Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/1525/25 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України.
Надіслано судом: 07.11.2025. Зареєстровано: 07.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2025.

Номер судового провадження: 3/302/595/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 302/1525/25 Провадження № 3/302/595/25  
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		  07 листопада 2025 року   селище Міжгір`я 
		 
		 
		Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		у с т а н о в и в:
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 340220 від 24 жовтня 2025 року, то цього ж дня о 19:30 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в с. Торунь Хустського району Закарпатської області був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, чим порушив вимоги статей 9 і 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
		На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додані: рапорт про виявлення одного громадянина України, який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію (а.с.4); письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.5).
		На розгляд суддею справи ОСОБА_1 не з`явився, хоча був своєчасно сповіщений про дату, час і місце розгляду справи (а.с.11), клопотань про відкладення розгляду справи не подавав та його присутність на розгляді справи за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов`язковою, а відтак суддя вважає за можливим розглянути цю справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
		Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. 
		Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
		Згідно зі ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
		Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Як передбачено ст. 12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із указаних елементів виключає склад правопорушення взагалі.
		Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами.
		Суддя констатує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , які б містили ознаки об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення. 
		У матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення: показання/пояснення свідків, фото-, відеофіксації факту вчинення правопорушення чи інших «поза розумним сумнівом» доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин державного кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину.
		Заразом із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження/проїзду людей. 
		До того ж суддя звертає увагу на те, що відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, то такий їхав на відпочинок із дівчиною на озеро Синевир, забронював житло на Синевирському перевалі у готелі Кам`янка (а.с.5).
		Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Водночас особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно з національним законодавством Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть уважатися такими в світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
		У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ указав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
		З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»), заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
		Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
		Винуватість особи в учиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.
		Отже, суддя констатує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками ДПС України на околиці населеного пункту Торунь, відстань від якого до державного кордону з Румунією складає орієнтовно біля 100 км. Водночас суддя зауважує на тому, що схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також, як уже зазначалося вище, фото- чи відеофіксації факту вчинення правопорушення, показань свідків чи взагалі будь-яких інших доказів, які б несуб`єктивно (на розсуд суб`єкта складання протоколу), а об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин державного кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано. 
		Ураховуючи відсутність об`єктивних доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про існування події правопорушення в об`єктивній дійсності, зважаючи на те, що місце вчинення стверджуваної спроби незаконного перетину державного кордону є значно віддаленим від кордону, суддя доходить висновку про недоведеність самого факту події правопорушення та недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. За таких обставин і з точки зору достатності доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності самої події та наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за викладених у протоколі обставин. А відтак усі сумніви і припущення стосовно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення за положеннями ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись на його користь, оскільки суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен дійти висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Аналізуючи досліджені під час розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, його винуватість не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на наведені вище норми та обставини, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.
		Як регламентує ст. 283 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з постанов, зокрема про закриття справи за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
		З урахуванням викладеного провадження у цій справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
		Керуючись статтями 247, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя
		п о с т а н о в и в:
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Копію постанови направити до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Суддя В. Ю. Готра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...