Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2706/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 07.11.2025. Зареєстровано: 07.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2025.

Номер судового провадження: 27/143/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  27/143/25
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		             03.11.2025                                                                                     Справа №  908/2706/25
		                                                                 
		м. Запоріжжя Запорізької області                                                            
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
		за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код юридичної особи 39433769)
		до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
		про стягнення 28 006 грн 45 коп.
		 
		без виклику сторін
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" частково не виплаченого страхового відшкодування в сумі 10 389 грн 40 коп., інфляційних витрат в сумі 4 051 грн 72 коп., пені в сумі 12 556 грн 85 коп. та 3% річних в сумі 1 008 грн 48 коп.
		          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025, справу № 908/2706/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2706/25, присвоєно номер провадження 27/143/25. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. 
		Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. 
		Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
		Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
		Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
		Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було. 
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 03.09.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 18.09.2025. 
		Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
		Відповідач має зареєстрований в системі «Електронний суд» електронний кабінет, тому ухвалу суду від 03.09.2025 доставленого до електронного кабінету відповідача 03.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
		Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
		При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду     від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Відповідно до пункту 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від    17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від    23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України  зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
		Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1  статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
		Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми  ст. 81 Господарського процесуального кодексу України  щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
		          Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		          Згідно з положеннями  ст. 236 ГПК України  законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		          Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
		          У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники  справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		          У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.   178 Господарського процесуального кодексу України  за наявними в ній матеріалами.
		Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 03.11.2025.
		Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		09.11.2021 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) та транспортного засобу "Nissan Leaf" д.н.з. НОМЕР_3 . 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
		Водії транспортних засобів, причетних до ДТП, керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спільно склали Електронний європротокол, відповідно до якого водій транспортного засобу "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) є винним у настанні вищевказаної ДТП.
		Відповідно до інформації з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 (vin code НОМЕР_2 ) на дату настання ДТП одночасно була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" та в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" за полісом № АР-000991627.
		Таким чином, вищевказана ДТП є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому правовідносини між страховими компаніями регулюються положеннями Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 (надалі - Порядок).
		Таким чином, вищевказана ДТП є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому правовідносини між страховими компаніями регулюються положеннями Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 (надалі - Порядок).
		Відповідно до п. 3.1 Порядку Страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним Внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (не залежно від наявності інших Внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування. 
		Відповідно до п. 4.1 Порядку відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву.
		Станом на дату настання ДТП відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювалися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV). 
		Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. 
		Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. 
		Відповідно до ремонтної калькуляції № 34669 від 23.11.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Nissan Leaf" д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 26 021 грн 20 коп.
		Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, внаслідок чого 15.04.2022 складено страховий акт № 34669/1 від 15.04.2022 про визначення суми страхового відшкодування у розмірі 23  400 грн 00 коп.
		Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
		Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування між власником транспортного засобу "Nissan Leaf" д.н.з. НОМЕР_3 (потерпілою особою) та позивачем було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 23 400 грн 00 коп.
		Також вищевказаною заявою погоджено наступне:
		- здійснення Страховиком виплати страхового відшкодування згідно цієї Згоди в зазначеному в ній розмірі є повним виконанням Страховиком своїх зобов`язань перед Заявником щодо означеного страхового випадку та підтверджує, що страховий випадок вважається повністю врегульованим та Заявник не матиме жодних претензій до Страховика стосовно означеного страхового випадку;
		- розмір (сума) страхового відшкодування Страховиком та Заявником взаємно погоджено; 
		- Страховик і Заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи. 
		На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 23 400 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 12942 від 18.04.2022.
		Протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 № 500/2021 було ухвалено внести зміни до пункту 5.2 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який затверджено протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020. 
		Відповідно до п. 5.2 Порядку Розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов`язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) за формулою: 
		Ск = (Св - Сш/Кс) / (Кс-1) - Ф, де Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування; Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування. Св - розмір розмір виплаченого заявником страхового відшкодування складає 23 400 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку складає 26  021 грн 20 коп., що підтверджується ремонтною калькуляцією № 34669 від 23.11.2021; Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку складає 2, що підтверджується витягами з бази даних ЦБД МТСБУ ; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування складає 0.00 грн, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ про поліс АР-000991627. 
		Отже, розмір належної частки компенсації страхового відшкодування визначається наступним чином: Ск = (23.400,00 - 26.021,20 / 2) / 1 - 0,00 = 10 389,40 грн.
		Однак станом на дату подання даного позову, в порушення п. 5.3 ст. 5 Порядку та ст. 540 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснив виплату частки страхового відшкодування на користь позивача  в розмірі 10  389 грн 40 коп.
		Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
		Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
		За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до інформації з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen Polo" д.н.з. НОМЕР_1 (vin code НОМЕР_2 ) на дату настання ДТП одночасно була забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" та в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" за полісом № АР000991627 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 130   000,00 грн. та франшизою 0 грн 00 коп.
		          Відповідно пп. «а» п. 3.2 ст. 3 Порядку Страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома Внутрішніми договори страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку.
		Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Порядку Страховик за Внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті. 
		Відповідно до п. 5.4 Порядку Невиконання страховиком пункту 5.3 цієї статті є порушенням цього Порядку. 
		17.05.2022 позивач, керуючись положеннями Порядку, звернувся до відповідача з заявою на виплату частки страхового відшкодування (вих. # 34669/1 від 21.04.2022). Вищевказана заява була підписана кваліфікованим електронним підписом відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» та направлена на офіційну електронну адресу відповідача credo@credo.zp.ua. (копія заяви з додатками та докази направлення додаються). 
		Однак станом на дату подання даного позову, в порушення п. 5.3 ст. 5 Порядку та ст. 540 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснив виплату частки страхового відшкодування на користь позивача.
		10.11.2021 позивач, на виконання пп. «а» п. 3.2 ст. 3 Порядку, направив відповідачу повідомлення про настання події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Вищевказане повідомлення було направлено на офіційну електронну адресу відповідача credo@credo.zp.ua. 
		Відповідно до пп. «в» п. 3.2. ст. 3 Порядку Страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома Внутрішніми договори страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення. 
		22.03.2022 позивач направив відповідачу про повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування (не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення). 
		Вищевказане повідомлення було направлено на офіційну електронну адресу відповідача credo@credo.zp.ua. 
		Таким чином, позивач своєчасно, відповідно до вимог пп. «а» та пп. «в» п. 3.2 ст. 3 Порядку, здійснив повідомлення відповідача про повідомлення: про настання події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок); про повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування (не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення).
		Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Порядку Страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування. 
		Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків. 
		Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Порядку Страховик за Внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті. 
		Відповідно до п. 5.4 Порядку Невиконання страховиком пункту 5.3 цієї статті є порушенням цього Порядку. 
		17.05.2022 позивач, керуючись положеннями Порядку, звернувся до відповідача з заявою на виплату частки страхового відшкодування (вих. # 34669/1 від 21.04.2022).           Заява була підписана кваліфікованим електронним підписом відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» та направлена на офіційну електронну адресу відповідача credo@credo.zp.ua. 
		Проте станом на момент подання позовної заяви грошові кошти не було сплачено.
		Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
		Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
		Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Позивачем здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.06.2022 по 26.08.2025.
		Судом перевірено відповідні розрахунки позивача та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  інфляційних витрат в сумі 4 051 грн 72 коп., пені в сумі 12 556 грн 85 коп. та 3% річних в сумі 1 008 грн 48 коп.
		          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
		Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню.
		Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7   300 грн 00 коп. позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання професійної правової допомоги від 16.07.2025, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (Клієнт за договором) та Фізичною особою - підприємцем адвокатом Войцеховським Антоном Віталійовичем   (Виконавець за договором); копію акту прийому-передачі наданих послуг № 34669 від 26.08.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025.
		Послуги з правової допомоги надавались адвокатом Войцеховським А.В., який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1208 від 20.03.2020. 
		Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 34669 від 26.08.2025, Виконавцем були надані такі послуги, як: 1) ознайомлення та аналіз документів страхової справи /1 година/ - 1   460,00 грн; 2) надання Клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань   / 0,5 години/ - 730,00 грн; 3) складання позовної заяви /3 години/ - 4   380,00 грн;   4) підготовка додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи /0,5 години/ - 730,00 грн; на загальну суму 7  300,00 грн. 
		В акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі і сторони жодних претензій не мають.         
		При цьому відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України   зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
		Відповідач з приводу розміру витрат на правничу допомогу обґрунтованих заперечень не надав.
		Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що сума 7   300 грн 00 коп. у даному випадку є співмірними і розумними витратами     позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
		Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати на правничу допомогу в сумі 7   300 грн 00 коп. та зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд       
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" задовольнити.
		 
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код юридичної особи 39433769) частково не виплаченого страхового відшкодування в сумі 10  389 (десять тисяч триста вісімдесят дев`ять)  грн 40 коп., інфляційних витрат в сумі 4  051 (чотири тисячі п`ятдесят одна) грн 72 коп., пені в сумі 12  556 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн 85 коп. та 3% річних в сумі 1  008 (одна тисяча вісім) грн 48 коп., 7  300 (сім тисяч триста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2  422 (дві тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 40 коп. судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення оформлено та підписано 07.11.2025.
		 
		Суддя                                                                                              С.С. Дроздова 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...