Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19106/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 06.10.2025. Зареєстровано: 07.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2025.

Номер судового провадження: П/500/1500/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 640/19106/19
		02 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
		Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Грицюка Р.П., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Годуна В.В.,
		представників позивача Панчука Ю.А., Володька С.С.,
		представника відповідача Прутенського К.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату податкового боргу, рішень про застосування штрафних санкцій.
		Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 15.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
		Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
		Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
		Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
		На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399 справу передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
		Ухвалою суду від 04.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження. Ухвалою від 23.04.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. 
		У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 05.06.2019 №№ 0041584203, 0041574203, 0041594203, 0041604203, 0041624203, 0041664203, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-173, рішення про застосування штрафних санкцій від 29.05.2019 №№0039634203, 00396242203, 0039644203. Зазначає, що з 01.01.2017 по 30.09.2018 перебував на прощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку 2 групи, з 01.10.2018 по 31.12.2018 перебував на загальній системі оподаткування.
		Актом перевірки ГУ ДФС України у м. Києві від 11.05.2019 №1032/26-15-42-03-30/27207000996 установлені порушення позивачем п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо неподання податкової декларації платника єдиного податку за 3 квартал 2017 року, п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3, п. 293.4 ст. 293, п.п. 298.3 п. 299.2 ст. 298 ПК України щодо не нарахування і не сплати до бюджету суми єдиного податку за 3 квартал 2017 року у розмірі 48703,35 грн та не здійснення переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2017, п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 175, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України щодо заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки, п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо не нарахування і не сплати військового збору за 2017-2018 роки, ст. 6 п. 2 пп. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за невстановленою формою, абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо не нарахування і не сплати єдиного внеску за 2017-2018 роки, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску для фізичних осіб  підприємців на 19.04.2018, 19.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України щодо не визначення суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за жовтень 2017-грудень 2018 років.
		За результатами перевірки ГУ ДФС України у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2029 №№ 0041584203, 0041574203, 0041594203, 0041604203, 0041624203, 0041664203, з якими позивач не погоджується з таких підстав.
		Зазначає, що твердження відповідача про отримання позивачем у 3 кварталі 2017 року доходу від ТОВ «Верде Дистриб`юшн», яке перебуває на загальній системі оподаткування не відповідає фактичним обставинам, оскільки 01.06.2017 між сторонами укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги на суму 55000 грн і зазначені кошти ТОВ «Верде Дистриб`юшн» повернуто 15.08.2017 і 01.09.2017 на суму 20000 грн, 20.09.2017 на суму 10000 грн, 12.10.2017 на суму 5000 грн. Листами ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017 і 18.10.2017 стверджено про помилковість зазначення в розрахункових документах призначення платежу «сплата за будівельні роботи згідно договору підряду від 18.07.2017». 
		Також не погоджується з висновками відповідача про перевищення встановленого для платника єдиного податку 2 групи статтею 291 ПК України граничного доходу у розмірі 1500000 грн на суму 326389 грн у 2017 році та заниження доходу на суму 1030240,74 грн у 2018 році, оскільки розбіжності виникли внаслідок повернення товару на суму 473594,00 грн у 2017 році і на суму 431236,00 грн у 2018 році.
		Як наслідок протиправності податкових повідомлень-рішень від 05.06.2029 №№ 0041584203, 0041574203, 0041594203, 0041604203, 0041624203, 0041664203, вважає протиправними вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-173, рішення про застосування штрафних санкцій від 29.05.2019 №№0039634203, 00396242203, 0039644203.
		У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що під час перевірки фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 опрацьовано відомості з бази даних ДРФО, банківські виписки за 2017-2018 роки, книги обліку доходів від 31.01.2012 і 22.01.2015, договори, видаткові накладні, товарні чеки, книги ОРО та встановлено, що позивач у 2017 році отримав дохід на суму 55000 грн від ТОВ «Верде Дистриб`юшн», яке перебуває на загальній системі оподаткування, за будівельні роботи згідно договору підряду від 18.07.2017, а тому порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування та позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.10.2017.
		При перевірці дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам ІІ групи єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування встановлено, що позивач отримав дохід, який перевищив граничний обсяг у розмірі 1500000 грн, що з`ясовано відповідно до банківських виписок та у готівковій формі з проведенням операцій через РРО, а також із урахуванням відомостей із центральної бази даних ДРФО про суми виплачених доходів за формою №1ДФ. 
		Для з`ясування зазначених обставин ГУ ДФС у м. Києві фізичній особі  підприємцю ОСОБА_1 12.09.2018 скеровано запит про надання пояснень №50606/К/26-15-42-03-27, на який надійшла відповідь від 18.09.2018 про наявність розбіжностей внаслідок повернення товару, проте будь-яких первинних документів, як то заяв покупців про повернення товару, актів про видачу коштів, чеків тощо позивачем на запит контролюючого органу не надано.
		Відтак, відповідач вважає правомірним нарахування податкових зобов`язань за результатами проведеної перевірки, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Позивачем 18.06.2025 на адресу суду надіслані додаткові письмові докази: лист ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 12.12.2017 з проханням повернути помилково сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти за ремонтно-будівельні роботи на суму 55000 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшн» та ФОП ОСОБА_1 , квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 13.12.2017, № 8 від 14.12.2017, № 3 від 19.12.2017.
		У судовому засіданні представники позивача Панчук Ю.А. і Володько С.С. підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових заяв та пояснень, які подавались в ході судового розгляду справи.
		Представник позивача Панчук Ю.А. у судовому засіданні зазначив, що відповідно до договорів про надання ТОВ «Верде Дистриб`юшн» поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016, 28.12.2016, від ТОВ «Верде Дистриб`юшн» позивачу повернуто 15.08.2017 і 01.09.2017 суму позики у розмірі 20000 грн, 20.09.2017 - на суму 10000 грн, 12.10.2017 - на суму 5000 грн. Листами ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017 і 18.10.2017 підтверджено необ`єктивність висновків податкового органу, адже контрагентом зазначено про помилковість вказівки в розрахункових документах призначення платежу про сплату послуг будівельних робіт згідно договору підряду від 18.07.2017. Вважає, що позивачем доведено не перевищення отриманого у спірний період доходу у розмірі 1500000 грн чеками на повернення товару, актами про видачу грошових коштів з додатками.
		Представник позивача Володько С.С. підтримав аналогічну позицію, надавши такі ж пояснення.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих додаткових поясненнях в ході судового розгляду справи, просив у задоволенні позову відмовити. Представник відповідач у судовому засіданні пояснив, що додаткові документи, на які посилається позивач, не були надані контролюючому органу до початку чи під час проведення перевірки, а відтак не можуть свідчити про протиправність прийнятих податковим органом рішень з огляду на дотримання прав позивача під час здійснення заходу державного нагляду (контролю).
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. 
		За результатами перевірки ГУ ДФС України у м. Києві склав акт від 11.05.2019 №1032/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 та встановив порушення позивачем:
		- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо неподання податкової декларації платника єдиного податку за 3 квартал 2017 року, 
		- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3, п. 293.4 ст. 293, п.п. 298.3 п. 299.2 ст. 298 ПК України щодо не нарахування і не сплати до бюджету суми єдиного податку за 3 квартал 2017 року та не здійснення переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2017, 
		- п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 175, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, 
		- п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України щодо заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки, 
		- п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо не нарахування і не сплати військового збору за 2017-2018 роки, 
		- ст. 6 п. 2 пп. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за невстановленою формою, 
		- абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо не нарахування і не сплати єдиного внеску за 2017-2018 роки, 
		- п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску для фізичних осіб  підприємців на 19.04.2018, 19.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 
		- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України щодо не визначення суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за жовтень 2017-грудень 2018 років.
		Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2019 №4307. З повідомлення від 10.04.2019 №49134/К/26-15-42-03-27 слідує, що ФОП ОСОБА_2 особисто під розписку отримав зазначений наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 » від 09.04.2019 №4307 і ознайомлений із обов`язком надання всіх необхідних документів щодо предмету перевірки. 
		На підставі акта перевірки контролюючий орган 05.06.2019 прийняв податкові повідомлення-рішення:
		№ 0041584203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на суму 60879,19 грн, 
		№0041664203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 881901,25 грн, 
		№0041624203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 20087,28 грн, 
		№0041604203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 241047,34 грн, 
		№0041574203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок (штрафні фінансові санкції) на суму 170,00 грн, 
		№0041594203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (штрафні фінансові санкції) на суму 170,00 грн.
		Фактичною підставою прийняття вказаних індивідуальних актів стали висновки відповідача про те, що позивачем:
		- не подано податкової декларації платника єдиного податку за 3 квартал 2017 року, 
		- не нараховано і не сплачено до бюджету суми єдиного податку на суму 48703,35 грн за 3 квартал 2017 року та не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2017, 
		- не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, 
		- занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки на суму 192837,87 грн, 
		- не нараховано і не сплачено військового збору за 2017-2018 роки на суму 16069,82 грн, 
		- подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за невстановленою формою, 
		- не нараховано і не сплачено єдиного внеску за 2017-2018 роки на суму 93938,44 грн, 
		- несвоєчасно сплачено єдиний внесок для фізичних осіб  підприємців на 19.04.2018, 19.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 
		- не визначення суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за жовтень 2017-грудень 2018 років на суму 705521,00 грн.
		Обставин подання/надходження заперечень позивачем на акт перевірки від 11.05.2019 сторони не повідомили, судом з матеріалів адміністративної справи таких не встановлено.
		Натомість, позивач 18.06.2019 до ДФС України подав скаргу на оспорювані у цій справі податкові повідомлення  рішення, рішенням якого від 16.08.2019 №39399/6/99-99-11-05-01-25 доводи скаржника відхилені.
		Змістом спірних правовідносин є дотримання порядку проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки платника податків фізичної особи та правомірності рішень, винесених за результатами такої перевірки.
		До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
		Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Згідно зі ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
		Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
		Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
		Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
		За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
		Відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
		За наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених ПК України, контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи платника податків. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, зокрема не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків (абзац перший п. 78.2 ст. 78 ПК України).
		Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (абзац перший п. 78.4 ст. 78 ПКУ).
		Судом установлено, що перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2019 №4307. Підставою її проведення стала доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 08.04.2019 №2445/26-15-42-03-08.
		З повідомлення від 10.04.2019 №49134/К/26-15-42-03-27 слідує, що ФОП ОСОБА_2 особисто під розписку отримав зазначений наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 » від 09.04.2019 №4307 і ознайомлений із обов`язком надання всіх необхідних документів щодо предмету перевірки. 
		Суд відмічає, що до початку цієї перевірки ГУ ДФС у м. Києві на адресу позивача скеровано запит від 12.09.2018 №50606/К/26-15-42-03-27 від 12.09.2018 про надання документального підтвердження недостовірності визначених за 2017 рік податкових зобов`язань, на що позивачем скеровано лист від 18.09.2018 без долучення письмових документів на спростування запитуваної податковим органом інформації.
		Надаючи оцінку зазначеним документам, на підставі яких відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, суд не вбачає ознак їх протиправності, не йдеться про такі й у позовній заяві.
		Згідно підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
		Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		У силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
		Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 ПК України.
		Згідно пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
		Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
		Відповідно пункту 78.6. статті 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
		Згідно пункту 82.2. статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
		Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
		Відповідно до пункту 79.1. статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
		Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
		Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
		Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
		Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, адміністративне провадження №К/9901/2543/19.
		Судом встановлено, що за результатами перевірки ГУ ДФС України у м. Києві складено акт від 11.05.2019 №1032/26-15-42-03-30/27207000996 яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
		- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо неподання податкової декларації платника єдиного податку за 3 квартал 2017 року, 
		- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3, п. 293.4 ст. 293, п.п. 298.3 п. 299.2 ст. 298 ПК України щодо не нарахування і не сплати до бюджету суми єдиного податку за 3 квартал 2017 року та не здійснення переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2017, 
		- п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 175, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, 
		- п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України щодо заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2018 роки, 
		- п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо не нарахування і не сплати військового збору за 2017-2018 роки, 
		- ст. 6 п. 2 пп. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за невстановленою формою, 
		- абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо не нарахування і не сплати єдиного внеску за 2017-2018 роки, 
		- п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску для фізичних осіб  підприємців на 19.04.2018, 19.05.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 
		- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України щодо не визначення суми ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за жовтень 2017-грудень 2018 років.
		Із змісту акта перевірки слідує, що при проведенні перевірки податковому органу було надано первинні документи, пов`язані із предметом перевірки суцільним порядком, зокрема: реєстраційні документи, книгу обліку доходів №1784/12 від 31.01.2012, договори, видаткові накладні, товарні чеки, акти виконаних робіт, книгу обліку доходів і витрат №1717 від 22.01.2015, банківські виписки за 2017-2018 роки, книги ОРО, відомості нарахування і виплати заробітної плати, відповіді на запити контролюючого органу (вх. ДФС №К53158/ФОП від 18.09.2018).
		Однак, позивач вказує на неправомірність вказаних висновків податкового органу оскільки, за його твердженнями, контролюючим органом не було взято до уваги ряд документів позивача щодо господарських операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Верде Дистриб`юшн» (директор Каньшина І.Г.), а саме: договорів про надання ТОВ «Верде Дистриб`юшн» поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016, 28.12.2016, листів ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017, 18.10.2017, чеків на повернення (а.с. 15-41, т. 2), актів про видачу грошових коштів з додатками (а.с. 4-117, т. 3), книги обліку доходів, листа ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 12.12.2017 з проханням повернути помилково сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти за ремонтно-будівельні роботи на суму 55000 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшн» та ФОП ОСОБА_1 , квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 13.12.2017, № 8 від 14.12.2017, № 3 від 19.12.2017 (а.с. 132-134, т. 4). Вказані докази долучено позивачем до позовної заяви та в ході розгляду справи в суді.
		Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить з наступного.
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		За приписами пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
		При цьому, пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Також приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
		Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
		Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
		Аналіз наведених положень ПК України дозволяє дійти висновку, що податкова звітність має бути підтверджена фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов`язаний подати до перевірки, а у разі наявності обставин, які це унеможливлюють - після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.
		Також платник податків наділений правом подання документів, які не враховано податковим органом, до заперечень на акт перевірки.
		З матеріалів справи слідує, що долучені до матеріалів справи додаткові документи, а саме: договори про надання ТОВ «Верде Дистриб`юшн» поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016, 28.12.2016, листи ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017, 18.10.2017, чеки на повернення (а.с. 15-41, т. 2), акти про видачу грошових коштів з додатками (а.с. 4-117, т. 3), книги обліку доходів, листа ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 12.12.2017 з проханням повернути помилково сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти за ремонтно-будівельні роботи на суму 55000 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшн» та ФОП ОСОБА_1 , квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 13.12.2017, №8 від 14.12.2017, №3 від 19.12.2017, - позивачем не було надано контролюючому органу при перевірці.
		При цьому суд також зазначає, що позивач заперечення до акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2019 №1032/26-15-42-03-30/27207000996, як і будь-яких первинних бухгалтерських документів, на спростування її висновків не подавав. Не встановлено обставин подання позивачем первинних бухгалтерських документів податковому органу й до чи після початку проведення перевірки або разом з поданими ДПС України скаргами. 
		Слід зазначити, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження платником задекларованої суми податкових зобов`язань належними документами бухгалтерського обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Своєю чергою, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.
		У постанові від 6 серпня 2019 року у справі №160/8441/18 вказано, що ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
		Слід враховувати сталу і послідовну практику Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 27 квітня 2022 року у справі №20/13197/20, від 22 червня 2022 року у справі №826/13633/17, за якою наслідки, передбачені пунктом 44.6. статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; зберігання яких є законодавчим обов`язком платника податків; вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
		Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
		Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.
		Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 6 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18).
		Також у постановах від 8 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а, від 1 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. Якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
		Схожі за змістом висновки наведені також і в постановах Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі № 820/6190/16, від 12 квітня 2024 року у справі № 160/6768/20.
		Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження ведення бухгалтерського обліку та правомірності формування ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі таких документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки, такі документи мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Необхідність врахування контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення документів, наданих платником разом із запереченнями на акт перевірки підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 29 січня 2021 року у справі № 813/2232/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 320/4918/19, від 27 червня 2024 року у справі № 580/4890/23, від 20 вересня 2024 року у справі № 460/49664/22.
		Суд враховує те, що відповідні документи, які, зокрема, на думку позивача, спростовували висновки контролюючого органу, не були подані платником податків у своїх запереченнях на акт перевірки чи до скарг на прийняті за наслідками перевірки рішень. 
		Суд критично відноситься до тверджень, що відповідні первинні бухгалтерські документи, на які посилається позивач як на підставу спростування висновків податкового органу, були надані для перевірки, однак не були прийняті, оскільки в силу положень пункту 44.7 статті 44 ПК України у такому разі у платника виникає обов`язок до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
		Натомість, позивачем доказів скерування у встановленому порядку листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного документів на підтвердження власної позиції до контролюючого органу не надано і судом не встановлено. Ба більше, позивач двічі - 18.06.2019 і 18.09.2019 скористався правом на оскарження спірних податкових повідомлень  рішень в адміністративному порядку до ДПС України (а.с. 57-67, 238-241, т. 1), однак у жодній із скарг не йшлося про відмову посадової особи контролюючого органу у прийнятті первинних бухгалтерських документів. 
		У той же час, частина з документів, на які посилається позивач, як то акти про видачу грошових коштів з додатками (а.с. 4-117, т. 3) надані суду лише 05.04.2021, додаткові угоди до договору поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016 і 28.12.2016  у судовому засіданні 02.07.2021, а лист ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 12.12.2017, акт звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшин» та ФОП ОСОБА_1 , квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 13.12.2017, № 8 від 14.12.2017, № 3 від 19.12.2017 (а. с. 132-134, т. 4) представлені суду взагалі 18.06.2025, хоча справа у провадженні судів перебуває з 15.10.2019.
		Суд наголошує, що статтею 90 КАС України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах. Відповідно до частин першої та другої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 КАС України). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 КАС України).
		Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Таким чином, доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з`ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності, який характеризується точністю та не викликає сумнівів щодо визначення наявності або відсутності фактів (обставин), що входять до предмету доказування. Питання щодо достовірності доказу вирішується шляхом співвідношення його з іншими доказами, дослідженими судом. Виявлення суперечливих, взаємовиключних відомостей, що містяться у доказах, говорить про недостовірність певного доказу.
		Надаючи оцінку долученим до матеріалів судової справи позивачем письмових доказів щодо господарських операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Верде Дистриб`юшн» (директор Каньшина І.Г.), зокрема, договорів про надання ТОВ «Верде Дистриб`юшн» поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016 і 28.12.2016, листів ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017, 18.10.2017, 12.12.2017, акта звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшн» та ФОП ОСОБА_1 , квитанцій до прибуткового касового ордеру ТОВ «Верде Дистриб`юшн» № 7 від 13.12.2017, № 8 від 14.12.2017, № 3 від 19.12.2017 суд відмічає суперечність, множинність та взаємовиключність версій позивача на спростування висновків контролюючого органу щодо отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від платника податків, який перебуває на загальній системі оподаткування - ТОВ «Верде Дистриб`юшн» (директор Каньшина І.Г.).
		Так, долучені позивачем докази - договори про надання ТОВ «Верде Дистриб`юшн» поворотної фінансової допомоги від 20.12.2016 і 28.12.2016, додаткові угоди від 20.12.2016 і 28.12.2016, листи ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 28.09.2017 і 18.10.2017 щодо помилкового зазначення призначення платежу у платіжних документах (не за виконання будівельних робіт згідно договору від 18.07.2017, а повернення товариством поворотної фінансової допомоги) суперечать і виключають інші долучені позивачем письмові докази - лист ТОВ «Верде Дистриб`юшн» від 12.12.2017, акт звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Верде Дистриб`юшн» та ФОП ОСОБА_1 , квитанцій до прибуткового касового ордеру ТОВ «Верде Дистриб`юшн» № 7 від 13.12.2017, № 8 від 14.12.2017, № 3 від 19.12.2017, якими стверджується помилкове перерахування коштів ФОП ОСОБА_1 і їх повернення товариству. У той же час, дослідженими перевіркою податкового органу доказами встановлено отримання від ТОВ «Верде Дистриб`юшн», яке перебуває на загальній системі оподаткування, у 2017 році позивачем доходу на суму 55000 грн за виконання будівельних робіт згідно договору підряду від 18.07.2017, що відповідає коду КВЕД 43.39 Інші роботи завершення будівництва зареєстрованих видів діяльності фізичної особи  підприємця ОСОБА_1 (а.с. 87-88, т. 1).
		Таким чином суд зазначає, що надані позивачем докази протирічать один одному, є взаємовиключними, не узгоджуються між собою і матеріалами адміністративної справи, а відтак, суд не приймає їх, оскільки позивачем не доведено їх відповідність критерію достовірності відповідно до ст. 90 КАС України.
		Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019, вимога про сплату боргу від 29.05.2019 і рішення про застосування штрафних санкцій від 29.05.2019 винесені відповідачем як суб`єктом владних повноважень на підставі, у спосіб і відповідно до закону, а вимога позивача про їх скасування не підтверджує правомірної поведінки платника податків.
		Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити. Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих рішень, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
		Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
		Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено 06 жовтня 2025 року.
		Реквізити учасників справи:
		позивач:
		- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); 
		відповідач:
		- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011). 
		 
		Головуючий суддяГрицюк Р.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...