Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/14410/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Диверсія.
Надіслано судом: 08.10.2025. Зареєстровано: 08.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/523/1563/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025160000000192

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/14410/25
		Провадження №1-кп/523/1563/25
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		08.10.2025 року м. Одеса
		 
		Колегія суддів Пересипського районного суду м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		 
		секретаря ОСОБА_4 ,
		 
		прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,
		 
		захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження №22025160000000192 від 23 березня 2025 року із звинувачення
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торецька (колишня назва - м. Дзержинську), Бахмутського (колишня назва Артемівського) району, Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ст.68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що обороноздатність держави - це здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.
		Також, частиною 1 ст.1 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що державна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення «Про використання збройних сил російської федерації за межами території російської федерації», яке було задоволено постановою ради федерації федерального збору російської федерації від цієї ж дати №35-СФ.
		О 05 годині 24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив рішення про проведення так званої «спеціальної військової операції» на території України.
		На виконання незаконних наказів вищого державного керівництва російської федерації та командування Міністерства оборони російської федерації, військовими формування збройних сил російської федерації здійснено запуски крилатих та балістичних ракет по військових об`єктах інфраструктури, об`єктах цивільної та критичної інфраструктури, після чого збройними силами російської федерації з іншими незаконними збройними формуваннями, які фінансуються російською федерацією, здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб.
		Згідно частини 1 ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		В подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена іншими Указами Президента України, затвердженими відповідними їм Законами України.
		У невстановлений час 22 березня 2025 року ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вищенаведеними обставинами та нормами законодавства, перебуваючи за місцем власного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , отримав на свій акаунт з ім`ям користувача « ОСОБА_8 » в месенджері «Telegram» повідомлення від невстановленої особи, яка запропонувала за грошову винагороду виконати завдання на вчинення диверсії на території підприємства Одеської філії АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081200), а саме підпалу релейної шафи автоблокування (сигнальних установок), яка призначена для сигналізації централізації та блокування руху потягів на певній ділянці залізничного перегону.
		ОСОБА_7 , незважаючи на усвідомлення того, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, погодився на вищевказану пропозицію.
		Близько 07 години 00 хвилин 23 березня 2025 року ОСОБА_7 , реалізуючи вищезазначений умисел, спрямований на вчинення диверсії на виконання злочинного завдання від невстановленої особи, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дійшов на територію підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3, бажаючи настання негативних наслідків у вигляді пошкодження об`єкту, який має важливе оборонне значення в умовах воєнного стану, облив релейну шафу автоблокування (сигнальних установок) легкозаймистою речовиною та за допомогою запальнички вчинив її підпал, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його вол, оскільки за результатами займання безпосереднє обладнання релейної шафи не постраждало.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7  в суді показав, що наприкінці березня цього року він мав матеріальні труднощі, у зв`язку із чим, перебуваючи за місцем власного проживання, підшукував собі роботу через додаток Телеграм, де отримав пропозицію від незнайомого чоловіка, за оплату в розмірі 100 доларів США, здійснити підпал релейної шафи на діючій залізничній ділянці, на що він погодився.
		Для реалізації цього завдання він спочатку отримав на власний мобільний телефон переказ в сумі 120 грн для закупівлі легкозаймистої речовини, яку він згодом придбав в одному із розташованих на Слобідці магазині. За завданням невстановленого замовника він пройшов до ділянки залізниці, розташованій вище Дюківського парку м. Одеси, де підпалив релейну шафу.
		Незважаючи на вчинене, релейна шафа остаточно не зайнялася, а наявне в ній обладнання не постраждало, що не дозволило йому виконати завдання, здійснити відеофіксацію наслідків вчиненого та отримати обіцяну винагороду. Побоюючись викриття, він втік з місці події.
		Про вчинене обвинувачений жалкує, щиро кається.
		 
		Отримавши показання обвинуваченого, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з`ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, за клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим та захисником, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів.
		 
		Таким чином колегія суддів вважає доведеним вчинення обвинуваченим наступного діяння.
		У невстановлений час 22 березня 2025 року ОСОБА_7 , будучи обізнаним із обставинами запровадження в Україні воєнного стану та нормами законодавства, що визначає суверенітет, обороноздатність держави та державну безпеку, перебуваючи за місцем власного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , отримав на свій акаунт з ім`ям користувача « ОСОБА_8 » в месенджері «Telegram» повідомлення від невстановленої особи, яка запропонувала за грошову винагороду виконати завдання на вчинення диверсії на території підприємства Одеської філії АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081200), а саме підпалу релейної шафи автоблокування (сигнальних установок), яка призначена для сигналізації централізації та блокування руху потягів на певній ділянці залізничного перегону.
		ОСОБА_7 , незважаючи на усвідомлення того, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, погодився на вищевказану пропозицію.
		Близько 07 години 00 хвилин 23 березня 2025 року ОСОБА_7 , реалізуючи вищезазначений умисел, спрямований на вчинення диверсії на виконання злочинного завдання від невстановленої особи, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дійшов на територію підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3, бажаючи настання негативних наслідків у вигляді пошкодження об`єкту, який має важливе оборонне значення в умовах воєнного стану, облив релейну шафу автоблокування (сигнальних установок) легкозаймистою речовиною та за допомогою запальнички вчинив її підпал, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його вол, оскільки за результатами займання безпосереднє обладнання релейної шафи не постраждало.
		 
		Зазначені дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.2 ст.113 КК України, як закінчений замах на диверсію, за кваліфікуючими ознаками: вчинення з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту.
		 
		Заявлені до відшкодування з обвинуваченого процесуальні витрати в розмірі 8914 грн, пов`язані з проведенням в провадженні комплексної судової експертизи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
		 
		Ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Згідно із ст.65 цього ж Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
		При призначенні покарання обвинуваченому колегія суддів визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування спричиненої майнової шкоди в якості обставин, які пом`якшують покарання, а також констатує про відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Колегія суддів також враховує наступні дані про обвинуваченого: перше притягнення до кримінальної відповідальності; не перебування на спеціалізованому обліку в медичних установах; показання в суді про неофіційне працевлаштування в сфері надання розважальних послуг; позитивну характеристику за місцем колишнього навчання; до 06 серпня 2024 року мав статус дитини, позбавленої батьківського піклування; а також факт зникнення безвісті 21 квітня 2025 року його рідного брата, ОСОБА_9 , 1977 р.н., який проходив військову службу за контрактом в одному із підрозділів Сил оборони України.
		З урахуванням викладеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, даних про особу обвинуваченого, а також відповідної позиції сторін обвинувачення та захисту, колегія суддів вважає можливим призначити ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.113 КК України, тобто застосувати положення ч.1 ст.69 КК України, із одночасним призначенням додаткового покарання у вигляді конфіскації належного йому на праві власності майна.
		До набрання вироком законної сили раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін.
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст.100 КПК України, із скасуванням накладеного на них арешту.
		Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, колегія суддів, 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.113 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 цього ж кодексу, - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, із конфіскацією належного йому на праві власності майна.
		На підставі ч.5 ст.72 цього ж кодексу зарахувати ОСОБА_7 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в період часу з 01 травня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 01 травня 2025 року.
		До набрання вироком законної сили раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
		Стягнути із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави процесуальні витрати в сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн.
		Після набрання вироком законної сили визнані в якості речових доказів:
		- мобільний телефон марки «Tecno Spark 10», імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 - конфіскувати;
		- банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , предмети одягу та взуття обвинуваченого - повернути ОСОБА_7 ;
		- змиви ПММ та пластикову пляшку, об`ємом 1 л - знищити встановленим порядком.
		Арешт, накладений на вищезазначені речові докази, - скасувати.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси впродовж 30 днів з дня його проголошення, а ув`язненим ОСОБА_7 - в той же строк з моменту вручення його копії.
		Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.
		 
		Судді Пересипського районного суду м. Одеси
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...