Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/8465/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано судом: 10.11.2025. Зареєстровано: 11.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2025.
Дата набрання законної сили: 09.12.2025
Номер судового провадження: 2-др/711/66/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		Справа № 711/8465/25
		Провадження № 2-др/711/66/25
		 
		ДОДАТКОВЕ ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді Скляренко В.М.
		при секретарі Півень С.А. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		15.10.2025 суд ухвалив заочне рішення, яким задовольнив позовні вимоги повністю та ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.03.2024-100006951 від 21.03.2024р. в загальній сумі 13975,39 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
		20.10.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачем та АО «ЛЕКС ВЕРІТАС», було погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 6000 грн. за один позов. Оскільки позов було задоволено в повному обсязі, то витрати позивача з оплати послуг професійної правничої допомоги слід покласти на відповідача.
		В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. 
		30.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
		Дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Оскільки за наслідками розгляду справи по суті позовні вимоги були задоволені судом в повному обсязі, то витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. 
		Натомість оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.
		Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 6000 грн. 
		З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01.04.2025р.; звіт про виконану роботу від 10.10.2025р. відповідно до договору №01/25-СЦ від 01.04.2025р. по клієнту ОСОБА_1 ; платіжна інструкція №СЦ00047538 від 17.10.2025р. про оплату позивачем правничої допомоги в розмірі 6000 грн.
		Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критеріїв співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
		Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		У постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
		Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
		У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Також слід звернути увагу, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (п. 185 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024р. у справі №754/8750/19).
		Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій, які обумовили витрати адвокатом його робочого часу: 
		- складання позовної заяви;
		- консультаційні послуги.
		В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування з розміром кредиту 7 000 грн., що не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, а загальна ціна позову складає 13975,39 грн. 
		Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням позовної заяви, що здійснювалось АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» на підставі договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01.04.2025р. Пунктом п. 1.2 такого договору передбачено, що він укладений позивачем з АО «ЛЕКС ВЕРІТАС» з метою надання останнім позивачу консалтингових послуг з приводу проведення претензійно-позовної роботи та складання позовів до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «Споживчий центр» є інші види кредитування, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер, оскільки ґрунтується на умовах публічної пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Споживчий центр».
		Отже, оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. 
		Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 6000 грн. є необґрунтованою, оскільки не співмірна з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням позовної заяви з додатками). 
		За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником відповідача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат відповідача на правову допомогу в межах суми 3000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, передумови виникнення спору між сторонами, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		в и р і ш и в:
		 
		Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення  задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОРУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) в якості компенсації витрати на професійну правничу допомогу суму коштів в розмірі 3000 грн. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		 
		Головуючий: В.М. Скляренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...