Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10022/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них; щодо оренди.
Надіслано судом: 06.10.2025. Зареєстровано: 06.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		06.10.2025Справа №  910/10022/25
		Господарський суд міста Києва  у складі судді Князькова В.В.
		розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу                                                                                                                           
		за позовом: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м.Київ
		до відповідача: Фізичної особи - підприємця Вареника Сергія Олександровича, Житомирська обл., смт Брусилів
		про стягнення 90  110,46 грн, 
		Без повідомлення (виклику) учасників справи
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Шаповал Дар`ї Олегівни про стягнення заборгованості орендаря з орендної плати в сумі 65 162,32 грн, заборгованості орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3 985,48 грн, пені в сумі 12 802,39 грн, інфляційних втрат в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн  та штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №3464 від 20.09.2021 в частині внесення орендної плати за період з 01.03.2024 по 30.06.2025 та відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2024 по 30.06.2025.  
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження  у справі № 910/10022/25; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		20.08.2025 до суду надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про заміну відповідача у справі з Фізичної особи - підприємця Шаповал Дар`ї Олегівни на Фізичну особу - підприємця Вареника Сергія Олександровича, з огляду на допущення помилки у позовній заяві.
		Ухвалою від 29.08.2025 задоволено заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»  про заміну відповідача; замінено відповідача у справі №910/10022/25 з Фізичної особи - підприємця Шаповал Дар`ї Олегівни на належного відповідача Фізичну особу - підприємця Вареника Сергія Олександровича;  повідомлено Фізичну особу - підприємця Вареника Сергія Олександровича  про наявність у відповідності до ч.4 ст.48 Господарського процесуального кодексу України права заявити клопотання  про розгляд справи спочатку.
		Відповідач відзиву на позов своєчасно не подав, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.
		Частиною 5  статті 176 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому  статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої  статті 120 цього Кодексу.
		Відповідно до частини    6  статті    242 Господарського процесуального кодексу України  у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно з ч. 2  ст. 27 Господарського процесуального кодексу України  для цілей визначення підсудності відповідно до цього   Кодексу  місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу від 29.08.2025  у справі на юридичну адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 12601, Житомирська область, Брусилівський район, селище міського типу Брусилів, вул.Шевченка, буд.21.
		Конверт з ухвалою суду було вручено відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням №0610277219614.
		Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Частиною 10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до  частини шостої  статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.
		За приписами ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.  165  та ч. 2 ст.  178 Господарського процесуального кодексу України.
		Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
		Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		20.09.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»  (балансоутримувач) та Фізичною особо-підприємцем Вареником Олександром Сергійовичем (орендар) було укладено договір №3464 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно п.1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
		Згідно п.4.1 Умов (змінювані умови договору №3464 від 20.09.2021) об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 122 кв. м (1 та 2 поверхи), що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Драйзера Теодора, буд.3, літ. «Б» та обліковуються на балансі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
		У п.8.1 Умов вказано, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 4470 грн без додатку на додану вартість.
		Пунктом 8.2 Умов вказано, що компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору або в інший, не заборонений законодавством спосіб.
		У п.11 Умов вказано, що строк дії договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором.
		Згідно п.2.1 договору №3464 від 20.09.2021 орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
		За умовами п.3.1 договору №3464 від 20.09.2021 орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.  До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору. Нарахування податку на додану вартість на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у підпункті 8.1. пункту 8 та пункті 9 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування податку на додану вартість на забезпечувальний депозит, зазначений у пункті 10 Умов, не здійснюється.
		Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п.3.2 договору №3464 від 20.09.2021). 
		Пунктами 3.3, 3.4 договору №3464 від 20.09.2021 визначено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1. пункту 8 Умов та пункту 3.2. цього договору оренди.
		Згідно п.3.7 договору №3464 від 20.09.2021 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.
		Відповідно до п.3.8 договору №3464 від 20.09.2021 на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
		Пунктом 6.5 договору №3464 від 20.09.2021 визначено, що вартість фактично спожитих комунальних послуг орендар зобов`язаний самостійно сплачувати постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття тощо), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Вартість витрат на утримання орендованого майна орендар зобов`язаний сплачувати самостійно та/або на підставі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем. Компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов`язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.
		Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.12.1 договору №3464 від 20.09.2021).
		Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2021 балансоутримувачем було передано орендарю об`єкт оренди, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна. 
		За наслідками користування об`єктом оренди між орендарем та балансоутримувачем щомісячно підписувались акт здачі-прийняття робіт. Відповідні акти також було підписано на відшкодування земельного податку. 
		Проте, як вказує позивач, відповідачем належним чином свої обов`язки за договором №3464 від 20.09.2021 виконано не було, внаслідок чого у орендаря утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за період 01.03.2024 по 30.06.2025 на суму 65162,32 грн та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3985,48 грн, що стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.
		Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого. 
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські    зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання    зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		Згідно з ч.1  ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).    
		Умовою виконання зобов`язання -    є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
		За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України  за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Як було встановлено вище, у п.8.1 Умов вказано, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону 8940 грн без додатку на додану вартість.
		Пунктом 8.2 Умов вказано, що компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору або в інший, не заборонений законодавством спосіб.
		За умовами п.3.1 договору №3464 від 20.09.2021 орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.  До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору. Нарахування податку на додану вартість на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у підпункті 8.1. пункту 8 та пункті 9 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування податку на додану вартість на забезпечувальний депозит, зазначений у пункті 10 Умов, не здійснюється.
		Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п.3.2 договору №3464 від 20.09.2021). 
		Пунктами 3.3, 3.4 договору №3464 від 20.09.2021  визначено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1. пункту 8 Умов та пункту 3.2. цього договору оренди.
		Згідно п.3.7 договору №3464 від 20.09.2021  орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.
		З матеріалів справи вбачається, що за наслідками користування об`єктом оренди між орендарем та балансоутримувачем щомісячно підписувались акт здачі-прийняття робіт. Відповідні акти також було підписано на відшкодування земельного податку. 
		Проте, як вказує позивач, відповідачем належним чином свої обов`язки за договором №3464 від 20.09.2021  виконано не було, внаслідок чого у орендаря утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів за період 01.03.2024 по 30.06.2025 на суму 65  162,32 грн та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3985,48 грн. Перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним. 
		Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини  у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
		Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
		Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
		До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
		Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р.  Європейського суду з прав людини  у справі «Домбо  Бегеер Б.В.  проти Нідерландів»). 
		У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини  у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
		За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів належного виконання своїх обов`язків за договором №3464 від 20.09.2021  в частині сплати орендних платежів за період 01.03.2024 по 30.06.2025 на суму 65162,32 грн  та відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3985,48  грн не надано. 
		Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»  до Фізичної особи - підприємця Вареника Сергія Олександровича в частині стягнення  заборгованості орендаря з орендної плати в сумі 65162,32 грн, заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3985,48 грн.
		Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 12 802,39 грн, інфляційних втрат в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн  та штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч.1  ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)  ст. 610 Цивільного кодексу України  кваліфікує як порушення зобов`язання.
		Згідно з ч.1  ст. 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
		Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.  (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
		Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
		У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
		Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
		Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.
		Відповідно до п.3.8 договору №3464 від 20.09.2021 на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
		З огляду на порушення орендарем строків внесення орендних платежів, балансоутримувачем було нараховано  та заявлено до стягнення пеню в сумі 12 802,39 грн, інфляційні втрати в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн  та штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн.
		Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Згідно з приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. 
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Фізичної особи - підприємця Вареника Сергія Олександровича про стягнення заборгованості орендаря з орендної плати в сумі 65 162,32 грн, заборгованості орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3 985,48 грн, пені в сумі 12 802,39 грн, інфляційних втрат в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн  та штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн - задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вареника Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»  (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 40538421) заборгованість з орендної плати в сумі 65 162,32 грн, заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в сумі 3 985,48 грн, пеню в сумі 12 802,39 грн, інфляційні втрати в сумі 4 886,12 грн, 3% річних в сумі 1 319,29 грн, штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати в сумі 1 954,86 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
		 
		Повний текст складено та підписано 06.10.2025.
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Князьков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...