Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2594/2006 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про усиновлення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2025.
Дата набрання законної сили: 05.11.2025
Номер судового провадження: 61-9745ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		ПОСТАНОВА                                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 листопада 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-2594/2006
		провадження № 61-9745св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
		особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду 
		від 24 червня 2025 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Литвинюк І. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		У 2006 році  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про скасування усиновлення.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 
		2006 року позов задоволено.
		 
		Скасовано усиновлення ОСОБА_2 дитини ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Внесено зміни в актовий запис № 2632 про народження ОСОБА_1 , вчинений 14 жовтня 1991 року у відділі РАГСу Чернівецького міськвиконкому, в графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 », прізвище « ОСОБА_1 » змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а по батькові « ОСОБА_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		 
		Згідно з актом Шевчекнівського районного суду м. Чернівців від 26 червня 2025 року справу № 2-2594/2006 знищено на підставі наказу про затвердження переліку судових справ і документів, діяльності суду, із зазначенням строків їх зберігання від 07 грудня 2017 року № 1087.
		 
		Апеляційний перегляд справи
		 
		Не погоджуючись з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року, особа, яка не брала участі у справі, -
		ОСОБА_5 15 травня 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку.
		 
		В апеляційній скарзі заявник просила поновити їй строк на апеляційне оскарження вказаного рішення, оскільки копію рішення отримала 01 травня 2025 року, раніше про рішення їй не було відомо.
		 
		На обґрунтування наявності порушеного права зазначала, що оскаржуване рішення суду порушує її права як спадкоємця ОСОБА_4 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2025 року визнано неповажними зазначені ОСОБА_5 в апеляційній скарзі причини для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року залишено без руху.
		 
		Ухвала мотивована тим, що наведені ОСОБА_5 обставини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду 
		м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року, а саме отримання копії рішення тільки 
		01 травня 2025 року, є неповажними.
		 
		На виконання вимог ухвали суду заявник на обґрунтування доводів щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказала, що з оскаржуваним рішенням ознайомилась 01 травня 2025 року. Те що, вона написала заяву до Шевченківського районного суду м. Чернівців ще у червні 2024 року, не підтверджує отримання нею копії рішення, оскільки листом Шевченківського районного суду м. Чернівців їй відмовлено у видачі копії рішення. Звернула увагу, що фізично не могла оскаржити рішення суду, оскільки мотиви і текст рішення їй не були відомі. На підставі викладеного просила поновити строк на апеляційне оскарження.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2025 року визнано неповажними наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року.
		 
		Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду 
		м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року.
		 
		Ухвала мотивована тим, що доводи з приводу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме те, що заявник участі у справі не брала, рішення не отримувала; копію оскаржуваного рішення офіційно отримала тільки 01 травня 2025 року, і саме із цієї дати необхідно відраховувати строк на апеляційне оскарження - суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, оскільки такі не є новими (іншими) обставинами, вказаним доводам суд давав оцінки з належним обґрунтуванням їх безпідставності, про що наведено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
		 
		Матеріалами апеляційної скарги підтверджується попередній висновок, що 
		05 червня 2024 року ОСОБА_5 зверталася із заявою до Шевченківського районного суду м. Чернівців про видачу копії оскаржуваного рішення. Таким чином, станом на червень 2024 року ОСОБА_5 було достеменно відомо про наявність судового рішення від 04 жовтня 2006 року, і з цього часу вона вважала його таким, що порушує її права, а тому їй нічого не заважало отримати копію рішення протягом року, а саме до травня 2025 року.
		 
		Апеляційний суд зауважив, що рішення про поновлення строку після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя може порушити принцип юридичної визначеності. Належних підстав для втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності) суд апеляційної інстанції не встановив.
		 
		Рішення суду ухвалено майже 19 (дев`ятнадцять) років тому, у 2006 році, 
		а тому ОСОБА_5 , яка дізналась про наявність такого рішення 
		у 2024 році, необхідно було з розумним інтервалом часу та добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		 
		За браку обґрунтувань порушень суду першої інстанції щодо незалучення ОСОБА_5 до участі у справі до ухвалення судового рішення такі обставини є неспроможними для поважності причин поновлення строку на апеляційне оскарження.
		 
		Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
		 
		22 липня 2025 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року порушує права та інтереси ОСОБА_5 як спадкоємиці ОСОБА_4 , оскільки на момент поновлення сімейних відносин з ОСОБА_2 (2001-2005 роки), 
		ОСОБА_4 юридично перебував у зареєстрованому шлюбі 
		з ОСОБА_12 , а згодом з ОСОБА_13 , що суперечить вимогам закону.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		28 серпня 2025 року ОСОБА_14 ( ОСОБА_1 ) подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2025 року - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини є неповажними, оскільки заявник не надала доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення нею процесуальних дій щодо подання апеляційної скарги.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Чернівців.
		 
		17 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Обставини, встановлені апеляційним судом
		 
		У 2006 році  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про скасування усиновлення.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 
		2006 року позов задоволено.
		 
		Скасовано усиновлення ОСОБА_2 дитини ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Внесено зміни в актовий запис № 2632 про народження ОСОБА_1 , вчинений 14 жовтня 1991 року у відділу РАГСу Чернівецького міськвиконкому, в графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 », прізвище « ОСОБА_1 » змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а по батькові « ОСОБА_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
		 
		Не погоджуючись з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року, особа, яка не брала участі у справі, -
		ОСОБА_5 15 травня 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку.
		 
		В апеляційній скарзі заявник просила поновити їй строк на апеляційне оскарження вказаного рішення, оскільки копію рішення отримала 01 травня 2025 року, раніше про рішення їй не було відомо.
		 
		На обґрунтування наявності порушеного права зазначала, що оскаржуване рішення суду порушує її права як спадкоємця ОСОБА_4 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Згідно з довідкою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Войціховського А. В. від 09 серпня 2024 року № 95/02-14, у провадженні приватного нотаріуса знаходиться спадкова справа № 5/2024, заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , згідно з якою спадкоємцями, які прийняли спадщину, є донька - ОСОБА_14 , сестра - ОСОБА_5 і ОСОБА_15 .
		 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам закону не відповідає. 
		 
		Встановлено, що з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 04 жовтня 2006 року звернулась 
		ОСОБА_5 , яка не приймала участі у справі та є правонаступником ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Таким чином суду слід надати відповідь на питання про те, чи допускається процесуальне правонаступництво у справах про скасування усиновлення?
		 
		Надаючи відповідь на це питання, Верховний Суд враховує таке.
		 
		Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також 
		в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
		 
		Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.
		 
		Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Разом з цим, у статті 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, у пункті 1 частини першої якої вказано, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права.
		 
		З матеріалів справи відомо, що спір виник щодо скасування усиновлення.
		 
		Скасування усиновлення припиняє особисті та майнові права й обов`язки між дитиною та її усиновлювачами та відновлює особисті та майнові права й обов`язки між дитиною та її батьками чи родичами за походженням.
		 
		Таким чином, оскільки скасування усиновлення є особистим майновим правом, яке відповідно до пункту 1 частини першої статті 1219 ЦК України не входить до складу спадщини, спірні правовідносини не допускають правонаступництво.
		 
		Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, 
		а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити 
		в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою 
		з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		 
		Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
		 
		Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права 
		і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		 
		Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 
		16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.
		 
		Отже, апеляційному суду необхідно належним чином перевірити доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо умов апеляційного оскарження рішення місцевого суду особою, яка не брала участі у справі.
		 
		За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково 
		і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.
		 
		Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2025 року скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська        Судді: А. Ю. Зайцев         Є. В. Коротенко         В. М. Коротун         М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...