Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/25848/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: 09.11.2025. Зареєстровано: 09.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2025.

Номер судового провадження: 2/752/3150/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/25848/24 
		Провадження № 2/752/3150/25
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		       24 березня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
		за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		у грудні 2024 року позивач  ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Нестеренко О.С. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він на підставі ордеру на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 085761 серія Ж від 29 серпня 1990 року є власником 3-хкімнатної квартири АДРЕСА_1 . Маючи намір здійснити реєстрацію права власності на житло в центрі надання адміністративних послуг Шевченківського району м. Києва, йому стало відомо, що на вказану квартиру накладено арешт. Після встановлення всіх обставин виявилося, що 27.12.2002 Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 2-4199/9 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, з метою забезпечення позову постановлено ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . 03.02.2003 державним виконавцем Проц В.С. відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві при примусовому виконанні даної ухвали винесено постанову, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме на спірну квартиру. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389154723 від 01.08.2024, в тому числі наявних в ній відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у реєстрі міститься запис про арешт (архівний запис) та обтяження за № НОМЕР_2 від 13.10.2024, здійсненого на підставі постанови б/н, 03.02.2003 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві та внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (квартира, состав: ціле, стан: добудоване, статус жиле, адреса: АДРЕСА_3 ); власник ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 5185469KIEV2. Архівна дата: 15.02.2003. Дата виникнення 15.02.2003, № реєстра: 13-40, внутр. № E201593023F45C2D6D48 коментар: вх. 342. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2024 виправлено описку в ухвалі судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2002 в частині правильності написання прізвища сторін згідно паспортних даних. Після перевірки відповідних державних реєстрів стало відомо, що жодних відомостей у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень щодо даного виконавчого провадження, а також інформації щодо боржника в Єдиному реєстрі боржників, немає. Тобто, виконавче провадження, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , є вже закінченим. 11.11.2024 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві із заявою про зняття арешту із вищевказаної квартири, яка належить позивачу, проте, 20.11.2024 отримано відмову у знятті арешту з нерухомого майна, оскільки згідно даних АСВП виконавче провадження, в рамках якого винесена постанова про арешт майна серія АА НОМЕР_3 від 03.02.2003, на підставі якої внесено обтяження № НОМЕР_2 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутнє, а строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву закінчився. Тому зняти арешт з майна боржника можливо лише на підставі рішення суду. Зазначив, що обтяження у вигляді арешту майна (квартири), яке належить ОСОБА_1 на праві власності створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
		Просить суд зобов`язати Голосіївський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про зняття арешту та зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , який було накладено в межах ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-4199/9 від 27.12.2002, на підставі постанови серія АА № НОМЕР_4, знятої з оригіналу серія АА № НОМЕР_3 відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві реєстраційний номер обтяження: НОМЕР_2 від 13.10.2004.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 36-37). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.
		В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.
		Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі та без участі позивача. 
		Представник відповідача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подав. Оскільки представник відповідача не повідомив про причини, через які не може прибути в судове засідання, суд ухвалив визнати причини неявки представника відповідача неповажними і в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з сім`єю із чотирьох осіб на підставі рішення загальних зборів членів ЖБК 29.08.1990 був виданий ордер на право зайняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 41,67 кв. м (а.с. 15).
		Відповідно копій довідок Житлово-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 29.09.2005 та від 15.01.2020, ОСОБА_1 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 16, 17).
		Відповідно до копій ухвали Голосіївського районного суду м. Києві від 25 червня 2003 року (а.см. 12), ухвали судді Голосіївського районного суду м. Києві від 27.12.2002 (а.с. 13) та Голосіївського районного суду м. Києві від 11.10.2024 (а.с. 14) судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-4199/9 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в межах якої з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно подружжя, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_2 . 
		На підставі вказаної ухвали судді від 17.12.2002 (а.с. 13), державним виконавцем відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції м. Києва Проц В.С. 03.02.2003 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 19). 
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389154723 від 01.08.2024, в тому числі наявних в ній відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у реєстрі міститься запис про арешт (архівний запис) та обтяження за № НОМЕР_2 від 13.10.2004, зареєстрованого реєстратором: Друга Київська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова б/н, 03.02.2003 Державна виконавча служба, Голосіївська; об`єкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_3 ; власник ОСОБА_1 : причина відсутності коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 5185469KIEV2. Архівна дата: 15.02.2003. Дата виникнення 15.02.2003, № реєстра: 13-40, внутр. № E201593023F45C2D6D48 коментарий: вх. 342 (а.с. 20).
		11.11.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко О.С. звернувся до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту із вищевказаної квартири (а.с. 21-22).
		Голосіївський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12.11.2024 повідомив адвоката Нестеренко О.С., що вказане обтяження неможливо ідентифікувати, як таке, що внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в рамках конкретного виконавчого провадження. Згідно даних АСВП виконавче провадження, в рамках якого винесена постанова про арешт майна серія АА НОМЕР_3 від 03.02.2003, на підставі якої внесено обтяження № НОМЕР_2 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутнє, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву закінчився. 
		Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 30.11.2024 (а.с. 26), інформація про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників відсутня (а.с. 26).
		Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
		Судом встановлено, що арешт на вказану квартиру був накладений ухвалою судді Голосіївського районного суду від 27 грудня 2002 року для забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, виконавче провадження, в рамках якого винесена постанова про арешт майна серія АА НОМЕР_3 від 03.02.2003, на підставі якої внесено обтяження № НОМЕР_2 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутнє, інформація про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників також відсутня. 
		На підставі наведеного суд приходить висновку, що наявний арешт порушує права позивача, так як створює йому перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
		Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.
		Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
		Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
		У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
		Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.
		За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
		У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеної квартири.
		Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,
		 
		у х в а л и в:
		 
		позовні вимоги ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з нерухомого майна, задовольнити. 
		Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , що перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який було накладено на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2002 у справі № 2-4199/9, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № НОМЕР_4, знятої з оригіналу серія АА № НОМЕР_3, виданої 03.02.2003 відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, реєстраційний номер обтяження: НОМЕР_2 від 13.10.2004.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Суддя К.Г. Плахотнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...