постанови № АА00017167 від 14.02.2024 у зв`язку з її скасуванням в судовому порядку.
		18 квітня 2025 року через систему Електронний суд до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує про відсутність у відзиві відповідача заперечень щодо наведених позивачем обставин. 
		28 липня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо протиправності та передчасності дій відповідача щодо ініціювання примусового виконання постанови та неможливості виконання постанови з огляду на її скасування. 
		З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування на території України, № АА00017167 від 14.02.2024, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, як відповідальну особу, яка допустила рух транспортного засобу 31.01.2024 о 14:00 за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровської області із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413% (2,165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
		Позивач, вважаючи вказану постанова протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з позовом про її оскарження.
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року у справі № 752/4340/24 у задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач 15 вересня 2024 року подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали справи № 752/4340/24.
		В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення задоволено повністю.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі № АА00017167 від 14.02.2024.
		Разом з тим, Державна служба України з безпеки на транспорті листом вих. № 10523/3.1.2/14-24 від 10.09.2024 звернулась до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024.
		Не погодившись із рішенням про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон № 1404-VIII.
		За правилами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі  Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За правилами частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
		1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
		1-1) судові накази;
		2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
		3) виконавчих написів нотаріусів;
		4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
		5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
		6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
		7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
		8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
		9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
		10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
		11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
		Разом з тим, згідно з положеннями статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
		При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
		Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
		Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
		Відповідно до абз. 3 статті 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
		Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
		Так, стаття 300-2 КУпАП, яка регулює порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, визначає, що у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.
		У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
		Таким чином, оскарження особою постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у виниклих між ними правовідносинах.
		З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування на території України, № АА00017167 від 14.02.2024, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КпАП України, як відповідальну особу, яка допустила рух транспортного засобу 31.01.2024 о 14:00 за адресою М-30, км 996+491, Дніпропетровської області із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413% (2,165 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
		Позивач, вважаючи вказану постанова протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з позовом про її оскарження.
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року у справі № 752/4340/24 у задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач 15 вересня 2024 року подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали справи № 752/4340/24.
		В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення задоволено повністю.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі № АА00017167 від 14.02.2024.
		Відтак, суд зазначає, що оскільки позивач скористалась своїм право на оскарження у судовому порядку постанови № АА00017167 від 14.02.2024, а тому перебіг строку для добровільного виконання адміністративного стягнення був зупинений.
		Лише після набрання чинності постановою апеляційного адміністративного суду у позивача згідно ч.1 ст.307 КУпАП виникло б право протягом 15 днів оплатити штраф зазначений у постанові № АА00017167 від 14.02.2024, у випадку, якби останній не був скасований апеляційним судом.
		Отже, у відповідача були відсутні підстави для направлення листом вих. № 10523/3.1.2/14-24 від 10.09.2024 постанови № АА00017167 від 14.02.2024 про стягнення штрафу у подвійному розмірі, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року у справі № 752/4340/24 не набрало законної сили з огляду на його оскарження в апеляційному порядку. 
		При цьому, суд враховує, що як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, керуючись пп. 5 п. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» останній звернувся до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення без виконання постанови № АА00017167 від 14.02.2024 у зв`язку з її скасуванням в судовому порядку. 
		Відтак, суд, зважаючи на обставини у межах спірних правовідносин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, вважає, що належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача є визнання протиправними дій Державної служби з безпеки на транспорті щодо направлення листом вих. № 10523/3.1.2/14-24 від 10.09.2024 до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяви на примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024.
		При цьому, підстави для задоволення вимоги про визнання виконавчого документу  постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням строків пред`явлення до виконання, відсутні, оскільки приписи ст. 374 КАС України, на яку посилається позивач, встановлюють спеціальний порядок для виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, що передбачає звернення до суду з відповідною заявою в порядку ст. 374 КАС України щодо виконавчого документу, який видав суд. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З огляду на те, що позивач на підставі ухвали суду відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
		2. Визнати протиправними дії Державної служби з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) щодо направлення листом вих. № 10523/3.1.2/14-24 від 10.09.2024 до Білозерського відділу Державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяви на примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованому в автоматичному режимі, щодо особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України № АА00017167 від 14.02.2024. 
		3. В решті позовних вимог  відмовити. 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. 
		Суддя Жукова Є.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...