Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/5680/19 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 23.10.2025. Зареєстровано: 23.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2025.
Дата набрання законної сили: 20.10.2025
Номер судового провадження: 22-ц/814/2251/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 524/5680/19  Номер провадження 22-ц/814/2251/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г.  Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 жовтня 2025 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого  судді - доповідача Дорош А. І.
		Суддів: Лобова О. А., Чумак О. В.
		при секретарі: Коротун І.В. 
		 
		переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року, постановлену суддею Нестеренком С. Г., повний текст ухвали складений  11 липня 2025 року
		 
		у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича від 27 листопада 2024 року про арешт майна боржника, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		17.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 27.11.2024 про арешт майна боржника, в якій просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841, винесену 27.11.2024 приватним виконавцем Скрипником В.Л.; - зобов`язати приватного виконавця Скрипника В.Л. зареєструвати відомості про припинення обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно частки у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн, частки у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн, що є предметом обтяження.
		 
		Скарга мотивована тим, що боржником ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням 03.12.2024 у письмовому вигляді отримано постанову про арешт майна боржника, винесену 27.11.2024 приватним виконавцем Скрипником В.Л. у виконавчому провадженні (ВП) №75926841 за виконавчим документом (виконавчий лист від 19.06.2023 №524/5680/19. Постановою про арешт майна боржника встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного Реєстраційний номер виконавчого провадження: 75926841 реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є засновником та володіє майновими (корпоративними) правами, а саме часткою у статутному капіталі: ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000,00 грн; ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000,00 грн, та постановлено з посиланням на ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Накласти арешт на рухоме майно: майнові (корпоративні) правами, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000,00 грн; майнові (корпоративні) правами, а саме частка у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000,00 грн що належить боржнику (надалі  корпоративні права); заборонити вчиняти будь-які дії пов`язані зі зміною засновника (учасника) або зміни розміру статутного капіталу, що може призвести до зменшення частки (розміру внеску) статутного капіталу наступних підприємств: ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000,00 грн; ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000,00 грн. У Витязі міститься інформація щодо постанови про арешт майна боржника, як підстави обтяження рухомого майна ОСОБА_1 (тип обтяження: арешт рухомого майна. Об`єкт обмеження: інше рухоме майно, майнові (корпоративні) права, а саме частка у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000,00 грн. Об`єкт обмеження: інше рухоме майно, майнові (корпоративні) права, а саме частка у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000,00 грн, що належить боржнику. Зміст постанови про арешт майна боржника свідчить про те, що в них мова йде про накладання арешту на рухоме майно - майнові (корпоративні) права. Постанова про арешт майна боржника винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. всупереч порядку звернення стягнення на корпоративні права, встановленого ст. 53-1, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VІІІ Інструкції №512/5, що за своїми наслідками спричинило, зокрема, реєстрацію корпоративних прав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що порушує права та інтереси боржника, тому боржник вимушений звернутися до суду за захистом цих порушених прав та інтересів.
		 
		Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича від 27 листопада 2024 року про арешт майна боржника.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ЦПК України нерозривно пов`язує право на звернення до суду із скаргою з порушеним правом відповідної особи. Однак заявник у скарзі лише абстрактно зазначає, що постанова про арешт майна боржника винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. всупереч порядку звернення стягнення на корпоративні права, встановленого ст. 53-1, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», розділ VIII Інструкції №512/5, що за своїми наслідками спричинило, зокрема, реєстрацію корпоративних прав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що порушує права та інтереси боржника, і, що боржник вимушений звернутися до суду за захистом цих порушених прав та інтересів». При цьому, боржник не зазначає, яким саме чином реєстрація припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно відповідних корпоративних прав позитивно вплине на права та інтереси сторін виконавчого провадження, а також на виконання ним як боржником судового рішення, що набрало законної сили. Також суд першої інстанції вважав слушними доводи приватного виконавця з приводу недоведення ОСОБА_1 порушення його прав як боржника у виконавчому провадженні. Відтак, враховуючи правомірність дій приватного виконавця, суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга є необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції  скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, не з`ясував обставини, що мають значення для справи, про те, що корпоративні права у розумінні п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» не є рухомим майном, бо не є річчю, яку можна вільно переміщувати у просторі, а зміст постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841, винесеної приватним виконавцем Скрипником В.Л. 27.11.2024, а саме про арешт корпоративних прав як рухомого майна - майнових (корпоративних) прав має маніпулятивний характер з метою підлаштування цієї постанови про арешт корпоративних прав під дію Порядка №830 для державної реєстрації обтяжень рухомого майна, що є протизаконним. Суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, про те, що постанова про арешт майна боржника, винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. 27.11.2024, дублює постанову про арешт майна боржника, винесену приватним виконавцем Скрипником В.Л. 29.08.2024. Вбачається, що приватний виконавець Скрипник В.Л., вчинивши дії щодо опису та накладання повторного арешту на майнові (корпоративні) права згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) 12.02.2025, а саме часток у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест»та ФГ «Трудовик-12», що належать боржнику, де-факто визнав протиправність своїх дій щодо арешту цих майнових (корпоративних) прав та реєстрації їх обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника 27.11.2024. Постанова про опис та арешт майна (коштів), винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. 12.02.2025, дублює постанову про арешт майна боржника, винесену приватним виконавцем Скрипником В.Л. 27.11.2024, яка у свою чергу дублює постанову про арешт майна боржника, винесену приватним виконавцем Скрипником В.Л. 29.08.2024. Тобто приватний виконавець Скрипник В.Л. усвідомлено імітує виконавчі дії у виконавчому провадженні №75926841 для підлаштування обставин арешту корпоративних прав як рухомого майна для реєстрації обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та прикриття внесення записів про їх арешт до ЄДР. Вбачається, що суд першої інстанції зробив висновок про те, що боржник не пояснив, яким саме чином реєстрація припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно відповідних корпоративних прав, позитивно вплине на права та інтереси сторін виконавчого провадження, а також на виконання ним як боржником судового рішення, що набрало законної сили, у той час як боржником, зокрема, зазначено про те, що зміст постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841, винесену приватним виконавцем Скрипником В.Л. 27.11.2024, а саме про арешт корпоративних прав як рухомого майна - майнових (корпоративних) прав має маніпулятивний характер з метою підлаштування цієї постанови про арешт корпоративних прав під дію порядка №830 для державної реєстрації обтяжень рухомого майна, що є протизаконним. Порушення прав та інтересів саме ОСОБА_1 як боржника полягають у тому, що приватний виконавець Скрипник В.Л. замість фахового дотримання своїх обов`язків відповідно до процесуального законодавства, маючи всі можливості для здійснення своєї професійної діяльності сумлінно, поважаючи інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, дотримуючись принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, здійснює заходи, які мають усвідомлений маніпулятивний характер, з метою позбавлення власності боржника всупереч процедур та правил поведінки, обов`язкових для учасників правовідносин з примусового виконання рішення, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таким чином, скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841, винесену приватним виконавцем Скрипником В.Л. 27.11.2024, та припинення обтяження №31681245 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно корпоративних прав не обмежить прав та інтересів стягувача, навпаки, зумовить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення закону щодо визначення виконавчих дій при зверненні стягнення на частку (частину частки) боржника, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю та фермерського господарства, що за своїми наслідками зумовило прийняття неправомірного рішення в результаті розгляду скарги. Порушення положень ст.ст.76-84, 228, 229, 235, 368 ЦПК України призвело до того, що судом першої інстанції доводи та міркування боржника були не належним чином оцінені та відхилені судом, що не сприяло всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.  адвокат Лейковська А.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
		 
		У судове засідання апеляційного суду 20.10.2025 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 23.09.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси та засобами поштового зв`язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 92-96), які були доставлені до електронних кабінетів та поштовим зв`язком. Заяви чи клопотання про відкладення справи розглядом не надходили. 03.10.2025 до апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.  адвоката Лейковської А.О., в якому просить розгляд справи здійснювати без участі приватного виконавця та представника. 16.10.2025 до апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення боржника ОСОБА_1 , в яких просить розгляд справи здійснювати без його участі. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 23.09.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 20.10.2025 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		 
		Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		 
		Згідно матеріалів справи встановлено, що постановою Верховного Суду у складі КЦС від 12.04.2023 резолютивну частину рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.08.2021 - змінено та викладено другий абзац у такій редакції: стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 04.07.2017 по 14 237 доларів США з кожного та 3% річних за період з 02.10.2017 по 20.08.2021 у розмірі по 1659,29 доларів США з кожного, а всього по 15 896,29 доларів США з кожного; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 8375 гривень у відшкодування судових витрати, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги при поданні відзиву на касаційну скаргу (т.1 а.с. 37-38).
		 
		29.08.2024 на адресу офісу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, в якій останній просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду 19.06.2023 Автозаводським районним судом м. Кременчука стосовно ОСОБА_1 у справі №524/5680/19 про стягнення зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 04.07.2017 14237 доларів США, 3% річних за період з 02.10.2017 по 20.08.2021 у розмірі 1659,29 доларів США з кожного та по 8 375 гривень у відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги при поданні відзиву на касаційну скаргу (т.1 а.с. 36).
		 
		Згідно заяви стягувача залишок боргу становив 15 407,91 доларів США.
		 
		Перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження або про повернення без прийняття до виконання виконавчого документа приватним виконавцем перевірено виконавчий документ на дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та встановлено, що виконавчий лист повністю відповідає вимогам Закону, а підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пред`явленого стягувачем виконавчого документа відсутні.
		 
		Цього ж дня 29.08.2024 приватним виконавцем ухвалено постанову про відкриття ВП №75926841 з примусового виконання рішення суду на підставі вказаного виконавчого листа стосовно ОСОБА_1 . Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем ухвалено також постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №75926841 (т.1 а.с. 40, 43-45).
		 
		У відповідності до ст. 56 Закону «Про виконавче провадження», під час відкриття виконавчого провадження ухвалено постанову про арешт майна боржника від 29.08.2024, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника та того ж дня зареєстровані відповідні обтяження в ДРОРМ та ДРРП (т.1 а.с. 47-49, 51-52).
		 
		 
		 
		Після відкриття виконавчого провадження було розпочато вчинення виконавчих дій, направлених на розшук та виявлення майна боржника.
		 
		На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2024 отримано відомості про юридичні особи, засновником в яких є боржник, зокрема ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) та ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629). Зокрема ,на підставі відомостей з ЄДР встановлено, що у ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) боржнику належить частка в статутному капіталі у розмірі 151000 грн, а в ФГ «Трудовик-12» (код ЄДРПОУ 37812629) боржнику належить частка в статутному капіталі у розмірі 492000 грн (т.1 а.с. 156-157).
		 
		Таким чином, за результатом проведення виконавчих дій було встановлено наявність у боржника корпоративних прав, що виражались у формі часток у статному капіталі зазначених юридичних осіб у розмірі його внесків до статутного фонду.
		 
		У зв`язку із цим постановою про арешт майна боржника від 27.11.2024 ВП №75926841 накладено арешт на майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн; майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн (т.1 а.с. 12-14, 158-160).
		 
		Цією ж постановою заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною засновника (учасника) або зміни розміру статутного капіталу, що може призвести до зменшення частки (розміру внеску) статутного капіталу зазначених юридичних осіб, учасником яких є боржник.
		 
		На наступний робочий день 28.11.2024 у ДРОРМ зареєстровано відповідне публічне обтяження у вигляді арешту, об`єктом якого є майнові (корпоративні) права боржника, а саме частка у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн та частка у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн (т.1 а.с. 8-9, 162-163).
		 
		У даному випадку, враховуючи необхідність лише в застосуванні обтяження у вигляді арешту (з метою недопущення відчуження майна) та реєстрації обтяження у відповідних реєстрах доцільним та достатнім було на даному етапі виконавчого провадження винесення саме постанови про арешт майна боржника, а не постанови про опис та арешт майна боржника.
		 
		Так, постановою про арешт майна боржника від 27.11.2024 ВП №75926841 накладено арешт на майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн; - майнові (корпоративні) права, а саме частку у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн (т.1 а.с. 12-14, 158-160).
		 
		У подальшому, щодо зазначеного майна боржника також було ухвалено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.02.2025 ВП №75926841, яка є чинною на час розгляду даної скарги, що було обумовлено положеннями абз. 3 п. 3 роз. ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, для цілей забезпечення можливості передачі на реалізацію арештованого майна боржника, адже чинні норми зазначеного Порядку зобов`язують приватного виконавця до заявки на реалізацію арештованого майна боржника додати копію саме постанови про опис та арешт майна боржника).
		 
		Приватним виконавцем зазначену постанову від 27.11.2024 про арешт майна боржника направлено боржнику, стягувачу, Кременчуцькій міській раді та Виконавчому комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (т.1 а.с. 11, 161).
		 
		Направлення постанови до органів місцевого самоврядування (за місцезнаходженням реєстраційних справ юридичних осіб) обумовлене необхідністю внести відповідний запис про арешт корпоративних прав до ЄДР, адже станом на час розгляду справи приватні виконавці та органи ДВС не мають безпосереднього доступу до ЄДР як реєстратори (як, наприклад, мають до ДРОРМ чи ДРРП), а відповідно, позбавлені можливості самостійно здійснити реєстрацію відповідного обтяження.
		 
		Разом з тим, через наявну в чинному законодавстві прогалину фактично реєстратори, отримавши відповідну постанову про арешт, можуть відмовляти у внесенні в ЄДР запису про відповідне обтяження.
		 
		Вбачається, що серед передбаченого законом вичерпного переліку підстав для проведення реєстраційних дій в ЄДР, в тому числі щодо арешту корпоративних прав, відсутня «постанова приватного/державного виконавця».
		 
		У зв`язку із цим, на підставі постанови про арешт майна боржника від 27.11.2024 ВП №75926841 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.11.2024 було зареєстровано публічне обтяження у вигляді арешту, об`єктом якого є майнові (корпоративні) права боржника, а саме частка у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн та частка у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн (т.1 а.с. 8-9, 162-163).
		 
		За фактичних обставин саме така реєстрація такого обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна робить накладений арешт дієвим, який здатен реально унеможливити відчуження боржником своєї частки в статутного капіталі юридичних осіб, учасником яких він є.
		 
		Отже, накладенням арешту було обмежено корпоративні права боржника в частині їх майнового вираження, зокрема, щодо відчуження боржником належної йому частки в статутному капіталі, яка є оборотоздатним майновим правом та може переходити від однієї особи до іншої.
		 
		Суд першої інстанції констатував, що заявник (скаржник) не обґрунтував скаргу та поставлені вимоги, а також доводи щодо того, які саме його законні права та інтереси було порушено оспореною ним постановою.
		 
		Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
		 
		Відповідно до частини 1, 2 статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
		 
		Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
		 
		Частиною другою ст. 115 цього Кодексу України встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Отже, внесення грошових внесків засновниками господарського товариства є одним із джерел формування майна цього товариства і включається в його статутний капітал як внесок, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе права: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, участь у розподілі прибутку товариства і одержання відповідної його частини, а також на отримання грошових коштів у разі ліквідації товариства у відповідності до чинного законодавства та при виході.
		 
		У свою чергу, учасники, які вносять свій вклад до статутного капіталу, отримують право власності на частку в статутному капіталі, яка пропорційна їхньому внеску.
		 
		Право власності на частку надає учасникам право на отримання частини прибутку товариства, право голосу на загальних зборах (залежно від статуту) та право на отримання частини вартості частки при виході з товариства.
		 
		Тобто, власне частка є об`єктом цивільних прав, вона має економічну цінність, обертається і спадкується, може бути продана, подарована або передана за договором, а корпоративні права є змістом.
		 
		Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		 
		Отже відповідно до чинного цивільного законодавства України, частка в статутному капіталі за своєю правовою природою є оборотоздатним майновим правом учасника господарського товариства.
		 
		Згідно з п. 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
		 
		Як установлено у статті 53-1 Закону України «Про виконавче провадження» особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		 
		Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється, зокрема, на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів.
		 
		Звідси, на належну боржнику частку в статутному капіталі товариства, як різновид майнового права (майна), змістом якого, в свою чергу, є корпоративні права, може бути звернено стягнення в процедурі виконавчого провадження. 
		 
		Щодо фермерського господарства, то згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.04.2021 у справі №340/2214/19, невизначеність в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII порядку та механізму накладення арешту на корпоративні права фермерського господарства, а також неурегульованість процедури звернення стягнення на корпоративні права члена фермерського господарства Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV, не може бути перешкодою для застосування такого заходу процесуального примусу, оскільки зважаючи на правову сутність корпоративних прав (їх майновий аспект), підлягають застосуванню приписи частини першої статті 48, частин першої, другої статті 56 Закону №1404.
		 
		Так, згідно частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
		 
		Відповідно до частини 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		 
		Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		 
		Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
		 
		Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		 
		Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
		 
		Відповідно до частини 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
		Як вбачається з аналізу статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», законодавець розділяє види постанов на постанову про арешт майна (коштів) та постанову про опис та арешт майна (коштів).
		 
		Слід звернути увагу на те, що у вузькому розумінні арешт зводиться переважно до обмеження у праві розпорядження майном, як правило, шляхом ухвалення постанови з наступним направленням її до компетентного органу для реального запровадження (реєстрації) арешту або безпосереднього внесення виконавцем відповідного запису до реєстру про таке обтяження, що унеможливлює відчуження майна, на яке накладено арешт, тоді як більш загальне (розширене) поняття, арешт ще включає низку другорядних дій: проведення опису майна (а деяких випадках проведення опису є обов`язковим), в разі необхідності, залежно від особливостей майна, прийняття рішення про заборону ним користування, його опечатування, вилучення та передачу на зберігання боржникові або іншим особам, відомості про що відображаються в постанові про опис та арешт майна.
		 
		Таким чином, в залежності від обсягу змісту виконавчої дії та очікуваного від неї результату, приватний (як і державний) виконавець в межах відповідного виконавчого провадження має право винести (ухвалити) постанову про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		 
		Зокрема, згідно частини 1 статті 25 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:
		1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;
		2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, в тому числі, накладення/зняття арешту корпоративних прав;
		3) рішень, прийнятих Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 цього Закону.
		 
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 28 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підстави для відмови у державній реєстрації є, зокрема:
		3) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містяться відомості про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), крім випадків стягнення у дохід держави такої частки як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
		 
		Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
		 
		Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 у справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19), вказав, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
		 
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).
		 
		У постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №910/15888/17 зазначено, що підставою для звернення до суду із скаргою на дії виконавця є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги.
		 
		У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 (провадження №12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		 
		Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Предметом даної скарги є: - визнання протиправною та скасуваня постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841, винесену 27.11.2024 приватним виконавцем Скрипником В.Л.; - зобов`язання приватного виконавця Скрипника В.Л. зареєструвати відомості про припинення обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно частки у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн та частки у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн, що є предметом обтяження. 
		 
		Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 3 частини третьої наведеної норми Закону).
		 
		Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина четверта статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Згідно ч. 1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		 
		За змістом частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		 
		Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		 
		Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
		 
		Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		 
		Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина друга статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		 
		Згідно із ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
		 
		За змістом ст. 96-1 ЦК права учасників юридичних осіб (корпоративні права)  це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
		 
		Відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у статті 190 ЦК поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об`єктом права власності. 
		 
		Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.07.2024 у справі №910/14243/22.
		 
		Отже, корпоративні права є різновидністю майнових прав, які безпосередньо пов`язані з майном (часткою у статутному капіталі) і не можуть відчужуватися окремо від майна.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється, зокрема, на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів.
		 
		Відповідно, на належну боржнику частку в статутному капіталі товариства, як різновид майнового права (майна), змістом якого, в свою чергу, є корпоративні права, може бути звернено стягнення в процедурі виконавчого провадження.
		 
		Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні скарги. 
		 
		 
		 
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №910/15888/17.
		 
		Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, постановою про арешт майна боржника від 27.11.2024 ВП №75926841 накладено арешт на майнові (корпоративні) права: - частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн; - частку у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн. Заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною засновника (учасника) або зміни розміру статутного капіталу, що може призвести до зменшення частки (розміру внеску) статутного капіталу зазначених юридичних осіб, учасником яких є боржник (т.1 а.с. 12-14, 158-160).
		 
		Приватним виконавцем постанову від 27.11.2024 про арешт майна боржника направлено боржнику, стягувачу ОСОБА_3 , Кременчуцькій міській раді та Виконавчому комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (т.1 а.с. 11, 161).
		 
		28.11.2024 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано відповідне публічне обтяження у вигляді арешту, об`єктом якого є майнові (корпоративні) права боржника, а саме частка у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн та частка у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн (т.1 а.с. 8-9, 162-163).
		 
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ЦПК України нерозривно пов`язує право на звернення до суду із скаргою з порушеним правом відповідної особи. Однак заявник у скарзі лише абстрактно зазначає, що постанова про арешт майна боржника винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. всупереч порядку звернення стягнення на корпоративні права, встановленого ст. 53-1, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VIII Інструкції №512/5, що за своїми наслідками спричинило, зокрема, реєстрацію корпоративних прав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що порушує права та інтереси боржника, і, що боржник вимушений звернутися до суду за захистом цих порушених прав та інтересів. При цьому, боржник не пояснює, яким саме чином реєстрація припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно відповідних корпоративних прав позитивно вплине на права та інтереси сторін виконавчого провадження, а також на виконання ним як боржником судового рішення, що набрало законної сили.
		 
		Отже, боржник ОСОБА_1 у скарзі не конкретизував, у чому саме полягає порушення його прав як боржника у випадку винесення постанови праватного виконавця від 27.11.2024 та як вони будуть відновлені у разі її скасування.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що постанова про арешт майна боржника винесена приватним виконавцем Скрипником В.Л. всупереч порядку звернення стягнення на корпоративні права, встановленого ст. 53-1, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VІІІ Інструкції №512/5, що за своїми наслідками спричинило, зокрема, реєстрацію корпоративних прав в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що порушує права та інтереси боржника, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки підстав вважати, що такі дії приватного виконавця Скрипника В.Л. спрямовані на позбавлення власності боржника всупереч процедур та правил поведінки, обов`язкових для учасників правовідносин з примусового виконання рішення, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, колегія суддів не вбачає, оскільки доказів на підтвердження порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» при постановленні оскаржуваної постанови боржником суду не надано. Натомість, у межах заявленого спору питання звернення стягнення на корпоративні права не вирішується, що виключає підстави для застосування положень статей 53-1, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		 
		Доводи апеляційної скарги щодо порушеного права та охоронюваного інтересу, яке ОСОБА_1 пов`язує, з нібито, намаганням приватного виконавця позбавити його права власності, то такі доводи є безпідставними та не підтверджуються жодними належними й допустимими доказами. Вони не мають юридичного значення та не свідчать про наявність реального або потенційного порушення прав боржника у розумінні вимог процесуального законодавства. Виконавча дія приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75926841 від 27.11.2024, якою накладено арешт на майнові (корпоративні) права: - частку у статутному капіталі ТОВ «Будтехмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 37895768) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 151000 грн; - частку у статутному капіталі ФГ «Трудовик-12» (ЄДРПОУ 37812629) у розмірі внеску статутного фонду в сумі 492000 грн; заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною засновника (учасника) або зміни розміру статутного капіталу, що може призвести до зменшення частки (розміру внеску) статутного капіталу зазначених юридичних осіб, учасником яких є боржник, передбачена нормами Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
		 
		Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
		 
		Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Автозаводського районного судум.Креремчука Полтавськоїобласті від07липня 2025року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
		 
		СУДДІ:     А. І. Дорош           О. А. Лобов                О. В. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...