Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/2708/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 29.10.2025. Зареєстровано: 30.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2025.
Дата набрання законної сили: 28.10.2025
Номер судового провадження: 22-ц/803/7822/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7822/25 Справа № 185/2708/25   Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   28 жовтня 2025 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		 
		Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
		суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
		за участю секретаря Гречишникової О.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,
		- за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»,
		на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2025 року, -
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		14.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я.
		Позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у розмірі 288 000,00 грн, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, оскільки саме відповідач не створив безпечних умов праці та він втратив своє здоров`я.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 
		Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, задоволено частково.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
		 
		 
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
		18.06.2025 року відповідачем ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 22травня 2025року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача до 60000 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. 
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції завищено розмір відшкодування моральної шкоди, посилаючись на практику Верховного суду.
		 
		АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
		 
		СУДОВІ ВИКЛИКИ
		Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 119 -120).
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		 
		Згідно із записами у трудовій книжці та даних акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 23 роки 06 місяців 3 дні.
		20.10.2015 ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з посади гірника очисного забою ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2ст.40 КЗпП України).
		12.02.2016 в.о. начальника Першотравенського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, Головного державного санітарного лікаря м. Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів Архиповою Т.В. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 12.02.2016 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) радикулопатія білатеральна поперекова-крижова L4,L5-S1 переважно справа та шийна С6,С7, рецидивуючий перебіг, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу у поєднані з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів М54.1, М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.), група А. ЛН першого ступеня, (код J43.8, J44); 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3.
		Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищення рівня шуму.
		Причини виникнення професійного захворювання. Запиленість повітря робочої зони: концентрація вуглецю пилу 299,93 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3, 67% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вільного двоокису кремнію 5,15%; концентрація вуглецю пилу 28,45 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3, 33% часу зміни, у тому числі максимальний вміст вільного двоокису кремнію 5,07%; еквівалентний рівень шуму 87 дБА при ГДР - 80 дБА -100% часу зміни. Рівень фізичного перевантаження: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 50 кг при нормативному до 15 кг; величина статистичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, за участю м`язів тулуба та ніг - 723 600 кг/с при допустимому до 43 000кг/с; перебування у вимушеній позі (навпочіпки, на колінах тощо) більше 25% часу зміни.
		Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.
		Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА, № 431597; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА, № 017632 від 29.02.2016 року, ОСОБА_1 первинно, з 15.02.2016 до 01.03.2017, встановлено 3 групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45% - радикулопатія ДПП; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
		Згідно Витягу № 153/25/164/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/164/Р від 17.02.2025 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності «захворювання професійне» на три роки, а саме з 01.03.2025 року до 01.03.2028, а також 60 відсотків втрати трудової діяльності, основний діагноз: М54.10  радикулопатія, множинні відділи хребта ( п.п 16, 17 Витягу), з рекомендаціями, які є частиною Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу: 153/25/164/1).
		Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
		Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені позивачем належним чином. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.
		Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
		Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.
		 
		З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності  60 %, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.
		 
		З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
		 
		Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
		Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
		Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		У пунктах 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
		Тож, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, вважаючи доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причино-наслідковий зв`язок між діяннями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків  втрати професійної працездатності.
		Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про недоведення причинного зв`язку між діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків  виникненням хронічних захворювань, вони спростовуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 12 лютого 2016 року, у п.16 якого зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постановівід 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-цзазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
		У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
		Прийнявши до уваги розмір втрати професійної працездатності ОСОБА_1 та встановлення йому третьої групи інвалідності, глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, а також конкретні обставини по справі, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120 000 грн.
		Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		 
		При таких обставинах, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» не підлягає задоволенню.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ
		Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
		Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
		Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
		Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
		Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
		Повне судове рішення виготовлено 28.10.2025 року.
		 
		   Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...