Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/13756/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: 30.10.2025. Зареєстровано: 31.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2025.
Дата набрання законної сили: 29.10.2025
Номер судового провадження: 2/295/4778/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №295/13756/25
		Категорія 82
		2/295/4778/25
		 
		УХВАЛА
		про відмову у відкритті провадження у справі 
		 
		29.10.2025 року м. Житомир
		 
		Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В., 
		вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом,в якомувказав,що дієвід імені ОСОБА_2 та проситьскасувати арештз нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_2 - 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , який накладений згідно з постановою Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №598301 від 28.10.2010, який був накладений у виконавчому провадженні.
		ОСОБА_1 зауважує, що станом на 22.09.2025 на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні відомості щодо виконавчих проваджень, в яких винесена постанова про накладення арешту на майно, державний виконавець немає можливості його скасувати, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав. 
		01.10.2025 на виконання вимог ЦПК України судом направлений запит для отримання відомостей про зареєстроване місце проживання учасників-фізичних осіб.
		У період з 13.10.2025 по 26.10.2025 головуюча перебувала в щорічній відпустці. 
		Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено таке. 
		Відповідно до приписів п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		З матеріалів, долучених до позовної заяви, вбачається, що на виконанні в Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували матеріали виконавчого провадження, боржником за яким була ОСОБА_3 , прізвище якої змінено на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна накладений арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 , арешт накладений на підставі постанови державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ серії АА № 598301 від 28.10.2010.
		Отже, арешт на майно ОСОБА_2 накладений у виконавчому провадженні.
		 
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
		Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
		В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
		Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
		Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		Тобто,за змістомстатті 59Закону України«Про виконавчепровадження» досудуз позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
		Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 була боржником у виконавчому провадженні, в якому був накладений арешт на належне їй нерухоме майно, тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
		Закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
		Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24, та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження», який є послідовним і незмінним.
		 
		На підставі викладеного вище, з огляду на те, що порушені права ОСОБА_5 не підлягають захисту у порядку позовного провадження, у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.
		 
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з таким позовом, ОСОБА_1 невірно визначив свій процесуальний статус, в позовній заяві зазначає себе позивачем, при цьому в тексті позовної заяви вказує, що діє як представник ОСОБА_5 . Позивачем, тобто у стороною у справі, є особа, права якої є порушеними і які підлягають захисту. У разі, якщо з позовною заявою звертається особа, яка діє в інтересах позивача, процесуальний статус такої особи є представник позивача, про що окремо зазначається в позовній заяві і додається документ, який підтверджує повноваження такого представника.
		Керуючись ст. ст. 186, 353, 354, 447 ЦПК України, суддя
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі.
		 
		Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
		Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили негайно в моменту її складення.
		 
		   
		Суддя              О.В.Стрілецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...