Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/3289/25 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано судом: 10.11.2025. Зареєстровано: 10.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2025.
Дата набрання законної сили: 18.11.2025
Номер судового провадження: 3/366/1957/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		   Справа № 366/3289/25
		Провадження № 3/366/1957/25
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		06 листопада 2025 року с-ще Іванків
		 
		Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серіїВАД № ВАД №967014 від 14.10.2024: 13.10.2025 року близько 23 год. 45 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив насильство в сім`ї, а саме кидався в бійку, ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 , чим завдав шкоду психологічному та фізичному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».
		Протокол складено інспектором СРПП ВП №1 Вишгородського РУП, старшим лейтенантом Слободян М.В.
		Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 15.10.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено 06.11.2025.
		27.10.2025 до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи відносно ОСОБА_1 звернулась адвокат Голуб Т.І., яка вступила у справу на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВМ №1074877.
		28.10.2025 до суду звернулась потерпіла ОСОБА_2 із заявою про закриття провадження у справі відносно її чоловіка у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. В обґрунтування якої ОСОБА_2 зазначила, що вона дійсно 13.10.2025, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, зателефонувала на 102, оскільки між нею та її чоловіком, ОСОБА_1 , виникла побутова суперечка щодо з`ясування обов`язків в сім`ї, яку вони у подальшому владнали. Вважає, що факту домашнього насильства відносно неї не було, фізична сила не застосовувалась.
		Крім того, звертає увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення під час приїзду поліції не складався, жодного підпису в документах вона не ставила, тому вважала, що ніякого протоколу не існує. Про існування вказаного протоколу відносно ОСОБА_1 за фактом домашнього насильства вона дізналась лише коли останньому прийшов виклик до суду.
		29.10.2025до судуз клопотаннямпро закриттяпровадження усправі звернуласьадвокат ГолубТ.І.,мотивуючи йоготим,що 13.10.2025між ОСОБА_1 та йогодружиною маламісце побутовасуперечка,яка вподальшому,шляхом проведеннярозмови міжними,була врегульована.Жодних насильницькихдій щодосвоєї дружини ОСОБА_1 не вчиняв,претензій дочоловіка ОСОБА_2 не має.Зауважує,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помирились тавважають,що міжним виниклалише побутовасварка. З оглядуна наведене,вважає,що відсутніобставини,які бвказували нанаявність свідомих,умисних дій ОСОБА_1 ,вчинених повідношенню дойого дружинита якіб свідчилипро намірзаподіяти насильствощодо неї,обмежити чипорушити їїособисті правата свободи.З матеріалівпровадження таз поясненьпотерпілої невбачається,що дії ОСОБА_2 могли завдатиїй чизавдали психологічноїшкоди,встановлення настанняякої єобов`язковим.Звертає увагусуду нате,що доматеріалів справидолучені письмовіпояснення відпотерпілої записаніз їїслів,однак жодногопідпису неюне проставлено.Також відсутнявідмітка,що останнявідмовилась відпідписання вказанихпояснень. Враховуючи викладеневважає,що всіобставини тадокази усправі свідчатьпро те,що 13.10.2025між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місцеконфлікт,сварка напобутовому ґрунті,з відсутністюнаведених ознакдомашнього насильства. При цьому, до матеріалів справи не додано достатніх доказів його вчинення, зокрема, фотофіксацію та відеофіксацію, тощо.
		Виходячи з наведеного вважає, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином. 
		Адвокат Голуб Т.І. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності свого підзахисного, зазначила, що його інтереси представлятиме вона, як його представник, при цьому, підтримала своє клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
		Потерпіла ОСОБА_2 , яка з`явилась у судове засідання підтримала свою заяву, подану до суду 28.10.2025 та просила суд, закрити провадження у справі відносно її чоловіка, оскільки вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, факту домашнього насильства не було, психологічної та фізичної шкоди її здоров`ю не завдано. При цьому, зазначила, що пояснити чому вона викликала поліцію під час сварки з чоловіком вона не може, це було імпульсивне рішення. Про те, що відносно нього буде складено протокол, поліцейські під час приїзду за викликом не повідомили, протокол їм з чоловіком не оголошувався, пояснення не зачитувались та не ними підписувались. Зауважила, що конфлікт наразі між ними вичерпано, вони примирились, претензій до чоловіка вона не має.
		У судовому засіданні досліджені наступні докази:
		- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № ВАД №967014, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 від підпису відмовився;
		- письмові пояснення ОСОБА_2 від 14.10.2025, відповідно до яких, 13.10.2025, близько 23 год. 45 хв. в АДРЕСА_2 у неї з її чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого, останній кидався до неї в бійку та на зауваження не реагував, продовживши вчиняти протиправні дії, тому вона викликала поліцію;
		- письмові пояснення ОСОБА_1 від 14.10.2025, від надання яких він відмовився у порядку ст.63 Конституції України;
		- рапорт помічника чергового ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України в Київські області датований 13.10.2025, відповідно до якого, на 13.10.2025 на лінію 102 надійшло повідомлення про домашнє насильство в АДРЕСА_3 . Заявник: ОСОБА_3 , кривдник  ОСОБА_4 .
		Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
		За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
		Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
		Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом статті 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
		Так, за ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису […] 
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
		Протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об`єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.
		Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
		Так, у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 967014 від 14.10.2025, ОСОБА_1 у провину ставиться вчинення 13.10.2025 насильства в сім`ї, яке тому, що ОСОБА_1 кидався у бійку до ОСОБА_2 та висловлювався відносно неї нецензурною лайкою, чим була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 . 
		Такі дії ОСОБА_1 , особою, що склала вказаний протокол, кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Відповідальність зач.1ст.172-3КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство  діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Відповідно до пунктів 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (№ 2229-VIII від 7.12.2017) 
		психологічне насильство  форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
		фізичне насильство  форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
		Суд звертає увагу, що дії визначені у пунктах 14, 17 частини першої статті 1 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» становлять склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи) і, відповідно, відображені у постанові судді.
		Тобто, у справах про будь який вид домашнього насильства доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
		Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що внаслідок дій ОСОБА_1 була завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілій та в чому вона полягала, що також підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.
		Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких, 13.10.2025, близько 23 год. 45 хв. в АДРЕСА_2 у неї з її чоловіком ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого, останній кидався до неї в бійку та на зауваження не реагував, продовживши вчиняти протиправні дії, тому вона викликала поліцію.
		Проте, як встановлено судом, вказані пояснення відібрав та записав зі слів ОСОБА_2 інспектор СРПП ВП №1 Вишгородського РУП, старшим лейтенантом Слободян М.В., однак пояснення не містять підпису потерпілої ОСОБА_2 та заперечуються потерпілою у судовому засіданні.
		Оцінюючи вказаний доказ на предмет належності та допустимості, суд зазначає, що нормами чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання належності та допустимості при визнанні відомостей доказами у справах про адміністративні правопорушення. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Оскільки інші кодекси України, зокрема, Кримінальний процесуальний кодекс України, містить відповідні правові норми, тому при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону.
		У рішенніЄвропейського судуз правлюдини «Енгельта іншіпроти Нідерландів»від 8червня 1976року,яке судзастосовує якджерело правау відповідностідо ч.1ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини»,були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. 
		Наведене робить можливим застосування за аналогією норм закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питань, які напряму не врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Так, згідно зі ст.86 КПК України:
		1.    Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		2.    Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. 1 ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Зазначені вище обставини свідчать про те, що письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які долучено до матеріалів справи, які не місять її підпису та заперечуються у судовому засіданні, є недопустимими та виключаються із числа доказів.
		Також судом не береться до уваги та виключається з числа доказів, долучений до матеріалів справи рапорт помічника чергового ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП України в Київські області датований 13.10.2025, оскільки як встановлено судом у судовому засіданні. Він не стосується обставин даної справи та складений щодо інших осіб (Заявник: ОСОБА_3 , кривдник  ОСОБА_4 ).
		Крім того, суд зазначає, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому.
		У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
		Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
		Конфліктна ситуація без доказів завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП- завдання шкоди в цьому випадку - обов`язкова ознака об`єктивної сторони проступку.
		Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між сторонами та не підтверджує факту вчинення домашнього насильства.
		До аналогічного за змістом висновку прийшов у своїй постанові Верховний Суд від 30.01.2020 у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19). 
		Таким чином,матеріалами справи,що розглядається,не доведено,що ОСОБА_1  умисно вчинив будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .
		Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
		При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. 
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
		Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
		Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
		Згідно зі ст. 252 КУпАП суддя лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Суддя має бути неупередженим і безстороннім, а тому не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
		Суд розглядає справу в межах висунутого в протоколі обвинувачення і не вправі самостійно його змінювати, оскільки це не відноситься до його компетенції.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
		Зважаючи на викладене, у зв`язку з не доведенням наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення слід закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
		У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір із ОСОБА_1 не стягується
		Керуючись ч.1 ст.173-2, ст.ст.247, 251, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. 
		Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Анатолій КОРЧКОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...