Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/7170/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Захоплення заручників.
Надіслано судом: 28.10.2025. Зареєстровано: 29.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/161/909/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025030580000306

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/7170/25 
		Провадження № 1-кп/161/909/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             27 жовтня 2025 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючої судді -                     ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря -                     ОСОБА_2 ,
		прокурорів -                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		потерпілих                          ОСОБА_6 ,     ОСОБА_7 , 
		законних представників потерпілих -         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		психолога -                         ОСОБА_10 
		обвинуваченого                      ОСОБА_11 ,
		захисника -                         ОСОБА_12 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580000306 від 23.01.2025 року, про обвинувачення:
		    ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Домашів, Ківерцівського району, Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця на посаді стрільця-санітара 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст.89 КК України судимості не має, - 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.147 КК України,
		 
		                   В С Т А Н О В И В:
		 
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.11.2024 №341 солдата ОСОБА_11 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-санітара 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
		Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_11 відповідно до вимог ст.ст. 11, 49, 56, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Однак, всупереч вищевказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. 
		Так, 23 січня 2025 року приблизно о 02 годині ОСОБА_11 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, шляхом застосування фізичного насильства та погроз його застосування, почав утримувати як заручників ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також неповнолітніх ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою спонукання державної установи (органів територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Національної поліції України) до вчинення дій щодо надання йому відстрочки від проходження військової служби у Збройних Силах України. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на тримання вищевказаних осіб як заручників, ОСОБА_11 замкнув із середини вхідні двері зазначеної квартири на замок та наказав ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 знаходитися у одній із спальних кімнат вказаної квартири, при цьому дозволив їм вільне пересування по квартирі лише з його дозволу, чим унеможливив вільне пересування потерпілих. В подальшому продовжуючи свої протиправні дії, тримаючи у своїй правій руці та демонструючи ніж господарсько-побутового призначення, висловлював до потерпілих погрози фізичною розправою у разі спроби залишення ними місця перебування. Після чого, на спробу потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , вийти із вищевказаної кімнати ОСОБА_11 , почав шарпати за руки ОСОБА_13 та в подальшому штовхнув її, зачепивши вищевказаним ножем ліву руку потерпілої, внаслідок чого ОСОБА_13 впала на підлогу, чим ОСОБА_11 спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді садна та синця біля верхньо-зовнішнього краю лівої лопатки; дрібні синці на передній поверхні лівого плеча та передпліччя, подряпину на долонній поверхні лівої кисті біля основи першого пальця, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_11 , штовхнув ОСОБА_14 , внаслідок чого остання впала на підлогу, чим ОСОБА_11 спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця та смужкоподібних саден на внутрішній поверхні правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Згодом, після прибуття приблизно о 03 годині 20 хвилин 23 січня 2025 року на місце події (до квартири АДРЕСА_2 ) працівників поліції за викликом ОСОБА_15 до служби «102», ОСОБА_11 висунув вимоги до поліцейських, як умови звільнення заручників, про видачу йому довідки про відстрочку від мобілізації та безперешкодного залишення ним місця події, погрожуючи в разі невиконання зазначених вимог завдати шкоди здоров`ю та життю утримуваних ним осіб, при цьому повідомивши працівникам поліції, що у разі спроби проникнення ними до вищевказаної квартири він підірве гранату.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_11 утримував потерпілих як заручників протягом близько 3 год 30 хв, порушуючи їхнє конституційне право на свободу та особисту недоторканність.
		Приблизно о 05 годині 30 хвилин, після того як вимоги ОСОБА_11 були задоволені та формально виконані працівниками поліції, останній вийшов із квартири, де в під`їзді будинку АДРЕСА_3 був затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України.
		Таким чином, ОСОБА_11 інкримінується тримання особи, як заручника з метою спонукання державної установи до вчинення будь-якої дії , як умову звільнення заручника, вчинене щодо неповнолітнього, поєднано з погрозою знищення людей, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.147 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2ст.147 КК України, визнав та суду пояснив що дійсно в січні 2025 року будучи в стані алкогольного сп`яніння прийшов у квартиру по АДРЕСА_3 , де раніше проживав із співмешканкою. Однак, усіх події тої ночі не пам`ятає, так як був п`яний. При цьому, вислухавши в судовому засіданні пояснення допитаних учасників судового засідання, погодився із вказаними ними обставинами. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати. 
		Потерпіла ОСОБА_6 в присутності законного представника  ОСОБА_8 та психолога ОСОБА_10 , у судовому засіданні вказала, що вночі 23 січня 2025 року вона перебувала у квартирі, будинок якої розташований по АДРЕСА_3 із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 .. Вона прокинулась і зрозуміла, що закрита в кімнаті на ключ. Перед тим, до них приїхав її дядько  обвинувачений та привіз алкогольні напої, вони їх разом розпивали та дядько став агресивним, вдарив її, потерпілу, та вона впала на підлогу. 
		Після цього, вона та інші потерпілі хотіли вибігти з квартири, однак не знайшли ключі.
		Згодом вона пішла спати та прокинулась вже коли приїхали працівники поліції та прийшла бабуся власниць квартири.
		Потерпілий ОСОБА_7 в присутності законного представника  ОСОБА_9 та психолога ОСОБА_10 , у судовому засіданні вказав, що в січні 2025 року він приїхав в м. Луцьк, до знайомих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 допомогти із ремонтом квартири. Будучи в квартирі по АДРЕСА_3 , куди також приїхав ОСОБА_11 , вирішили сходити в магазин куди вирушили четверо, разом із обвинуваченим. В магазині купили різні продукти та алкоголь і повернулися в квартиру. Спочатку ОСОБА_11 сам почав вживати спиртні напої, а потім заставив разом із ним вживали куплені спиртні напої. Посидівши приблизно до 00.00 год., ОСОБА_11 пішов спати, однак біля 01.00 год. вийшов із кімнати та почав кидатися до всіх, штовхати, тобто поводити себе неадекватно. В подальшому усіх їх загнав до кімнати, при цьому погрожував ножем та не дозволяв вийти із кімнати. Тим часом, одна із потерпілих, про дану подію повідомила свою бабусю, яка через деякий час прийшла до квартири, однак її в середину ОСОБА_11 не впустив і тоді вона викликала працівників поліції. Коли на місце події приїхали працівники поліції, то ОСОБА_11 із ними спілкувався через вікно, із якого на них викидав різні предмети, які були в квартирі, в тому числі і свій мобільний телефон та паспорт, при цьому пошкодив саме вікно. ОСОБА_11 висловлював вимогу надати йому певний документ, який би забезпечив йому не відправлення на війну. 
		Вони просиділи в кімнаті без світла до 05-06 год. ранку, оскільки хтось виключив лічильник. Після того, ОСОБА_11 сказав йти пити чай, а він виявив намір здатися. Попивши чаю, ОСОБА_11 наказав йому та ОСОБА_13 провести його на перший поверх будинку. Спустившись донизу, де були працівники поліції, він відразу із ОСОБА_13 повернулися назад до квартири, куди також направилися працівники поліції. 
		Коли одна із потерпілих хотіла покинути квартири, через неадекватну поведінку ОСОБА_11 , то той накинувся на неї, порвав її куртку і забрав ключі від квартири. 
		На прохання їх відпустити, ОСОБА_11 погрожував їм розправою, в тому числі нанесення тілесних ушкоджень ножем та говорив, що викине із п`ятого поверху будинку. 
		В нього був наявний мобільний телефон, однак він боявся ним скористатися, так як ОСОБА_11 погрожував ножем, в тому числі щодо використання всіма потерпілими мобільного телефону. 
		Просив покарати обвинуваченого, в разі доведення його вини, відповідно до чинного законодавства. 
		Свідок  ОСОБА_16 , який є працівником УППу Волинськійобласті, в судовому засіданні пояснив, що близько 03.00 год. 23.01.2025 року, перебуваючи в патрулі із колегою ОСОБА_17 , їм надійшло повідомлення про те, що по вул. Конякіна в м Луцьку, невідомий тримає в заручниках дітей. Прибувши на місце події, біля під`їзду зустріли жінку, яка повідомила, що колишній співмешканець її покійної невістки в квартирі тримає дітей та не хоче їх відпускати. Піднявшись на поверх до квартири, де вже був інший екіпаж поліції, намагалися увійти в контакт із підозрюваним, як пізніше вияснилося це був ОСОБА_11 , однак він на контакт не йшов, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою. Його попередили, що якщо він не завершить конфлікт, то будуть викликані працівники ДСНС і для злому дверей, після чого почули гуркіт меблів, ніби блокувалися двері. Тоді біля дверей почули голос наляканої дівчинки, яка повідомила, що дядько ОСОБА_18 замінував двері за допомогою гранати і якщо вони намагатимуться проникнути, то він всіх підірве, у зв`язку із чим були викликані відповідні служби. В подальшому ОСОБА_11 із балкону почав кричати та викидати різні речі. Трохи заспокоївшись, почав вимагати йому відстрочку від військової служби, що було умовою звільнення дітей. Коли прибув спецпідрозділ та слідчо-оперативна група, то вони поїхали для подальшого патрулювання, при цьому ОСОБА_11 ще не вийшов із квартири. Місце події покинули близько 06.00 год.. 
		Свідок  ОСОБА_19 який є працівником УППу Волинськійобласті, в судовому засіданні пояснив, що в січні 2025 року у вечірню пору доби, він із старшим лейтенантом ОСОБА_20 перебували на патрулюванні в складі екіпажу «Цунамі 103». На їх службовий планшет надійшло повідомлення, згідно якого заявниця вказала, що по АДРЕСА_3 в квартирі на п`ятому поверсі, чоловік на ім`я ОСОБА_18 , який є колишнім співмешканцем невістки заявниці, незаконно утримує її онуків. Прибувши на місце події, біля під`їзду зустріли заявницю, після чого піднялися на п`ятий поверх будинку. Постукавши в двері квартири, з іншої сторони почули голос дорослого чоловіка і на їхнє прохання врегулювати конфлікт, почули категоричну відмову та нецензурну лайку. При цьому ОСОБА_11 повідомив, що допомоги ніякої не потрібно і він у всьому сам розбереться. З квартири було чути в грохот, чим блокувалися двері. Вони висловили попередження, що будуть викликані працівники ДСНС, для примусового відкриття дверей, натомість підозрюваний повідомив, що в нього наявна граната РГД-5, якою в разі відкриття дверей він скористається, у зв`язку із чим були викликані вибухотехніки. Також з телефонної розмови заявниці та потерпілої, яка відбулася при них, стало відомо, що ОСОБА_11 висловлював погрози за допомогою ножа, якого тримав в руках. Після того, вони спустилися до під`їзду, огородили місце події до приїзду спецслужб. Також ОСОБА_11 виходив на балкон квартири, де поводив себе неадекватно, скільки звідти викидав різні речі, а саме склянки, дерев`яні предмети та підпалив якийсь предмет. Чув як ОСОБА_11 висловлював вимогу надати йому довідку із психлікарні. 
		На місці події вони перебували до 06.00 год., де також перебували його колеги ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , а також пізніше прибула слідчо-оперативна група та начальник Луцького РУП ОСОБА_21 який, в тому числі із слідчими, вели переговори. 
		На момент події, йому було відомо, що у квартирі перебувало двоє дівчат.
		Свідок  ОСОБА_21 , який є начальником Луцького РУП ГУНП у Волинській області, в судовому засіданні пояснив, що 23.01.2025 року в нічну пору доби, на лінію «102» надійшло повідомлення, згідно якого заявниця повідомила, що до її внуків у квартиру прийшов ОСОБА_11 , зачинив квартиру та погрожує нанесенням тілесних ушкоджень. На місце події були направлені поліцейські наряди, де через закриті двері ОСОБА_11 повідомив, що має намір нанести тілесні ушкодження потерпілим, при цьому вимагав відстрочку, висловлював небажання продовжувати службу в ЗСУ. Також ОСОБА_11 погрожував, що в разі примусового відкриття дверей квартири, він застосує бойову гранату, яка з його слів була встановлена біля дверей. 
		В подальшому було прийняте рішення особисто прибути на місце події. По прибутті, приблизно о 04.00 год. на вул. Конякіна в м. Луцьку, побачив, як на балконі п`ятого поверху будинку перебував ОСОБА_11 , який в руці тримав ніж. Почав із ним вести діалог, намагався з`ясовувати першочергові обставини, які призвели до конфлікту, вислухав його вимоги, намагався врівноважити його психічний стан. ОСОБА_11 погрожував нанести дітям тілесні ушкодження, також погрожував, що сам вистриб із балкону. Після двогодинних переговорів, був досягнутий позитивний результат, і ОСОБА_11 разом із дітьми вийшов із будинку та його затримали. Діти перебували в переляканому стані.
		При ньому, ОСОБА_11 висловлював вимогу у наданні відстрочки від військової служби, просив на місце події доставити начальника ТЦК та СП, який би гарантував дійсність даної відстрочки і дана вимога звучала, як умова для звільнення дітей. Із балкону ОСОБА_11 скидав якусь медичну документацію, для вивчення задля надання відстрочки.
		Свідок  ОСОБА_22 , який на момент події перебував на посаді оперуповноваженого Луцького РУП ГУНП у Волинській області, в судовому засіданні пояснив, що на момент події січні 2025 року, він перебував на чергуванні та в нічну пору доби на лінію «102» надійшло повідомлення, що по вул. Конякіна в м. Луцьку відбувається бійка. На місце події першочергово виїхали працівники патрульної поліції, які в подальшому на лінію «102» повідомили, що необхідний виклик працівників ДСНС для аварійного відкриття дверей квартири, оскільки невідомий чоловік погрожував вбивством дітей, про що його повідомив черговий Луцького РУП. Тоді він в складі слідчо-оперативної групи прибув на місце події та піднявшись на п`ятий поверх будинку, де за зачиненими дверима квартири почули дитячі голоси та дорослого чоловіка. Біля дверей працівники патрульної поліції повідомили, що невідомий чоловік погрожує вбивством дітей, який був агресивно налаштований. Під час спілкування із невідомим чоловіком, останній погрожував, що до дверей прикріплена граната і у випадку примусового відкривання дверей, граната підірветься. В подальшому вийшовши на вулицю, продовжили діалог із підозрюваним через балкон, який пояснював, що він як діючий військовослужбовець на далі не хоче служити, почав вимагати що приїхали працівники ТЦК та СП, з балкону викидав різні речі. Через деякий час приїхало керівництво Луцького РУП та ГУНП, які почали спілкуватися із обвинуваченим. Він тим часом, із іншими працівниками поліції пішли в під`їзд будинки і чекали. В подальшому даний чоловік вирішив добровільно здатися та почав відкривати двері квартири, які були забаракидовані зсередини. На вулицю зловмисник вийшов із дітьми і вони його затримали. Діти перебували в стресовому стані. 
		Зі слів йому було відомо, що даний чоловік приїхав в стані алкогольного сп`яніння до дітей колишньої дружини та почав поводити себе агресивно, після чого діти зателефонували до бабусі, яка надалі викликала працівників поліції. 
		Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.147 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: 
		- дослідженими в судовому засіданні CD-R дисками із допитами на досудовому розслідуванні потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , згідно яких останні повідомили про обставини вчинення щодо них кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_11 ;
		- протоколом огляду від 23.01.2025 року із фототаблицями, згідно якого за участі старшого інспектора ВЗВ УВТС ГУНП у Волинській області ОСОБА_23 , понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , оглянуто місце події, а саме квартира АДРЕСА_4 , де зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення;
		- протоколом огляду від 23.01.2025 року із фототаблицями, згідно якого за участі понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_26 , оглянуто місце події, а саме територія, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення;
		- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.01.2025 року, згідно якого за адресою: АДРЕСА_2 затримано особу підозрювану у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_11 
		- висновком судово-медичної експертизи №87 від 24.01.2025 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_13 внаслідок вчинених щодо неї протиправних дій отримала тілесні ушкодження у вигляді садна та синця біля верхньо-зовнішнього краю лівої лопатки; дрібні синці на передній поверхні лівого плеча та передпліччя, подряпину на долонній поверхні лівої кисті біля основи першого пальця, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Синці та садно виникли в результаті контактів з тупими предметами, індивідуальні особливості яких в характері ушкоджень не відобразилися, подряпина на долонній поверхні лівої кисті виникла від дії травмуючої дії гострого предмету. Всі вище вказані ушкодження цілком могли виникнути при обставинах та в час вказаних обстежуваною та в постанові;
		- висновком судово-медичної експертизи №85 від 24.01.2025 року, згідно якої потерпіла ОСОБА_14 внаслідок вчинених щодо неї протиправних дій отримала тілесні ушкодження у вигляді синця та смужкоподібних саден на внутрішній поверхні правого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контактів з тупим твердим предметом, індивідуальні особливості якого в характері ушкоджень не відобразилися, цілком можливо від удару об елементи меблів, обставин та в час вказаних обстежуваною та в постанові;
		- протоколом огляду предмету від 27.01.2025 року, згідно якого проведено огляд мобільного телефону марки «Iphone» належного потерпілій ОСОБА_13 та зафіксовано відкритий час із абонентом « ОСОБА_27 », згідно якого потерпіла повідомляє обставини та процес вчиненні злочину; 
		- протоколом огляду предметів від 29.01.2025 року, згідно якого було оглянуто предмети, які були вилучені під час огляду місця події на прилеглій території до будинку АДРЕСА_3 , а саме жіночу куртку чорного кольору з білим хутряним оздобленням капюшона та манжет, яка мала численні пошкодження, які виникли через механічний вплив, а також оглянуто чотири мобільні телефони марки «ZTE» ІМЕІ НОМЕР_1 , марки «LG» ІМЕІ НОМЕР_2 , марки «NOKIA» ІМЕІ НОМЕР_3 та марки «NOMY», які мали механічні пошкодження (тріщини, розбиті екрани, відсутність та деформація частин корпусу). Пошкодження можуть свідчити про навмисне знищення або застосування фізичної сили;
		- протоколами пред`явлення речей для впізнання від 14.02.2025 року, згідно яких потерпіла ОСОБА_14 впізнала металевий ніж із вузьким лезом та ніж із дерев`яною ручкою, за допомогою яких ОСОБА_11 висловлював погрози фізичною розправою потерпілим у разі спроби залишення ними місця перебування;
		- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 14.02.2025 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 впізнала металевий ніж із вузьким лезом та ніж із дерев`яною ручкою, за допомогою яких ОСОБА_11 висловлював погрози фізичною розправою потерпілим у разі спроби залишення ними місця перебування;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2025 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 детально відтворила обставини вчинення злочину ОСОБА_11 , який будучи в стані алкогольного сп`яніння застосовував фізичне насильство та висловлював погрози, в тому числі із застосуванням ножа;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2025 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_14 детально відтворила обставини вчинення злочину ОСОБА_11 , який будучи в стані алкогольного сп`яніння застосовував фізичне насильство та висловлював погрози, в тому числі із застосуванням ножа;
		- дослідженою стенограмою до записаної аудіо інформації з системи запису та прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які надходять до ГУНП у Волинській області (служба 102), згідно якої гр. ОСОБА_15 повідомила про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_18 ( ОСОБА_11 ) робить погром та кричить, де присутні потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 .. Також працівник патрульної поліції ОСОБА_19 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться малолітня дитина, яка перебуває під загрозою через застосування до неї сили ОСОБА_11 ;
		- протоколом огляду предмету (відеозапису) від 13.03.2025 року, згідно якого досліджено відеозапис з DVD+R-дисків з місця події, яка мала місце 23.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
		- дослідженим та відтвореним в судовому засіданні 23.06.2025 року, на СD-R-диску звукозапису процесуальної дії, а саме протоколу допиту потерпілої ОСОБА_14 , згідно якого остання повідомила, що вона із ОСОБА_11 познайомилася в селі, останній був співмешканцем її покійної мами, відносини були добрі. В ніч із 22.01.2025 року на 23.01.2025 року вона перебувала вдома, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . Із нею в квартирі перебували племінниця ОСОБА_11 - ОСОБА_6 , сестра ОСОБА_13 , друг ОСОБА_7 та сам ОСОБА_11 , який до них приїхав близько 17.00 год. 22.01.2025 року в стані алкогольного сп`яніння. Спочатку ОСОБА_11 себе поводив адекватно, однак пізніше пішов в магазин, де купив алкоголь, який випивши почав себе поводити агресивно, заставляв їх вживати спиртне, штовхав та кидав всіх, говорив що заріже, закрив в кімнаті, при цьому забрав ключі від квартири. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_11 кричав до них, щоб йому надали документи, який би звільнив його із армії, при цьому викинув свій паспорт через вікно на вулицю. Близько 06.00 год. ранку ОСОБА_11 заспокоївся, вони змогли сходити в туалет, а він вийшов із квартири до працівників поліції, які перебували на вулиці. 
		Вимога про надання ОСОБА_11 довідки про звільнення його із армії, була умовою їх звільнення. ОСОБА_11 вхідні двері квартири заставляв комодом. Погрози ОСОБА_11 вони сприймали як серйозну загрозу їхньому життю;
		- дослідженим та відтвореним в судовому засіданні 01.07.2025 року, на СD-R-диску звукозапису процесуальної дії, а саме протоколу допиту потерпілої ОСОБА_13 , згідно якого остання повідомила, що приблизно три року тому, вона познайомилася із ОСОБА_11 , який почав перебувати із її мамою в стосунках, однак вона поїхали за кордон і з мамою, ОСОБА_11 та сестрою ОСОБА_14 не проживала. Коли померла мама, вона повернулася та оформила опіку на сестрою ОСОБА_14 , та почали проживати вдвох за адресою: АДРЕСА_4 . Під час даної події, в ніч із 22.01.2025 року на 23.01.2025 року в квартирі перебували племінниця ОСОБА_11 - ОСОБА_6 , сестра ОСОБА_14 , друг ОСОБА_7 .. ОСОБА_11 до них прийшов близько 17.00-17.30 год. 22.01.2025 року, оскільки сказав, що його на один день відпустили із військової частини, хотів їх навідати, після чого їхати до себе в село Домашів, при цьому він перебував на підпитку. Також він із собою приніс алкоголь та заставив їх випити, а саме вони пили шампанське, а ОСОБА_11 шампанське, вино та коньяк. Пізніше вона із ОСОБА_11 вийшли на балкон, де останній її просив надати йому дозвіл взяти опіку над ОСОБА_14 , задля уникнення військової служби, на що вона відмовила йому, Тоді ОСОБА_11 висловив пропозицію спільного проживання, як чоловік та жінка, вона повторно йому відмовила та пішла в квартиру. Після того, ОСОБА_11 деякий час посидів на кухні і пішов спати. Через деякий час ОСОБА_11 прокинувся, прийшов до них на кухню та почав словесно чіплятися, при цьому хотів її штовхнути, перевернув кухонний стіл, на який кинув її взявши за плечі, також туди кинув сестру ОСОБА_28 . Вони вибігли в коридор, де ОСОБА_11 повторно штовхав її та сестру, вони падали. Після того, вона сказала ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 одягатися, оскільки хотіли піти із квартири до бабусі. Вдівши куртки та підійшовши до вхідних дверей, ОСОБА_11 в неї забрав ключі від квартири та відштовхнув від дверей в коридор, при цьому усім іншим заборонив виходити із квартири. Знову почав її штовхати, витягнув свій мобільний телефон, який розбив об підлогу. Також намагався вирвати із рук її мобільний телефон, однак не зміг. Коли ОСОБА_11 із ОСОБА_7 пішли на кухню, то вона в цей час подзвонила до бабусі та попросила її прийти із дідусем, оскільки ОСОБА_11 їх не випускає та б`є. Поки чекали бабусю, ОСОБА_11 намагалася заспокоїти ОСОБА_6 , одна він її також кинув із кімнати в коридор, від чого вона втратила свідомість. В подальшому ОСОБА_11 всіх загнав в зал. Тоді до будинку прийшли бабуся та дідусь, які почали дзвонити в домофон, яким вона відкрила і вони підійшовши до дверей квартири та почали просити ОСОБА_11 випустити їх із квартири, однак останній відмовив, висловлювався в їхню сторону нецензурною лайкою. В подальшому ОСОБА_11 знову завів всіх в кімнату, та сказав, що якщо хтось підійде до дверей, то він їх заріже ножем, який взяв на кухні. Через 10 хв. вони викликали працівників поліції, по приїзді які почали стукати в двері квартири та виключили світло в квартирі. Тоді ОСОБА_11 підійшов до неї та наказав підійти до дверей та повідомити працівникам поліції, щоб вони не виламували двері, бо натомість він її та інших заріже, що вона і зробила. Також погрожував, що має вибухівку, яку підірве. Вихідні двері квартири блокував комодом. Через деякий час ОСОБА_11 в вікно викинув свій мобільний телефон. Також брав який балончик, ніби з під дезодоранту, яким пшикав їй та ОСОБА_7 в обличчя, кидав ножем по шафі. Коли ОСОБА_11 почув що до нього із вулиці почали кричати працівники поліції, то він вийшов на балкон в кімнаті де вони всі перебували, і висловив до них вимогу, щоб йому надали певну довідку, за допомогою якої його б могли звільнити із армію і тоді він усіх відпустить. Просив її піти із ним найти його паспорт, який знайшовши, вони принесли на балкон і він його викинув працівникам поліції. Також із балкону викидав санки, скляну банку, якісь дошки, при цьому поламав раму з вікном. В подальшому трохи заспокоївшись, ОСОБА_11 попросив її зробити йому кави, однак не було світла в квартири і він підійшов до дверей та попросив працівників поліції ввімкнути світло, на що вони погодилися. Вже під ранок, випивши кави, ОСОБА_11 сказав, що буде збиратися виходити і попросив їх вийти із ним на вулицю, куди вони всі направилися і там ОСОБА_11 забрали працівники поліції.
		Дана подія тривала приблизно з 00.00 год. до 06.00 год. та ОСОБА_11 висловлювався про те, що вони всі перебувають в нього в заручниках. Після затримання, ОСОБА_11 телефонував їй із невідомого номеру та погрожував, просив забрати заяву. Вказала, що вона ОСОБА_11 боїться, а саме за своє життя та життя сестри.
		В судових дебатах захисник звернув увагу на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого органами досудового розслідування, з огляду на відсутність обов`язкової ознаки - мотиву вчинення злочину передбаченого ст. 147 КК України - спонукання державної установи до вчинення будь-якої дії як умову звільнення заручника, оскільки суб`єктивний умисел та об`єктивні дії були спрямовані на незаконне позбавлення волі осіб у стані алкогольного сп`яніння та сильного душевного хвилювання , що відповідає диспозиції кримінального правопорушення передбаченого ст. 146 КК України.
		Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту, щодо відсутності в діянні обвинуваченого ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, з огляду на наступне.
		Тримання в заручниках - об`єктивно виразилося в утриманні потерпілих як заручників в певному місці. Тобто насильницьке перешкоджання потерпілим визначити своє місце знаходження.
		Погрози щодо застосування бойової гранати у разі невиконання вимог щодо видачі йому довідки про відстрочку від мобілізації, з урахуванням встановленого характеру дій обвинуваченого носили реальний характер, обвинувачений заблокував вхід та вихід з квартири, що було сприйнято потерпілими та правоохоронцями, як загроза життя потерпілих, яка могла бути реалізованою.
		Кваліфікація злочину за ст. 147 КК України у вчиненні діяння у формі тримання заручника означає насильницьке перешкоджання поверненню йому свободи, тримання його в місцях, які особа не може вільно залишити. Процес кваліфікації за ст. 147 КК України вимагає встановлення ознак суб`єктивної сторони, яка характеризується прямим умислом та спеціальною метою, яку переслідує суб`єкт злочину і яка є обов`язковою ознакою складу цього злочину: спонукання держави, організацій чи окремих громадян вчинити будь-які дії або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення особи. Отже, злочинець пов`язує звільнення заручника із задоволенням своїх вимог, які він висуває вищезазначеним особам і органам держави.
		Кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 147 КК України захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання державної установи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника були поєднані з погрозою знищення людей.
		Дії, що були поєднані з погрозою знищення людей, - це випадки погрози вбивства однієї чи більше осіб (до їх необмеженого кола). Погроза може стосуватися як самого заручника (наприклад, особа загрожує підірвати будівлю, у якій перебуває затриманий), так і інших осіб (наприклад, близьких родичів заручника або осіб, які будуть намагатися його звільнити).
		Об`єктивна сторона незаконного позбавлення волі, викрадення людини та захоплення заручників полягає у протиправному перешкоджанні людині вільно обирати своє місце перебування та позбавленні свободи переміщення у просторі шляхом фізичного обмеження. Суб`єктивна сторона зазначених злочинів виявляється у прямому умислі. Захоплення заручників відрізняється від незаконного позбавлення волі або викрадення людини особливою метою, яку переслідує суб`єкт злочину, і яка є обов`язковою ознакою складу цього злочину. Діючи з прямим умислом, винний має на меті спонукання державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до здійснення дії як умови звільнення. Тобто, злочинець пов`язує звільнення заручника із задоволенням своїх вимог, які він висуває вказаним вище особам.
		При захопленні заручників винний зацікавлений в широкому розголосі своїх вимог - як правило місце утримання заручників не приховується, погрози щодо них виголошуються публічно з демонстрацією агресивності по відношенню до захоплених осіб.
		Так, при захопленні заручників винного здебільшого не цікавить особа потерпілого, його подальша доля, а лише можливість використання його як засіб впливу на адресата погрози.
		Таким чином, суд вважає, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_11 кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 147 КК України, що знайшло своє підтвердження дослідженими письмовими доказами, показаннями потерпілих та свідків.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 своїми умисними протиправними діями, які виразились у триманні особи як заручника з метою спонукання державної установи до вчинення будь-якої дії як умову звільнення заручника, вчинене щодо неповнолітнього, поєднано з погрозою знищення людей, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.147 КК України.
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального проступку, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		Відповідно до змісту ст.ст.50,65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_11 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимогст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Судовим розглядом встановлено обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно дост.66 КК України - щире каяття. 
		Відповідно дост.67КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якої винний перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
		Обвинувачений ОСОБА_11 визнав повністю свою винуватість, у вчиненому розкаявся, судимості не має, має постійнемісце реєстраціїта проживання,є військовослужбовцем,на облікув лікарянарколога неперебуває, при цьому звертався до лікаря-психіатра та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні протягом 2001-2023 років , вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, будучи в стані алкогольного сп`яніння та по відношенню до неповнолітніх осіб, чим загрожував їхньому життю та здоров`ю, враховуючи позицію потерпілих, які просили призначити останньому покарання відповідно чинного законодавства, тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_11 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі, із врахування його визнання вини та розкаяння у вчиненому, ближче до мінімальної межі санкції статті, що відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення передбачених ч.2ст. 50 КК Україницілей покарання.
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченою, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а скасування арешту майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
		Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого.
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_11 необхідно залишити попередній  тримання під вартою, з метою запобігання ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
		Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368,371,374,376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		       
		                   У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.147 КК України і призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
		   Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_11 рахувати з дня набрання вироком законної сили. 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_11 залишити попередній у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
		Зарахувати ОСОБА_11 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23.01.2025, тобто змоменту фактичногойого затриманняпо день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
		Речові докази:
		- два металевих ножа, які поміщено до сейф  пакету №WAR1931487  знищити;
		- куртку чорного кольору, яку поміщено до сейф  пакету №UHY 0057177 повернути за належністю ОСОБА_11 
		- мобільний телефон марки «ZTE» ІМЕІ НОМЕР_1 без блоку живлення та без задньої панелі, які поміщено до сейфпакету № PSP 2249886, мобільний телефон марки «LG» ІМЕІ НОМЕР_2 без блоку живлення із задньою кришкою, які поміщено до сейф пакету № PSP 2249886, мобільний телефон марки «NOKIA» ІМЕІ НОМЕР_3 без блоку живлення із задньою кришкою, які поміщено до сейф пакету № PSP 2249886, мобільний телефон марки «NOMY» ІМЕІ НОМЕР_4 із блоком живлення та із задньою кришкою, які поміщено до сейф пакету № PSP 2249886 та медичну картку на ім`я ОСОБА_11 , яку поміщено до сейф-пакету №ICR 0245588 та які передані до камери зберігання речових доказів Луцького РУП  повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_11 
		- два оптичні диски для лазерних систем зчитування на котрих наявні відеозаписи із нагрудних відео реєстраторів поліцейських - залишити при матеріалах кримінального провадження №12025030580000306 від 23.01.2025 року.
		   Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2025 на речі та предмети, скасувати.
		   Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_11 в дохід держави судові витрати за проведення судової експертизи зброї (висновок експерта № СЕ-19/103-25/3795-ХЗ від 25.03.2025) в сумі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 ( сімдесят) копійок.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...