Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 207/1008/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 28.10.2025. Зареєстровано: 29.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2025.
Дата набрання законної сили: 17.02.2026
Результат оскарження 17.02.2026 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/207/813/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		№ 207/1008/25 
		№ 2/207/813/25 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 жовтня 2025 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі: 
		головуючого судді Погребняк Т.Ю.,
		при секретарі Морозові В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		В С Т А Н О В И В : 
		17 лютого 2025 року позивач  Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №503692-КС-001 від 30.06.2024 року в розмірі 133 503 грн. 26 коп. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
		30червня 2024року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«БІЗНЕС ПОЗИКА»та ОСОБА_1 укладено Договір№ 503692-КС-001про наданнякредиту, шляхом обміну електронними повідомлення підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 30.06.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 503692-КС-001 про надання кредиту.
		30.06.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 503692-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3877, на номер телефо НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабіне котрий Боржником було введено/відправлено).
		Таким чином, 30.06.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №503692-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 37000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів.
		Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користува" Кредитом є фіксованою та становить процентів за кожен день користува Кредитом.
		 
		Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
		Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
		ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 37000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника N° НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
		Від представника відповідача Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не підтримує, оскільки твердження позивача не грунтуються на фактичних обставинах справи, разом із тим, із сумою заборгованості у розмірі 133 503,26 грн. відповідач не погоджується, вважає її необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. У матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів саме у тих розмірах, що зазначає позивач.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
		У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, однак наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані тощо. 
		Наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є борговим документом та належним доказом, що доводить отримання кредиту. Таким документом може бути банківський документ з підписом відповідача, якого не надано. Розрахунок заборгованості не є доказом наявності чи відсутності договірних зобов`язань між сторонами, оскільки він є доповненням до позову з зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру, має інформаційний характер, а також не відповідає вимогам, яким має відповідати доказ здійснення фінансово-господарської операції. Крім того, з наданого розрахунку не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум, ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить.
		 
		Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
		Сума заборгованості по відсотках у розмірі 90 953,26 грн. нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		Разом з тим, відсотки у розмірі 2 % за кожен день користування кредитними коштами є незаконними та не повідають вимогам норм Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
		Згідно ч.5 ст. 8 зазначеного Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Таким чином, встановлюючи в договорі процентну ставку у розмірі 2% ТОВ Бізнес позика було порушено вимоги Закону.
		Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
		Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
		З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
		Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
		Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
		 
		Відповідно до статті З ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
		Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними, тому нарахована комісія не може бути включена у вартість кредиту.
		 
		Представник позивача Виноградов Ю.Е. надав до суду додаткові пояснення.Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частина 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до статті 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставісудового рішення.Таким чином,у разіне спростуванняпрезумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонамиправочину заним,повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.
		Відповідно до абзацу першого ч.12 ст.11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		До позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ Бізнес Позика та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст.12 Закону України Про електронну комерцію. Без отримання листа на адресу електронної пошти або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений.
		Щодо підтвердження візуальною послідовністю дій клієнта та анкетою клієнта (які є витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи на сайті ТОВ Бізнес Позика:
		-факту укладення кредитного договору;
		-факту направлення позичальнику одноразового ідентифікатора;
		-факту реєстрації відповідача насайті ТОВ Бізнес Позика та зазначення ним своїх даних (зокрема номеру банківської картки для перерахування йому на цю картку кредитних коштів);
		-факту здійснення позичальником процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України Про електронну комерцію.
		Відповідно до абзацу другого ч.12 ст.11 Закону України Про електронну комерцію кожний примірние електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		У кінці кредитного договору у розділі Реквізити сторін наявна відмітка про підписання позичальником кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у відповідності до ст.12 Закону України Про електронну комерцію. 
		ТОВ БІЗПОЗИКА свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 37000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. 
		Довідка сформована технологічним оператором платіжних послуг ТОВ Платежі Онлайн, який надає послуги позивачу на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. 
		Розрахунок заборгованості грунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Відповідно до ч.1 ч.2 ст.1061 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит , сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ Бізнес Позика. Відповідно до п.2.4 кредитного договору стандартна процентна ставка в день становить 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за день становить 1,15087838, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно з п.3.2 кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 да Додатку №1 до договору.
		Згідно з п.3.2.1 кредитного договору у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховується відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4 договору.
		Згідно з п.3.2.2 кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 да Додатку №1 до договору, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору. 
		Згідно з п.7.4.4 позичальник підтверджує , що він ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням. Позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконати. Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати.
		ТОВ Бізнес позика не нараховувало та не просить стягнути з відповідача жодну пеню чи штрафи, просить лише заборгованість по тілу та процентам, які були нараховані відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
		Посилання позичальників на загальний принцип розумності та добросовісності не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.
		Як видно з розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором після 15.12.2024 припинила змінюватися, у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору. Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично протягнула дати після закінчення строку дії кредитного договору (після 15.12.2024) до дати створення цього розрахунку. ТОВ Бізнес позика не продовжувало строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії кредитного договору та не прость суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про споживче кредитування загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до п.2.5 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 5 500,00 грн. 
		Відповідно до п.4.2.1 позичальник зобов`язаний виконувати цей договір у порядку та в строки, встанолені договором. 
		Крім того, протягом строку дії кредитного договору та/або його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. 
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про споживче кредитування загальні витрати за споживчим кредитом  витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії ті інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання обслуговування і повернення кредиту. 
		Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про споживче кредитування, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). 
		Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач, уклавши кредитний договір, погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.
		Суд апеляційної інстанції приходить висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.
		Від представникавідповідача ЗачепілоЗ.Я.надійшло заперечення, в якому зазначено, що Цивільно-процесуальний кодекс України взагалі не містить такого поняття як додаткові пояснення сторони по справі, атже позивач викладає свою позицію в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Позивачем разом із поясненнями було надано копії документів, що суперечить ст. 83 ЦПК України. Оскільки , ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 
		Згідно з ч.4 ст.83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 
		У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч.4 ст.83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі належні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. 
		Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. За таких обставин, не може суд першої інстанції в своєму рішенні , в силу ст.263 ЦПК України, застосовувати висновки апеляційного суду.
		Верховний суд у постанові від 20.05.2022 №336/4796/18 дійшов висновку: Для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.
		Згідно з принципом змагальності саме позивач має довести перерахунок кредитних коштів відповідачеві, а перекладення цього обов`язку на відповідача нівелює застосування принципу змагальності. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу).
		Згідно ч.4 ст.8 Закону України "Про електронну комерцію, фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення особою спеціального набору електронних даних.
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенимз моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на ньогго підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Згідно ст. 22 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг надавати користувачам на умовах кредиту кошти для виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача, крім платіжних операцій з електронними грошима, з дотриманням таких умов:
		1) платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв`язку має право надавати платіжні послуги, передбачені пунктами 4 або 5 частини першої статті 5 цього Закону;
		2) надання кредиту здійснюється виключно у зв`язку з виконанням платіжної операції,
		3) кредит надається на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів;
		4) кредит не може надаватися за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші;
		5) розмір власного капіталу платіжної установи, установи електронних грошей, оператора поштового зв`язку відповідає вимогам, встановленим Національним банком України до надавачів платіжних послуг, які мають право надавати кредит.
		Забороняється надання кредиту електронними грошима.
		Надання кредиту споживачам здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про споживче кредитування".
		Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов`язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Згідно ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
		Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
		Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет.
		Національний банк України у своїх нормативно-правовихактах визначаєобов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
		Відповідно до ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги»,платіжна операціявважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або вг суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
		 
		Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
		Згідно ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги»,небанківські надавачіплатіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів черезрозрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є.
		Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій умежах одногонадавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахункові рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи).
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, в задоволенні позовних вимог 
		відмовити.
		Суд, взявши до уваги позицію представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		В судовомузасіданні встановлено,що міжТовариством зобмеженою відповідальністю«БІЗНЕС ПОЗИКА»та ОСОБА_1 укладено Договір№ 503692-КС-001від 30червня 2024року пронадання кредиту, шляхом обміну електронними повідомлення підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (арк.с.28-32). Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 37000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів.
		В матеріалах справи також є паспорт споживчого кредиту (арк.с.25-27), візуальна форма дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті (арк.с.33-34), анкета клієнта, в якій зазначено персональні дані відповідача, сума кредиту (арк.с.35). 
		Заборгованісь відповідача згідно позову станом на 08.02.2025 року становить 133 503,26 грн, що складається з: 37000,00 грн. -тіло кредиту, 90 953,26 грн.- проценти, 5 550, 00 грн.- сума за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості (арк.с.22-23).
		Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно до ч.12 ст. 11 «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
		Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з положеннями ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізмчної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		 
		Згідно із ч.1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		Позивач з посиланням на положення ч.1ст.634ЦК Українизазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитором, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Згідно зі ст.ст.11,12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимогЗакону України «Про захист прав споживачів».
		За змістом положень статей11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, ч. 4 ст. 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень п. 5 ч. 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
		Частинами 5 та 7статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509та ч.1, 2 ст.627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Із наведеного суд робить висновки, що позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно, у зв`язку зі специфічними умовами та структурою самого договору.
		Крім того, з огляду на приписи ч.4ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
		Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п.3 мотивувальної частиниРішення КонституційногоСуду України від 10листопада 2011року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
		Окрім цього, як зазначено врішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509та ч.1-2 ст.627ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
		Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
		У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
		Крім того, суд враховує наступне. У Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
		Враховуючи вищенаведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 133 503,26 грн. не є співрозмірною тілу кредиту у розмірі 37 000,00 грн., тому суд доходить висновку про зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37 000,00 грн. Саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним в контексті даних правовідносин.
		У зв`язкуіз частковимзадоволенням позовнихвимог ст.141ЦПК України,вважає занеобхідне стягнутиз відповідачана користьпозивача понесеніостаннім усправі судовівитрати -судовий збірв сумі2422грн.40коп. 
		Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 629, 1048, 1050, 1054ЦК України , ст. ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 259, 263  265, 268 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ),на користьТовариства зобмеженою відповідальністюБізнес Позика(ЄДРПОУ41084239,м.Київ,бульвар ЛесіУкраїнки буд.26,офіс 411)заборгованість закредитним договором№503692-КС-001від 30.06.2024року всумі 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн., яка складається з: 37000,00 грн. -тіло кредиту, 37000,00 грн.- проценти. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. 
		Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		 
		 
		Суддя Погребняк Т.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...