Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/11483/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 09.10.2025. Зареєстровано: 10.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2025.
Дата набрання законної сили: 08.10.2025
Номер судового провадження: 2-з/367/144/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 367/11483/25
		                           Провадження №2-з/367/144/2025
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		 
		08 жовтня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника заявника  ОСОБА_1 - адвоката Козирської Ганни Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козирська Ганна Борисівна подала до Ірпінського міського суду Київської області заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року заяву представника заявника  ОСОБА_1 - адвоката Козирської Ганни Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви розподілено на суддю Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В.
		Згідно з актом від 06 жовтня 2025 року заяву представника заявника  ОСОБА_1 - адвоката Козирської Ганни Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви передано 06 жовтня 2025 року судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., у зв`язку з перебуванням судді Кравчук Ю.В. у нарадчій кімнаті. 
		В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову, представник заявника вказує, що ОСОБА_1 з 2015 року проживає у шлюбі без державної реєстрації з громадянкою ОСОБА_2 . У 2016 році у подружжя народився спільний син  ОСОБА_3 . 
		Зазначає, що під час проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було прийнято рішення придбати нерухоме майно для спільного проживання родини.
		Вказує, що 11 травня 2017 року подружжя придбало квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 133,1 кв.м.) та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:138:0265, площею 0,0248 га, вказане нерухоме майно є єдиним цілісним майновим комплексом (дуплекс), фактично окремим будинком, розташованим на окремій земельній ділянці.
		Стверджує, що право власності на вказане нерухоме майно було спільно вирішено зареєструвати за ОСОБА_2 .
		Зазначає, що сім`я переїхала постійно проживати у будинок після завершення ремонту та проведення оздоблювальних робіт у 2018 році. До 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син постійно проживали у квартирі ОСОБА_1 у місті Києві.
		Вказує, що в спільно побудованому будинку сім`я проживала до березня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_4 переїхали для проживання закордон, ОСОБА_1 в свою чергу залишився проживати у спільному будинку, який зазнав значного руйнування внаслідок ворожих обстрілів.
		Стверджує, що заявником було отримано кредит для відновлення пошкодженого майна під 3 % річних, загалом на відновлення спільного будинку заявник витратив близько 600000 (шістсот тисяч) гривень 00 копійок. 
		Крім того, представник зазначає, що у 2025 році ОСОБА_2 передала будинок у оренду, а заявник в свою чергу пильнував за належним використанням орендованого майна, допомагав у вирішенні різного роду побутових питань.
		Вказує, що наразі між подружжям погіршилися стосунки та ОСОБА_2 повідомила орендарям та заявнику про намір продажу спільно нажитого нерухомого майна. 
		Зазначає, що ОСОБА_1 на зараз проживає у орендованій квартирі у м. Ірпені. Кошти від оренди спільного майна отримує виключно ОСОБА_2 для проживання разом із сином в Німеччині. 
		Стверджує, що своїми діями (продаж нерухомого майна) ОСОБА_2 може порушити законні права та інтереси ОСОБА_1 , а також спільної дитини  сина ОСОБА_4 . 
		Вказує, що з метою захисту майнових прав дитини, а також своїх законних інтересів, ОСОБА_1 має намір подати до суду позовну заяву про встановлення факту спільного проживання однією сім`ю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ. 
		Наголошує на тому, що в разі відчуження зазначеного майна, виконання рішення суду стане не тільки утрудненим, а фактично неможливим. 
		Враховуючи вищевикладене, представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 133,1 кв.м., а також земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:138:0265, площею 0,0248 га, та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна. 
		Відповідно до приписів ч. 1ст. 153 ЦПК Українисуд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи. 
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1ст. 149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
		Згідно із ч. 2ст.149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Пунктом першим ч. 1ст. 150ЦПК України передбачено, щопозов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
		Згідно із п. п. 4, 5, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Статтею 124 Конституції Українизадекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
		Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
		Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.
		Судом, встановлено, що предметом позову, який ОСОБА_1 має намір подати до суду, є вимога про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ цього майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 133,1 кв.м. та земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:138:0265, площею 0,0248 га, оскільки, за твердженням заявника, зазначене майно набуте під спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_2 . 
		Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 11 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., зареєстровано в реєстрі № 2504, ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 24 квітня 2017 року за реєстром № 2971, передав у власністю ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла (купила) квартиру АДРЕСА_3 .
		Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., зареєстровано в реєстрі № 2507, ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 06 квітня 2017 року за реєстром № 2330, передав земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла (купила) земельну ділянку площею 0,0248 га, кадастровий номер 3210900000:01:138:0265, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Згідно з відповіддю № 1870441 від 08 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 133.1 кв.м., житлова площа 59.6 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , право власності зареєстровано 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем, номер 2504.
		Відповідно до відповіді № 187442 від 08 жовтня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:138:0265, площею 0,0248 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 , право власності зареєстровано 11 травня 2017 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним Максимом Сергійовичем, номер 2507.
		Враховуючи, що представником заявника обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позову, який ОСОБА_1 має намір подати до суду, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на вказане майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
		Однак, враховуючи, принцип рівності часток подружжя у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності, суд вважає правильним задовольнити частково заяву про забезпечення позову та накласти арешт лише на частину спірної квартири та земельної ділянки.
		Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири та земельної ділянки, жодним чином не позбавляє власника права володіння ними. Також, арешт на частину квартири та земельної ділянки ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном.
		Крім того, згідно п. 10постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Згідно із положенням ч.7ст. 158ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чиномне зумовить фактичного вирішення спору по суті, а у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України). Крім того, відповідно до п. 13 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
		Отже, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, виходячи із заявлених заявником предмету та підстав позову, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, спірне нерухоме майно належить відповідачу, і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Вимоги позивача в частині накладення арешту на нерухоме майно є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю. Тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом накладення арешту на частину спірної квартири та земельної ділянки.
		Крім того, суд вважає, що вимоги заяви про забезпечення позву щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири та земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки вказані вимоги є некоректними, при цьому, накладення арешту на частину зазначеного нерухомого майна є достатнім заходом, що унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо нього.
		Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3ст. 154 ЦПК України.
		Одночасно, суд роз`яснює, що відповідно до правил ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
		З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
		   Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.149-153,157,260-261 ЦПК України, суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Заяву представника заявника  ОСОБА_1 - адвоката Козирської Ганни Борисівни про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.
		Накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1032689332109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . 
		Накласти арешт на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:138:0265, площею 0,0248 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 981448032109, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
		У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
		Дані стягувача: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Дані боржника: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
		Копію ухвали суду направити до відома сторонам по справі, а державному реєстратору  для виконання.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		Ухвала підлягає негайному виконанню.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		 
		 
		Суддя                 Ю.В. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...